Лекція 1: Теоретико-методологічні засади медичної географії План лекції: Вступ



Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.


Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Геолого-географічний факультет спецкурс “МЕДИЧНА ГЕОГРАФІЯ”

  • Кількість – кредитів – 1; академічних годин 54 (в тому числі семінарські заняття - 6; практичні заняття - 6 ; самостійна робота – 28 годин).

  • Лектор – к.геогр.н., доцент Ключко Л.В.

  • Харків – 2011


МОДУЛЬ 1: Медична географія як суспільно-географічна наука

  • ЛЕКЦІЯ 1: Теоретико-методологічні засади медичної географії

  • План лекції:

  • Вступ

  • Об'єкт, предмет та задачі медичної географії.

  • Основні принципи та методи медичної географії.

  • Місце медичної географії в системі наук та її зв'язок з іншими науками.



1. Вступ

  • Важливість вивчення даного спецкурсу соціо-економіко-географами: кожен фахівець, кожен член суспільства повинен мати знання про здоров’я як біологічну, соціальну та філософську категорію з метою можливого проведення оцінки та аналізу свого здоров’я, з одного боку, та для вирішення поточних і перспективних завдань щодо охорони та зміцнення суспільного здоров’я - з іншого.



Зміст “Медичної географії”

  • Перші спроби медико-географічного дослідження територій відносяться до середини 19 століття. В російськомовній літературі вперше питання про медичну географію, як науку та її зміст, було розглянуто головним лікарем Кутаїського шпиталю, автором кількох медико-географічних описів, М. Тороповим у 1864 році.

  • Його визначення, як і визначення інших військових та земських лікарів 2-ої половини ХІХ – початку ХХ століття, пов'язують зміст медичної географії з вивченням просторового поширення хвороб під впливом факторів навколишнього середовища, головним чином, природних.



Деякі автори стверджували, що медична географія – це наука, яка вивчає вплив особливостей географічного середовища на здоров'я людини, а також закони географічного поширення хвороб.

  • Деякі автори стверджували, що медична географія – це наука, яка вивчає вплив особливостей географічного середовища на здоров'я людини, а також закони географічного поширення хвороб.

  • На цьому фоні виділяються праці Райха О.Л. та Прохорова Б.Б., у яких мова йде про моделювання зв'язків у системі "людина – природа" з метою вивчення поширення хвороб населення, що подається як сфера прикладання зусиль медичної географії.



На початку 1990 років у Географічній енциклопедії України було сформульоване таке визначення медичної географії професором К.М. Синяком: "Медична географія – це галузь науки, що сформувалася на межі медицини та географії і вивчає вплив природних умов та соціально-економічних факторів на здоров'я населення. Також вона досліджує закономірності поширення хвороб населення (нозоареали) у зв'язку з природними умовами".

  • На початку 1990 років у Географічній енциклопедії України було сформульоване таке визначення медичної географії професором К.М. Синяком: "Медична географія – це галузь науки, що сформувалася на межі медицини та географії і вивчає вплив природних умов та соціально-економічних факторів на здоров'я населення. Також вона досліджує закономірності поширення хвороб населення (нозоареали) у зв'язку з природними умовами".



2. Об'єкт, предмет та задачі медичної географії

  • Погляди на об’єкт дослідження медичної географії різняться, в одних науковцях ним виступає медична сфера суспільства, яка охоплює людину, стан її здоров’я та середовище її проживання в рамках конкретних геопросторово-часових координат, в інших - вважаються територіальні системи захворюваності, функціонування яких призводить до виникнення хвороб у населення.



Середовище проживання в медичній географії розглядається як багаторівнева структура, яку можна поділити на декілька взаємопов’язаних підсистем, що мають вплив на стан здоров’я: природне , техногенне, соціально-економічне, та соціально-психологічне середовища, які взаємопов’язані і взаємоперетинаються.

  • Середовище проживання в медичній географії розглядається як багаторівнева структура, яку можна поділити на декілька взаємопов’язаних підсистем, що мають вплив на стан здоров’я: природне , техногенне, соціально-економічне, та соціально-психологічне середовища, які взаємопов’язані і взаємоперетинаються.



Еволюція поняття “Територіальна система в “Медичній географії”

  • поняття територіальної системи в медичній географії пройшло складну еволюцію: від конкретного медико-біологічного явища (В.П.Казначеєв, 1980), природного вогнища (Є.М.Павловський, 1964), нозоареалу (Б.В.Вершинський, 1976) до чітко виражених просторових систем у 70-х роках.

  • Для їх означення пропонувались різні терміни: “нозоекосистема” (Б.Б. Прохоров, І.В.Конєв, 1973), “антропобіогеоценоз” (Казначеєв В.П., 1973), “санекосистема” (Прохоров Б.Б., 1974), “демоекосистема” (Ігнатьєв Є.І.), “територіальна антропоекосистема” (В.С.Преображенський, Є.Л. Райх, 1974), “демоекологічна геосистема“ (В.С.Преображенський, А. Александрова, 1977), «Територіальні системи захворюваності» (Шевченко О.В., 1998).

  • Фактично всім цим поняттям характерний певний “антропоцентризм” – в центрі стоїть людина, а всі інші елементи розглядаються у функціональній залежності від цього центру.



медична географія вивчає ТСЗ, зміну їх властивостей у часі і просторі, а також взаємодію їх складових частин з точки зору здоров'я населення,

  • медична географія вивчає ТСЗ, зміну їх властивостей у часі і просторі, а також взаємодію їх складових частин з точки зору здоров'я населення,



Формування таких територіальних систем захворюваності відбувається у загальному вигляді за такою схемою: для задоволення своїх біологічних потреб (їжа, відпочинок, житло тощо) людині необхідно вступити у контакт з іншими людьми і спільними зусиллями добути матеріальні блага, що можливо лише за умов природокористування. Причому, при все більш зростаючих потребах, втручання у природу йде прискореними темпами, що відбувається на розвитку промисловості, сільського господарства тощо. За таких умов людина виступає уже як істота соціальна. Як небажаний, але абсолютно невідомий результат, виникають несприятливі зрушення у природі (у тому числі забруднення її компонентів). Але це, в свою чергу, справляє негативну дію на кожну окрему людину. Не менш небезпечні психоемоційні ефекти, прояв яких обумовлений інтенсивною механізацією, технологізацією, прискоренням темпу життя, виробничою діяльністю пере втомленістю в умовах постійних контактів, постійними стресами, хронічним дефіцитом часу для відпочинку тощо. Результат зворотного зв'язку проявляється у вигляді незадовільного стану – хвороби людини.

  • Формування таких територіальних систем захворюваності відбувається у загальному вигляді за такою схемою: для задоволення своїх біологічних потреб (їжа, відпочинок, житло тощо) людині необхідно вступити у контакт з іншими людьми і спільними зусиллями добути матеріальні блага, що можливо лише за умов природокористування. Причому, при все більш зростаючих потребах, втручання у природу йде прискореними темпами, що відбувається на розвитку промисловості, сільського господарства тощо. За таких умов людина виступає уже як істота соціальна. Як небажаний, але абсолютно невідомий результат, виникають несприятливі зрушення у природі (у тому числі забруднення її компонентів). Але це, в свою чергу, справляє негативну дію на кожну окрему людину. Не менш небезпечні психоемоційні ефекти, прояв яких обумовлений інтенсивною механізацією, технологізацією, прискоренням темпу життя, виробничою діяльністю пере втомленістю в умовах постійних контактів, постійними стресами, хронічним дефіцитом часу для відпочинку тощо. Результат зворотного зв'язку проявляється у вигляді незадовільного стану – хвороби людини.



В той же час ці ж соціально-економічні чинники створюють умови для прояву зовсім протилежної тенденції – зменшення рівня захворюваності. Особливо це стосується інфекційних хвороб: чим більше розвинуте суспільство, тим більш сприятливіші умови для ліквідації негативного впливу середовища з огляду на технічні та наукові досягнення. Крім цього, сприятливими чинниками, які стримують виникнення та поширення інфекційних хвороб, є такі соціально-економічні фактори, як розвиток соціальної інфраструктури (водопостачання, покращення житлових умов, система охорони здоров'я). Таким чином, територіальні системи захворюваності формуються за рахунок взаємовідносин, взаємозв'язків між людиною (населенням) та навколишнім середовищем.

  • В той же час ці ж соціально-економічні чинники створюють умови для прояву зовсім протилежної тенденції – зменшення рівня захворюваності. Особливо це стосується інфекційних хвороб: чим більше розвинуте суспільство, тим більш сприятливіші умови для ліквідації негативного впливу середовища з огляду на технічні та наукові досягнення. Крім цього, сприятливими чинниками, які стримують виникнення та поширення інфекційних хвороб, є такі соціально-економічні фактори, як розвиток соціальної інфраструктури (водопостачання, покращення житлових умов, система охорони здоров'я). Таким чином, територіальні системи захворюваності формуються за рахунок взаємовідносин, взаємозв'язків між людиною (населенням) та навколишнім середовищем.



Графічна модель територіальної системи захворюваності



В той же час для аналізу здоров’я населення застосовується сукупність санітарно-епідемічних показників, які хоч і дають певне уявлення про здоров’я населення, але не пристосовані до інтегральної оцінки його як важливої характеристики взаємозв’язків “людина-довкілля” в межах територіальних суспільних систем. Існують і значні недоліки у системі збору медичної статистики. Статистичні дані здебільшого свідчать про стан діяльності закладів охорони здоров’я, а меншою мірою про стан здоров’я населення та його окремих верств. Такі недоліки інформаційної бази досліджень вимагають пошуку ефективних методів обробки первинної інформації для отримання достовірних результатів. Отже, сучасні запити практики вимагають виходу за межі раніше отриманих знань.

  • В той же час для аналізу здоров’я населення застосовується сукупність санітарно-епідемічних показників, які хоч і дають певне уявлення про здоров’я населення, але не пристосовані до інтегральної оцінки його як важливої характеристики взаємозв’язків “людина-довкілля” в межах територіальних суспільних систем. Існують і значні недоліки у системі збору медичної статистики. Статистичні дані здебільшого свідчать про стан діяльності закладів охорони здоров’я, а меншою мірою про стан здоров’я населення та його окремих верств. Такі недоліки інформаційної бази досліджень вимагають пошуку ефективних методів обробки первинної інформації для отримання достовірних результатів. Отже, сучасні запити практики вимагають виходу за межі раніше отриманих знань.



Предметом медичної географії

  • просторові і часові закономірності функціонування ТСЗ, взаємозв’язок і співвідношення між окремими їх компонентами.



медична географія вивчає ТСЗ, зміну їх властивостей у часі і просторі, а також взаємодію їх складових частин з точки зору здоров'я населення.

  • медична географія вивчає ТСЗ, зміну їх властивостей у часі і просторі, а також взаємодію їх складових частин з точки зору здоров'я населення.



Завдання теорії та практики медичної географії

  • пізнання закономірностей позитивного і негативного впливу природного середовища;

  • штучного і соціального середовища та соціально-економічних умов конкретної території на стан здоров’я населення (в тому числі і дітей);

  • визначення ролі різних факторів у поширенні хвороб людини та закономірностей географії цих захворювань;

  • пошуки оптимальної територіальної організації системи охорони здоров’я та обґрунтування заходів для нейтралізації впливу негативних факторів з метою оптимізації здоров’я населення.



3. Основні принципи та методи медичної географії.

  • В медичній географії при медико-географічному досліджені головним є антропоцентричний підхід, який обмежує розгляд властивостей навколишнього середовища рамками небезпеки для здоров'я населення.



Принцип цілеспрямованості

  • полягає у вибірковому вивченні території заздалегідь визначеними параметрами на основі визнання того факту, що захворюваність, як явище, підкорюється географічним особливостям і залежить від умов території.



Принцип послідовності

  • визначає певну етапність процесу дослідження та використання відповідних методів.



Принцип цілісності

  • означає сприйняття явища, яке вивчається, як цілісного, до певної міри обмеженого у часі і просторі, утворення, в існуванні якого можна вбачити певні закономірності. Цей принцип реалізується при створенні моделі – медико-географічного опису, вербальної чи графічної моделі, картографічного твору. Така модель дає скласти цілісне уявлення про об'єкт та забезпечити всебічний аналіз всіх компонентів.



Принцип структурності

  • передбачає ви членування окремих складових ланок об'єкту дослідження, які утворюють його основу (населення, різні об'єкти навколишнього середовища).



Принцип ієрархічності

  • визначає розгляд об'єкту як багаторівневого утворення, об'єднаного у єдине ціле вертикальними зв'язками. Тобто послідовне вивчення складових окремих елементів, поук підпорядкованості і взаємозв'язку між ними.



Принцип внутрішнього взаємозв'язку

  • передбачає розгляд усіх структурних елементів як функціональних складових об'єкту, який аналізується (ТСЗ). Цей принцип дає змогу підійти до уяви про саму захворюваність як про явище, яке виникає в результаті взаємодії усіх складових системи.



Принцип функціональності

  • розгляд об'єкту досліджень як рухомого у часі і просторі утворення, властивості якого не можна зафіксувати одночасно (статдані, інформація про місце та час спостереження).



Методи дослідження

  • Медична географія використовує комплекс методів, серед яких виділяються суто географічні (основні) та методи інших наук (допоміжні), які разом визначають суть медико-географічного аналізу території.

  • Перерахуйте відомі Вам методи.



Метод медико-географічного опису

  • це метод медичної географії, що полягає в зборі, систематизації і узагальненні відомостей про природні, соціальні та економіко-географічні, медико-санітарні умови тієї чи іншої території і вплив цих умов на здоров’я населення.



Статистико-математичний метод

  • Для обробки числового матеріалу застосовуються статистико-математичні методи, що дають змогу з кількісних характеристик вивести якісні: структурні співвідношення, особливості розподілу одиниць сукупності по окремих ознаках і їх варіації, взаємозв’язок між окремими показниками та їх динаміку. Найчастіше використовуються такі елементи статистичного методу: метод рядів динаміки та відносних величин, середніх величин, кореляції, дисперсії, графічний метод.



Картографічний метод

  • Він є одним з провідних в медико-географічному аналізі, оскільки може найбільш точно і ефективно відтворити територіальні особливості поширення хвороб та передумови їх виникнення. Метод має два аспекти: візуальний аналіз і опис за картами та складання карт в процесі вивчення медико-географічної ситуації



Соціологічний метод

  • Для перевірки достовірності отриманих даних застосовуються в деяких випадках соціологічні методи соціологічні методи дослідження. Проведення опитування доповнює можливості опису й аналізу досліджуваних явищ.



Закономірності при застосуванні наукових методів

  • стан і динаміку здоров’я населення в цілому (держави, адміністративно-територіальних одиниць) і якісно однорідних груп (по віку, статі, професії і т. д.) в конкретних умовах місця і часу на базі усестороннього якісного аналізу суті масових процесів, що досліджуються;

  • стан діяльності закладів охорони здоров’я (кадри, сітка закладів, показники їх профілактично-лікувальної, санітарно-гігієнічної та протиепідемічної діяльності);

  • оцінка ефективності здійснюваних заходів по охороні здоров’я населення в цілому і якісно однорідних груп.



4. Місце медичної географії в системі наук та її зв'язок з іншими науками

  • Варто звернути уваги на три існуючі, зовсім протилежні погляди про місце медичної географії у системі наук. Шошин О.О. вважав, що медична географія розвивається на межі лише двох наук – медицини та географії. Воронов О.Г. відстоював аналогічну думку додаючи до вказаних наук ще й біологію.

  • Іншу позицію займав Чаклін О.В., який виділяв медичну географію у новий науковий напрямок, що об'єднує у собі досягнення багатьох суміжних наук. У працях представників Санки-Петербурзької школи медична географія також визначається як асоціація багатьох наук, що вивчають поширення хвороб населення та явищ з ними пов'язаних.



  • Третій погляд зводиться до того, що цей напрямок є галуззю географії (Ігнатьєв Є.І.). цю точку зору конкретизував Маринич О.М., який вважав, що медична географія входить до сучасної системи географічних наук, а саме до групи міждисциплінарних. Такої ж думки дотримується і Шевченко В.О.

  • Також є спроби включити медичну географію до складу комплексу наук, які вивчають географію населення (Фащевський М.І.), проте це значно звужує зміст даної науки, обмежує її мету та головні завдання, не відповідає вказаному об'єкту досліджень.

  • За класифікацією провідних українських соціо-економіко-географів Шаблія О.І. та Топчієва О.Г. «Медична географія» відноситься до групи суміжних дисциплін на ряду із «Геополітикою», «Військовою географією», «Геоекологією», «Історичною географією» та ін.





Взаємодія медицини, екології та географії у рішенні медико-географічних проблем



Складові медичної географії

  • Медичне ландшафтознавство вивчає вплив природної складової територіальних систем захворюваності на стан здоров'я населення, що може бути основою вироблення підходів до оздоровлення певних територій.

  • Медичне країнознавство має своїм завданням вивчити медико-географічні особливості окремих держав, їх територіальних одиниць, інших регіонів і представляти відповідні результати у будь-якій формі (медико-географічні атласи, медико-географічні описи тощо).

  • Нозогеографія досліджує просторове поширення окремих хвороб, інтенсивність їх прояву та співвідношення різних їх видів в залежності від географічного положення території. Напрацьований матеріал є основою для визначення головних особливостей територіальної організації цього явища.

  • Ландшафтна епідеміологія головним завданням має визначення природних умов утворення та закономірностей функціонування ареалів інфекційних хвороб, які передаються від тварин до людей (природних осередків хвороб).

  • Географія медичного обслуговування вивчаю мережу медичних закладів, її відповідність проблемам населення з метою складання рекомендацій по підвищенню ефективності її роботи в залежності від існуючих показників захворюваності.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка