Лекція 5 Безпека життєдіяльності в умовах повсякденного життя, у побуті, на виробництві



Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.


Кафедра медицини катастроф і військової медицини Лекція 5 Безпека життєдіяльності в умовах повсякденного життя, у побуті, на виробництві

  • Автор:

  • Старший викладач

  • кафедри Ярошенко М. Б.


З року в рік кількість надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу у світі неухильно збільшується. При цьому гинуть люди, сім’ї втрачають своїх близьких, залишаються без даху над головою, економіка країн зазнає значних матеріальних збитків. Люди потребують термінової медичної допомоги, яку держава власними силами часто-густо не у змозі надати. Виходячи з цього і враховуючи несприятливі тенденції, пов’язані зі значними темпами зростання науково-технічного прогресу у цілому світі, постало питання планетарного масштабу: розробити й впровадити у життя систему гарантованого життєзабезпечення людини.



Безпека життєдіяльності (БЖД) – це нова науково-практична дисципліна про шляхи формування системи комфортної та безпечної взаємодії людини з довкіллям. Головне завдання цієї науки полягає у розробці методів виявлення, ідентифікації та прогнозування шкідливих факторів довкілля, а також вивчення їх несприятливого впливу на людину, біосферу та довкілля у самому широкому розумінні цього слова. Цілком зрозумілим є те, що в межах цієї науки розробляються заходи і способи захисту людей і об’єктів народного господарства в умовах виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та під час війни.



БЖД як наука ґрунтується на знаннях інженерної психології, фізіології людини, охорони праці, екології, цивільної оборони. БЖД вимагає світоглядно-професійного підходу до вирішення зазначених вище завдань. Цілком зрозумілими стають такі завдання перед курсом БЖД, як:



  • усвідомлення пріоритетної цінності людини над усіма іншими цінностями,

  • ідентифікація небезпечних і шкідливих чинників довкілля та створення безпечних умов життєдіяльності людей у державі;

  • проектування нової техніки і технологій відповідно до сучасних вимог екології та безпеки їх експлуатації з урахуванням стійкості функціонування об’єктів народного господарства та технічних систем;



Системний устрій людського суспільства на землі, фундаментальний характер і тенденції науково-технічного прогресу в цілому світі – усе це призвело і продовжує призводити до появи раніше невідомих проблем.



Перш за все – це надзвичайно інтенсивне зростання ступеня ризику травматизму та загибелі людей при взаємодії зі складними технічними системами на виробництві, транспорті, у побуті. За даними ВОЗ смертність від нещасних випадків у наш час посідає третє місце після серцево-судинних та онкологічних захворювань. Наприклад, в Англії у 1946 році смертність від інфекційних захворювань у 2 рази перевищувала смертність від нещасних випадків. У 1961 році ситуація була протилежною: загибель від нещасних випадків у 3 рази перевищила загибель людей від інфекційних захворювань.



У США щороку біля 2 млн. чоловік потребують допомоги від опіків. У 1990 році в СРСР від аварій, пожеж, нещасних випадків на виробництві загинуло 326 тис. осіб, 30 тис. стали інвалідами, 20 млн. отримали травми. В Україні в 1994 році лише у побутових умовах загинуло 72,5 тис. осіб, у 1993 році число загиблих становило 66 тис. Щорічний приріст кількості загиблих в Україні становить 10%.



Світова статистика свідчить, що причиною більшості (60%-80%) нещасних випадків є невміння потерпілими передбачати, розпізнавати небезпеку, а також невміння оцінювати ступінь ризику і узгоджувати його зі своїми потенційними можливостями.



Оціночними показникам ефективності системи життєзабезпечення є вірогідність не виникнення небезпечних подій і математичне очікування витрат на попередження подій та ліквідацію їх наслідків. З цих позицій безпека життєдіяльності розглядається як властивість системи ”людина- машига- довкілля” (СЛМД) зберігати при функціонуванні такий стан, який виключає з деякою імовірністю виникнення збитків, пов’язаних з небезпечними подіями. Саме тому науковий зміст дисципліни складає теоретичні основи безпеки життєдіяльності людини у системі СЛМД.



Однією з основних форм діяльності людини є праця, що сприятливо впливає на її здоров’я і забезпечує добробут суспільства. Водночас деякі види праці при певних умовах, при недотриманні необхідних санітарно-гігієнічних правил можуть стати причиною розвитку професійних хвороб. Професійні шкідливості, як правило, пов’язані з виробничим процесом, його технологією і обладнанням.



Виділяють такі професійні шкідливості:

  • І. Хімічні токсичні речовини.

  • ІІ. Виробничий пил.

  • ІІІ. Фізичні фактори (виробничий шум, ультразвук, вібрація, електромагнітне, лазерне та іонізуюче випромінювання, підвищений або знижений атмосферний тиск, висока і низька температура зовнішнього середовища та ін.).

  • ІV. Біологічні виробничі фактори (антибіотики, гриби, мікро- і макроорганізми).

  • V. Перенапруження окремих органів і систем (фізичне, статичне і динамічне перевантаження опорно-рухового апарату, м’язів, нервової системи, органів зору, слуху, гіподинамія та інші).





Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій (далі - Порядок), розроблений на виконання статті 17 Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ), визначає процедуру проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов'язковому медичному огляді осіб віком до 21 року.



Обов'язкові попередній (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди проводяться для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, та щорічно для осіб віком до 21 року.



Попередній медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою:

  • - визначення стану здоров'я працівника і реєстрації вихідних об'єктивних показників здоров'я та можливості виконання без погіршення стану здоров'я професійних обов'язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу;

  • - виявлення професійних захворювань (отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах та попередження виробничо зумовлених і професійних захворювань (отруєнь).



  • Поточний санітарний нагляд – комплекс заходів, що передбачають контроль за дотриманням гігієнічних нормативів, санітарних правил та інструктивних документів при експлуатації об’єктів.



  • Мета поточного санітарного нагляду – створення сприятливих умов побуту, праці, відпочинку, лікування, запобігання шкідливого впливу навколишнього середовища чи умов праці на організм людей, та шкідливого впливу несприятливих факторів об’єкта на колективне здоров’я і на довкілля.



Види поточного санітарного нагляду

  • 1. Поглиблене санітарне обстеження об’єкта проводиться:

  • - при прийманні його в експлуатацію після будівництва чи реконструкції з метою його детального описання та оформлення санітарного паспорта;

  • - при екстрених санітарних обстеженнях, при аварійних ситуаціях та ліквідації їх наслідків.



  • 2. Періодичні санітарні обстеження об’єкта в процесі його експлуатації з метою контролю за дотриманням необхідних санітарних норм і правил та перевірки виконання вимог і рекомендацій попередніх обстежень. Такі обстеження поділяються на:

  • - планові, які проводяться в фіксовані щомісячні, поквартальні, піврічні та інші періоди;

  • - спорадичні (рейдові), тобто позапланові обстеження, які дозволяють виявити грубі порушення санітарного режиму експлуатації об’єкта нежданно для його співробітників;

  • - позапланові, екстрені санітарні обстеження на підставі скарг співробітників об’єкта (наприклад, робітників підприємства) чи населення, випадків інфекційних захворювань, харчових та професійних отруєнь, аварій та інше.



Схема санітарного обстеження об’єкта

  • 1. Вивчіть офіційні законодавчі і нормативні документи, які регламентують вимоги до проектування, побудови, експлуатації об’єктів даного типу і призначення (лікарня, школа, гуртожиток, підприємство, окремий цех та інші).

  • 2. Складіть карту (план) санітарного обстеження, де висвітлюють такі питання:

  • 1. Паспортні дані (назва об’єкту, адреса, кому підпорядкований, коли побудований, реконструйований тощо).



  • 2. Характеристика ділянки, де розміщений об’єкт, його оточення (розмір, конфігурація ділянки, рельєф, ґрунтові та гідрологічні умови зони забудови, відсотки забудови, озеленення, шляхи сполучення, достатність розмірів санітарно-захисних зон, наявність за межами ділянки об’єктів, що можуть забруднювати повітря, ґрунт, воду або є джерелами шуму, НВЧ випромінювання, радіації тощо).

  • 3. Конструктивні і планувальні особливості об’єкта (тип будови, наявність вбудованих об’єктів, характеристика основних будівельних конструкцій, планування і розміри основних функціональних приміщень, їх орієнтація і відповідність гігієнічним нормативам).



  • 4. Санітарний благоустрій об’єкта (система водопостачання, гаряче водопостачання, каналізація чи інші системи збору і видалення рідких відходів, опалення, вентиляція, природне і штучне освітлення, система видалення твердих покидьок та інше).

  • 5. Дотримання вимог до елементів санітарного обладнання, його відповідність основним технічним і санітарним якостям.



  • 6. Дотримання вимог до експлуатації об’єкта і елементів його обладнання (дотримання оптимальних умов ведення технологічного процесу, використання дозволених реагентів, періодичність і регулярність відомчого чи державного санітарного нагляду, дотримання термінів експлуатації технічного, санітарного обладнання, реалізації продукції та інше).

  • 7. Санітарний стан приміщень і обладнання об’єкта (організація і регулярність прибирання, використання заходів загальної та індивідуальної профілактики, відповідність гігієнічним вимогам вентиляційних, холодильних, освітлювальних та інших систем).



  • 8. Вплив умов проживання, навчання чи праці на об’єкті на здоров’я людини і санітарні умови життя (рівень забруднення окремих об’єктів біосфери, характер скарг жителів і працівників об’єкта, випадки захворювань, що пов’язані з даним об’єктом тощо).

  • 9. Самостійне вимірювання або використання даних лабораторії про визначення об’єктивних показників умов та санітарного стану об’єкта (шум, освітлення, електромагнітні хвилі, хімічні, бактеріологічні забруднення повітря, води, продуктів харчування тощо).



  • 10.Перелік і оцінка виявлених недоліків, відхилення параметрів середовища об’єкта від гігієнічних нормативів.

  • 11.Обґрунтування заходів щодо покращання санітарного стану об’єкта, рекомендації по реконструкції тощо.

  • 12.Результати санітарного обстеження оформіть у вигляді санітарного опису об’єкта (складання його санітарного паспорта) або у вигляді акта про санітарні порушення, з відповідними санкціями (штрафи, закриття об’єкта, визначення термінів ліквідації цих порушень та інше).



Методика інтегральної оцінки стану навколишнього середовища передбачає проведення якісного та кількісного аналізу його забруднення. Зміст якісного аналізу стану навколишнього середовища заключається у порівнянні результатів інструментального або лабораторного дослідження з гігієнічними нормативами та наступною їх оцінкою.



Оцінка може бути:

  • - в межах норми;

  • - на рівні граничнодопустимих рівнів, концентрацій;

  • - перевищує граничнодопустимі рівні, концентрації;

  • - кратність перевищення ГДР, ГДК (в скільки разів).

  • Це є традиційна оцінка стану навколишнього середовища.За її результатами можна “прогнозувати” зміни в рівні здоров’я населення.



Загальна схема виявлення та оцінки взаємозв’язків чинників навколишнього середовища та здоров’я населення.

  • На 1 етапі: проводиться визначення мети, завдань і програми дослідження.

  • На 2 етапі: здійснюють вибір зони спостереження.



  • На 3 етапі: проводять оцінку санітарно-гігієнічної ситуації в зоні (зонах) спостереження.

  • Далі, на 4 етапі: вибирають спосіб реалізації епідеміологічного методу вивчення здоров’я населення. Існують такі способи:

  • - санітарно-статистичне дослідження.

  • - медичне обстеження.

  • - клінічне спостереження за спеціально відібраними людьми.

  • - натурний епідеміологічний експеримент.

  • 5-ий етап: вибір форми проведення дослідження.



6 етап: визначення мінімального обсягу вибірки. 7 етап: збір даних про здоров’я населення. 8 етап: розрахунок показників та індексів здоров’я. 9 етап: оцінка зв’язку між чинниками середовища та здоров’ям населення (математичне моделювання).



10 етап: розробка та впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності.



Методи, які використовують при проведенні санітарного обстеження об’єкта

  • 1. Опитування керівників обєкту та його персоналу. Вивчення, чи перевірка технічної документації (технічного паспорта об’єкта, технології виробництва та інших), санітарної документації (санітарного паспорта, санітарних журналів, особових санітарних книжок працівників – харчових, торгових, учбових, медичних закладів та інших).

  • 2. Візуальний огляд об’єкта, персоналу, елементів технології експлуатації об’єкта, використання органолептичних методів дослідження.



  • 3. Використання експресних інструментальних методів дослідження фізичних шкідливостей (шуму, вібрації, освітлення, електромагнітних випромінювань різних частот, параметрів мікроклімату), запиленості повітря та інших факторів, як засобів об’єктивної оцінки умов експлуатації обстежуваного об’єкта.

  • 4. Відбір проб та експресні чи лабораторні методи дослідження хімічних, бактеріологічних, інших біологічних шкідливостей - також об’єктивних показників оцінки санітарного режиму об’єкту.



5. Використання розрахункових методів якісної та кількісної оцінки тих чи інших факторів об’єкта за допомогою відповідних формул і номограм (наприклад: розрахунок параметрів захисту від іонізуючої радіації, щільності потоку енергії електромагнітних полів надвисоких радіочастот та інше). 6. Кінцевою метою поточного санітарного нагляду є складання санітарного опису об’єкта – при поглибленому санітарному обстеженні, а також його санітарного паспорта чи акта санітарного обстеження – при поточних планових періодичних, рейдових чи екстрених санітарних обстеженнях.



Для полегшення оформлення цих документів використовуються спеціальні карти-схеми, розроблені для кожного типу об’єктів – промислових, житлових, учбових, лікувально-профілактичних та інших.



Схема санітарного обстеження об’єкта



1. Вивчіть офіційні законодавчі і нормативні документи, які регламентують вимоги до проектування, побудови, експлуатації об’єктів даного типу і призначення (лікарня, школа, гуртожиток, підприємство, окремий цех та інші). 2. Складіть карту (план) санітарного обстеження, де висвітлюють такі питання: 2.1. Паспортні дані (назва об’єкту, адреса, кому підпорядкований, коли побудований, реконструйований тощо).



  • 2.2. Характеристика ділянки, де розміщений об’єкт, його оточення (розмір, конфігурація ділянки, рельєф, ґрунтові та гідрологічні умови зони забудови, відсотки забудови, озеленення, шляхи сполучення, достатність розмірів санітарно-захисних зон, наявність за межами ділянки об’єктів, що можуть забруднювати повітря, ґрунт, воду або є джерелами шуму, НВЧ випромінювання, радіації тощо).



  • 2.3. Конструктивні і планувальні особливості об’єкта (тип будови, наявність вбудованих об’єктів, характеристика основних будівельних конструкцій, планування і розміри основних функціональних приміщень, їх орієнтація і відповідність гігієнічним нормативам).

  • 2.4. Санітарний благоустрій об’єкта (система водопостачання, гаряче водопостачання, каналізація чи інші системи збору і видалення рідких відходів, опалення, вентиляція, природне і штучне освітлення, система видалення твердих покидьок та інше).



  • 2.5. Дотримання вимог до елементів санітарного обладнання, його відповідність основним технічним і санітарним якостям.

  • 2.6. Дотримання вимог до експлуатації об’єкта і елементів його обладнання (дотримання оптимальних умов ведення технологічного процесу, використання дозволених реагентів, періодичність і регулярність відомчого чи державного санітарного нагляду, дотримання термінів експлуатації технічного, санітарного обладнання, реалізації продукції та інше).



  • 2.7. Санітарний стан приміщень і обладнання об’єкта (організація і регулярність прибирання, використання заходів загальної та індивідуальної профілактики, відповідність гігієнічним вимогам вентиляційних, холодильних, освітлювальних та інших систем).

  • 2.8. Вплив умов проживання, навчання чи праці на об’єкті на здоров’я людини і санітарні умови життя (рівень забруднення окремих об’єктів біосфери, характер скарг жителів і працівників об’єкта, випадки захворювань, що пов’язані з даним об’єктом тощо).



  • 2.9. Самостійне вимірювання або використання даних лабораторії про визначення об’єктивних показників умов та санітарного стану об’єкта (шум, освітлення, електромагнітні хвилі, хімічні, бактеріологічні забруднення повітря, води, продуктів харчування тощо).

  • 2.10.Перелік і оцінка виявлених недоліків, відхилення параметрів середовища об’єкта від гігієнічних нормативів.



  • 2.11.Обґрунтування заходів щодо покращання санітарного стану об’єкта, рекомендації по реконструкції тощо.

  • 2.12.Результати санітарного обстеження оформіть у вигляді санітарного опису об’єкта (складання його санітарного паспорта) або у вигляді акта про санітарні порушення, з відповідними санкціями (штрафи, закриття об’єкта, визначення термінів ліквідації цих порушень та інше).



Дякую за увагу!




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка