Концепція (основи державної політики) національної безпеки україни схвалена Постановою вр україни N3/97-вр



Дата конвертації27.05.2016
Розмір445 b.



КОНЦЕПЦІЯ (ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ) НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ схвалена Постановою ВР України N3/97-ВР від 16 січня 1997 р.



КОНЦЕПЦІЯ

  • КОНЦЕПЦІЯ

  • (ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ) НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • схвалена Постановою ВР України N3/97-ВР від 16 січня 1997 р.

  • Концепція національної безпеки України має забезпечити: єдність принципів формування і проведення державної політики національної безпеки; поєднання підходів до формування відповідної законодавчої бази, підготовки доктрин, стратегій, концепцій, державних і відомчих програм у різних сферах національної безпеки.



Національна безпека України як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз є необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей.

  • Національна безпека України як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз є необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей.

  • Головними об'єктами національної безпеки є:

  • громадянин - його права і свободи;

  • суспільство - його духовні та матеріальні цінності;

  • держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна;

  • цілісність і недоторканність кордонів.



пріоритет прав людини;

  • пріоритет прав людини;

  • верховенство права;

  • пріоритет договірних (мирних) засобів у вирішенні конфліктів;

  • адекватність заходів захисту національних інтересів реальним та потенційним загрозам;

  • демократичний цивільний контроль за воєнною сферою, а також іншими структурами в системі забезпечення національної безпеки;

  • додержання балансу інтересів особи, суспільства та держави, їх взаємна відповідальність;

  • чітке розмежування повноважень органів державної влади.



Національні інтереси України відображають фундаментальні цінності та прагнення Українського народу, його потреби в гідних умовах життєдіяльності, а також цивілізовані шляхи їх створення і способи задоволення.

  • Національні інтереси України відображають фундаментальні цінності та прагнення Українського народу, його потреби в гідних умовах життєдіяльності, а також цивілізовані шляхи їх створення і способи задоволення.

  • Національні інтереси України та їх пріоритетність обумовлюються конкретною ситуацією, що складається в країні та за її межами.



створення громадянського суспільства, підвищення ефективності органів державної влади та місцевого самоврядування, розвиток

  • створення громадянського суспільства, підвищення ефективності органів державної влади та місцевого самоврядування, розвиток

  • демократичних інститутів для забезпечення прав і свобод людини;

  • досягнення національної злагоди, політичної і соціальної стабільності, гарантування прав української нації та національних меншин України; забезпечення державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності кордонів;

  • створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки; забезпечення екологічно та технологічно безпечних умов життєдіяльності суспільства;



збереження та підвищення науково-технологічного потенціалу;

  • збереження та підвищення науково-технологічного потенціалу;

  • зміцнення генофонду Українського народу, його фізичного і морального здоров'я та інтелектуального потенціалу;

  • розвиток української нації, історичної свідомості та національної гідності українців; розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності громадян усіх національностей, що складають Український народ;

  • налагодження рівноправних та взаємовигідних відносин з усіма державами, інтегрування в європейську та світову спільноту.



Основні можливі загрози національній безпеці України в найбільш важливих сферах життєдіяльності:

  • Основні можливі загрози національній безпеці України в найбільш важливих сферах життєдіяльності:

  • у політичній сфері:

  • посягання на конституційний лад і державний суверенітет України;

  • втручання у внутрішні справи України з боку інших держав;

  • наявність сепаратистських тенденцій в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні;

  • масові порушення прав громадян в Україні та за її межами;



загострення міжетнічних і міжконфесійних відносин;

  • загострення міжетнічних і міжконфесійних відносин;

  • порушення принципу розподілу влади;

  • невиконання чи неналежне виконання законних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування;

  • відсутність ефективних механізмів забезпечення законності, правопорядку, боротьби із злочинністю, особливо її організованими формами, та тероризмом;



в економічній сфері:

  • в економічній сфері:

  • неефективність системи державного регулювання економічних відносин; наявність структурних диспропорцій, монополізму виробників, перешкод встановленню ринкових відносин;

  • невирішеність проблеми ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від інших країн;

  • економічна ізоляція України від світової економічної системи;

  • неконтрольований відплив за межі України інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів;

  • криміналізація суспільства, діяльність тіньових структур;



у соціальній сфері:

  • у соціальній сфері:

  • низький рівень життя та соціальної захищеності значних верств населення, наявність великої кількості громадян працездатного віку, не зайнятих у суспільно корисній діяльності;

  • суспільно-політичне протистояння окремих соціальних верств населення та регіонів України;

  • падіння рівня здоров'я населення, незадовільний стан системи його охорони;

  • тенденції моральної та духовної деградації в суспільстві;

  • неконтрольовані міграційні процеси в країні;



у воєнній сфері:

  • у воєнній сфері:

  • посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність;

  • нарощування поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;

  • воєнно-політична нестабільність та конфлікти в сусідніх країнах;



можливість застосування ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення проти України;

  • можливість застосування ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення проти України;

  • зниження рівня боєздатності Воєнної організації держави;

  • політизація силових структур держави;

  • створення та функціонування незаконних збройних формувань;



в екологічній сфері:

  • в екологічній сфері:

  • значне антропогенне порушення та техногенна перевантаженість території України, негативні екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи;

  • неефективне використання природних ресурсів, широкомасштабне застосування екологічно шкідливих та недосконалих технологій;

  • неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів;

  • негативні екологічні наслідки оборонної та військової діяльності;



в науково-технологічній сфері:

  • в науково-технологічній сфері:

  • невизначеність державної науково-технологічної політики; відплив інтелектуального та наукового потенціалу за межі України;

  • науково-технологічне відставання України від розвинених країн; зниження рівня підготовки висококваліфікованих наукових та інженерно-технічних кадрів;



в інформаційній сфері:

  • в інформаційній сфері:

  • невиваженість державної політики та відсутність необхідної інфраструктури в інформаційній сфері;

  • повільність входження України у світовий інформаційний простір, брак у міжнародного співтовариства об'єктивного уявлення про Україну;

  • інформаційна експансія з боку інших держав;

  • витік інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави;

  • запровадження цензури.



Державна політика національної безпеки визначається виходячи з пріоритетності національних інтересів та загроз національній безпеці України і здійснюється шляхом реалізації відповідних доктрин, стратегій, концепцій і програм у різних сферах національної безпеки відповідно до чинного законодавства.

  • Державна політика національної безпеки визначається виходячи з пріоритетності національних інтересів та загроз національній безпеці України і здійснюється шляхом реалізації відповідних доктрин, стратегій, концепцій і програм у різних сферах національної безпеки відповідно до чинного законодавства.



Основними напрямами державної політики національної безпеки України є:

  • Основними напрямами державної політики національної безпеки України є:

  • у політичній сфері:

  • створення дійових механізмів захисту прав громадян України в країні та в світі;

  • запобігання та усунення спроб втручання у внутрішні справи України;

  • входження в існуючі та створювані системи універсальної та регіональної безпеки;



уникнення політичного екстремізму, підтримка громадянської злагоди та соціальної стабільності;

  • уникнення політичного екстремізму, підтримка громадянської злагоди та соціальної стабільності;

  • побудова надійної системи захисту конституційних засад, запобігання та боротьба з порушеннями законності і правопорядку, створення необхідних умов для ефективної боротьби з корупцією та злочинністю, особливо її організованими формами;

  • забезпечення належного виконання законних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування;



в економічній сфері:

  • в економічній сфері:

  • недопущення незаконного використання бюджетних коштів і державних ресурсів, їх перетікання в тіньову економіку;

  • контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямованою на підтримку важливих для України пріоритетів та захист вітчизняного виробника;

  • боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидія неконтрольованому відпливу національних матеріальних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів;



у соціальній сфері:

  • у соціальній сфері:

  • виявлення та усунення причин, що призводять до різкого розшарування суспільства під час переходу до ринкової економіки;

  • вжиття своєчасних заходів щодо протидії кризовим демографічним процесам;

  • створення ефективної системи соціального захисту людини, охорони та відновлення її фізичного і духовного здоров'я;

  • стимулювання розвитку та забезпечення всебічного захисту освітнього та культурного потенціалу країни;

  • захист прав споживачів;



у воєнній сфері:

  • у воєнній сфері:

  • створення ефективних механізмів і проведення комплексних заходів щодо запобігання можливій агресії або воєнному конфлікту, локалізації та ліквідації їх наслідків;

  • запобігання спробам та усунення порушень державного кордону і територіальної цілісності України;

  • забезпечення демократичного цивільного контролю за Воєнною організацією держави;



в екологічній сфері:

  • в екологічній сфері:

  • впровадження та контроль за дотриманням науково обґрунтованих нормативів природокористування та охорони довкілля;

  • контроль за станом навколишнього природного середовища, виявлення та усунення загроз для здоров'я населення, своєчасне попередження громадян України в разі небезпеки;

  • зниження антропогенних навантажень, ліквідація наслідків шкідливого впливу людської діяльності на природне середовище;



впровадження у виробництво екологічно безпечних технологій;

  • впровадження у виробництво екологічно безпечних технологій;

  • реалізація заходів щодо зменшення впливу наслідків Чорнобильськоїкатастрофи;

  • недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів;



в науково-технологічній сфері:

  • в науково-технологічній сфері:

  • вжиття комплексних заходів щодо захисту та розвитку науково-технологічного потенціалу;

  • виявлення та усунення причин науково-технологічного відставання України;

  • створення ефективних механізмів боротьби з відпливом інтелектуального та наукового потенціалу за межі України;



в інформаційній сфері:

  • в інформаційній сфері:

  • вжиття комплексних заходів щодо захисту свого інформаційного простору та входження України в світовий інформаційний простір;

  • виявлення та усунення причин інформаційної дискримінації України;

  • усунення негативних чинників порушення інформаційного простору, інформаційної експансії з боку інших держав;

  • розробка і впровадження необхідних засобів та режимів отримання, зберігання, поширення і використання суспільно значущої інформації, створення розвиненої інфраструктури в інформаційній сфері.



Система забезпечення національної безпеки - це організована державою сукупність суб'єктів: державних органів, громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян, об'єднаних цілями та завданнями щодо захисту національних інтересів, що здійснюють узгоджену діяльність у межах законодавства України.

  • Система забезпечення національної безпеки - це організована державою сукупність суб'єктів: державних органів, громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян, об'єднаних цілями та завданнями щодо захисту національних інтересів, що здійснюють узгоджену діяльність у межах законодавства України.

  • Правову основу забезпечення національної безпеки України становлять Конституція України, Закон України "Про національну безпеку України", інші закони і нормативно-правові акти, а також визнані Україною міжнародні договори та угоди.



Основними функціями системи забезпечення національної безпеки в усіх сферах її діяльності є:

  • Основними функціями системи забезпечення національної безпеки в усіх сферах її діяльності є:

  • Створення і підтримка в готовності сил та засобів забезпечення національної безпеки.

  • Управління діяльністю системи забезпечення національної безпеки.

  • Здійснення планової та оперативної діяльності щодо забезпечення національної безпеки.

  • Участь у міжнародних системах безпеки.



КОНЦЕПЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ



Концепція є основою для:

  • Концепція є основою для:

  • формування політики в галузі забезпечення інформаційної безпеки України;

  • підготовки пропозицій щодо удосконалення правового, методичного, науково-технічного та організаційного забезпечення інформаційної безпеки України;

  • розробки цільових програм забезпечення інформаційної безпеки України.

  • Вона розвиває Концепцію національної безпеки України стосовно інформаційної сфери.



Під інформаційною безпекою держави слід розуміти стан захищеності її національних інтересів в інформаційній сфері, що визначаються сукупністю збалансованих інтересів особистості, суспільства і держави.

  • Під інформаційною безпекою держави слід розуміти стан захищеності її національних інтересів в інформаційній сфері, що визначаються сукупністю збалансованих інтересів особистості, суспільства і держави.

  • Інтереси особистості в інформаційній сфері полягають у реалізації конституційних прав особи і громадянина на доступ до інформації, на використання інформації в інтересах здійснення діяльності, що не заборонена законом, фізичного, духовного й інтелектуального розвитку, а також у захисті інформації, що забезпечує особисту безпеку.



Інтереси суспільства в інформаційній сфері полягають у забезпеченні інтересів особистості в цій сфері, зміцненні демократії, створенні правової соціальної держави, досягненні і підтримці суспільної злагоди, у духовному відновленні України.

  • Інтереси суспільства в інформаційній сфері полягають у забезпеченні інтересів особистості в цій сфері, зміцненні демократії, створенні правової соціальної держави, досягненні і підтримці суспільної злагоди, у духовному відновленні України.

  • Інтереси держави в інформаційній сфері полягають у створенні умов для гармонійного розвитку інформаційної інфраструктури України, реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина в галузі одержання інформації і користування нею з метою забезпечення непорушності конституційного ладу, суверенітету і територіальної цілісності України, політичної, економічної і соціальної стабільності, у безумовному забезпеченні законності і правопорядку, розвитку рівноправного і взаємовигідного міжнародного співробітництва.



загрози конституційним правам і свободам людини і громадянина в духовній сфері життя й інформаційної діяльності, індивідуальній, груповій і суспільній свідомості, духовному відродженню України;

  • загрози конституційним правам і свободам людини і громадянина в духовній сфері життя й інформаційної діяльності, індивідуальній, груповій і суспільній свідомості, духовному відродженню України;

  • загрози інформаційному забезпеченню державної політики України;

  • загрози розвитку вітчизняної індустрії інформації, включаючи індустрію засобів інформатизації, телекомунікації і зв'язку, забезпеченню потреб внутрішнього ринку в її продукції і виходу цієї продукції на світовий ринок, а також забезпеченню накопичення, зберігання й ефективного використання вітчизняних інформаційних ресурсів;

  • загрози безпеці інформації обмеженого доступу, зокрема державної таємниці;

  • загрози безпеці інформаційних і телекомунікаційних засобів і систем.



До зовнішніх джерел відносяться:

  • До зовнішніх джерел відносяться:

  • діяльність іноземних політичних, економічних і військових розвідувальних та інформаційних структур, спрямована проти інтересів України в інформаційній сфері;

  • прагнення деяких країн домінувати й обмежити інтереси України у світовому інформаційному просторі, витиснення її із зовнішнього і внутрішнього інформаційних ринків;

  • загострення міжнародної конкуренції за володіння інформаційними технологіями і ресурсами;



збільшення технологічного відриву провідних держав світу і нарощування їхніх можливостей з протидії створенню конкурентноспроможних інформаційних технологій;

  • збільшення технологічного відриву провідних держав світу і нарощування їхніх можливостей з протидії створенню конкурентноспроможних інформаційних технологій;

  • діяльність космічних, повітряних, морських і наземних технічних та інших засобів (видів) розвідки іноземних держав;

  • розробка деякими державами концепцій інформаційних воєн, що передбачають створення засобів небезпечного впливу на інформаційні сфери інших країн, порушення нормального функціонування інформаційних і телекомунікаційних систем зберігання інформаційних ресурсів, одержання несанкціонованого доступу до них.



До внутрішніх джерел відносяться:

  • До внутрішніх джерел відносяться:

  • критичний стан вітчизняних галузей промисловості;

  • несприятлива криміногенна обстановка, що супроводжується зрощуванням державних і кримінальних структур в інформаційній сфері, одержання кримінальними структурами права доступу до інформації, що не підлягає поширенню, посилення впливу організованої злочинності на життя суспільства, зниження ступеня захищеності законних інтересів громадян, суспільства і держави в інформаційній сфері;

  • недостатня координація діяльності органів державної влади з формування і реалізації єдиної державної політики в галузі забезпечення інформаційної безпеки України;



недосконалість нормативної правової бази, що регулює відносини в інформаційній сфері, а також недостатня практика застосування норм права;

  • недосконалість нормативної правової бази, що регулює відносини в інформаційній сфері, а також недостатня практика застосування норм права;

  • нерозвиненість інститутів громадянського суспільства і недостатній державний контроль за розвитком інформаційного ринку України;

  • недостатнє фінансування заходів із забезпечення інформаційної безпеки України;

  • недостатня економічна міць України;



зниження ефективності системи освіти і виховання, недостатня кількість кваліфікованих кадрів в галузі забезпечення інформаційної безпеки;

  • зниження ефективності системи освіти і виховання, недостатня кількість кваліфікованих кадрів в галузі забезпечення інформаційної безпеки;

  • недостатня активність органів державної влади щодо інформування суспільства про свою діяльність, роз'яснення прийнятих рішень, формування відкритих державних ресурсів і розвитку системи доступу до них громадян;

  • відставання України від провідних країн світу за рівнем інформатизації органів державної влади і місцевого самоврядування, кредитно-фінансової сфери, промисловості, сільського господарства, освіти, охорони здоров'я, сфери послуг і побуту громадян.



  • Загальні методи забезпечення інформаційної безпеки України поділяються на правові, організаційно-технічні й економічні.



До правових методів забезпечення інформаційної безпеки України належать розробка нормативних правових актів, що регламентують відносини у інформаційній сфері, і нормативних методичних документів з питань забезпечення інформаційної безпеки України. Найважливішими напрямами цієї діяльності є:

  • До правових методів забезпечення інформаційної безпеки України належать розробка нормативних правових актів, що регламентують відносини у інформаційній сфері, і нормативних методичних документів з питань забезпечення інформаційної безпеки України. Найважливішими напрямами цієї діяльності є:

  • внесення змін і доповнень до законодавства України, що регулює відносини в галузі забезпечення інформаційної безпеки, з метою створення й удосконалення системи забезпечення інформаційної безпеки України, усунення внутрішніх протиріч у державному законодавстві, протиріч, зв'язаних з міжнародними угодами, до яких приєдналася Україна, а також з метою конкретизації правових норм, що установлюють відповідальність за правопорушення в галузі забезпечення інформаційної безпеки України;



законодавче розмежування повноважень в галузі забезпечення інформаційної безпеки України між органами державної влади, визначення цілей, завдань і механізмів участі в цій діяльності громадських об'єднань, організацій і громадян;

  • законодавче розмежування повноважень в галузі забезпечення інформаційної безпеки України між органами державної влади, визначення цілей, завдань і механізмів участі в цій діяльності громадських об'єднань, організацій і громадян;

  • розробка і прийняття нормативних правових актів України, що установлюють відповідальність юридичних і фізичних осіб за несанкціонований доступ до інформації, її протиправне копіювання, перекручування і протизаконне використання, навмисне поширення недостовірної інформації, протиправне розголошення інформації з обмеженим доступом, використання в злочинних і корисливих цілях службової інформації чи інформації, що містить комерційну таємницю;

  • уточнення статусу іноземних інформаційних агентств, засобів масової інформації і журналістів, а також інвесторів при залученні іноземних інвестицій для розвитку інформаційної інфраструктури України;



уточнення статусу іноземних інформаційних агентств, засобів масової інформації і журналістів, а також інвесторів при залученні іноземних інвестицій для розвитку інформаційної інфраструктури України;

  • уточнення статусу іноземних інформаційних агентств, засобів масової інформації і журналістів, а також інвесторів при залученні іноземних інвестицій для розвитку інформаційної інфраструктури України;

  • законодавче закріплення пріоритету розвитку національних мереж зв'язку і вітчизняного виробництва космічних супутників зв'язку;

  • визначення статусу організацій, що надають послуги глобальних інформаційно-телекомунікаційних мереж на території України, і правове регулювання діяльності цих організацій;

  • створення правової бази для формування в Україні системи забезпечення інформаційної безпеки, у тому числі її центральних органів та регіональних структур.



Організаційно-технічними методами забезпечення інформаційної безпеки України є:

  • Організаційно-технічними методами забезпечення інформаційної безпеки України є:

  • створення й удосконалення системи забезпечення інформаційної безпеки України;

  • посилення діяльності державних органів виконавчої влади із застосування правових норм, включаючи попередження і припинення правопорушень в інформаційній сфері, а також виявлення, викриття і притягнення до відповідальності осіб, що скоїли злочини та інші правопорушення в цій сфері;

  • розробка, використання й удосконалення засобів захисту інформації і методів контролю ефективності цих засобів, розвиток захищених телекомунікаційних систем, підвищення надійності спеціального програмного забезпечення;



створення систем і засобів запобігання несанкціонованому доступу до інформації, що обробляється, і спеціальним впливам, що призводять до руйнування, знищення, спотворення інформації, а також зміна штатних режимів функціонування систем і засобів інформатизації і зв'язку;

  • створення систем і засобів запобігання несанкціонованому доступу до інформації, що обробляється, і спеціальним впливам, що призводять до руйнування, знищення, спотворення інформації, а також зміна штатних режимів функціонування систем і засобів інформатизації і зв'язку;

  • виявлення технічних пристроїв і програм, що загрожують нормальному функціонуванню інформаційно-телекомунікаційних систем, запобігання перехопленню інформації у технічних каналах її витоку, застосування криптографічних засобів захисту інформації під час її обробки і передачі каналами зв'язку, контроль за виконанням спеціальних вимог із захисту інформації;

  • сертифікація засобів захисту інформації, ліцензування діяльності в галузі захисту інформації, стандартизація способів і засобів її захисту;



удосконалення системи сертифікації телекомунікаційного обладнання і програмного забезпечення автоматизованих систем обробки інформації на відповідність вимогам із захисту інформації;

  • удосконалення системи сертифікації телекомунікаційного обладнання і програмного забезпечення автоматизованих систем обробки інформації на відповідність вимогам із захисту інформації;

  • контроль за діями персоналу в захищених інформаційних системах, підготовка кадрів в галузі забезпечення інформаційної безпеки України;

  • формування системи моніторингу показників і характеристик інформаційної безпеки України у найважливіших сферах життя і діяльності суспільства і держави.



Економічні методи забезпечення інформаційної безпеки України містять:

  • Економічні методи забезпечення інформаційної безпеки України містять:

  • розробку програм забезпечення інформаційної безпеки України і визначення порядку їх фінансування;

  • удосконалення системи фінансування робіт з реалізації правових і організаційно-технічних методів захисту інформації, створення системи страхування інформаційних ризиків фізичних і юридичних осіб.



Політика забезпечення інформаційної безпеки України ґрунтується на таких основних принципах:

  • Політика забезпечення інформаційної безпеки України ґрунтується на таких основних принципах:

  • дотримання Конституції України, законодавства України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права при здійсненні діяльності із забезпечення інформаційної безпеки України;



відкритість у реалізації функцій органів державної влади і громадських об'єднань, що передбачає інформування суспільства про їх діяльність з урахуванням обмежень, встановлених законодавством України;

  • відкритість у реалізації функцій органів державної влади і громадських об'єднань, що передбачає інформування суспільства про їх діяльність з урахуванням обмежень, встановлених законодавством України;

  • правова рівність усіх учасників процесу інформаційної взаємодії незалежно від їх політичного, соціального й економічного статусу, що ґрунтується на конституційному праві громадян на вільний пошук, одержання, передачу, виробництво і поширення інформації будь-яким законним способом;

  • пріоритетний розвиток вітчизняних сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій, виробництво технічних і програмних засобів, здатних забезпечити удосконалення національних телекомунікаційних мереж, їх підключення до глобальних інформаційних мереж з метою дотримання життєво важливих інтересів України.



Правове забезпечення інформаційної безпеки України повинно базуватися, насамперед, на дотриманні принципів законності, балансу інтересів громадян, суспільства і держави в інформаційній сфері.

  • Правове забезпечення інформаційної безпеки України повинно базуватися, насамперед, на дотриманні принципів законності, балансу інтересів громадян, суспільства і держави в інформаційній сфері.

  • Дотримання принципу законності вимагає від органів державної влади при вирішенні конфліктів в інформаційній сфері неухильно керуватися законодавчими та іншими нормативними правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.



Дотримання принципу балансу інтересів громадян, суспільства і держави в інформаційній сфері припускає законодавче закріплення пріоритету цих інтересів у різних галузях життєдіяльності суспільства, а також використання форм громадського контролю за діяльністю органів державної влади України.

  • Дотримання принципу балансу інтересів громадян, суспільства і держави в інформаційній сфері припускає законодавче закріплення пріоритету цих інтересів у різних галузях життєдіяльності суспільства, а також використання форм громадського контролю за діяльністю органів державної влади України.

  • Реалізація гарантій конституційних прав і свобод людини і громадянина, що стосується діяльності в інформаційній сфері, є найважливішим завданням України в галузі інформаційної безпеки.



розробка і впровадження механізмів реалізації правових норм, що регулюють відносини в інформаційній сфері, а також підготовка концепції правового забезпечення інформаційної безпеки України;

  • розробка і впровадження механізмів реалізації правових норм, що регулюють відносини в інформаційній сфері, а також підготовка концепції правового забезпечення інформаційної безпеки України;

  • розробка і реалізація механізмів підвищення ефективності державного керівництва діяльністю державних засобів масової інформації, здійснення державної інформаційної політики;



прийняття і реалізація державних програм, що передбачають формування загальнодоступних архівів інформаційних ресурсів органів державної влади, підвищення правової культури і комп'ютерної грамотності громадян, розвиток інфраструктури єдиного інформаційного простору України;

  • прийняття і реалізація державних програм, що передбачають формування загальнодоступних архівів інформаційних ресурсів органів державної влади, підвищення правової культури і комп'ютерної грамотності громадян, розвиток інфраструктури єдиного інформаційного простору України;

  • розвиток системи підготовки кадрів, що забезпечують інформаційну безпеку України;

  • приведення до однієї системи вітчизняних стандартів у галузі інформатизації і забезпечення інформаційної безпеки автоматизованих систем керування, інформаційних і телекомунікаційних систем загального і спеціального призначення.



Концепція технічного захисту інформації в Україні (схвалена Постановою КМУ N 1126 від 8 жовтня 1997 р.")



Ця Концепція визначає основи державної політики у сфері захисту інформації інженерно-технічними заходами. Технічний захист інформації (далі - ТЗІ) є складовою частиною забезпечення національної безпеки України. 

  • Ця Концепція визначає основи державної політики у сфері захисту інформації інженерно-технічними заходами. Технічний захист інформації (далі - ТЗІ) є складовою частиною забезпечення національної безпеки України. 



ТЗІ - це діяльність, спрямована на забезпечення інженерно-технічними заходами порядку доступу, цілісності та доступності (унеможливлення блокування) інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, конфіденційної інформації, а також цілісності та доступності відкритої інформації, важливої для особи, суспільства і держави. 

  • ТЗІ - це діяльність, спрямована на забезпечення інженерно-технічними заходами порядку доступу, цілісності та доступності (унеможливлення блокування) інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, конфіденційної інформації, а також цілісності та доступності відкритої інформації, важливої для особи, суспільства і держави. 



додержання балансу інтересів особи, суспільства та держави, їх взаємна відповідальність; 

  • додержання балансу інтересів особи, суспільства та держави, їх взаємна відповідальність; 

  • єдність підходів до забезпечення ТЗІ, які визначаються загрозами безпеці інформації та режимом доступу до неї; 

  • комплексність, повнота та безперервність заходів ТЗІ; 



відкритість нормативно-правових актів та нормативних документів з питань ТЗІ, які не містять відомостей, що становлять державну таємницю; 

  • відкритість нормативно-правових актів та нормативних документів з питань ТЗІ, які не містять відомостей, що становлять державну таємницю; 

  • узгодженість нормативно-правових актів та нормативних документів з питань ТЗІ з відповідними міжнародними договорами України; 

  • обов'язковість захисту інженерно-технічними заходами інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю.



виконання на власний розсуд суб'єктами інформаційних відносин вимог щодо технічного захисту конфіденційної інформації;

  • виконання на власний розсуд суб'єктами інформаційних відносин вимог щодо технічного захисту конфіденційної інформації;

  • покладення відповідальності за формування та реалізацію державної політики у сфері ТЗІ на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади; 

  • ієрархічність побудови організаційних структур системи ТЗІ та керівництво їх діяльністю у межах повноважень, визначених нормативно-правовими актами; 



методичне керівництво спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері ТЗІ діяльністю організаційних структур системи ТЗІ; 

  • методичне керівництво спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері ТЗІ діяльністю організаційних структур системи ТЗІ; 

  • скоординованість дій та розмежування сфер діяльності організаційних структур системи ТЗІ з іншими системами захисту інформації та системами забезпечення інформаційної та національної безпеки.



оцінка стану ТЗІ в державі, визначення пріоритетних напрямів його розвитку; 

  • оцінка стану ТЗІ в державі, визначення пріоритетних напрямів його розвитку; 

  • розвиток правових засад удосконалення системи ТЗІ; 

  • виявлення та прогнозування загроз безпеці інформації; 

  • забезпечення інженерно-технічними заходами захисту інформації, що підлягає технічному захисту; 



створення умов для ТЗІ, що здійснюється суб'єктами інформаційних відносин на власний розсуд; 

  • створення умов для ТЗІ, що здійснюється суб'єктами інформаційних відносин на власний розсуд; 

  • формування та забезпечення реалізації державної політики щодо створення та впровадження вітчизняних засобів забезпечення ТЗІ; 

  • створення національної системи стандартизації та нормування у сфері ТЗІ; 

  • організація фундаментальних і прикладних науково-дослідних робіт та розробок у сфері ТЗІ; 



забезпечення взаємодії організаційних структур системи ТЗІ з іншими системами захисту інформації та системами забезпечення інформаційної та національної безпеки; 

  • забезпечення взаємодії організаційних структур системи ТЗІ з іншими системами захисту інформації та системами забезпечення інформаційної та національної безпеки; 

  • організація створення та виконання програм розвитку ТЗІ; 

  • забезпечення ліцензування підприємницької діяльності в сфері ТЗІ; 

  • організація контролю за якістю засобів забезпечення ТЗІ шляхом їх сертифікації; 



організація контролю за відповідністю вимогам ТЗІ об'єктів, діяльність яких пов'язана з інформацією, що підлягає технічному захисту, шляхом їх атестації;

  • організація контролю за відповідністю вимогам ТЗІ об'єктів, діяльність яких пов'язана з інформацією, що підлягає технічному захисту, шляхом їх атестації;

  • організація контролю за ефективністю ТЗІ на об'єктах, діяльність яких пов'язана з інформацією, що підлягає технічному захисту;

  • забезпечення підготовки фахівців для роботи у сфері ТЗІ;



сприяння залученню інвестицій і вітчизняного товаровиробника у сферу ТЗІ;

  • сприяння залученню інвестицій і вітчизняного товаровиробника у сферу ТЗІ;

  • організація міжнародного співробітництва в сфері ТЗІ, представлення інтересів України у відповідних міжнародних організаціях;

  • забезпечення (кадрове, фінансове, нормативне, матеріально-технічне, інформаційне тощо) життєдіяльності складових організаційних структур системи ТЗІ.



1. нормативно-правове забезпечення:

  • 1. нормативно-правове забезпечення:

  • удосконалення чинних та створення нових нормативно-правових актів щодо захисту інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, конфіденційної інформації, що належить державі;

  • розроблення нормативно-правових актів щодо захисту відкритої інформації, важливої для особи, суспільства та держави;



удосконалення нормативно-правових актів щодо умов і правил провадження діяльності у сфері ТЗІ;

  • удосконалення нормативно-правових актів щодо умов і правил провадження діяльності у сфері ТЗІ;

  • розроблення нормативно-правових актів щодо визначення статусу головної у сфері ТЗІ, головних (базових) за напрямами ТЗІ організацій;

  • розроблення нормативних документів з питань формування та розвитку моделі загроз для інформації;



розроблення нормативних документів з питань сертифікації засобів забезпечення ТЗІ та атестації на відповідність вимогам ТЗІ об'єктів, робота яких пов'язана з інформацією, що підлягає технічному захисту;

  • розроблення нормативних документів з питань сертифікації засобів забезпечення ТЗІ та атестації на відповідність вимогам ТЗІ об'єктів, робота яких пов'язана з інформацією, що підлягає технічному захисту;

  • удосконалення чинних та розроблення нових нормативних документів з питань ТЗІ.



2. організаційне забезпечення:

  • 2. організаційне забезпечення:

  • створення головної у сфері ТЗІ, головних (базових) за напрямами ТЗІ організацій, а також лабораторій системи сертифікації засобів забезпечення ТЗІ;

  • підготовка кадрів для роботи у сфері ТЗІ;

  • залучення до розв'язання проблем ТЗІ вітчизняних вчених та висококваліфікованих спеціалістів;



розвиток міжнародного співробітництва в сфері ТЗІ;

  • розвиток міжнародного співробітництва в сфері ТЗІ;

  • науково-технічна та виробнича діяльність:

  • моніторинг і оцінка стану ТЗІ, підготовка аналітичних матеріалів і пропозицій щодо стратегії його розвитку;

  • створення інформаційно-аналітичних моделей загроз для інформації та методології їх прогнозування;



обгрунтування критеріїв та показників рівнів ТЗІ;

  • обгрунтування критеріїв та показників рівнів ТЗІ;

  • створення методології синтезу систем багаторівневого захисту інформації, адекватних масштабам загроз безпеці інформації та режиму доступу до неї;

  • системне і поетапне розроблення сучасних засобів забезпечення ТЗІ;



пріоритетне створення вітчизняних конкурентоспроможних інформаційних технологій та розвиток виробництва засобів забезпечення ТЗІ;

  • пріоритетне створення вітчизняних конкурентоспроможних інформаційних технологій та розвиток виробництва засобів забезпечення ТЗІ;

  • створення умов для забезпечення головної у сфері ТЗІ, головних (базових) за напрямами ТЗІ організацій, а також лабораторій системи сертифікації засобів забезпечення ТЗІ науковим, контрольно-вимірювальним, випробувальним та виробничим обладнанням.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка