К. В. Свистун, учитель української мови та літератури. “Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає !”



Дата конвертації11.06.2016
Розмір445 b.


К.В.Свистун, учитель української мови та літератури.


“Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає !”

  • Життя і творчість Лесі Українки



При народженні: Лариса Петрівна Косач Дата народження: 25 лютого 1871 Місце народження: м. Новоград-Волинський

  • Хіба жила на світі ще така жінка, в серці якої поєдналися б така мужність, така геніальність, такий вогонь і розум, така пристрасна любов до Батьківщини !

  • Ні, другої такої на світі не було.

  • Л.Смілянський



Завдання уроку:

  • Розширити і поглибити знання про життєвий і творчий шлях Лесі Українки

  • Визначити роль родини і оточення, що впливали на формування особистості поетеси

  • Виховувати стійкість у життєвих труднощах, цілеспрямованість, прагнення до самоосвіти



І.Франко:

  • “Від часу Шевченкового “Поховайте та вставайте, кайдани порвіте” Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова , як із уст сеї слабосилої , хворої дівчини”



Леся Українка в 1887, 1888 році



Рідне місто

  • Новогра́д-Воли́нський (Возвягель, Звяголь, Звягель, Звягаль, їдиш זוויל), - місто при впадінні річки Смолки в Случ, праву притоку Горині, тепер районний центр Житомирської області з населенням 56.000 чол.

  • Місто Новоград-Волинський розташоване в північно-західній частині Житомирської області на мальовничих берегах річки Случ, за 218 км на захід від Києва і на 312 км на схід від Львова.

  • Вперше місто згадується за назвою Возвягель у 1256 р. у Галицько-Волинському літописі. Роком пізніше, через непокору його жителів, він був спалений дружиною князя Данила Галицького



Батьки



Родина

  • Старший брат



родина



Родина



Климентій Квітка



С.Колодяжне

  • У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Дядько Лесі (так її називали у сім'ї і це домашнє ім'я стало літературним псевдонімом) — Михайло Драгоманов, був відомим ученим, громадським діячем, який перед еміграцією до Франції й Болгарії співпрацював із І. Франком. Йому належить одна з провідних ролей у формуванні племінниці згідно зі своїми соціалістичними переконаннями, ідеалами служіння батьківщині, які вона, на щастя, переросла, і допомагав їй як літературний критик і фольклорист.



Леся Українка у 7 років

  • Коли дівчинці було 9 років, заарештували за революційну діяльність її тітку Олену Антонівну Косач. Ця подія надзвичайно схвилювала Лесю і вона написала вірш “Надія”



Освіченість поетеси

  • Вона знала багато європейських мов, включаючи і слов'янські мови (російську, польську, болгарську та ін.), а також давньогрецьку, латинську, що свідчило про її високий рівень інтелектуальний. Олена Петрівна виховувала її як сильну людину, яка не мала права до надмірного виявлення своїх почуттів. Слід цієї «paidei» можна знайти в кожному творі «поодинокого мужчини». Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів» (надрукована в Катеринославі 1918). Українка багато перекладала (М. Гоголя, А. Міцкевича, Г. Гайне, В. Гюґо, Гомера й ін.).



Музика і література

  •     Леся дуже любила музику, старанно вчилась грати на фортепіано. Вважала навіть, що з неї був би кращий музика, ніж поет. Але хвороба (туберкульоз кісток) змусила прервати це захоплення. З болем прощалася з інструментом, якому виливала свої радощі і жалі (“До мого фортепіано”). Проте музика зовсім не полишила, а глибоке її розуміння, відчуття гармонії, мелодії відлунюється у багатьох творах, про що свідчать уже заголовки: “Сім струн”, “Мелодії”, “Ритми”, “Пісні про волю”, “Лісова пісня”… Хвороба спричинилась до того, що Леся не змогла ходити до школи, не вчилась у жодному учбовому закладі. Але наполеглива і працьовита, вона здобула глибокі і різносторонні знання. Особливо добре знала литературу – вітчизняну і світову, володіла класичними і основними європейськими мовами, що дало змогу читати в оригіналі твори багатьох письменників світу, перекладати з грецької, французької, німецької, англійської, італійської, польської мов. Історію так досконало вивчила, що у 18 років написала підручник “Стародавня історія східних народів”. З юних років цікавилась філософією, знайомилась з науковимсоціаліхмом, читала марксистську літературу. Швидкому розвитку письменницьких здібностей Лесі Українки сприяла творча атмосфера, в якій зростала, її оточення, серед якого були Михайло Старицький, Микола Лисенко, Іван Франко. Великий вплив на її духовний розвиток мав дядько Михайло Драгоманов, відомий громадський і культурний діяч. Він намагався ввести Лесю у світ культури різних народів, виховати як свідому громадянку, консультував з найрізноманітніших питань



Двобій з хворобою

  • Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України: І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, В. Стефаником, О. Маковеєм, Н. Кобринською. Основний зарис соціально-політичний світогляду Л. Косач сформувався після цілорічного (1894—95) її перебування у М. Драгоманова в Софії і трагічної подією, якою була для неї смерть вуйка



  • Доля дуже рано навчила Лесю Українку мужності. Почалась хвороба 1881р. І почалась 30-літня боротьба за життя. Вона змушена була змагатися з тяжкою хворобою, що вразила її ще в дитинстві, зробила недосяжною її блискучу музичну кар'єру і мучила поетесу всі подальші роки. Проте оця ще дитяча зневага до фізичного і душевного болю супроводжувала Лесю Українку все її життя. Мужньо переносила операції. Була оптимісткою. У листі до матері поетеса пише про себе, що її загартувало лихо: «… Мені здається, що я маю перед собою якусь велику битву, з якої вийду переможцем або зовсім не вийду. Коли у мене справді є талан, то він не загине, – то не талан, що погибає від туберкульозу чи істерії! Нехай і заважають мені сі лиха, але зате хто знає, чи не кують вони мені такої зброї, якої нема в інших, здорових людей»Чим більше дошкуляє їй хвороба, тим загартованішою Леся стає, не скоряється долі. Поетеса формулює своє кредо: «Не можна, гріх бути інвалідом, коли так багато роботи і так мало людей, треба перестати ним бути, коли не можна зараз, то через рік … через три, а все-таки треба вийти в люди! І я вийду або під ножем пропаду, а так не зостанусь» (Лист Лесі Українки до сестри Ольги) Багато часу змушена поетеса витрачати на лікування. Вона відвідала багато країн, де проходила різні курси лікування: Єгипет, Італія, Грузія, Польща, Німеччина. Шукала і в Україні багато місць, де лікували грязями, травами…

  • Хвороба привела її на Сумщину, в село Косівщину, де жила відома цілителька Параска Богуш. Зараз при Косівщинській середній школі створено музей імені Лесі Українки. Леся дуже терпляче переносить страждання, не скаржачись. То виграла поетеса двобій з підступною хворобою чи ні? Звісно впала в тому бою, але тільки фізично. У моральному плані це була перемога.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка