Історичні події



Дата конвертації01.06.2016
Розмір445 b.


Тема: Провідна роль поезії у 20-ті роки ХХ ст. П.Тичина – найбільший модерніст 20-х років. Трагізм життєвої і творчої долі. Феномен “кларнетизму”


Історичні події

  • Історичні події

  • Перша світова війна. Лютнева революція 1917 року

  • Жовтнева революція 1917 року.

  • Громадянська війна 1918–1920 років

  • Утворення УНР та ЗУНР, їхнє об’єднання (1919).

  • Масове знищення українського селянства та інтелігенції 1929–1934 років.



Культурні, літературні події

  • Культурні, літературні події

  • Не стало М. Коцюбинського (1913), Лесі Українки (1913), І. Франка (1916), І. Нечуя-Левицького (1918), Панаса Мирного (1920).

  • З лютого 1917 року скасовано всі заборони та обмеження на українську мову, розпочався бурхливий розвиток української літератури та мови. Тріумф театру М. Садовського; новий експериментальний «Молодий театр» Леся Курбаса (потім «Березіль»). Заснована Українська академія наук під керівництвом В. Вернадського (1918).

  • Відкрилися видавництва «Сяйво», «Шлях», «Дзвін», «Друкар», «Ґрунт», «Криниця» та ін.

  • 1934 рік — об’єднання всіх письменників у Спілку



Літературні стилі й напрями

  • Літературні стилі й напрями

  • Революційні романтики (В. Еллан-Блакитний, В. Чумак), неокласики (М. Рильський, М. Зеров, П. Филипович та ін.), символісти (Д. Загул, В. Кобилянський), футуристи (М. Семенко) та ін.

  • Ділилися на «пролетарських» письменників та «попутників».

  • Основні напрями: модернізм, соцреалізм, постмодернізм



Модернізм (від фр. modernisme) — загальна назва різноманітних напрямків у літературі, мистецтві ХХ ст. (неокласицизм, неореалізм, футуризм, неоромантизм, символізм, імпресіонізм, експреіонізм та ін.). Загальна стильова ознака — тенденція до панестетизму, символізації, ідеалізації та романтизації зображуваного. Для українського модернізму характерний синтез різних стилів.

  • Модернізм (від фр. modernisme) — загальна назва різноманітних напрямків у літературі, мистецтві ХХ ст. (неокласицизм, неореалізм, футуризм, неоромантизм, символізм, імпресіонізм, експреіонізм та ін.). Загальна стильова ознака — тенденція до панестетизму, символізації, ідеалізації та романтизації зображуваного. Для українського модернізму характерний синтез різних стилів.

  • Соціалістичний реалізм (соцреалізм)  — організований за чіткою програмою літературний метод, який передбачав оспівування комуністичної партії і її провідної ролі в житті народу, у будь-яких сферах; піднесення борця, будівника нового суспільства; ідеалізацію людини як носія кращих моральних якостей, вихованих соціалістичною системою. Художня дійсність зображувалася «лакованою», прикрашеною, лише з  позицій правлячого класу, партії; конфлікт полягав у  боротьбі проти чужих ідей, за ідеологічну спільність та однодумство.

  • Постмодернізм (від фр. post — після + modernisme) — загальна назва літературно-мистецьких течій кінця ХХ — початку ХХІ ст. (можливо, елементи постмодернізму з’явилися у творах українських письменників і  раніше). Для цього напряму характерні інтертекстуальність (приховане та явне використання чужих текстів), гра зі словом, багатозначність, зміщення часу і  простору, «віртуальний історизм» тощо.



Літературні угруповання, видання

  • Літературні угруповання, видання

  • Угруповання: «Плуг» (Спілка селянських письменників), «Гарт» (Спілка пролетарських письменників), «Аспанфут» (Асоціація панфутуристів), «Авангард», «Нова генерація», «Неокласики», МаРС «Майстерня революцій ного слова», ВАПЛіте «Вільна академія пролетарської літератури», «Політфронт», ВЦСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників), «Молодняк» (Спілка комсомольських письменників) та ін.

  • Журнали та альманахи: «Літературно-науковий вісник», «Універсальний жур нал», «Наше минуле», «Літературно-критичний альманах», «Книгар», «Музагет», «Мистецтво», «Знаки боротьби» та ін.



Тематика й проблематика

  • Тематика й проблематика

  • «Пролетарські» письменники: оспівування революції, вождів, соціалістичної дійсності, боротьба з «ворогами» (куркулями, шпигунами, шкідниками та ін.).

  • «Попутники»: трагедія воєн, людські страждання, пошуки шляхів, боротьба за гуманістичні ідеали. Актуалізація проблем «митець і влада», «свобода творчості» та ін.



Вітаїзм, вітаїстичність, віталізм — це філософське вчення про життя як прояв внутрішньої «життєвої сили», що підкорює собі всі процеси в  живих організмах. В  українській літературі це вчення тлумачилося М.  Хвильовим як нова філософія життя, антитеза «біологічному віталізму». Письменник навіть змінив термін «віталізм» на «вітаїзм», підкреслюючи його соціокультурне значення. Естетика вітаїзму стверджувала життєвість української нації, незнищенність її духу, віру в  те, що українське мистецтво прилучиться до найвищих естетичних цінностей.

  • Вітаїзм, вітаїстичність, віталізм — це філософське вчення про життя як прояв внутрішньої «життєвої сили», що підкорює собі всі процеси в  живих організмах. В  українській літературі це вчення тлумачилося М.  Хвильовим як нова філософія життя, антитеза «біологічному віталізму». Письменник навіть змінив термін «віталізм» на «вітаїзм», підкреслюючи його соціокультурне значення. Естетика вітаїзму стверджувала життєвість української нації, незнищенність її духу, віру в  те, що українське мистецтво прилучиться до найвищих естетичних цінностей.



Тема: П. Тичина. Звернення в поезіях до «вічних» тем, поєднання тенденцій символізму, неоромантизму, експресіонізму, імпресіонізму. Художнє відтворення народу, уславлення борців за вільну Україну. Феномен «кларнетизму».



Особливостями кларнетизму є:

  • — незалежна від політики й ідеології «чиста поезія», що уславлює ідеал гуманізму та добра: «Приставайте до партії, де на людину дивляться як на скарб світовий і де всі як один проти кари на смерть»;

  • — музично-поліфонічні образи-символи: Мадонно моя… / Вже славлять, співають нове ім’я. / (Ave, Maria, Калино моя!) Іде і сміється: життя! квіток! / Сонце на скрипку, хмарки у танок. (образ жінки);

  • — навіювання образу предмета замість його називання (сугестія): Університет, музеї і бібліотеки не / дадуть того, що можуть дати / карі, / сірі, / блакитні. (очі як дзеркало душі);

  • — «синестезія» або синхронність різних почуттів та відчуттів (кольору, звуку, запаху, дотику): Пробіг зайчик / Дивиться — світанок! / Сидить, грається, / Ромашкам очі розтулює. / А на сході небо пахне, / Півні чорний плащ ночі / Вогняними нитками сточують / — сонце — / … (рух, світло, запах, колір);



— драматичні несподівані словосполучення: чорний акорд, очі христовоскресні, ніжнотонні кораблі;

  • — драматичні несподівані словосполучення: чорний акорд, очі христовоскресні, ніжнотонні кораблі;

  • — наслідування заповіту Верлена: «Насамперед — музики!»: Я бриню, як струни / Степу, хмар та вітру.

  • — ритм в основі музичності поезії;

  • — слово-барвозвук: золотий гомін, чорнокрилля;

  • — вживання змістових розділових знаків: Зоряного ранку припади вухом до землі — / … ідуть. («Золотий гомін»)



О панно Інно

О панно Інно, панно Інно!

Я — сам. Вікно. Сніги...

Сестру я Вашу так любив —

Дитинно, злотоцінно.

Любив? — Давно. Цвіли луги...

О люба Інно, ніжна Iнно,

Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Сніги, сніги, сніги...

Я Ваші очі пам'ятаю,

Як музику, як спів.

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Я Вам чужий — я знаю.

А хтось кричить: ти рідну стрів!

І раптом — небо... шепіт гаю...

О ні, то очі Ваші.— Я ридаю.

Сестра чи Ви? — Любив...

Ви знаєте, як липа шелестить

Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі?

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі.

Кохана спить...

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї?

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов’ї...

«Я твій» — десь чують дідугани.

А солов’ї!...

Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

За Г. Клочеком, активності «ефекту оберненої лійки» сприяють:

  • а) висока міра знаковості, впізнаваності української місячної ночі як головного об’єкта художнього зображення;

  • б) місяць, тиха ніч, є «героями» багатьох народних пісень, творів Т. Шевченка, О. Пушкіна («Тиха украинская ночь»), М. Гоголя («Знаете ли вы украинскую ночь? О, вы не знаете украинской ночи!..»), знаменитих картин А. Куїнджі, тому утворюють знаковість особливої енергетичної потужності;

  • в) питальне речення змушує читача вдатися до власної пам’яті, аби знайти в ній пережиті місячні ночі, вслухатися в тишу весняної ночі, щоб вирізнити в ній шелест листя, уявити саму ту липу — це психофізіологи називають процесом конкретизації, а літературознавці — агестією, непрямим впливом;



г) у наступних рядках теж присутні знакові деталі, які є ще й «сезонними» (згадайте японську поезію!) — весна, солов’ї;

  • г) у наступних рядках теж присутні знакові деталі, які є ще й «сезонними» (згадайте японську поезію!) — весна, солов’ї;

  • д) перші два рядки лише почали вибудовувати естетичний об’єкт; художній світ твору — світ української місячної ночі — утворився у вигляді загальної картини.

Наступні рядки посилюють естетичний потенціал твору, бо місячна веснянолітня українська ніч сповнюється любовною пристрастю:

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі.

Кохана спить.

е) енергія тексту генерується не тільки наявними в ньому знаковими моментами, а й виразною інтонацією спонукальності, якою пройняті слова «Піди збуди, цілуй їй очі». Це заклик до вчинку, за ним — пристрасть закоханості;

  • е) енергія тексту генерується не тільки наявними в ньому знаковими моментами, а й виразною інтонацією спонукальності, якою пройняті слова «Піди збуди, цілуй їй очі». Це заклик до вчинку, за ним — пристрасть закоханості;

  • ж) довершені у творі композиційні та ритмомелодійні засоби. Графічно й мелодійно дві строфи дзеркально відображають одна одну.

Захоплення картиною місячної весняної ночі поет висловив ще й інтонаційно (переривом):

Ось місяць, зорі, солов’ї…

. . . . . . . . . . . . . .

А солов’ї!..

ОДЧИНЯЙТЕ ДВЕРІ...

Одчиняйте двері —

Наречена йде!

Одчиняйте двері —

Голуба блакить!

Очі, серце і хорали

Стали,

Ждуть...

Одчинились двері —

Горобина ніч!

Одчинились двері —

Всі шляхи в крові!

Незриданними сльозами

Тьмами

Дощ...

1918

Запишіть асоціативні ряди, що виникають у зв’язку з рядками вірша П.Тичини “Одчиняйте двері…”



Тема: Літературний авангард. Михайль Семенко – поет-футурист, сміливий експериментатор.



Робота зі словником літературознавчих термінів.

  • Авангард, авангардизм (від фр. avant-gard — той, що йде попереду) — течія  літературі та мистецтві ХХ ст. Головна його ознака — відмова від реалістичного сприйняття дійсності, заперечення традиційних форм художнього зображення. Найактивніше виявив себе в поезії, драматургії та образотворчому мистецтві.



Авангардизм не мав єдиної філософської основи, поділявся на такі напрямки: експресіонізм (звертав увагу на емоційність, безпосередність сприйняття), футуризм (зосереджувався на мовотворенні), дадаїзм (головна особливість — відмова від пріоритету змісту, сенсу мистецтва), сюрреалізм (спирався на підсвідомість). У  ранні періоди творчості до авангардизму в  поезії належали: В.  Маяковський, Л.  Арагон, В.  Незвал та ін.; у  драматургії  — Б.  Брехт, В.  Мейєрхольд; у  живопису  — М.  Шагал, К.  Малевич, В.  Кандинський. 

  • Авангардизм не мав єдиної філософської основи, поділявся на такі напрямки: експресіонізм (звертав увагу на емоційність, безпосередність сприйняття), футуризм (зосереджувався на мовотворенні), дадаїзм (головна особливість — відмова від пріоритету змісту, сенсу мистецтва), сюрреалізм (спирався на підсвідомість). У  ранні періоди творчості до авангардизму в  поезії належали: В.  Маяковський, Л.  Арагон, В.  Незвал та ін.; у  драматургії  — Б.  Брехт, В.  Мейєрхольд; у  живопису  — М.  Шагал, К.  Малевич, В.  Кандинський. 

  • Експериментаторство мало здебільшого формалістичний характер, але деякі прийоми збагатили художню практику. Різні форми авангардизму розвиваються й у сучасному мистецтві.



Футуризм (від лат. futurum — майбутнє) — одна з течій у літературі. Основоположник — італійський письменник Марінетті, що в  1909  році опублікував «Перший маніфест футуризму», де закликав звільнитися від літератури минулого і  створити «динамічну літературу майбутнього», що буде оспівувати замість людини техніку та машини.

  • Футуризм (від лат. futurum — майбутнє) — одна з течій у літературі. Основоположник — італійський письменник Марінетті, що в  1909  році опублікував «Перший маніфест футуризму», де закликав звільнитися від літератури минулого і  створити «динамічну літературу майбутнього», що буде оспівувати замість людини техніку та машини.



У принципах поетики футуризму були: руйнування норм морфології і синтаксису, звуконаслідування, використання образів-символів. Футуризм культивував анархізм, нехтування існуючими нормами моралі, егоцентризм. Російські футуристи об’єднувалися навколо альманаху «Садок судей» (1910)  — В.  Хлєбніков, В.  Каменський, брати Бурлюки, пізніше  — В.  Маяковський. У  маніфесті «Пощечина общественному вкусу» (1913) футуристи закликали «додушити» буржуазну культуру, «скинути з пароплава сучасності» класиків, творити нову мову й нову літературу. Особливого значення вони надавали словотвору. Попри всі недоліки, кращі твори футуристів захоплювали новизною, незвичністю, несподіваним поєднанням слів та звуків.

  • У принципах поетики футуризму були: руйнування норм морфології і синтаксису, звуконаслідування, використання образів-символів. Футуризм культивував анархізм, нехтування існуючими нормами моралі, егоцентризм. Російські футуристи об’єднувалися навколо альманаху «Садок судей» (1910)  — В.  Хлєбніков, В.  Каменський, брати Бурлюки, пізніше  — В.  Маяковський. У  маніфесті «Пощечина общественному вкусу» (1913) футуристи закликали «додушити» буржуазну культуру, «скинути з пароплава сучасності» класиків, творити нову мову й нову літературу. Особливого значення вони надавали словотвору. Попри всі недоліки, кращі твори футуристів захоплювали новизною, незвичністю, несподіваним поєднанням слів та звуків.



Деструкція  — знищення нормальної, звичної структури чого-небудь. У  поезії футуристів деструкції піддавалися словотвір, віршові розміри і  все звичне у  вірші, що можна було змінити, зруйнувати.

  • Деструкція  — знищення нормальної, звичної структури чого-небудь. У  поезії футуристів деструкції піддавалися словотвір, віршові розміри і  все звичне у  вірші, що можна було змінити, зруйнувати.



Михайль Семенко (1892-1937)



МІСТО

Трамваїв дзенькіт пухкання сурм

то приска міста гамірний сміх

нема в нім «вчора» нема задуми

немає стуми так рік у рік

гуде в мелодах і сяє в блисках

і безугавно у рухах тче

залізо цока елястить криця

в гіпнозних присках життя тече

пухкання сурми трамваїв дзенькіт

огні між диму де димарі

в електрах очі у очах бренькіт

порнографеньки беззвучний грім

де ділось сонце? Вже одсвітило

де ділась пісня? Вже одгула

гамірить місто і дзвонить мило

і окропило «Цвіточки зла»...

1914

БАЖАННЯ

Чому не можна перевернути світ?

Щоб поставити все догори ногами?

Це було б краще. По-своєму перетворити.

А то тільки ходиш, розводячи руками.

Але хто мені заперечить перевернути світ?

Місяця стягн'уть і дати березової каші,

Зорі віддати дітям — хай граються,

Барви, що кричать весняно, — служниці Маші.

Хай би одягла на себе всі оті розкоші!

Тоді б, певно, Петька покохав її,

скільки було сили.

А то ходиш цим балаганом, що звуть — природа,

Й молиш: о, хоч би вже тебе чорти вхопили!

ЗАПРОШЕННЯ

Ви знаєте?

Прекрасний краєвид з гори Батиєвої.

Ви, певне, не були там ніколи?

Не гуляли по сніго-білому

полю?

Ми вас запрошуємо —

наберіться бажання сміливого

і приходьте до нас. У нас тут доволі

весело.

Звичайно, до нас не заходять автомобілі —

Але почуваємо ми себе зовсім добре, справді.

Ах, як тут

гарно!

Як тут симпатично й ріжнобарвно!

Люди ми сильні, молоді,

сміливі —

не боїмось нікого й бажаємо усім добра.

Коли хочете — ми

не заздрим і Батиєві,

бо нам дуже вдячна ця прекрасна гора.

Будьте

ж такі добрі,

не дивіться, як на звірів, на нас —

довірливо й доброзичливо, захопивши "трості", —

самі

побачите, як у нас прекрас-

но — приходьте до нас у гості!



База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка