Концепція Президента як органу політичного арбітражу і народного представництва



Дата конвертації09.06.2016
Розмір445 b.



Поняття і зміст виконавчої влади у європейській конституційній традиції.

  • Поняття і зміст виконавчої влади у європейській конституційній традиції.

  • Концепція Президента як органу політичного арбітражу і народного представництва.

  • Кабінет Міністрів – вищий орган виконавчої влади.

  • Публічна адміністрація: центральні органи виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.

  • Незалежні агентства і дорадчі органи.

  • Публічна служба і гарантії незалежності та безсторонності чиновників і службовців.



Визначити місце і роль виконавчої влади у системі органів публічної влади, забезпеченні режиму конституційності в діяльності глави держави, уряду й адміністрації

  • Визначити місце і роль виконавчої влади у системі органів публічної влади, забезпеченні режиму конституційності в діяльності глави держави, уряду й адміністрації



  • Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997.

  • Коліушко І. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Монографія. – К.: Факт, 2002. – С. 39.

  • Совгиря О.В. Конституційно-правовий статус уряду в Україні. – К., 2011.

  • Закон України “Про Кабінет Міністрів України”

  • Закон України “Про державну службу в Україні”

  • Закон України “Про місцеві державні адміністрації в Україні” // ВВРУ. – 1999. - № 20-21. – Ст. 190.



  • а) управлінська діяльність органів держави по виконанню законів;

  • б) визначення норм на виконання законів у формі постанов уряду та регуляторних актів;

  • в) конституювання статусу виконавчої влади;

  • г) система виконавчої влади в Україні;

  • д) основні функції та форми діяльності виконавчої влади



  • і) носії виконавчої влади – глава держави, уряд, адміністрація;

  • іі) відмежування функцій від інших конституційних органів влади;

  • ііі) організаційна самостійність:

  • А. правова позиція КСУ у справі про управління нафтовою галуззю;

  • iv) єдність повноважень та відповідальності



  • і) глава держави – Президент України

  • іі) уряд – Кабінет Міністрів України;

  • ііі) адміністрація:

  • А. центральні органи виконавчої влади – міністерства та відомства (національні комітети, державні агентства, інші спеціалізовані органи);

  • Б. місцеві органи виконавчої влади – місцеві державні адміністрації (представництва уряду)



  • і) управління;

  • іі) регламентарна влада (регуляторні дії);

  • ііі) адміністративні акти і дії.



  • а) місце і роль інституту Президента України у механізмі державної влади;

  • б) Президент – конституційний орган влади;

  • в) Президент як глава держави;

  • г) представницький мандат Президента;

  • д) Президент як уособлення держави та її моральний авторитет.



і) становлення інституту президентства в Україні;

  • і) становлення інституту президентства в Україні;

  • іі) глава держави як гарант конституційного ладу (арбітр у системі публічної влади):

  • А. правова позиція КСУ у справі щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб;

  • ііі) еволюція інституту президентства.



  • “За іронією долі, переконання в тому, що президентські системи є сильними системами, призводить до найгіршої (із можливих) структурної організації – розділеної влади, беззахисної перед розділеним урядом. І незрозуміло, як працює чи працювала американська система, незважаючи на свою конституцію і навряд чи завдяки їй. Щоб ця система могла функціонувати, необхідна наявність трьох деблокуючих чинників: ідеологічної безпринципності, слабких і недисциплінованих партій і політики, орієнтованої на місцеві інтереси. Тільки в цьому випадку президент може залучити на свій бік конгресменів, щоб потім за допомогою вигідної політичної угоди одержати прихильність у виборчих округах” .

  • Сарторі Дж. Порівняльна конституційна інженерія. Дослідження структур, мотивів і результатів. – К.: АртЕк, 2001. – С. 84.



  • і) конституційне закріплення статусу;

  • іі) недоторканність:

  • А. правова позиція КСУ у справі щодо недоторканності та імпічменту Президента України;

  • ііі) несумісність;

  • iv) віковий ценз та ценз осілості;

  • v) ценз знання української мови



  • Відповідно до положення ст. 80, що визначають недоторканність народних депутатів, поширюються на положення ст. 105 Конституції. Конституційний Суд пов'язує виникнення об’єму недоторканності з моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності і вона як стадія кримінального переслідування починається з “моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину”.

  • Рішення КСУ № 9-рп/1999 від 27.10.1999



і) теорія компенсації повноважень – забезпечення ефективної взаємодії органів публічної влади:

  • і) теорія компенсації повноважень – забезпечення ефективної взаємодії органів публічної влади:

  • іі) континуїтет державності (правонаступність і забезпечення нормальної діяльності інститутів держави).



  • Конституційний Суд встановив, що для здійснення своїх конституційних повноважень може створювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби (ст. 106, ч. 1, п. 28 Конституції), які сприяють у виконанні ним своїх функцій. Таким чином, Суд визнав конституційність створення Президентом Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинність як органу, що сприяє главі держави здійснювати функції по забезпеченню національної безпеки, державного суверенітету і територіальної цілісності України[1]. При здійсненні таких повноважень Президент не може втручатися у компетенцію інших органів влади – це вже є предметом зловживання владою. Наприклад, Конституційний Суд ухвалив, що Президент не вправі регулювати ті сфери, які входять до компетенції Кабінету Міністрів[2].

  • [1] Рішення КСУ № 9-рп/2004 від 07.04.2004 р. // КСУ РВ. – 5:164.

  • [2] Рішення КСУ у справі управління нафтовою галуззю № 7-рп/2005 від 05.10.2005 р



  • а) висунення кандидатів у Президенти та гарантії рівності у виборчому процесі;

  • б) порядок голосування та забезпечення вільного волевиявлення громадян;

  • в) мандат Президента;

  • г) несумісність мандата Президента



1) відставка Президента;

  • 1) відставка Президента;

  • 2) неможливість виконання повноважень за станом здоров'я;

  • 3) імпічмент;

  • 4) смерть.

  • Тимчасове заміщення обов'язків Президента Прем'єр-міністром та заборона здійснення ним повноважень, передбачені пп. 2, 6 – 8, 10 – 13, 22, 24, 25, 27, 28 ст. 106 Конституції України.



  • Згідно Указу Президента від 24.04.1997 р. № 371 було утворено Національне бюро розслідувань, на яке покладалися функції зміцнення національної безпеки, забезпечення належного захисту основних прав і свобод, посилення боротьби із злочинністю, зокрема її організованими формами. Парламентарії піддали сумніву такого роду повноваження глави держави, оскільки вони не передбачені Конституцією України. Визнавши деякі положення загаданого указу неконституційними, орган конституційної юрисдикції у принципі визнав наявність у Президента дискреційних повноважень. Суд зазначив, що конституційне повноваження Президента України утворювати центральні органи виконавчої влади не пов’язується з наявністю законів стосовно організації і діяльності таких органів влади. Таким чином зроблено крок до доктрини, яка у США відома як доктрина “прихованих повноважень”.

  • Рішення КСУ від 6 липня 1998 року № 10-рп/98



  • і) формування доктрини „прихованих повноважень” та принцип законності управління (ч. 2 ст. 19 та ст. 102):

  • іі) повноваження глави держави та принцип поділу влади (ст. 6)



і) арбітражні;

  • і) арбітражні;

  • іі) установчі;

  • ііі) зовнішньополітичні;

  • iv) пов’язані із законодавством;

  • v) пов’язані із державним управлінням;

  • vi) квазісудові повноваження;

  • vii) питання національної безпеки і оборони;

  • viii) екстраординарні повноваження.



  • РНБО:

  • і) координаційний орган влади;

  • іі) склад РНБО;

  • ііі) правові форми діяльності РНБО;

  • iv) порядок ухвалення правових актів РНБО



  • і) правова позиці КСУ у справі про Національне бюро розслідування;

  • іі) Секретаріат Президента України

  • iiі) інші органи та допоміжні служби при Президентові України.



а) порядок формування Кабінету Міністрів України (інвеститура):

  • а) порядок формування Кабінету Міністрів України (інвеститура):

  • б) склад уряду та організація його роботи:

  • в) правовий статус міністрів та правила несумісності;

  • г) дострокове припинення повноважень Кабінету Міністрів України



  • і) режим парламентаризму та інвеститура уряду;

  • іі) консультації з приводу складу майбутнього уряду та його формування:

    • А. формування парламентської більшості = коаліції фракції;
    • Б. висунення кандидатури Прем’єр-міністра та узгодження кандидатур міністрів:
      • 1) внесення подання Президентом за пропозицією коаліції фракцій до Верховної Ради про затвердження кандидатури Прем'єр-міністра;
      • 2) затвердження Верховною Радою персонального складу Кабінету Міністрів за поданням Прем'єр-міністра, а міністрів оборони і закордонних справ – за поданням Президента;
  • ііі) затвердження парламентом Програми діяльності уряду;



  • і) статус Прем’єр-міністра;

  • іі) статус віце-прем’єр-міністрів;

  • ііі) статус міністрів та їх відомчі прерогативи;

  • iv) правова позиція КСУ у справі про повноваження Президента України реорганізовувати центральні органи виконавчої влади



  • і) функціональна автономність та відповідальність;

  • іі) функціональна автономність міністрів та їх солідарна відповідальність в уряді;

  • ііі) несумісність міністерських посад:

  • А. з парламентською діяльністю;

  • Б. з діяльністю в органах місцевого самоврядування;

  • В. заборона займатися підприємницькою діяльністю;

  • Г. неприпустимість входити у склад керівних органів та наглядові ради підприємств;

  • Д. правова позиція КСУ у справах щодо суміщення посад народного депутата України та члена Кабінету Міністрів України, про суміщення службової діяльності керівників органів виконавчої влади



  • і) вираження вотуму недовіри урядові парламентом;

  • іі) розпуск уряду Президентом України;

  • ііі) порядок саморозпуску уряду;

  • iv) припинення повноважень уряду та континуїтет державності



  • а) предмети відання уряду;

  • б) повноваження уряду та принцип поділу влади;

  • в) правотворча діяльність уряду;

  • г) критерії конституційності правових актів уряду



  • і) повноваження уряду та арбітражні функції Президента України:

  • А. правова позиція КСУ у справі про управління нафтовою галуззю;

  • іі) повноваження уряду та режим парламентаризму:

  • А. правова позиція КСУ у справі про комунальні послуги;



  • ііі) окремі сфери повноважень уряду (ст. 116):

  • А. управлінська сфера (п. 1 ст. 116);

  • Б. координація діяльності органів виконавчої влади;

  • В. управлінська діяльність;

  • Г. зовнішньоекономічна діяльність та зовнішня політика держави;

  • Д. виконання комплексних загальнонаціональних програм;

  • Е. управління державною власністю та природними ресурсами



  • і) повноваження уряду та його регламентарна правотворчість;

  • іі) постанови уряду;

  • ііі) розпорядження уряду;

  • iv) адміністративні дії уряду;

  • v) регламентарна правотворчість уряду та її інтерпретація у практиці Конституційного Суду



  • і) розвиток положень законів відповідно до конституційних цілей, принципів і норм;

  • і) законодавча сфера парламенту та регламентарна самостійність уряд;

  • ііі) додержання урядом принципу поділу влад:

  • А. режим парламентаризму та акти уряду;

  • Б. арбітражні функції Президента України та акти уряду



  • а) організаційна самостійність міністерств і відомств:

  • б) відповідальність політиків та чиновників у системі виконавчої влади:

  • в) конституційні засади структури міністерств і відомств



і) забезпечення континуїтету діяльності міністерств та відомств:

  • і) забезпечення континуїтету діяльності міністерств та відомств:

  • А. проблема розмежування політичних та адміністративних посад у контексті адміністративної реформи;

  • іі) функціональна відособленість та галузева відповідальність міністрів і чиновників;

  • ііі) повноваження міністерстві і відомств та принцип поділу влади



і) конституційні засади галузевої відповідальності міністрів та чиновників;

  • і) конституційні засади галузевої відповідальності міністрів та чиновників;

  • іі) предмети відання міністрів/ чиновників та проблеми формування інституту держсекретарів



і) ефективність і дієвість;

  • і) ефективність і дієвість;

  • іі) процедурна економія та принцип правової визначеності;

  • ііі) принципи законності, довірливості у відносинах з громадянами, публічність.



а) порядок формування;

  • а) порядок формування;

  • б) проблеми забезпечення взаємодії місцевого самоврядування із державною владою;

  • в) повноваження місцевих державних адміністрацій (ст. 119):

  • і) координація органів виконавчої влади на місцях;

  • іі) адміністративний контроль;

  • ііі) поліцейські функції;

  • iv) участь у вирівнюванні розвитку регіонів.



  • Центральна виборча комісія;

  • Уповноважений/уповноважена Верховної Ради України з прав людини

  • Національний банк України;

  • Рахункова палата;

  • Служба безпеки України;

  • Фонд державного майна;

  • Антимонопольний комітет;

  • Державний комітет телебачення і радіомовлення;



  • Незалежність і безсторонність;

  • Політична нейтральність;

  • Підзвітність і підконтрольність



  • Цивільні службовці:

    • Державна служба;
    • Муніципальна служба (служба в органах місцевого самоврядування);
  • Військовослужбовці;

  • Працівники спецслужб



  • Незалежність і безсторонність;

  • Аполітичність;

  • Обмеження деяких основних прав (членство у політичних партіях та профспілках);

  • Несумісність;

  • Права та привілеї;

  • Особливості дисциплінарної відповідальності



Михайло Савчин,

  • Михайло Савчин,

  • д.ю.н., професор,

  • Ужгородський

  • національний

  • університет




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка