Кодекс України в Розділі 2 "Злочини проти життя та здоров’я особи"



Дата конвертації11.06.2016
Розмір445 b.


Кримінальний кодекс України в Розділі 2 “Злочини проти життя та здоров’я особи” передбачає такі злочини в сфері охорони здоров’я:

  • Неналежне виконання професійних обов’язків

  • Розголошення відомостей про проведення медичного огляду

  • Незаконне проведення аборту (ст.134).

  • Незаконна лікувальна діяльність (ст.138).

  • Ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст.139).

  • Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (ст.140).

  • Порушення прав пацієнта (ст. 141).

  • Незаконне проведення дослідів над людиною (ст.142).

  • Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст.319).


Неналежне виконання професійних обов’язків

  • що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст.131). За цією статтею можуть бути кваліфіковані такі діяння: використання нестерильних, належним чином непродезинфікованих медичних інстументів і шприців; переливання потерпілому крові ВІЛ-інфіковоного без проведення лабораторної діагностики на наявність ВІЛ-інфекції, використання інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин без їх лабораторного дослідження на ВІЛ-інфекцію; незабезпечення керівництвом закладу охорони здоров’я персоналу цього закладу необхідними засобами захисту згідно із встановленими КМ переліком та нормативами.



Розголошення відомостей про проведення медичного огляду

  • на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби. (ст.132). Відомості про результати медичного огляду, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи, яка пройшла медичний огляд, є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Передача таких відомостей дозволяється тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках передбачених законом, також законним представникам цієї особи, закладам охорони здоров’я, органам прокуратури, слідства, дізнання чи суду. Розголошення відомостей означає, що особа, яка зобов’язана зберігати відповідну інформацію в таємниці, незаконно ознайомлює з нею сторонніх осіб або своєю поведінкою створює умови, які надають стороннім особам можливість ознайомитись з відповідними відомостями.



Незаконне проведення аборту (ст.134).

  • Проведення аборту – це протиправне переривання вагітності жінки за наявності її згоди на проведення операції. Заподіяння смерті плоду людини після того, як почались фізіологічні роди і з’явилась можливість безпосереднього фізичного впливу на тіло дитини, є не абортом, а вбивством. Позбавлення життя дитини, яка опинилася поза утробою матері внаслідок передчасних родів або нещасного випадку, також слід розцінювати як вбивство. Відповідно до законодавства штучне переривання вагітності від 12 до 28 тижнів у невідкладних випадках, коли є реальна загроза життю хворої жінки, здійснюється особою, яка має спеціальну медичну освіту, без згоди хворої або її законних представників на медичне втручання. Проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, у будь-якому разі визнається незаконним. Аборт, вчинений особою із спеціальною медичною освітою, тягне відповідальність за наявності двох умов: 1) його незаконності; 2) спричинення тривалого розладу здоров’я, безплідності або смерті потерпілої.



Незаконна лікувальна діяльність (ст.138).

  • Суть цього злочину полягає в тому, що лікувальна діяльність здійснюється без спеціального дозволу, і здійснюється особою, яка немає належної медичної освіти. Медичних працівників, які займаються лікувальною діяльністю не відповідно до документально-посвідченої спеціальності слід визнавати особами, які не мають належної медичної освіти. Вищезазначений злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків для хворого. Під тяжкими наслідками слід розуміти спричинення смерті, заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження.



Ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст.139).

  • медичні і фармацевтичні працівники зобов’язані надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, а також безоплатно надавати першу невідкладну медичну допомогу у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях. Під поважними причинами, які виключають відповідальність за цією статтею розуміються різноманітні обставини, які перешкоджають медичному працівникові надати хворому допомогу – непереборну силу, стан крайньої необхідності (наприклад, необхідність надати першочергову допомогу більш тяжкохворій особі), хвороба самого медичного працівника, відсутність для надання конкретного виду допомоги кваліфікації, знань, обладнання чи ліків.



Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (ст.140).

  • За ст.140 можуть кваліфікуватися такі діяння: несвоєчасний або неправильний діагноз захворювання, залишення хворого без належного медичного догляду, переливання крові іншої групи, залишення сторонніх предметів в організмі хворого під час хірургічної операції, застосування неправильного лікування, недостатній контроль за медичною технікою, порушення правил виготовлення, зберігання або застосування лікарських засобів, невстановлення належного лікувального режиму для хворих, які страждають на психічні розлади. Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків для хворого.



Порушення прав пацієнта (ст. 141).

  • Суть цього злочину полягає в проведенні клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоди пацієнта або його законних представників, або стосовно неповнолітнього чи недієздатного, якщо ці дії спричинили смерть або інші тяжкі наслідки. Відповідно до законодавства клінічні випробування лікарських засобів провадяться тільки за наявності письмової згоди пацієнта – добровольця на участь у проведенні таких випробувань, а якщо таким пацієнтом є неповнолітній чи недієздатний – за наявності письмової згоди законного представника (щодо особи віком від 15 років чи визнаної обмежено дієздатною – також і за її згодою). Проте порушення цих вимог тягне відповідальність за цією статтею у разі настання смерті пацієнта або інших тяжких наслідків.



Незаконне проведення дослідів над людиною (ст.142).

  • Незаконними є: 1) медичні, наукові та інші досліди над хворими, ув’язненими, військовополоненими, а терапевтичні експерименти – над людьми, захворювання яких не має безпосереднього зв’язку з метою досліду; 2) будь-які досліди, які провадяться без вільної згоди людини та повної і об’єктивної поінформованості дієздатного пацієнта про стан його здоров’я, мету запропонованих дослідів, прогноз можливого розвитку захворювання, наявність ризику для життя і здоров’я; 3) медико-біологічні досліди над людиною, які не відповідають сукупності таких умов: а) наявність суспільно корисної мети; б) наукова обґрунтованість; в) переваги їх можливого успіху над ризиком спричинення тяжких наслідків для здоров’я або життя; г) гласність; д) проведення їх тільки в акредитованих закдладах охорони здоров’я.



Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст.319).

  • коли медичний працівник, не маючи необхідних повноважень або виходячи за межі своїх функціональних обов’язків, виписує особі рецепт на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин чи робить це з порушенням правил виписування рецептів. Лікарі виписують рецепти, як правило, після огляду хворого й обов’язково роблять запис про призначення лікарських засобів у медичних документах. Наркотики виписуються на рецептурних бланках спеціальної форми, які, крім лікаря, підписуються керівником медичного закладу чи його заступником і завіряються печаткою. Видача рецептів на право придбання наркотичних або психотропних лікарських препаратів особам, хворим на наркоманію чи токсикоманію, категорично забороняється.



ЛІТЕРАТУРА:

  • 1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії ВРУ 28 червня 1996р. \\ Голос України. – 1996.

  • 2. Кримінальний кодекс України. Прийнятий 5 квітня 2001р.// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №25-26. – Ст.131.

  • 3. Науковий коментар Кримінального кодексу України.\\ проф.. Коржанський М.Й. – К.: Атака, Академія, - Н, 2001.

  • 4. Глушков В.А. Ответственность за преступление в области здравоохранения.-К.,-1987.

  • 5. Копейчиков В.В. Правознавство. Київ Юрінком Інтер. 2002.

  • 6. Сергеев Ю.Д. Професия врача. Юридические основи.-К.-,-1988.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка