Лекція 1 Міжнародний рух капіталу: поняття та теоретичні концепції



Дата конвертації01.06.2016
Розмір445 b.


ТЕМА 4. СВІТОВИЙ ФІНАНСОВИЙ РИНОК

  • Лекція 1

  • Міжнародний рух капіталу: поняття та теоретичні концепції

  • Показники та сучасні тенденції міжнародного руху капіталу

  • Форми міжнародного руху капіталу

  • Джерела зовнішнього фінансування економічного розвитку країн

  • Лекція 2

  • Світовий фінансовий ринок: поняття та структура

  • Характеристика діяльності транснаціональних банків на світовому фінансовому ринку

  • Світові фінансові кризи: сутність, передумови виникнення та наслідки для розвитку національних економік


1. Міжнародний рух капіталу: поняття та теоретичні концепції

  • Міжнародний рух капіталу – переміщення через національні кордони певної вартості в товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди, розв’язання економічних та соціальних проблем країн-донорів і реципієнтів капіталу. Може також трактуватися як розміщення і функціонування капіталу за кордоном з метою його примноження.



Причини міжнародного руху капіталу

  • Основною причиною експорту (вивозу) капіталу за кордон є його відносний надлишок - відносний надлишок капіталу в країнах, який означає неможливість вкладення його з очікуваною нормою доходності для власників капіталів (низькі процентні ставки в країні походження, що більше властиво розвиненим країнам, або низька норма реальної доходності з врахуванням інфляції, що більше властиво країнам, що розвиваються).

  • Серед інших причин вивезення капіталу:

  • відносна нестача капіталу в країнах, що викликає необхідність пропозиції пільгових умов для іноземних капіталовкладень;

  • необхідність концентрації капіталу в умовах розширення внутрішньогалузевої спеціалізації компаній;

  • необхідність забезпечення безперебійного функціонування глобальної торгівельної системи з функцією покращення системи міжнародних розрахунків та відповідними механізмами кредитування зовнішньоторгівельних операцій;

  • можливість покращення конкурентоспроможності продукції та компаній через користування преференційними податковими, інвестиційними, торгівельними, фінансовими режимами у країнах-реципієнтах капіталу та доступ до розширених ринків трудових та природніх ресурсів (OLI-теорія Дж.Даннінга), використання більш низьких норм соціального забезпечення та екологічних стандартів в приймаючих країнах (збереження власного природнього середовища);



Причини міжнародного руху капіталу 2

  • - можливість створення високопродуктивних кластерів підприємств споріднених галузей та постачання національних підприємств, наприклад, сировинними ресурсами;

  • - прагнення захистити свій капітал від інфляційних змін;

  • - необхідність диверсифікувати джерела отримання доходів (за деякими підрахунками, до 90% доходів ТНК отримуються внаслідок діяльності на фінансових ринках, а не виробничої діяльності);

  • - отримання спекулятивного прибутку у вигляді різниці в цінах акцій, облігацій, валют, особливо в випадку портфельного інвестування (в Україні обсяги торгів на ПФТС протягом кризи 2007-2008 рр. скоротилися майже втричі, до 70% гравців були іноземцями; з 15 вересня по 15 жовтня 2011 р. ціни на метали впали на 20% внаслідок оголошення ФРС про заміну короткострокових бондів на довгострокові на суму у 400 млрд.дол.США);

  • - прагнення захисту своїх довгострокових економічних та політичних інтересів на території країн-реципієнтів капіталу;

  • - необхідність здійснення регулювання з боку МВФ та МБРР;

  • - надання офіційної допомоги розвитку.







2. Показники та сучасні тенденції міжнародного руху капіталу

  • Зростання масштабів вивозу капіталу у світі та підвищення ролі держави у ньому;

  • Посилення міграції підприємницького капіталу між розвиненими країнами (понад 80% всіх інвестицій);

  • Збільшення обсягів капіталів на євроринках, у світових фінансових центрах;

  • Переважання у вивезених капіталах частки іноземних інвестицій.



Основні країни-експортери капіталу, 2005-2007 рр.



Основні країни-експортери капіталу, 2008 р.



Основні країни-імпортери капіталу, 2005-2007 рр.



Основні країни-імпортери капіталу, 2008 р.







3. Форми міжнародного руху капіталу





Міжнародний рух капіталу: потоки



Експорт підприємницького капіталу та його види

    • Підприємницький капітал — це кошти, які прямо або опосередковано вкладаються у виробництво з метою отримання прибутку. У свою чергу підприємницькі капітали поділяються на:
    • прямі
    • портфельні
    • Залежно від призначення прямі іноземні капіталовкладення мають таку структуру:
    • а) спрямовані на створення нового підприємства;
    • б) на розширення діючих;
    • в) для придбання раніше створеної та діючої фірми.


Експорт підприємницького капіталу та його види

    • Класифікація угод з іноземним капіталовкладенням:
    • І. Активні форми партнерства:
    • «самостійні»;
    • акціонерні форми:
      • об'єднання сторонами активів (грошових та матеріальних ресурсів, досвіду управління);
      • оцінка об'єднаних активів як капіталовкладень сторін;
      • здійснення узгоджених завдань за допомогою спільних органів управління;
      • участь сторін в прибутках та збитках залежно від вкладеного капіталу.
  • ІІ. Пасивні форми співпраці: неакціонерні або контрактні операції.



4. Джерела зовнішнього фінансування економічного розвитку країн

  • міжнародний міжфірмовий кредит між фірмами різних країн як різновид комерційного кредиту (експортні та імпортні кредити, товарні та фінансові);

  • банківський кредит;

  • кредити регіональних банків розвитку;

  • кредити міжнародних валютно-фінансових організацій;

  • отримання процентів по кредитах, наданих нерезидентам;

  • розміщення облігацій зовнішньої державної позики;

  • продаж цінних паперів національних емітентів закордонним інвесторам;

  • розміщення єврооблігацій на торгівельних майданчиках світу;

  • отримання процентів за облігаціями та дивідендів по акціях нерезидентів;

  • отримання грантів, субсидій, стипендій, науково-технічної допомоги від міжнародних фінансових організацій та країн з розвинутою економікою;



Джерела фінансування економік

  • отримання платежів роялті або паушальних платежів за ліцензії, авторські рава, ноу хау тощо;

  • міждержавні (міжурядові) кредити, кредити держав — постачальників енергоносіїв, європозики;

  • інвестування: пряме та портфельне;

  • отримання дивідендів за закордонними інвестиціями країни;

  • цільове інвестиційне кредитування;

  • інвестиції, реінвестиції та прямі позики дочірнім підприємствам ТНК;

  • низьковідсоткові позики, безвідсоткові займи, дари;

  • перекази емігрантів в національну економіку;

  • трансферти, пов’язані з виплатою заробітної плати робітників, які знаходяться за кордоном;

  • фінансування заборгованості країн та приватних кредиторів з боку недержавних інституцій (Паризького та Лондонського клубів кредиторів).







Світовий фінансовий ринок

    • Є сферою прояву економічних відносин при розподілі доданої вартості та її реалізації шляхом обміну грошей на фінансові активи (грошові зобов’язання та інвестиційні цінності).
    • До фінансових активів відносять: золото, монетарне золото (золото у формі монет, злитків або брусків не менше ніж 995 проби) і спеціальні права запозичення, готівкові гроші і депозити, цінні папери, позики, зобов’язання та борги, страхові технічні резерви, інші рахунки до запитання або до сплати, дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, об’єкти нерухомості.
    • Інвестиційні цінності – це інструменти утворення фінансових ресурсів (цінні папери, валютні цінності, дорогоцінні метали, нерухомість та ін.);
  • Є сферою прояву економічних відносин між продавцями та покупцями фінансових активів.

















Професійні суб’єкти СФР

  • 1) Міжнародні організації;

  • 2) Трастові компанії (акціонерний капітал трастових компаній; гарантійні фонди, якими управляють за дорученням; спадкові фонди);

  • 3) Страхові компанії;

  • 4) Національні банки;

  • 5) Пенсійні фонди;

  • 6) Інвестиційні фонди (відкриті, інтервальні, закриті; 1924 р. - США);

  • 7) Взаємні (взаємного інвестування) фонди;

  • 8) Комерційні банки;

  • 9) Інвестиційні банки;

  • 10) Інвестиційно-дилерські контори.





Географічна структура СФР



Відмінності СФР від національних ФР

    • Величезні масштаби (щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів перебільшують операції світової торгівлі товарами);
    • Відсутність географічних кордонів;
    • Цілодобове проведення операцій;
    • Використання валют провідних країн, євро та СПЗ;
    • Учасниками є переважно першокласні банки, корпорації, фінансово-кредитні інститути з високим рейтингом;
    • Доступ на ці ринки відкритий у першу чергу першокласним позичальникам чи під солідні гарантії;
    • Диверсифікація сегментів ринку та інструментів операцій (на ринках обертається понад 2000 різних інструментів та їх комбінацій);
    • Існування специфічних процентних ставок (LIBOR, ціноутворення на кредити МВФ: базова ставка СПЗ + додаткові процентні пункти за розмір використаної квоти);
  • Стандартизація операцій та високий ступінь їх технологізації, переважно документарний характер операцій.





Функції світового фінансового ринку



Функції світового фінансового ринку









Диверсифікація діяльності у світових фінансових центрах, зростання світових фінансових центрів у Південно-Східній Азії, країнах Близького Сходу та Перської затоки (протягом 2000-2009 рр. ринки дольових та боргових інструментів країн Південно-Східної Азії зростали в середньому на 18,3% на рік, тоді як ринки розвинених країн – лише на 5%, але загальний рівень капіталізації фінансових ринків країн з ринком, що розвивається, залишався меншим – 197% ВВП проти 427% ВВП у розвинених країн);

  • Диверсифікація діяльності у світових фінансових центрах, зростання світових фінансових центрів у Південно-Східній Азії, країнах Близького Сходу та Перської затоки (протягом 2000-2009 рр. ринки дольових та боргових інструментів країн Південно-Східної Азії зростали в середньому на 18,3% на рік, тоді як ринки розвинених країн – лише на 5%, але загальний рівень капіталізації фінансових ринків країн з ринком, що розвивається, залишався меншим – 197% ВВП проти 427% ВВП у розвинених країн);

  • Зростання ролі державних фінансів у світових фінансових потоках (у 2010 р. понад 10% всіх прямих іноземних інвестицій в світі складали інвестиції компаній, що мали значну частку державної власності);

  • Збільшення частоти та глибини фінансових криз, причиною чого є глибока розбалансованість та фактична некерованість світових потоків капіталів, а наслідком – втрата доходів населенням, скорочення заробітної плати, спад виробництва у реальному секторі економіки



Чинники глобалізації світових фінансових ринків

























Умови функціонування

  • широкий спектр інструментів фінансового ринку, який забезпечує інвесторам та реципієнтам капіталу різноманітність варіантів з точки зору витрат, ризиків, прибутку,термінів, ліквідності та контролю;

  • Існування широкого кола інвесторів для здійсненя операцій як у внутрішньому, так і в іноземному секторах;

  • Наявність розвиненої кредитної системи;

  • Наявність ефективної сучасної технологічної фондової біржі;

  • Низький рівень податків;

  • Валютне законодавство, що дозволяє доступ іноземним позичальникам на національний ринок та іноземних ЦП до котирування;

  • Розвинена правнича система та судова система;

  • Зручне географічне положення;

  • Місце країни розташування в світовій економіці;

  • Стабільна валюта країни розташування;

  • Наявність сучасної інформаційно-комунікаційної інфраструктури;

  • Наявність кваліфікованих кадрів, які можуть працювати у фіансових інститутах, інфраструктурних та консультаційних організаціях, регулюючих органах.



Основні фінансові центри Global Financial Centers Index від Z\Yen Group Limited



Основні фінансові центри





6. Характеристика діяльності транснаціональних банків на світовому фінансовому ринку

    • Транснаціональні банки – це великі банки, що досягнули такого рівня міжнародної концентрації та централізації капіталу, який дає змогу їм брати участь в економічному розділі світового ринку позикових капіталів та кредитно-фінансових установ.
    • ТНБ характеризуються такими основними рисами:
    • Інтернаціональний характер функціонування і вкладання капіталу;
    • Потужний фінансовий потенціал, зв’язок з банківським капіталом переважної більшості країн;
    • Операції на провідних фінансових фінансових майданчиках світу з застосування широкого кола валют та інструментів фондового ринку;
    • Кредитування не тільки приватних, а й офіційних позичальників;
    • Участь у великих за обсягом програмах синдиційованого кредитування;
    • Тісні зв’язки з промисловим капіталом (родина Рокфеллерів – Standard Oil – Manhattan Bank – Chase Manhattan Bank – Chase Manhattan Corporation + J.P.Morgan & Co - JP Morgan Chase);
    • Висока незалежність руху власного капіталу порівняно з рухом капіталів національних банківських установ внаслідок того, що вони можуть маніпулювати потоками, роззосередженими в різних країнах, мінімізуючи внаслідок цього втрати від змін валютних курсів, процентних ставок, інфляції.


Операції ТНБ

  • Прийняття депозитів на оншорних ринках за кордоном та на оффшорних (євровалютних) ринках;

  • Здійснення міжнародних дилінгових операцій з іноземною валютою, міжбанківськими депозитами, дорогоцінними металами;

  • Послуги з фінансування міжнародної торгівлі;

  • Міжнародні інвестиційні банківські послуги в формі андеррайтингу та торгівлі емісіями капітальних та боргових цінних паперів, похідних фінансових інструментів;

  • Трастові послуги для інституційних клієнтів;

  • Роздрібні банківські послуги (наприклад, обслуговування туристських чеків чи кредитних карток)



Форми підрозділів ТНБ

  • Неопераційний – представництво для здійснення управлінських та маркетингових функцій

  • Утворення міжнародного департамента в вітчизняному офісі ТНБ та дія через систему кореспондентських рахунків у спеціально відібраних банках

  • Операційний – у формі закордонної філії , агенції, дочірнього чи спільного банку.







7. Світові фінансові кризи: сутність, передумови виникнення та наслідки для розвитку національних економік

    • Першопричиною сучасної світової фінансової кризи прийнято вважати нафтові шоки, які розпочалися з 1970 рр. і призвели до переростання заборгованості окремих країн, що розвиваються, у глобальну кризу заборгованості.
    • Перший нафтовий шок 1970 р викликав різке збільшення дефіцитів поточних платіжних балансів усіх країн-імпортерів нафти. Це, у свою чергу призвело до великих запозичень на міжнародному ринку капіталів. Розпочався сучасний етап глобалізації і фінансової інтеграції.
    • Другий нафтовий шок з 1979 по 1981 рр. ще більше ускладнив ситуацію. За 1974-1982 рр. сукупне від’ємне сальдо за поточними рахунками промислово розвинутих країн досягло 154,2 млрд. дол. США, а країн, що розвиваються, -330 млрд. Водночас сукупне додатне сальдо країн ОПЕК становило 393 млрд.дол.США




Фінансова криза: ознаки

  • 1) системно охоплює фінансові ринки та інститути фінансового сектору (у 2008-2009 р. відбулося скорочення світових фінансових активів на 9%, причому в більшому ступені постраждали розвинені країни), грошовий обіг і кредит, державні, муніципальні та корпоративні фінанси;

  • 2) негативно впливає у середньо- і довгостроковому періоді на економічну активність країни й на динаміку добробуту населення (протягом 2008 р. світова торгівля скоротилася, за оцінками СОТ, на 25%, а кількість населення, що живе за межею бідності, зросла на 60 млн. осіб);

  • 3) проявами її у банківській сфері є зростання вартості кредитів, частки проблемних банків і небанківських фінансових інститутів, зростання заборгованості юридичних осіб, істотне внаслідок цього скорочення кредитів, наданих економіці і домашнім господарствам, збільшення кількості банкрутств, зростання дебіторської заборгованості, банківська паніка;

  • 4) її вплив на фінансові ринки виражається у переважанні спекулятивної фінансової діяльності над інвестиційною (наприклад, зростання операцій на ринках похідних фінансових інструментів), масштабному падінні курсів цінних паперів та індексів бірж (протягом лише одного дня за звістки про банкрутство Lehman Brothers індекс Доу-Джонса втратив майже 10%, чого не спостерігалося з 1938 р.), девальвація курсів національних валют, масована втеча капіталів з країн (проявом чого був різкий відтік портфельних інвестицій та скорочення обсягів прямого інвестування);



Фінансова криза: ознаки

  • 5) в реальному секторі – обвальне зростання зовнішнього боргу, різке зростання цін (в 2007-2008 рр. це стосувалося цін на нафту: 11 липня 2008 р. ціна за барель нафти марки WTI сягнула історичного максимуму у 147 дол. США, в жовтні того ж року ціна на неї була вже тільки 61 дол. США, в листопаді – 51 дол. США; різко зростали ціни на метали, в тому числі дорогоцінні, що можна пояснити переводом коштів інвесторів на ці більш надійні в порівнянні з падаючими фінансовими ринки), динамізація інфляційних процесів в національних економіках;

  • 6) в сфері державних фінансів відбувається падіння величини золотовалютних резервів і державних стабілізаційних фондів, зростання дефіцитності бюджетів через зменшення податків, зростання внутрішньої заборгованості, зростання виплат з безробіття, спричиненого кризою у реальному секторі економіки та необхідність фінансування антикризових заходів (в США держава була змушена рятувати Bank of America Corp., Wells Fargo, Citigroup, JPMorgan Chase & Co., Goldman Sachs, Morgan Stanley и Bank of New York Mellon Corp., виділивши для цього 125 млрд. дол. США, що стало найбільшою націоналізацією в банківській сфері США).





Нарощування кризи у 2007-2008 рр.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка