История, достойная внимания история, достойная внимания



Дата конвертації02.06.2016
Розмір444 b.



ИСТОРИЯ, ДОСТОЙНАЯ ВНИМАНИЯ.

  • ИСТОРИЯ, ДОСТОЙНАЯ ВНИМАНИЯ.

  • (продолжение)

  • Всего за один год его руководства в школе-новостройке были созданы прекрасные кабинеты, завезено необходимое оборудование. С его легкой руки школа завоевала авторитет в городе, как школа, дающая глубокие и прочные знания.

  • 60-е годы. Педагогический коллектив возглавил Иван Степанович Кальманов – строгий и требовательный, добрый и чуткий, принципиальный, преданный избранному делу. Он всегда открыто высказывал свое мнение, даже если оно не совпадало с мнением административного аппарата. В это время в школе работает 54 педагога. В городе школа №2 продолжает нести звание «лучшей».

  • 70-е годы приводят в школу добрейшей души человека, неутомимую труженицу Лидию Михайловну Шовкоус. Возглавив школу, она создает одну из лучших в городе кабинетную систему, организовывает школу молодого учителя. В 1978 году с легкой руки Мыскива Владимира Ивановича и благодаря упорству Черной Ирины Артуровны начинает работать английская школа.

  • Пришедшая к руководству в 1982 году Зинаида Алексеевна Песковцева подняла школу еще на более высокий пьедестал. Благодаря энтузиазму, неутомимой энергии, любви и преданности своему делу, она смогла объединить единомышленников, школьных фанатов, с искрой божьей в сердце.

  • В 90-е годы школу возглавили молодые, энергичные, готовые к новым свершениям директора – Бондаренко Анатолий Николаевич, Якименко Николай Иванович. Они сумели сохранить все традиции, сплотить коллектив и продолжить начинания своих предшественников. Новые люди, новая энергия царит в школьных коридорах. Твердой поступью шагает школа по ступеням своей великой истории.

  • С 1997 года Наталья Михайловна Довгая выводит ее на международный уровень. Как





Школі 90, а нам – 100

  • Школі 90, а нам – 100

  • Життя кожної людини – це істроія, яка має минуле, теперішнє і майбутнє.Час змінює все. Довга життєва дорога людини нелегка й мінлива. Та всім неодмінно світить далеким вогнем зірка з назвою «школа».

  • Саме зі школою № 2 нашу родину Нікітіних-Литвинів зв’язує цілий вік. А це 100 років.

  • Що важче – навчатися чи навчати? Мабуть, і те, й інше потребує немалої душевної сили і прагнень до знань.Але професія вчителя потребує ще одного виняткового вміння – відчути кожного учня. Такою і була моя прабабуся Нікітіна К.С., вчитель початкових класів, яка прийшла працювати у мою школу в 1959 році. Протягом 18 років вона була завжди для учнів другом, однодумцем, мудрим наставником. Свою любов до дітей Клавдія Степанівна передала і моїй бабусі – Литвин І.М., яка ось уже майже 31 рік працює в цій школі. Ніжна, добра і щира, вона завжди, як мама, піклується про малюків. І вони віддячують їй своєю любов’ю, ніжною посмішкою, гарною оцінкою.

  • Моя мама теж навчалась у середній школі № 2 і закінчила її у 1991 році. З вдячністю говорить вона про своїх наставників – директора школи Бондаренка А. М., Макуху Т. С., першу вчительку.

  • Через декілька місяців закінчиться і моє дитинство останнім дзвоником. Я попрощаюся зі своєю школою. Бо так ведеться, що кожного року




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка