Капітолійська вовчиця



Дата конвертації03.06.2016
Розмір445 b.



На початку II ст. до н.е. Рим з невеличкого поселення землеробів перетворився на одне з найбільших міст стародавнього світу. «Вічне місто», як називають Рим, розташоване на берегах річки Тибр на семи пагорбах. Основними з них є Капітолій, Палатин, Квірінал. На вершині Капітолійського пагорба височів храм Юпітера. На Палатині стояли палаци римських імператорів. Між цими трьома пагорбами простягалася центральна площа Риму – форум Романум. По обидва боки форуму в різні часи було збудовано храми, присвячені богам, і громадські будівлі – базиліки. У приміщеннях базилік відбувалися судові засідання, укладалися торговельні договори. З боку Капітолійського пагорба до площі підступав будинок державного сховища документів – Табуларій. Трохи нижче на схилі розташовувалися храми Конкордії (Злагоди) та Веспасіана, зведені за доби імперії.

  • На початку II ст. до н.е. Рим з невеличкого поселення землеробів перетворився на одне з найбільших міст стародавнього світу. «Вічне місто», як називають Рим, розташоване на берегах річки Тибр на семи пагорбах. Основними з них є Капітолій, Палатин, Квірінал. На вершині Капітолійського пагорба височів храм Юпітера. На Палатині стояли палаци римських імператорів. Між цими трьома пагорбами простягалася центральна площа Риму – форум Романум. По обидва боки форуму в різні часи було збудовано храми, присвячені богам, і громадські будівлі – базиліки. У приміщеннях базилік відбувалися судові засідання, укладалися торговельні договори. З боку Капітолійського пагорба до площі підступав будинок державного сховища документів – Табуларій. Трохи нижче на схилі розташовувалися храми Конкордії (Злагоди) та Веспасіана, зведені за доби імперії.



Капітолійська вовчиця, яка вигодувала Ромула і Рема

  • Капітолійська вовчиця, яка вигодувала Ромула і Рема

  • Рея Сільвія була дівою-весталкою, згвалтованою Марсом, від якого в неї народилися напівбожествені двійнята. Новий цар боявся, що Ромул і Рем відберуть назад трон, тому наказав їх утопити. Вовчиця (або, за деякими переказами, дружина чабана) врятувала і виростила їх, і коли вони стали дорослими, то повернули трон Альба-Лонгі Нуміторові. Згодом двійнята заснували їхнє власне місто, але під час сварки за право стати царем Риму Ромул вбив Рема, хоча деякі джерела визначають причину сварки тим, що кожен хотів назвати нове місто своїм ім'ям. Зрештою Ромул дав місту своє ім'я. Оскільки місту бракувало жінок, за легендою, латиняни запросили на свято плем'я сабінів і викрали їх незаміжніх дівчин, започаткувавши інтеграцію латинян і сабінів.



У 70—80 р. н.е. був споруджений грандіозний амфітеатр Флавієв, що одержав назву Колізей (від латинського colosseus — «величезний»). Він вибудований на місці зруйнованого 3олотого будинку Нерона і належав до нового архітектурного типу будинків. У Греції колись були тільки театри, що влаштовували на природних схилах пагорбів і полів. Римський Колізей являв собою величезну чашу зі східчастими рядами сидінь, (замкнуту зовні кільцевий еліпсовидною стіною. В амфітеатрах давали різні вистави: морські бої (навмахії), бої людей з екзотичними звірами, бої гладіаторів. У сонячні дні над Колізеєм натягали величезний парусиновий навіс — велум, чи веларій.

  • У 70—80 р. н.е. був споруджений грандіозний амфітеатр Флавієв, що одержав назву Колізей (від латинського colosseus — «величезний»). Він вибудований на місці зруйнованого 3олотого будинку Нерона і належав до нового архітектурного типу будинків. У Греції колись були тільки театри, що влаштовували на природних схилах пагорбів і полів. Римський Колізей являв собою величезну чашу зі східчастими рядами сидінь, (замкнуту зовні кільцевий еліпсовидною стіною. В амфітеатрах давали різні вистави: морські бої (навмахії), бої людей з екзотичними звірами, бої гладіаторів. У сонячні дні над Колізеєм натягали величезний парусиновий навіс — велум, чи веларій.



Колізей — найбільший амфітеатр античної епохи. Він уміщав біля п'ятдесятьох тисяч глядачів. Могутні стіни Колізею (висота 48,5 м) розділені на чотири яруси суцільними аркадами, у нижньому поверсі вони служили для входу і виходу. У плані Колізей представляє еліпс (156Х198 м); центр його композиції — нині зруйнована арена, оточена східчастими лавами для глядачів. Еліпс найбільше повно відповідав вимогам динаміки видовищ, що розгортаються — гладіаторських боїв. Він давав можливість максимально активізувати глядача, наблизити місця привілейованої публіки до арени; опускаючись лійкою місця розділялися відповідно до суспільного рангу глядачів. Усередині йшли чотири яруси сидінь, яким зовні відповідали три яруси аркад: дорична, іонічна і корінфська. Четвертий ярус був глухим, з корінфськими пілястрами — плоскими виступами на стіні. Пілястри, що членують стіну, корінфського ордера не порушують моноліт будинку, виложенного із сірого травертину.

  • Колізей — найбільший амфітеатр античної епохи. Він уміщав біля п'ятдесятьох тисяч глядачів. Могутні стіни Колізею (висота 48,5 м) розділені на чотири яруси суцільними аркадами, у нижньому поверсі вони служили для входу і виходу. У плані Колізей представляє еліпс (156Х198 м); центр його композиції — нині зруйнована арена, оточена східчастими лавами для глядачів. Еліпс найбільше повно відповідав вимогам динаміки видовищ, що розгортаються — гладіаторських боїв. Він давав можливість максимально активізувати глядача, наблизити місця привілейованої публіки до арени; опускаючись лійкою місця розділялися відповідно до суспільного рангу глядачів. Усередині йшли чотири яруси сидінь, яким зовні відповідали три яруси аркад: дорична, іонічна і корінфська. Четвертий ярус був глухим, з корінфськими пілястрами — плоскими виступами на стіні. Пілястри, що членують стіну, корінфського ордера не порушують моноліт будинку, виложенного із сірого травертину.



Пантеон — «храм усіх богів» — стоїть і нині в центрі Рима. Це єдиний пам'ятник, не перебудований і не зруйнований у Середньовіччя. У ньому простежується щось близьке не тільки римлянам, людям античної епохи, але і взагалі людству. Храм усіх богів — це храм самій божественній ідеї.

  • Пантеон — «храм усіх богів» — стоїть і нині в центрі Рима. Це єдиний пам'ятник, не перебудований і не зруйнований у Середньовіччя. У ньому простежується щось близьке не тільки римлянам, людям античної епохи, але і взагалі людству. Храм усіх богів — це храм самій божественній ідеї.

  • Вибудований Аполлодором Дамаським, він представляє класичний зразок центрально-купольного будинку, найбільшого і зробленого в античності. Ротонда Пантеону зовні робить враження урочистого кам'яного масиву. Гладі стін протипоставлений з півночі могутній портик коринфского ордера зі сходами. Головного, вражаючого глядача в Пантеоні,— інтер'єр з величезним цільної подкупольним простором, урочисто величним і гармонічної.



Пропорції Пантеону досконалі — діаметр купола (43,5 м) майже дорівнює висоті храму (42,7 м), а оскільки висота стін дорівнює радіусу його, у підкупольний простір вписується куля. Бетонний купол вагою 46 тонн має форму півсфери, що спочиває на циліндричній опорі.

  • Пропорції Пантеону досконалі — діаметр купола (43,5 м) майже дорівнює висоті храму (42,7 м), а оскільки висота стін дорівнює радіусу його, у підкупольний простір вписується куля. Бетонний купол вагою 46 тонн має форму півсфери, що спочиває на циліндричній опорі.

  • Круглий дев'ятиметровий отвір («Око Пантеону») у вершині купол-джерело світла, що ллється потоком і опромінює нерозчленованим простором інтер'єр. Зосередженість висвітлення у вищій центральній точці змушує глядача гостро сприймати висоту купола.



Через форум пролягала Священна дорога, яка поєднувала Палатинський пагорб з Капітолієм. На цій дорозі було споруджено тріумфальну арку на честь взяття Титом Єрусалима.

  • Через форум пролягала Священна дорога, яка поєднувала Палатинський пагорб з Капітолієм. На цій дорозі було споруджено тріумфальну арку на честь взяття Титом Єрусалима.



Вам пощастило, бо вас запросили бути гостем на бенкеті знатного римлянина. Ви можете взяти із собою свою «тінь». Так римляни казали, якщо хотіли запросити гостя не самого, а з другом чи супутником. Візьміть із собою краще мене, а я допоможу вам розібратися в тому, що ви побачите.

  • Вам пощастило, бо вас запросили бути гостем на бенкеті знатного римлянина. Ви можете взяти із собою свою «тінь». Так римляни казали, якщо хотіли запросити гостя не самого, а з другом чи супутником. Візьміть із собою краще мене, а я допоможу вам розібратися в тому, що ви побачите.

  • Підходимо до місця. За дверима будинку раби візьмуть із ваших рук ручну поклажу, тут же ви залишите взуття. Тепер, через невеличкий затишний двір ідіть до атріуму — зали-вітальні з мармуровою підлогою, посередині якої під прямокутним отвором у стелі є басейн із прозорою водою.



Перед бенкетом раби допомагають вам перевдягнутись у святкове вбрання і супроводжують до триклінії (їдальні). Бенкетні столи, зіставлені літерою «П», накриті численними вишуканими стравами. За столами гості не сидять, а напів лежать на особливих ложах.

  • Перед бенкетом раби допомагають вам перевдягнутись у святкове вбрання і супроводжують до триклінії (їдальні). Бенкетні столи, зіставлені літерою «П», накриті численними вишуканими стравами. За столами гості не сидять, а напів лежать на особливих ложах.

  • У найперші часи існування Рима обід складався з двох-трьох страв, приготовлених господинею. Але разом з елліністичною культурою римляни запозичили побутові звичаї витонченого Сходу: на бенкетах стали пропонувати дорогі страви, що коштували як бойовий кінь. За рідкісну заморську рибину господар мав сплатити гроші, на які можна придбати неабиякий сільський маєток. Протягом усього вечора в триклінії грали музики, майстерні танцівниці розважали гостей.

  • Однак друга половина будинку завжди була закрита для стороннього ока. Затінений задній дворик, перистиль, з чарівними клумбами веде в приватні покої. Тут проходить життя римської родини. У бібліотеці, крім рукописів, зберігаються витвори мистецтва — коштовні вази, статуї, зазвичай привезені із завойованих країн. В епоху пізньої Республіки та Ранньої Імперії (І ст. до н. е. - І ст. н. е.) у римських будинках з'явилися скляні вікна, система опалення у вигляді керамічних труб, убудованих у стіни, якими в кімнати передавалося гаряче повітря. Звичайно, усе це було притаманне тільки багатим римським будинкам.



Римське суспільство було згуртоване по родах, які складалися з фамілій (сімей). Найшанованішим у фамілії був «paterfamilias» («патер фаміліас») — батько родини.

  • Римське суспільство було згуртоване по родах, які складалися з фамілій (сімей). Найшанованішим у фамілії був «paterfamilias» («патер фаміліас») — батько родини.

  • Протягом життя діти підкорялися батькові в усьому. Дівчина, виходячи заміж, переходила в рід чоловіка й потрапляла під владу батька своєї нової родини. До 7 років дітей виховували вдома, тримали їх на жіночій половині, потім віддавали до школи. Там їх навчали історії, геометрії, літератури та музики. З 14 років, після завершення початкової освіти, хлопчики приступали до вивчення філософії та красномовства. Після 18 років для більшості молодих людей освіта закінчувалася. Діти багатіїв зазвичай продовжували навчання в Елладі й Александрії в тамтешніх філософів.

  • Кожен юнак мав пройти обов'язкову дворічну службу у військових таборах чи походах. Лише після цього він ставав повноправним римським громадянином. Жінки в римських родинах мали більшу свободу, ніж у грецьких. Матір у родині величали «матроною». Зазвичай дружини не обідали разом з чоловіками в триклінії, але мали право там з'являтися, а також вільно виходити на вулицю. До II ст. до н. е. побутувала така форма шлюбу, за якою дружина перебувала під цілковитою владою чоловіка. Пізніше вона стала вільнішою, набула право на розлучення, але чоловік не був зобов'язаний ураховувати її інтереси в заповіті.

  •  



Навіть досягнувши повноліття та одружившись, син залишався безправним у родині. Він не мав права володіти будь-якою нерухомістю за життя батька. Лише після його смерті, згідно із заповітом, син отримував батькове майно у спадок та ставав повноправним громадянином і головою своєї родини.

  • Навіть досягнувши повноліття та одружившись, син залишався безправним у родині. Він не мав права володіти будь-якою нерухомістю за життя батька. Лише після його смерті, згідно із заповітом, син отримував батькове майно у спадок та ставав повноправним громадянином і головою своєї родини.

  • Жінка знаходилася у волі чоловіка, тому що вона, за словами Теодора Моммзена, «належала тільки родині і не існувала для общини». В римських родинах жінка мала великі права, адже вона займалася управлінням господарством. Вона була повновладною хазяйкою в домі. Вважалося хорошим тоном, коли жінка добре упорядковувала сімейних побут, звільняючи чоловіка для важливіших державних справ. Залежність жінки від чоловіка обмежувалася, по суті, майновими відносинами; володіти та розпоряджатися майном без дозволу чоловіка жінка не могла.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка