Критерії конфліктної особистості Неадекватна оцінка своїх можливостей і здібностей



Дата конвертації22.12.2016
Розмір445 b.


Усе про конфлікти

  • Конфлікт – це момент у взаєминах двох або більше людей, коли між ними виникають суперечності.


Критерії конфліктної особистості

  • Неадекватна оцінка своїх можливостей і здібностей.

  • Прагнення бути лідером завжди і скрізь при будь-яких обставинах.

  • Небажання переборювати застарілі традиції й пізнавати нове.

  • Зайва принциповість і прямолінійність у висловленнях і судженнях.

  • Постійний стан тривожності, агресивності, впертості, дратівливості.





“Ділова суперечка”

  • Між учасниками існують розбіжності з якогось питання їх взаємодії.

  • Сфера розбіжностей чітка.

  • Опоненти вірять у можливість дійти згоди.

  • Для контактів учасників ситуації характерна доброзичливість.



“Формалізація взаємин”

  • Спілкування партнерів надалі стає офіційним, вони не прагнуть контактів, навпаки, вважають за краще обмежити їх. Розходячись у поглядах з конкретного питання, учасники ситуації можуть замість обмежень їхньої зони перейти до її розширення, тобто почнуть висувати один одному додаткові претензії щодо інших аспектів взаємодії.



“Психологічний антагонізм”

  • Це означає, що учасникам конфлікту часом важко чітко визначити, з чим саме вони не згодні. Якщо й існують спроби взаємної дії, то, швидше, у дусі відвертої ворожості – часто із застосуванням недозволених прийомів або аргументів, що зачіпають особистість партнера. Відносини опонентів такі, що краще уникнути будь-яких контактів.



Причини конфліктів

  • Інформаційні фактори – це та інформація, що прийнятна для однієї сторони і неприйнятна для іншої сторони.



Причини конфліктів

  • Фактори відносин, пов`язані із задоволенням від взаємодії або його відсутністю між сторонами.



Причини конфліктів

  • Поведінкові фактори – найцікавішим є, коли:

  • поведінка зачіпає наші цінності або цінності тих, хто нам небайдужий;

  • загрожує нашій безпеці;

  • часто відволікає нас, спричиняє стрес, дискомфорт, страх;

  • не виправдовує позитивних очікувань;

  • є результатом конфліктів у минулому.



Причини конфліктів

  • Егоїзм

  • Заздрість

  • Дармоїдство



Види конфліктів

  • Міжособистісні: побутові, адміністративні, професійні, психологічні, етичні, ідеологічні.

  • Міжгрупові.

  • Внутріособистісні.



Типи міжособистісних конфліктів

  • Конфлікт безвиході.

  • Взаємини людей є несумісними, протилежними: один з членів групи ставиться до іншого негативно, а інший – позитивно, і якщо вони не захочуть змін, їхні взаємини будуть неможливими.



Типи міжособистісних конфліктів

  • Конфлікт невизначеності.

  • За невизначеного (позитивного або негативного) ставлення одного з партнерів до іншого він бачить таке саме ставлення до себе: ані позитивне, ані негативне. Через це взаємини людей довго можуть залишатися невизначеними.



Типи міжособистісних конфліктів

  • Конфлікт амбівалентності.

  • Одна й та сама людина зумовлює водночас і позитивне, і негативне ставлення до себе. Один індивід, який переживає амбівалентне (суперечливе, подвійне) почуття до іншого, водночас і прагне його, і боїться. Зрештою він зупиняється десь на півдорозі до партнера, зберігаючи певну психологічну дистанцію, що врівноважує протилежно спрямовані сили.



Типи міжособистісних конфліктів

  • Фрустрація.

  • У групових відносинах фрустрація (розчарування, роздратування, тривога, відчай) нерідко сприяє виникненню конфліктів. Урізних людей реакція на фрустрацію може бути різною: апатія, агресивність, регресія. Такі дії виникають, коли внутрішня напруженість людини, породжена сильним незадоволеним бажанням, шукає зовнішньої розрядки й знаходить її в іншій людині.



Міжгрупові конфлікти

  • Це конфлікти всередині формальних груп колективу, всередині неформальних груп, а також між формальними і неформальними групами.



Внутрішньо особистісний конфлікт

  • Протиріччя, боротьба між внутрішніми тенденціями особистості й можливостями їхнього задоволення.



На підставі тенденцій особистості, які вступають у боротьбу, існують такі конфлікти:

  • Мотиваційний – “хочу й хочу”;

  • Моральний – “хочу й треба”;

  • Конфлікт нереалізованого бажання – “хочу й можу”;

  • Рольовий – “треба й треба”;

  • Адаптаційний – “треба й можу”;

  • Конфлікт неадекватної самооцінки – “можу й можу”.



Типи поведінки у конфлікті

  • Конкуренція – “Щоб я переміг, ти маєш програти”

  • Пристосування – “Щоб ти виграв, я маю програти”

  • Уникнення – “Ніхто не виграє у конфлікті, тому я іду від нього”

  • Компроміс – “Щоб кожен із нас щось виграв, кожен із нас має щось втратити”

  • Співпраця – “Щоб виграв я, ти теж маєш виграти”



Способи вирішення конфліктів

  • Гумор, спокійне ставлення до чогось або когось.

  • Визнання переваг.

  • Компроміс. Угода на основі взаємних поступок.

  • “Третейський” суд. Звертання за допомогою у вирішенні конфлікту до незнайомої особи.

  • Аналіз ситуації. Потрібно обов`язково проводити на нейтральній стороні. Інакше одна з конфліктуючих сторін одержує перевагу, почуття психологічної захищеності.

  • Конкуренція. Активне відстоювання своєї позиції, шляхом наведення все нових і нових логічних міркувань.

  • Відхилення. Старання ухилитися від участі в конфлікті (не брати участь у ньому).

  • Пристосування. Вироблення рішення, яке задовольняє обидві сторони.

  • Співпраця. Спільний пошук вирішення проблеми, варіантів, які задовольнили б обидві сторони.

  • Ультиматум – пред`явлення рішучої вимоги з погрозою застосування засобів впливу у випадку відмови.

  • Знищення (моральне або фізичне).



Стратегії переможця

  • Поставте собі внутрішнє завдання – це половина успіху.

  • Потрібно вірити в те, що хочеш здійснити.

  • Потрібно вірити в себе (хоча деяка невпевненість спочатку звична).

  • Дайте собі час. Відсутність результатів не означає, що їх немає – вони торують собі шлях.

  • Намагайтеся помічати й розвивати в собі все найкраще.



Причини конфліктів у вчительському колективі

  • Нетактовне ставлення один до одного.

  • Непродумані нововведення в школі.

  • Незручний розклад.

  • Нерівномірний розподіл педагогічного навантаження.

  • Відсутність умов для міжособистісного спілкування.

  • Непорозуміння між учителями різного віку тощо.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка