Київський національний університет культури І мистецтв наукова бібліотека інноваційний проект



Дата конвертації02.06.2016
Розмір445 b.


Київський національний університет культури і мистецтв НАУКОВА БІБЛІОТЕКА

  • Інноваційний проект

  • “СКАРБИ НАЦІЇ”


Логотип проекту

  • Логотип проекту



МЕТА проекту “СКАРБИ НАЦІЇ”



Нематеріальна культурна спадщина

  • – це звичаї, форми представлення і вираження, знання і навички, - а також пов'язані з ними інструменти, предмети, артефакти і культурні простори, - визнані співтовариствами в якості частини їх культурної спадщини.

  • Іншими словами – це культурно-духовні особливості, які й вирізняють один етнос від іншого, формуючи його національну ідею.



До переліку об’єктів   нематеріальної   культурної   спадщини  України включені елементи:

  • 1). Косівська кераміка як традиційне ремесло Карпатського регіону XVI-XXI ст. (ареал – Івано-Франківська обл., Косівський район, м. Косів; носій – Косівський інститут декоративно-прикладного мистецтва Львівської національної академії мистецтв);

  • 2). Кролевецькі ткані рушники – використання традиційної техніки перебору з ремізно-човниковим ткацтвом, поєднання червоно-білих кольорів, орнаментика (ареал – Сумська обл., Кролевецький район, м. Кролевець; носій – КП «Кролевецьке художнє ткацтво»);

  • 3). Опішнянська кераміка – техніка виготовлення розпису (ареал – Полтавська обл., Зіньківський район, смт Опішне; носій – ПП «Гончарний круг»);

  • 4). Петриківський розпис – українське декоративно-орнаментальне малярство XIX-XXI ст. (ареал – Дніпропетровська обл., Петриківський р-н, смт Петриківка; носій – Петриківське КП «Центр народних ремесел Петриківщини»).



Завдання проекту “СКАРБИ НАЦІЇ”

  • Популяризація об’єктів нематеріальної культурної спадщини України шляхом проведення виставок-презентацій, видання інформаційних буклетів.

  • Виховання патріотизму, поваги і гордості до національних традицій.

  • Формування зацікавленості у вивченні та збереженні української культурної спадщини.

  • Підвищення культурної самоосвіти студентства.

  • Відкриття у науковій бібліотеці КНУКіМ Галереї мистецтв “Скарби Нації”, де будуть представлені елементи нематеріальної культурної спадщини України.



Напрямки реалізації проекту



БУКЛЕТ

  • «Петриківський розпис» 

  • - об’єкт

  • нематеріальної культурної спадщини людства

  •  



5 грудня 2013 року об’єкт «Петриківський

  • 5 грудня 2013 року об’єкт «Петриківський

  •  розпис – українське декоративно-орнаментальне малярство ХІХ-ХХІ ст.» внесено до Репрезентативного списку нематеріальної 

  • культурної спадщини 

  • людства.



Петриківський ро́зпис, або «петриківка» –

  • українське декоративно-орнаментальне народне малярство, яке сформувалося на Дніпропетровщині в селищі Петриківка, звідки й походить назва цього виду мистецтва.

  • Хутір Петриківка був заснований у 1772 р. останнім кошовим отаманом Запорізької Січі Петром Калнишевським. Світові «Петриківку» відкрив у ХІХ столітті один з найзначніших українських істориків та етнографів Дмитро Яворницький.

  • Визначальними рисами розпису, що відрізняють його від інших видів малярства, є техніка виконання, візерунки, їх кольори, біле або світло-жовте тло.



Петриківський розпис бере початок з настінного розпису придніпровських хат. Селяни розмальовували свої хати зовні та зсередини, зображали найчастіше квіти, іноді жанрові сценки з життя.

  • Петриківський розпис бере початок з настінного розпису придніпровських хат. Селяни розмальовували свої хати зовні та зсередини, зображали найчастіше квіти, іноді жанрові сценки з життя.

  • На фарби брали кольорову глину й відвари з трав, ягід, овочів. Такі фарби були недовговічними, тому щороку до Великодня господарі створювали нові малюнки. Вважалося, у кого хата ліпше розмальована - у того й життя краще буде. З часом народні умільці почали малювати композиції з квітів на папері («мальовки») та продавати на ярмарку недорого «на радість», для прикрашання печей та стін.

  • Свої шедеври мешканці села створюють за допомогою пензликів, паличок, обмотаних тканинами або просто пальцями. Кожна господиня прагнула зробити свій будинок наймальовнічишим, вважалося, що яскраві красиві картини є зовнішнім проявом духовних багатств внутрішнього світу людини. Найстаранніших господарочок в Петриківці називали «чепурушками». Саме вони передавали навички розпису з покоління в покоління.

  • З настанням Першої світової війни, а потім внаслідок колективізації 1920-х років, що супроводжувалась репресіями проти українців, петриківський розпис як промисел занепав. Після 1936 року, коли в Києві відкрилась перша виставка народної творчості, на якій були показані твори художників із Петриківки, про них дізналася вся Україна, прийшло і офіційне визнання.



Техніка малювання

  • Техніка малювання «від себе» є однією з визначальних рис петриківського розпису, що відрізняє його від інших технік декоративного малярства. Характерною рисою петриківського розпису є те, що весь малюнок розпису, ніби розгорнутий на площині стіни, аркуша паперу чи декоративної тарілки, має поверхневе зображення. При цьому лінії стебел і гілок не перетинаються між собою, а багато елементів розпису (квіти, листя, ягоди) мають силуетне зображення, що само собою підкреслює декоративне зображення розпису. Фігури птахів, звірів, людей мають здебільшого контурне зображення. Тварин малюють у профіль, а квіти – в анфас.



Традиційні сюжети та елементи

  • Основними традиційними композиційними сюжетами петриківського розпису є декоративні панно, що нагадують мануфактурні килими XIX сторіччя, «вазон», «букет», окрему «гілочку» і «фриз». Ці види композицій використовувалися в настінному розписі як компоненти архітектурного декору інтер'єра. Характерною рисою традиційної композиції, петриківського «букета» є розташування в його центрі трьох великих квіток, зі сторін яких відгалужуються менші за розміром квіточки і бутони, що завершуються граціозно вигнутими вусиками і стеблинками лугових трав.

  • Класичними елементами петриківського живопису є рослини. Основними мотивами розпису є польові квіти, гілки калини, мальви, півонії, айстри. Характерними є зображення акантового листя (місцева назва – папороть), пуп`янків, перистого ажурного листя. Інколи квіти та ягоди поєднуються з птахами, ще рідше зустрічаються зображення тварин і людини, які повинні мати дещо фантастичний вигляд. Традиційним для «петриківки» є жар-птахміфічна істота, яка приносить щастя, з фантастичними візерунками по всьому тулубі, а не звичайний різнокольоровий птах.



Колірна гама

  • Головна колірна гама класичного петриківського розпису – червоно-зелена, а побічна – жовто-синя.

  • Справжній петриківський розпис має бути лише на білому або світло-жовтому тлі, але не на чорному, бо початки цього мистецького ремесла – у побутовому розписі печей та хатніх стін, які на Україні здавна білилися в білий колір.



Символи Петриківки

  • «Петриківський розпис – це безліч символів, які в давнину були оберегами, прикрашали життя». Мак символізує боротьбу любові та ненависті, життя і смерті, волошки – молоде покоління. Червоний колір – добро, темно-коричневий – зло. Оскільки червоного в розписі найбільше, добро перемагає.

  • Букет означає вічне дерево життя, нескінченну єдність людини та природи, соняшник – це оберіг домашнього вогнища. Цибулинка – сім’я, єдність, спадкоємність традицій. Калина – жіночий символ. Будь-яка птаха є вісником сонця на землі. Але, наприклад, зозуля є символом вічного кола життя, півень – гармонії та нового початку.



Майстри Петриківки

  • Одним з найяскравіших представників петриківської школи декоративного розпису був Федір Панко. Цілу плеяду майстрів декоративного розпису виховала Тетяна Пата. До когорти її учнів належать Марфа Тимченко, Віра Павленко, Галина Павленко-Черниченко та інші.

  • Щоб майстри селища могли доводити покупцям автентичність своєї продукції у 2013 році створено логотип «Петриківка».



СКАРБИ НАЦІЇ : інноваційний проект / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв, Наук. б-ка ; авт.-уклад. О. О. Скаченко. – К., 2014. – 17 слайдів.

  • СКАРБИ НАЦІЇ : інноваційний проект / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв, Наук. б-ка ; авт.-уклад. О. О. Скаченко. – К., 2014. – 17 слайдів.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка