Класифікація мила Залежно від призначення мила можна розділити на три основні групи



Дата конвертації29.12.2016
Розмір445 b.



Милами в широкому понятті називають різні солі вищих жирних, смоляних або нафтенових кислот. Мила є складним продуктом, одержаним взаємодією природних жирів або їхніх синтетичних аналогів з натрієвим або калієвим лугом.



Класифікація мила

  • Залежно від призначення мила можна розділити на три основні групи:

  • господарські мила (вміст жирних кислот від 40 до 72 %. Вітчизняними виробниками випускається в основному із вмістом 67-72 % жирних кислот) ;

  • туалетні мила, призначені для догляду за тілом і волоссям (вміст жирних кислот від 73 до 80 % );

  • промислові і спеціальні мила (вміст жирних кислот від 40 до 85 % );





Мило гігієнічне - косметичний засіб, який використовується для миття і догляду за тілом і придатками шкіри, володіє гарними піноутворюючими і очисними властивостями.



Мило запашне - туалетне мило з інтенсивним запахом, що використовується для ароматизації шкіри. Містить у своєму складі підвищену кількість ароматизатора. Якщо в середньому вміст ароматизатора в туалетному милі складає близько 1 %, то в даних сортах мила до 1,5-2 %.



  • Мило дитяче становить спеціальну асортиментну групу. Його сорти виробляються з високоякісної сировини і, як правило, без введення до складу ароматизатора і барвника. Для захисту ніжної дитячої шкіри від подразнення й антисептичного ефекту вводять 1 % ланоліну і до 1 %

  • борної кислоти.



Мило лікувально-профілактичне - туалетне мило, що крім основних косметичних функцій має бактерицидну, дезодоруючу, пом'якшуючу, захисну і зволожуючу дію. Залежно від призначення до складу можуть вводитися спеціальні добавки: фенол, борна кислота, тимол, березовий дьоготь, а також гліцерин, ланолін, вазелінова олія, лецетин, спермацетова композиція, сульсенова паста й ін.



Мило рідке туалетне - це прозорий водно-спиртовий розчин ароматизованого калійного мила. Спирт застосовується в складі рідкого мила для зниження в'язкості, забезпечення прозорості, зниження температури затвердіння.



Класифікація мил



Вимоги до якості туалетного мила

  • мило при кімнатній температурі повинно бути твердим, не липким, однорідного кольору по всій поверхні, без плям;

  • на його поверхні не повинен виступати наліт солей;

  • мило не повинно мати запаху продуктів розкладання органічних речовин, прогірклих жирів, рибного й інших неприємних запахів;

  • туалетне мило повинно мати колір від білого до кремового, або рівномірно

  • пофарбований колір,

  • без сторонніх відтінків.





Жирні кислоти забезпечують:

  • твердість,

  • однорідність,

  • розчинність,

  • ступінь набрякання,

  • швидкість витрати,

  • піноутворюючу і миючу здатність,

  • рівень подразнюючої дії на шкіру,

  • стабільність кольору й аромату.



Тваринні жири - найкоштовніша сировина для миловаріння. Вони містять до 40 % насичених жирних кислот, в основному з 16-18 атомами вуглецю.

  • Тваринні жири - найкоштовніша сировина для миловаріння. Вони містять до 40 % насичених жирних кислот, в основному з 16-18 атомами вуглецю.



При виготовлені мил найчастіше використовують кокосову олію, а також рослинний саломас (суміш фракцій соняшникової, бавовняної, соєвої та інших олій).

  • При виготовлені мил найчастіше використовують кокосову олію, а також рослинний саломас (суміш фракцій соняшникової, бавовняної, соєвої та інших олій).



Замінники жиру.

  • У миловарному виробництві звичайно використовується дві фракції синтетичних жирних кислот:

  • фракція з числом вуглецевих атомів С10 - С16 (замість кокосової олії);

  • фракція з числом вуглецевих атомів С17 - С20 (замість твердих жирів ).



  • Гідроксид натрію – для варіння всіх видів мил;

  • Гідроксид калію – для варіння рідкого і кремоподібного мила;

  • Карбонат натрію – для варіння дешевих сортів мила;

  • Карбонат калію – для варіння спеціальних сортів мила;

  • Бікарбонат натрію – для виробництва пральних та мильних порошків;

  • Силікат натрію – для варіння господарських мил;

  • Триетаноламін – для виробництва мил дорогих сортів.



  • Основні вимоги, до барвників:

  • хімічна і біологічна індиферентність;

  • надання милу чистого кольору, що не змінюється під впливом світла і вільного лугу;

  • барвники не повинні забарвлювати мильну піну, що утвориться при користуванні милом.



родамін червоний - аніліновий барвник, залежно від концентрації надає милу рожевий або червоний колір;

  • родамін червоний - аніліновий барвник, залежно від концентрації надає милу рожевий або червоний колір;

  • метаніл жовтий, що забарвлює мило в жовтий колір;

  • пряма бірюзова, яка застосовується, як складова частина для одержання мила зеленого (у суміші з метанілом) і бузкового кольорів (в суміші з родаміном) і ін.





Технологія приготування мила

  • Перше омилення

  • Перше висолювання

  • Друге омилення

  • Друге висолювання

  • Шліфування

  • Відстоювання.

  • Обробка твердого туалетного

  • мила

  • Пілірування

  • Нарізка

  • Штампування

  • Упакування.



Перше омилення

  • Перше омилення проводять у котлі, куди загружають саломас, або тваринні жири без додавання кокосової олії.



Перше висолювання

  • При першому висолюванні використовують насичений розчин натрію хлориду при безперервному, не дуже інтенсивному кип'ятінні вмісту казана.



Друге омилення

  • У казан з мильним ядром подають розчин лугу і гарячу воду з таким розрахунком, щоб вміст вільного лугу в мильній масі виявився в межах 1 -1,5 %. Вміст казана кип'ятять до переходу ядра в клейовий стан, потім поступово подають у казан передбачену по рецептурі кокосову олію і синтетичні жирні кислоти. Омилення кокосової олії і нейтралізацію жирних кислот ведуть при кип'ятінні. До моменту закінчення другого омилення в казані повинно бути 52-55 % жирних кислот, а неомиленого жиру не більше 0,2 %.



Друге висолювання

  • Проводять по закінченні другого омилення міцним розчином гідроксиду натрію (30-35 %), що подають у казан порціями, інтенсивно перемішуючи мило. Друге висолювання, як і перше, ведуть доти, поки мило не стане рухливим, і набуде зернистої структури, а охолоджена проба лугу, що відокремилася, не буде містити мила.



Шліфування

  • мила при варінні основи туалетного мила ведеться гарячою водою, що містить їдкий натр. Шліфування натрієм хлоридом в даному випадку менш бажано, тому що в цьому випадку підвищується вміст солі в милі, що шкідливо впливає на його пластичність, підвищуючи крихкість.

  • Розчин їдкого натру вводиться

  • в казан невеликими порціями.

  • Вміст вільного лугу в милі

  • підтримується в межах 0,5-0,8 %,

  • натрію хлориду в межах 0,7-1 %.



Відстоювання.

  • Після шліфування мило відстоюється з поділом на ядро і клейовий залишок. Тривалість відстоювання залежить від ємності казанів. При застосуванні миловарних казанів ємністю 50 м3 відстоювання триває 24-36 год.






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка