Культура України ХХ ст. Суспільно-політичні умови розвитку української культури



Дата конвертації28.05.2016
Розмір445 b.


Культура України ХХ ст.

  • 1. Суспільно-політичні умови розвитку української культури.

  • 2. Національно-культурне відродження та його загибель.

  • 3. Розвиток літератури першої половини ХХ ст.

  • 4. Українська культура в умовах тоталітарного режиму.


Історичні обставини розвитку української культури.

  • В Українському Відродженні слід виділити три періоди:

  • перший - тривав від початку ХХ ст. до Української національно-демократичної революції (1917);

  • другий - під час доби визвольних змагань (1917-1920);

  • третій - від періоду НЕПу, українізації аж до так званого "розстріляного відродження" (30-і роки XX ст.).



Історичні обставини розвитку української культури.

  • У перший період, особливо з другого десятиріччя XX ст., яскраво позначаються новітні тенденції в розвитку української культури, яка, спираючись на фундамент класичних надбань XIX ст. прагне до новаторства і європеїзації.

  • У творчості І. Франка, Л. Українки,

  • М. Коцюбинського, О. Кобилянської,

  • В. Винниченка очевидне прагнення йти в руслі провідних надбань європейського новаторства.



Національно-культурне відродження

  • За словами І.Франка, нова генерація прагнула "цілком модерним європейським способом зобразити своєрідність життя українського народу".

  • Дістають визнання –

  • М. Яцків, Г. Чупринка,

  • Б. Лепкий, М. Рильський, П. Тичина.



Яскраві особистості європейського рівня постають у цей час в українському мистецтві.

  • Олена Кульчицька (1877-1967) - вихованка віденської художньої школи, вона прекрасно володіла технікою олійного живопису, гравюри.

  • Іван Труш (1869-1941) - представник імпресіонізму, картини здебільшого присвячені природі та людям Закарпаття.

  • Олександр Мурашко (1875-1919) - засвоїв традицію реалізму, про що говорить картина "Похорон Кошового".



Картина І. Труша “Соняшники”

  • Картина І. Труша “Соняшники”

  • представляє імпресіонізм



Робота О.Мурашка “Селянська родина” відображає традицію реалізму

  • Робота О.Мурашка “Селянська родина” відображає традицію реалізму



Національно-культурне відродження

  • Одним із найталановитіших графіків Європи всього XX ст. вважається

  • Георгій Нарбут (1886-1920).

  • Нарбут - творець українського національного стилю у графіці . У роки радянської влади творчість Нарбута замовчувалася.



Георгій Нарбут

  • Створив унікальну ілюстровану українську абетку, зробив ілюстрації до "Енеїди" Котляревського, його графічні ескізи втілені у першій українській гривні та малій Державній печатці.



Національно-культурне відродження

  • Олександр Архипенко (1887-1964) – закінчив рисувальну школу

  • О. Мурашка, у 1908 р. переїхав до Парижа, а згодом до Нью-Йорка, де здобув всесвітню славу скульптора-кубіста.



Скульптора-кубіста

  • Скульптора-кубіста

  • Олександра Архипенка

  • “Материнство”



Національно-культурне відродження

  • У перше десятиліття XX ст. Україна стала одним з центрів авангардного мистецтва.

  • Перші виставки авангардистів відбулися в 1910 р. в Києві та Одесі і лише потім у Петербурзі та Москві.

  • Термін "український авангард" введено у науковий обіг лише в 90-х роках.



Авангардне мистецтво

  • Авангардне мистецтво представляли Олександр Богомазов, Михайло Бойчук, Казимир Малевич.

  • Богомазов- художник-кубофутурист.

  • Малевич - один із основоположників супрематизму.

  • Бойчук - створив новий напрямок у монументальному мистецтві – неовізантизм.



Робота Богомазова художника-кубофутуриста

  • Робота Богомазова художника-кубофутуриста

  • “Пилярі”.



Напрямок у монументальному мистецтві – неовізантизм

  • Робота

  • Бойчука

  • “Дівчина”



Робота Малевича - засновника супрематизму

  • Робота Малевича - засновника супрематизму

  • “Чорний квадрат”



Українське театральне мистецтва

  • Піднесення охоплює також сферу українського музичного та театрального мистецтва.

  • В 1904 р. М. Лисенко започаткував у Києві музично-драматичну школу.



Українське театральне мистецтва

  • З 1907 р. в Києві почав діяти перший стаціонарний український театр

  • М. Садовського;

  • В 1915 р. організував І.Мар'яненко Товариство українських акторів;

  • Почали діяти численні театри і трупи як в Наддніпрянській Україні так і в Галичині.



Театр

  • "Поворотом до Європи" оголошує головний напрям своєї творчої діяльності видатний режисер-новатор Лесь Курбас (1887-1937).

  • У "Молодому театрі" (1916) вівся інтенсивний пошук нових експресивних засобів сценічної дії, яка відбивала б ритм сучасної епохи.



Національно-культурне відродження

  • Отже вже напередодні Української національно-демократичної революції (1917-1920) відбувався бурхливий процес розвитку української культури, що можна назвати її раннім Відродженням.



Українське Відродження

  • За часів визвольних рухів 1917-1920 рр. значна частина української інтелігенції і пов'язували свої надії на національне і культурне відродження з діяльністю українських урядів Української Центральної Ради (УЦР), гетьманату П. Скоропадського та Директорії.



Програма розвитку національної освіти

  • В березні 1917 р. в Києві було відкрито Українську гімназію ім. Т.Г. Шевченка та 2-у Кирило-Мефодіївську гімназію, невдовзі — університет у Катеринославі, консерваторію в Харкові, сільськогосподарський інститут в Одесі.

  • У жовтні у 1917 р. розпочав роботу Український народний університет у Києві, а в Житомирі — Український учительський інститут, започатковано Українську педагогічну академію.

  • На осінь 1917р. було відкрито 53 українські гімназії, сотні початкових шкіл.

  • Було вжито енергійних заходів для переведення шкіл на українську мову навчання.



За часів гетьмана П.Скоропадського

  • 6 жовтня 1918 р. відкрито Київський народний український університет,

  • 22 жовтня 1918 р. - Державний український університет у Кам'янці-Подільському.

  • У серпні 1918 р. створено Національну бібліотеку Української держави,

  • На початку листопада 1918 р.- Українську державну академію мистецтв, Державну археологічну комісію, Державний архів.



За часів гетьмана П.Скоропадського



Політика українізації (1923-1933)

  • Українізація, була пошуком шляхів взаємин тоталітарної влади, що відчувала в той час свою міжнародну ізоляцію та культурну посередність, із суспільством та інтелігенцією.

  • Влада прагнула завоювати довіру переважної більшості українського населення, яку становило селянство, ліквідувати протиріччя між російськомовними робітниками та русифікованим партапаратом, з одного боку, та українським селянином та інтелігентом - з іншого.



Розвиток літератури

  • В 1922 р. в Харкові під керівництвом С.Пилипенка організовано спілку селянських письменників "Плуг", активістами якої були А. Головко, О.Копиленко, П. Панч, В. Минко.

  • В 1923 р. В. Еллан-Блакитний організував спілку пролетарських письменників "Гарт" до якої входили М. Йогансен, В. Сосюра, П. Тичина, М.Хвильовий.



Література

  • Одним з найвидатніших літературних об'єднань 20-х років є ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури) створене у 1925р.

  • До її складу увійшла блискуча плеяда літераторів, серед яких були М. Куліш, М. Бажан, П. Тичина, П. Панч, Ю. Смолич, О. Досвітній, Г. Епік.



На межі 20-30-х років ситуація в українській культурі докорінно змінилася.

  • Створено задушливу атмосферу навколо М. Хвильового.

  • Полемічний заклик "Геть від Москви" з орієнтацією на "психологічну Європу", були всіляко перекручені та інкриміновані Хвильовому як буржуазний націоналізм.

  • Свої думки він відстоював у блискучих полемічних статтях "Думки проти течії", "Камо грядеші?" .

  • Тоталітарна влада заборонила памфлет "Україна чи Малоросія?", який став відомим лише в 1990 р.



Течію авангардизму в українській літературі 20-х років найяскравіше репрезентували футуристи на чолі з М. Семенком.

  • До її лав у різний час входили поети

  • О. Слісаренко, М. Терещенко, М. Бажан, В. Поліщук, критик В. Коряк.

  • Пропагували урбанізацію культури,

  • захоплювались технікою і виробництвом,

  • футуристи інколи войовничо нападали на прихильників традиційних художніх течій.



Неокласики

  • Неокласики були найменш заангажованими в радянській дійсності.

  • У їхній творчості відсутні революційні і соціальні мотиви.

  • До їх складу входили М.Драй-Хмара, П.Филипович, О.Бургардт( Юрій Клен), М.Рильський.



Кінематограф

  • Із середини двадцятих років українська тематика почала визначати розвиток кінематографу - у цей час переживав період розквіту.

  • Найпотужнішими були центри кіновиробництва в Одесі, Києві, Харкові.



Кінематограф

  • Фільми Олександра Довженка (1894-1956) "Звенигора" (1928), "Арсенал" (1929), "Земля" (1930), "Іван" (1932) - це шедеври світового кіно, їх новаторська мова поєднує поетику і гуманізм із яскравою експресією.



Розвиток науки

  • Центром науки стала Всеукраїнська академія наук (ВУАН, 1921).

  • Після повернення з еміграції в 1924 р. академіка М. Грушевського наукова робота гуманітарних підрозділів значно пожвавилася. Вчений продовжив роботу над фундаментальними працями "Історія України-Руси" та "Історія української літератури".



Архітектура

  • Навіть в архітектурі національні художні мотиви майже не використовувалися до середини 50-х років.

  • В Києві в 30-х роках знищено Михайлівський золотоверхий монастир (XII ст.), церкву Богородиці Пирогощі на Подолі, оспівану в "Слові о полку Ігоревім", один з кращих зразків українського бароко - Микільський воєнний собор (XVII ст.), пам'ятник княгині Ользі



Пам'ятник княгині Ользі скульптора Кавалерідзе споруджений в Києві 1911 р. і у 30-х ХХ ст. зруйнований.



Розстріляне відродження

  • Винищення української духовної еліти в 30-х роках відоме як українське розстріляне відродження.

  • До нього належать не лише ті діячі, які були фізично знищені, розстріляні, закатовані, померли в тюрмах і таборах ГУЛАГу, а й значна частина тих, хто, зазнавши репресій і утисків, на довгий час припинили творчу працю.



Тоталітарний геноцид

  • Тоталітарний геноцид не знищив української культури, але різко загальмував її розвиток, спотворив культурний образ нації на довгі роки. Із середини 30-х років в культурі панують уніфікація і централізація, творчі спілки митців підпорядковуються центру, беруть на озброєння в своїй творчості єдиний метод

  • соціалістичного реалізму.



Висновок

  • Українське відродження, незважаючи на свою трагічну долю, ніколи не було стертим з народної пам'яті. У XX та на початку XXI ст. воно ще не раз піднімало з колін нові покоління митців, сприяло новому піднесенню української культури.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка