Лекція №2 для лікарів-інтернів з фаху "Стоматологія"



Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.


Лекція № 2 для лікарів-інтернів з фаху “Стоматологія” з курсу «ВИБРАНІ ПИТАННЯ ОРТОПЕДИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПАТОЛОГІЇ ЖУВАЛЬНОЇ СИСТЕМИ» на тему:

  • Особливості підготовки порожнини рота до протезування залежно від вибору конструкції протеза

  • Лектор: доцент А.Б. Бойків


  • Загальносанаційні заходи в порожнині рота перед протезуванням включає:

  • видалення зубних відкладень;

  • лікування слизової оболонки;

  • лікування карієсу та його ускладнень;

  • видалення зубів та коренів, що не підлягають лікуванню.



Необхідно диференційовано підходити до лікування за наявності деяких захворювань слизової оболонки ротової порожнини, що мають хронічний перебіг і для їх лікування необхідно багато часу.

  • Необхідно диференційовано підходити до лікування за наявності деяких захворювань слизової оболонки ротової порожнини, що мають хронічний перебіг і для їх лікування необхідно багато часу.

  • До таких захворювань належать лейкоплакія, червоний плоский лишай, парестезії різного характеру.

  • Тривалий термін терапії цих захворювань буде спричинювати подальше прогресування хвороб травного каналу, щелепно-лицевої ділянки, тому вважається, що ортопедичне лікування їх є доцільним. За наявності таких захворювань можна використовувати знімні конструкції зубних протезів, але хворі повинні бути під постійним наглядом лікаря.

  • Низка захворювань є прямим показанням до лікування, наприклад, глибокий травмувальний прикус, різного роду парастезії та глосалгії, адже використання у таких випадках звичайної медикаментозної терапії є неефективним



Зубні протези, які застосовуються для відновлення цілості зубних рядів і коронок зубів поділяються на групи, залежно від різних ознак:

  • Зубні протези, які застосовуються для відновлення цілості зубних рядів і коронок зубів поділяються на групи, залежно від різних ознак:

  • За способом укріплення в порожнині рота:

  • незнімні та знімні.

  • За конструкцією:

  • мостовидні, консольні, пластинкові.

  • За матеріалом:

  • металеві, неметалеві і комбіновані



Існує загальноприйняте положення, що всі корені зубів, які знаходяться у ротовій порожнині, підлягають видаленню, за винятком тих, які можуть бути використані для відновлення анатомічної будови зуба сучасними конструкціями (куксовими вкладками, анкерними штифтами тощо). Такі зуби можуть використовуватися як опори у разі знімного протезування.

  • Існує загальноприйняте положення, що всі корені зубів, які знаходяться у ротовій порожнині, підлягають видаленню, за винятком тих, які можуть бути використані для відновлення анатомічної будови зуба сучасними конструкціями (куксовими вкладками, анкерними штифтами тощо). Такі зуби можуть використовуватися як опори у разі знімного протезування.

  • Вимоги до коренів: вони повинні міцно триматися у комірці, підвищуватися над ясенним краєм, канали бути запломбованими до верхівкового отвору. За таких жорстких умов реально можуть бути використані лише корені окремих груп зубів, це передусім корені ікол на обох щелепах та корені різців на верхній щелепі. Рідше використовуються корені премолярів. Корені всіх інших груп зубів підлягають видаленню



  • Гінгівоектомія

  • Суть цієї операції полягає у висіканні слизової оболонки, яка перекриває корінь зуба, та звільнення і від неї між'ясенних сосочків.

  • Після рубцювання рани зовнішня частина кореня звільняється, що дозволяє використовувати його у разі застосування ортопедичних конструкцій



Спеціальна підготовка ротової порожнини до протезування складається із

  • Спеціальна підготовка ротової порожнини до протезування складається із

  • терапевтичних заходів

  • хірургічних заходів

  • ортопедичних заходів

  • ортодонтичних заходів.

  • На першому етапі вона включає терапевтичне лікування зубів, а саме їх депульпування за суворо визначеними показаннями. Приймаючи рішення про депульпування зубів, необхідно враховувати вік хворого, його загальний стан, стан тканин пародонта та твердих тканин зуба.



Показання до депульпування зуба:

  • Показання до депульпування зуба:

  • у разі необхідності значного препарування твердих тканин зуба під пластмасові, металокерамічні, комбіновані коронки,

  • за наявності на рентгенограмі широкої пульпової камери зуба;

  • у разі необхідності значного вкорочення коронкової частини зуба, коли вона порушує оклюзійні співвідношення;

  • перед шинуванням фронтальної групи зубів у разі захворювань тканин пародонта, коли виникає необхідність значного вкорочення коронок;

  • коли лікування пов'язане з патологічною стертістю зубів і наявна втрата 2/3 коронкової частини зуба;

  • внаслідок допущених помилок після препарування зуба, коли стійко зберігається гіперестезія

  • зуби, які значно нахилені в бік дефекту і повині бути опорами у мостоподібних протезах.

  • зуби із значним ступенем оголення коренів.



  • Абсолютні протипоказання до депульпування зуба:

  • гіпертонічна хвороба ІІІ ступеня,

  • інфаркт міокарда (протягом 6—12 місяців після його виникнення),

  • тризм щелеп різного генезу,

  • мікростомії різного походження,

  • епілептичний статус,

  • порушення психіки



  • Спеціальна підготовка рогової порожнини перед протезуванням включає хірургічну підготовку.

  • Власне хірургічна підготовка складається з великої кількості операцій, які Wassmund (1931) ділить на такі:

  • 1) поглиблення присінка ротової порожнини;

  • 2) перенесення місця прикріплення м'язів убік від розміщення меж протеза;

  • 3) відновлення коміркового відростка;

  • 4) поглиблення піднебінного склепіння;

  • 5) видалення основи виличного відростка верхньої щелепи.



За Buisson та Solas (1958) усі операції поділяють:

  • За Buisson та Solas (1958) усі операції поділяють:

  • 1) видалення одиночних збережених зубів;

  • 2) виправлення форми коміркових відростка та частини;

  • 3) пластика коміркових відростка та частини;

  • 4) створення штучної комірки;

  • 5) підсадка металевого піднадкісткового або іншого імплантата;

  • 6) підготовка твердого піднебіння;

  • 7) ліквідація тяжів та рубців на слизовій оболонці протезного ложа;

  • 8) поглиблення присінка та дна ротової порожнини.



ВИРІВНЮВАННЯ ОКЛЮЗІЙНОЇ ПОВЕРХНІ ЗУБНИХ РЯДІВ ШЛЯХОМ ПІДВИЩЕННЯ ПРИКУСУ. ВКОРОЧЕННЯ ЗУБІВ

  • ВИРІВНЮВАННЯ ОКЛЮЗІЙНОЇ ПОВЕРХНІ ЗУБНИХ РЯДІВ ШЛЯХОМ ПІДВИЩЕННЯ ПРИКУСУ. ВКОРОЧЕННЯ ЗУБІВ

  • Підвищення прикусу показано у разі незначного вертикального переміщення зубів. Для цього достатньо незначно підвищити прикус, щоб усунути блокувальні моменти і поліпшити умови для протезування.

  • Прикус підвищують на одиночних коронках, мостоподібних протезах або шинувальних апаратах.

  • Щоб уникнути помилок, необхідно знати, що одномоментно підвищувати прикус можна не більше ніж на 2 мм. За необхідності прикус можна підвищити і більше ніж на 2 мм. Цю процедуру треба проводити у два етапи, щоб запобігти виникненню небажаних реакцій з боку жувальних м'язів та скронево-нижньощелепного суглоба.

  • Необхідно пам'ятати, що зуби,які утримують висоту прикусу, повинні бути з'єднані в один блок, а само підвищення прикусу не повинно порушувати множинний контакт між зубами.

  • Укорочення зубів застосовується дуже часто, коли виправлення їх положення неможливо провести ортодонтичним методом.

  • Виправлення деформацій оклюзійної поверхні шляхом укорочення зубів без їх депульпування показано у разі незначного переміщення як у вертикальному, так і в медіо-дистальному напрямках.

  • За наявності значно виражених форм деформацій виникає необхідність у депульпуванні зубів. У такому разі необхідно враховувати функціональну цінність зуба, який треба депульпувати, а також виконувати всі вимоги щодо терапевтичного лікування зубів.



ОРТОДОНТИЧНИЙ МЕТОД ВИПРАВЛЕННЯ ОКЛЮЗІЙНОЇ ПОВЕРХНІ ЗУБНИХ РЯДІВ

  • ОРТОДОНТИЧНИЙ МЕТОД ВИПРАВЛЕННЯ ОКЛЮЗІЙНОЇ ПОВЕРХНІ ЗУБНИХ РЯДІВ

  • Цей метод дає хороші результати, але має суворо визначені показання до застосування. Метод вимагає подовжених термінів лікування, що не завжди є можливим, а також спричиняє труднощі, з якими стикаються хворі, особливо похилого віку.

  • На час виправлення оклюзійної поверхні впливають багато чинників:

  • ступінь переміщення зуба, його положення у зубній дузі, стан тканин пародонта, вік хворого і його загальний стан.

  • В осіб старшого і похилого віку перебудова здійснюється помалу і приносить лише частковий успіх. У людей віком понад 45-50 років необхідно віддавати перевагу радикальнішим методам, які описані вище.

  • Апаратурно-хірургічний метод виправлення оклюзійної поверхні зубних рядів не знайшов широкого застосування через складнощі оперативних втручань і не завжди позитивний ефект від лікування, особливо у хворих старшого віку із супутніми соматичними захворюваннями.



СПЕЦІАЛЬНА ОРТОПЕДИЧНА ТА ОРТОДОНТИЧНА ПІДГОТОВКА РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ДО ПРОТЕЗУВАННЯ

  • СПЕЦІАЛЬНА ОРТОПЕДИЧНА ТА ОРТОДОНТИЧНА ПІДГОТОВКА РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ДО ПРОТЕЗУВАННЯ

  • У разі значних порушень оклюзійних взаємовідношень між зубними рядами протезування без попередньої спеціальної підготовки стає неможливим.

  • Виправити оклюзійну поверхню можна за рахунок

  • підвищення прикусу,

  • вкорочення зубів, які вийшли із зубного ряду,

  • дії на комірковий відросток і частину ортодонтичної апаратури,

  • видалення зубів, які порушують оклюзійні співвідношення.

  • Вибір одного із цих методів залежить від віку і загального стану хворого, стану та положення зубів у зубній дузі, а також від наміченого плану лікування.



Ортопедичну конструкцію слід розглядати як лікувальний захід, що відтворює жувальну здатність зубних рядів, здатний покращити зовнішній вигляд хворого і попереджує руйнування жувального апарату.

  • Ортопедичну конструкцію слід розглядати як лікувальний захід, що відтворює жувальну здатність зубних рядів, здатний покращити зовнішній вигляд хворого і попереджує руйнування жувального апарату.

  • Всі ортопедичні засоби лікування по призначенню поділяються на:

  • протези зубів;

  • шинувальні лікувальні апарати і протези;

  • апарати для ортодонтичних цілей;

  • апарати, що застосовують при травмах обличчя;

  • протези обличчя та щелеп.



Незнімними протезами називають такі протези, які укріплюються в ротовій порожнині і не можуть бути видалені самим хворим без допомоги лікаря.

  • Незнімними протезами називають такі протези, які укріплюються в ротовій порожнині і не можуть бути видалені самим хворим без допомоги лікаря.

  • До незнімних протезів належать:

  • вкладки

  • штифтові зуби

  • півкоронки

  • одиночні повні коронки різних конструкцій

  • мостовидні протези

  • консольні протези

  • при пародонтиті – шини, шини-протези, протези, які складаються з ковпачків, коронок, плечових відростків та інших частин



Знімними протези називаються тому, що вони можуть уводитися в порожнину рота і вийматися самим хворим, без допомоги та участі лікаря.

  • Знімними протези називаються тому, що вони можуть уводитися в порожнину рота і вийматися самим хворим, без допомоги та участі лікаря.

  • До знімних протезів належить:

  • частковий знімний протез (при частковій втраті зубів):

    • бюгельний або дуговий
    • пластинковий
    • малий сідлоподібний
  • повний знімний протез



Вкладки – мікропротези коронкової частини зуба з допомогою яких відновлюється анатомічна форма коронки зуба, її функції, попереджається подальше руйнування коронки, а також можуть бути фіксовані мостовидні протези. На відміну від пломби вони вводяться в попередньо сформовану порожнину не у пластичному стані, а у твердому

  • Вкладки – мікропротези коронкової частини зуба з допомогою яких відновлюється анатомічна форма коронки зуба, її функції, попереджається подальше руйнування коронки, а також можуть бути фіксовані мостовидні протези. На відміну від пломби вони вводяться в попередньо сформовану порожнину не у пластичному стані, а у твердому



Вкладки залежно від розміщенння їх у твердих тканинах зуба поділяють на 4 групи:

  • І група – мікропротези, які розміщені тільки всередині твердих тканин зуба (inlay).

  • ІІ група – мікропротези, які покривають оклюзійну поверхню зуба та одночасно входять на різну глибину в його тверді тканини (onlay).

  • ІІІ група – мікропротези, які охоплюють ззовні більшу частину коронки зуба (overlay).

  • ІV група – це будь-які мікропроотези з перших трьох груп, які додатково фіксують у твердих тканинах зуба або в коронковому каналі за допомогою різних штифтів (pinlay)



Показання

  • Показання

  • Дефекти коронкової поверхні зубів різного походження (у тому випадку, коли відновлення пломбувальним матеріалом неможливе).

  • Руйнування оклюзійної поверхні зубів більше 55%.

  • Попередження підвищеного стирання зубів за допомогою зустрічних вкладок (на бокових зубах, на зубах , на зубах антагоністах).

  • Наявність малих включених дефектів зубного ряду (вкладки як основа мостоподібних протезів).

  • Шинування зубів при пародонтиті за допомогою вклад очних (блочних) шин.

  • При різних порушеннях структури емалі (гіпоплазія, клиновидні дефекти).

  • При протезуванні бюгельними протезами (для розміщення кламера).



Штифтовий зуб - вид незнімних протезів, який повністю замінює коронку природного зуба і укріплюється у його корені за допомогою штифта.



Класифікація штифтових зубів:

  • За конструкцією:

  • монолітні;

  • складені;

  • За матеріалом:

  • металеві;

  • комбіновані(штифт, неметалева частина);

  • За методом виготовлення:

  • литі;

  • паяні;

  • За функцією:

  • відновні( Штифтові зуби, які тільки замінюють коронки природних зубів);

  • опорні(а зуби, за допомогою яких прикріплюються інші конструкції незнімних протезів)

  • відновно-опорні(змішані);

  • За принципом прилягання до кореня:

  • штифтові зуби прилягають захисною пластинкою або кореневою частииною штучного зуба до всієї поверхні кукси підготованого кореня;

  • зуб прилягає не тільки до поверхні кукси, але й охоплює її кільцем;

  • зуб прилягає кореневою частиною не тілььки до поверхні кукси кореня, але й до стінок устя каналу;



Показання до протезування штифтовими зубами

  • Показання до протезування штифтовими зубами

  • 1. Штифтові зуби показані для заміни передніх зубів, коронки яких зруйновані так, що не можуть бути відновлені пломбами і вкладками.

  • 2. Для заміни коронок зубів з мертвою пульпою.

  • 3. Корінь має бути стійким, мати міцні стінки, мати міцні стінки, височіти над рівнем ясен або дорівнювати їм.

  • 4. Канал має бути вилікуваним і запломбованим на 1/3 довжини у верхній частині.

  • 5. Тканини періодонту в ділянці кореня мають бути здоровими.

  • 6. Естетичні міркування, при розміщенні зуба поза зубною дугою.

  • 7.Для фіксації внутрішньо альвеолярних переломів в корені.

  • 8. В якості опори.



Штучна коронкаце вид незнімного протезу, який накладається на природню коронку зуба для відновлення її анатомічної форми та функції.

  • Види штучних коронок:

  • За технологією виготовлення:

  • Штамповані

  • Литі

  • Паяні

  • За функцією:

  • Відновлювальні

  • Опорні (у мостоподібних або інших видах протезів)

  • Шинувальні

  • Фіксуючі:

  • Тимчасові

  • Постійні





Показання до застосування штучних коронок:

  • Для відновлення анатомічної форми та кольору коронок природних зубів в результаті значного руйнування зуба внаслідок карієсу та його ускладнень, клиноподібних дефектів.

  • При патологічній стертості зубів, для запобігання подальшому стиранню емалі та дентину.

  • Як опорні елементи для клакерів.

  • Як опорні коронки у разі лікування мостоподібними протезами.

  • За наявності аномалій зубів.

  • Для фіксації протезів і різних лікувальних апаратів

  • При ортопедичному лікуванні захворювань пародонту.

  • При необхідності значного препарування коронки зуба, який висунувся або нахилився у бік дефекту зубного ряду.



Мостоподібний протез – це протез, який має дві або більше точки опори на зубах, які містяться по обидві сторони дефекту зубного ряду. Опираючись на природні зуби, такі протези передають жувальне навантаження природніми шляхами на пародонт і тим самим відрізняється від знімних протезів, які передають основне навантаження на слизову оболонку.

  • Мостоподібний протез – це протез, який має дві або більше точки опори на зубах, які містяться по обидві сторони дефекту зубного ряду. Опираючись на природні зуби, такі протези передають жувальне навантаження природніми шляхами на пародонт і тим самим відрізняється від знімних протезів, які передають основне навантаження на слизову оболонку.

  • Опорні елементи:

  • Коронка;

  • Напівкоронка;

  • Вкладка;

  • Штифтовий зуб.

  • Проміжна частина

  • (блок штучних зубів):

  • Суцільнолитий;

  • Комбінований.







Класифікація мостоподібних протезів:

  • За розміщенням опорних зубів:

  • З двохсторонньою опорою;

  • З односторонньою опорою (консольні).

  • За конструкцією проміжної частини протезу:

  • Суцільно металеві;

  • Комбіновані (фасеточні);

  • Пластмасові;

  • За конструкцією опорної частини протезу:

  • Суцільньометалеві коронки (литі, штамповані);

  • Комбіновані коронки;

  • Культьові коронки;

  • Пластмасові коронки;

  • Екваторні коронки;

  • Телескопічні;

  • Напівкоронки;

  • Вкладки;

  • Штифтові зуби.



Показання до виготовлення мостоподібних протезів визначаються наступними факторами:

  • Величиною дефекту зубного ряду в межах від 1 до 2-3 зубів (тобто при малих дефектах);

  • Топографією дефекту (локалізацією);

  • Характером дефекту – включений або кінцевий (3-ій і 4-ий за Кенеді, 2-ий по Гаврилову);

  • Направленість дефекту (прямолінійний або криволінійний);

  • Станом твердих тканин і періодонту опорних зубів та зубів-антагоністів;

  • Оклюзійним взаємовідношенням;

  • Незнімні мостоподібні протези застосовуються для лікування в таких випадках:

  • У разі втрати від одного до чотирьох різців;

  • У разі втрати ікла;

  • У разі втрати премоляра або премолярів;

  • У разі втрати двох премолярів та першого моляра;

  • Допускається у разі втрати з одного боку щелепи двох премолярів, першого і другого молярів, але за наявності збереженого та добре розвинутого третього моляра;



Протипоказання до виготовлення мостоподібних протезів:

  • Рухомість опорних зубів;

  • Низькі клінічні коронки опорних зубів;

  • Опорні зуби, які мають невеликий запас резервних сил пародонта (з високими клінічними коронками і короткими коренями);

  • Великі за протяжністю дефекти;

  • Дефекти які обмежені зубами з різним функціональним орієнтуванням волокон пародонта;

  • Пухлина в ділянці дефекту зубного ряду або поруч з ним;

  • Не вилікувані опорні зуби і хронічні явища запалення в яснах і пародонті.



Часткові знімні протези: дугові (бюгельні), пластинкові, малі сідлоподібні.

  • Часткові знімні протези: дугові (бюгельні), пластинкові, малі сідлоподібні.

  • Основними конструктивними елементами цих протезів є:

  • базис протеза

  • штучні зуби,

  • фіксуючі засоби.

  • У бюгельному протезі окрім цих частин наявна дуга (бюгель), та її відгалуження. Вони направлені в бік дефекту, роміщеного у передньому відділі зубного ряду. На альвеолярному гребені дуга закінчується складним відгалуженням – ретенційною решіткою для кріплення пластами базису. Також наявні кламера. Усі названі частини, об’єднані разом утворюють каркас протезу.





Окрім кламерів для фіксації протезів використовують

  • Окрім кламерів для фіксації протезів використовують

    • замкові кріплення
    • телескопічні коронки (можна при низьких клінічних коронках)
    • балочні або штангові кріплення (імпланти),
    • магнітні фіксатори (повний знімний, імпланти).





База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка