Кровотеча і крововтрата. Кровотеча і крововтрата



Сторінка7/11
Дата конвертації08.06.2016
Розмір446 b.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

 Після припинення зовнішньої кровотечі при важкому шоці з метою відновлення дефіциту ОЦК, необхідно перелити кров першої групи, резус негативної у кількості 500 мл. і 800 мл плазмозамінників (поліглюкін, реополіглюкін). Інфузії необхідно здійснювати струйно іноді під тиском. Транфузія крові здійснюється струйіно, без визначення групової належності і резус-фактору крові донора і реціпієнта, але з обов’язковою пробою  на біологічну  сумісність. Внутрішньовенно слід ввести 4-6 мл кордіаміну, 2 мл кофеіну, 20-40 мл 40% розчину глюкози,  10-20 мл 10% розчину кальція хлоріду, 5мл 2,4% розчину еуфіліну.

  • З   метою зменшення болі при переломах кісток опірно - рухового апарату при наданні лікарської допомоги в повному обсязі ефективними є різноманітні новокаїнові блокади. Ці блокади повинні  більш застосовуватися з метою профілактики травматичного шоку, а також при легкому і   при шоці середньої важкості. При цьому необхідно пам’ятати, що на фоні гемодинамічних розладів дозу місцевого анестетика слід зменшити, тому що за рахунок резорбтивної дії може бути вторинне падіння артеріального тиску.

  • Для футлярних блокад і блокад ділянки перелому використовується слабий – 0,5% розчин новокаїну в об’ємі до 100 мл; при пошкодженнях тазу застосовується блокада Школьнікова-Селіванова, де використовується 0,25% розчин новокаїну по 100 мл з обох боків.

  • На кінцівках можливо застосувати  провідникові блокади – введення новокаїну в ділянку проходження магістральних нервів. 



  • У протишоковому відділенні передбачено 2-3 лікаря анестезіолога-реаніматолога і 6 медичних сестер  анестезисток, на яких покладається основне навантаження по проведенню протишокових заходів. Протишокове відділення повинно  мати все необхідне для проведення в повному об’ємі протишокових, реанімаційних заходів і анестезіологічної допомоги на сучасному рівні медичної науки.

    • У протишоковому відділенні передбачено 2-3 лікаря анестезіолога-реаніматолога і 6 медичних сестер  анестезисток, на яких покладається основне навантаження по проведенню протишокових заходів. Протишокове відділення повинно  мати все необхідне для проведення в повному об’ємі протишокових, реанімаційних заходів і анестезіологічної допомоги на сучасному рівні медичної науки.

    • Протишокові заходи можуть проводиться одночасно 15-16 пораненим. На проведення комплексу протишокових заходів затрачується в середньому біля 2-х годин на одного пораненого.



    .

    • .



    поранених із важким ступенем шоку, що вимагають невідкладних оперативних утручань - поранені з гострими розладами дихання, із незупиненою внутрішньою кровотечею, поранені в живіт з евентрацією та ін. Після надання невідкладної допомоги в сортувальній палаті такі поранені негайно доставляються в операційну для проведення реанімаційних заходів з одночасними оперативними втручаннями.

    • поранених із важким ступенем шоку, що вимагають невідкладних оперативних утручань - поранені з гострими розладами дихання, із незупиненою внутрішньою кровотечею, поранені в живіт з евентрацією та ін. Після надання невідкладної допомоги в сортувальній палаті такі поранені негайно доставляються в операційну для проведення реанімаційних заходів з одночасними оперативними втручаннями.

    • Другу групу складають поранені в шоковому стані, у яких характер ушкоджень і викликані ними розлади не вимагають негайних оперативних утручань. Це поранені в груди з відкритим, але герметизованим  пов’язкою пневмотораксом, поранені в таз без пошкодження внутрішньочеревних органів, із зараженням ран ОВ і РВ і т.п.  Оперативні втручання в цій групі поранених доцільно відкласти, щоб протягом 1-2 години енергійними протишоковими заходами домогтися  стабілізації загального стану і в першу чергу гемодинаміки і дихання, а потім здійснити оперативне втручання.

    • Третю групу складають поранені з ознаками шоку, що не мають показів до невідкладних операцій і можуть бути прооперовані після виходу із шоку - закриті і відкриті пошкодження кінцівок без ознак артеріальної кровотечі й ін.



    ціль - знешкодити безпосередню погрозу життю, повну діагностику всіх ушкоджень, комплексного протишокового лікування, включаючи невідкладні хірургічні втручання - остаточне припинення зовнішній і внутрішній кровотечі, усунення ушкоджень життєво-важливих органів, а також усунення будь-якої асфіксії. Всі ці хірургічні заходи розглядаються включно в комплексі протишокових заходів, що виконуються в ході передопераційній підготовки, анестезіологічного і реаніматологічного забезпечення самої операції. Після виводу постраждалого або пораненого із шоку короткий період відносної стабілізації його стану на фоні  інтенсивної терапії, що продовжується, необхідно використовувати для ранніх відстроченних операцій - негайних хірургічних заходів першої черги, що мають ціль усунення феномену взаємного обтяження пошкоджень, що значній мірі визначає ризик розвитку ранніх і пізніх ускладнень. При важкій травмі самим розповсюдженим  втручанням буде стабілізація   опірно - рухового апарату і грудної клітини. В залежності від важкості травми і прогнозу треба використовувати різноманітні металоконструкції зовнішньої і внутрішньої фіксації. Однак, на етапі кваліфікованої хірургічної допомоги крім травматологів буде необхідна участь нейрохірургів, хірургів-офтальмологів,  хірургів по щелепі та обличчю , оторіноларінгологів  та інших спеціалістів.

    • ціль - знешкодити безпосередню погрозу життю, повну діагностику всіх ушкоджень, комплексного протишокового лікування, включаючи невідкладні хірургічні втручання - остаточне припинення зовнішній і внутрішній кровотечі, усунення ушкоджень життєво-важливих органів, а також усунення будь-якої асфіксії. Всі ці хірургічні заходи розглядаються включно в комплексі протишокових заходів, що виконуються в ході передопераційній підготовки, анестезіологічного і реаніматологічного забезпечення самої операції. Після виводу постраждалого або пораненого із шоку короткий період відносної стабілізації його стану на фоні  інтенсивної терапії, що продовжується, необхідно використовувати для ранніх відстроченних операцій - негайних хірургічних заходів першої черги, що мають ціль усунення феномену взаємного обтяження пошкоджень, що значній мірі визначає ризик розвитку ранніх і пізніх ускладнень. При важкій травмі самим розповсюдженим  втручанням буде стабілізація   опірно - рухового апарату і грудної клітини. В залежності від важкості травми і прогнозу треба використовувати різноманітні металоконструкції зовнішньої і внутрішньої фіксації. Однак, на етапі кваліфікованої хірургічної допомоги крім травматологів буде необхідна участь нейрохірургів, хірургів-офтальмологів,  хірургів по щелепі та обличчю , оторіноларінгологів  та інших спеціалістів.



    1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


    База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка