Лекція 7 пізнання як предмет філософського аналізу. Тема 9 лекція 7 пізнання як предмет філософського аналізу. План лекції



Дата конвертації11.06.2016
Розмір445 b.


ТЕМА 9 ЛЕКЦІЯ 7 ПІЗНАННЯ ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ.

  • ТЕМА 9 ЛЕКЦІЯ 7 ПІЗНАННЯ ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ.

  • ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

  • СУТНІСТЬ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТЛЮДИНИ.

  • ПРОБЛЕМА ІСТИНИ В ФІЛОСОФСЬКОМУ РОЗУМІННІ ПІЗНАННЯ.


Проблема пізнання виникла разом з людиною і філософією. Щоб діяти в реальному світі, потрібно його знати.

  • Проблема пізнання виникла разом з людиною і філософією. Щоб діяти в реальному світі, потрібно його знати.

  • Проблеми пізнання досліджує розділ філософії (деякі вчені доказують, що це наука), який називається ГНОСЕОЛОГІЯ.

  • Гносеологія (від грецьк. γνώσις — «знання,

  • навчання» і λόγος – «вчення, наука») – це теорія пізнання, розділ філософії, у якому вивчаються проблеми сутності пізнання і його можливостей, відношення знання до реальності, досліджуються загальні передумови пізнання, виявляються умови його достовірності, істинності та ролі в людській життєдіяльності.



КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ ТЕМИ:

  • КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ ТЕМИ:

  • АГНОСТИЦИЗМ - позиція у підході до пізнання, яка заперечує принципову можливість мати істинні знання.

  • ЕПІСТЕМОЛОГІЯ - філософсько-методологічна наука про наукове знання.

  • ГНОСЕОЛОГІЯ - одна із фундаментальних наукових дисциплін (розділ філософії), що вивчає пізнання, його роль у людській життєдіяльності, рушійні сили та суперечності пізнання, критерії і ознаки істинних знань.

  • ДОГМАТИЗМ - надмірний наголос на незмінності певних отриманих знань, ідей та принципів.

  • ІСТИНА - така характеристика знань, згідно із якою знання повністю співпадають із реальним станом справ,

  • СКЕПТИЦИЗМ - висловлення сумніву у можливостях пізнання та істинності знань.



ПІЗНАННЯ – це процес активного відображення об’єктивної дійсності у свідомості людини.

  • ПІЗНАННЯ – це процес активного відображення об’єктивної дійсності у свідомості людини.

  • Пізнання – це:

  • процес вироблення знань, створення образів, моделей теорій реаль-ності, це інформативний аспект про дійсність;

  • прагнення оволодіти реальністю, проникнути в її приховані таємниці;

  • бажання досягти найважливішого, найпозитивнішого для людини у взаємодії з оточуючим середовищем.



МЕТА ПІЗНАННЯздобуття істинного знання з метою його практичного використання.

  • МЕТА ПІЗНАННЯздобуття істинного знання з метою його практичного використання.

  • Основні підходи до проблеми пізнання

  • - пізнання можливе (матеріалізм);

  • - пізнання навколишнього світу не можливе (агностицизм);

  • - пізнання можливе лише частково (скептицизм);



Що ж таке пізнання? У найзагальнішому вигляді – це процес взаємодії людини, її свідомості з реальністю (дійсністю).

  • Що ж таке пізнання? У найзагальнішому вигляді – це процес взаємодії людини, її свідомості з реальністю (дійсністю).

  • Реально здійснює процес пізнання не сама по собі свідомість, не мозок, а людина з усіма її життєвими проблемами.

  • Цей момент вказує на те, що в процесі пізнання відбувається активна взаємодія суб'єкта і об'єкта пізнання.



ОБ'ЄКТ ПІЗНАННЯ – це та частина дійсності, на яку спрямована пізнавальна діяльність людини (природа, людина, об'єкт дійсності).

  • ОБ'ЄКТ ПІЗНАННЯ – це та частина дійсності, на яку спрямована пізнавальна діяльність людини (природа, людина, об'єкт дійсності).

  • СУБ'ЄКТ ПІЗНАННЯ – це людина, яка здійснює процес пізнання, зберігає ці знання і передає їх новим поколінням.

  • ЦЕ ДОКАЗУЄ, ЩО:

  • В процесі пізнання О. і S. пізнання нерозривно пов'язані;

  • Суб'єкт пізнання може бути навіть частиною об'єкту пізнання;

  • 3. Об'єктом пізнання може бути будь що, навіть сам пізнаючий суб'єкт.



В результаті пізнання у людини формуються знання.

  • В результаті пізнання у людини формуються знання.

  • ЗНАННЯ це результат процесу пізнання дійсності, адекватне її відображення в свідомості людини у вигляді уявлень, понять, суджень, теорій, підтверджених логікою доведення та перевірених суспільно-історичною практикою.



ПРИНЦИПИ ПІЗНАННЯ:

  • ПРИНЦИПИ ПІЗНАННЯ:

  • ПРИНЦИП ОБЄКТИВНОСТІ – суб'єкт пізнання завжди відображає дійсність об'єктивно – (якщо він не хворий або не перекручує її свідомо);

  • ПРИНЦИП БЕЗМЕЖНОСТІ – нема тієї межі, що може зупинити процес пізнання;

  • ПРИНЦИП ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ СУБЄКТА ПІЗНАННЯ – він не тільки прагне пізнати дійсність, але й активно діє в процесі пізнання (навчаємий не посудина, яку потрібно заповнити, а смолоскип, якого потрібнно запалити);



ПРИНЦИП РАЦІОНАЛЬНОСТІ – Людина прагне досягнути найбільш позитивного (результативного) в пізнанні;

  • ПРИНЦИП РАЦІОНАЛЬНОСТІ – Людина прагне досягнути найбільш позитивного (результативного) в пізнанні;

  • ПРИНЦИП ВИЗНАЧАЛЬНОЇ РОЛІ ПРАКТИКИ, ЯКА:

  • Визначає цілі і мету пізнання;

  • Є основою пізнання - надає об'єкт (матеріал) пізнання;

  • Озброює інструментами пізнання;

  • Служить засобами реалізації результатів пізнання.



СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ ПІЗНАННЯ:

  • СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ ПІЗНАННЯ:



СТАДІЇ ПІЗНАННЯ:

  • СТАДІЇ ПІЗНАННЯ:

  • СТИХІЙНЕ ПІЗНАННЯ – коли пізнаючу людину ніхто спеціально не невчає.

  • ЦІЛЕСПРЯМОВАНЕ ПІЗНАННЯ – виникає тоді, коли людина має на меті здобуття певних (конкретних) знань.

  • ВИДИ ЗНАННЯ:

  • ЖИТТЄВОДОСВІДНЕ - отримується в результаті повсякденного життя.

  • МИСТЕЦЬКЕ – отримується завдяки уяві і фантазіїї на основі життєводосвідного.



3. НАУКОВЕ – це спеціалізований та спеціально організований процес найбільш глибокого осягнення дійсності і створення наукових теорій.

  • 3. НАУКОВЕ – це спеціалізований та спеціально організований процес найбільш глибокого осягнення дійсності і створення наукових теорій.

  • 4. РЕЛІГІЙНЕ – це всебічне обґрунтування віри в існування надприродного на основі священних текстів та релігійних настанов.

  • 5. ЕКТРАСЕНСОРНЕ – це вивчення явищ, пов'язаних з можливостями окремих людей (екстрасенсів) отримувати інформацію незрозумілими шляхами з незвичайних джерел.



Пізнання – це процес активного відображення об’єктивної дійсності у свідомості людини.

  • Пізнання – це процес активного відображення об’єктивної дійсності у свідомості людини.

  • Мета пізнання – здобуття істинного знання з метою його практичного використання.

  • РІВНІ І ФОРМИ ПІЗНАННЯ:

  • Філософія виділяє З РІВНІ ПІЗНАННЯ

  • ЧУТТЄВИЙ, РАЦІОНАЛЬНИЙ І СИНТЕЗУВАЛЬНИЙ, що нерозривно зв'язані і не існують у “чистому” вигляді – тобто ізольовано один від іншого. РОЗГЛЯНЕМО КОЖЕН З НИХ.





У людини всього 5 органів відчуття, що відповідають за пізнання (зір, слух, нюх, смак, тактильні відчуття). Іноді шостим органом відчуття називають інтуїцію.

  • У людини всього 5 органів відчуття, що відповідають за пізнання (зір, слух, нюх, смак, тактильні відчуття). Іноді шостим органом відчуття називають інтуїцію.

  • Інтуїція (від лат. intueor - пильно дивлюся) – це здатність свідомості безпосередньо осягати істину без логіки її попереднього доведення.

  • До органів пізнання дійсності філософія не відносить як інтуїцію, так і такі наші відчуття як: біль, температурні та вібраційні відчуття.



ОСОБЛИВОСТІ ЧУТТЄВОГО ПІЗНАННЯ:

  • ОСОБЛИВОСТІ ЧУТТЄВОГО ПІЗНАННЯ:

  • Воно має свої межі (ми не чуємо ультразвук і не бачимо інфрачервоних променів).

  • Дані чуттєвого пізнання відносні (аудиторія прохолодна, а зайдеш з морозу - тепла).

  • Воно носить суб'єктивний характер (темнота для одинакої дівчини – погано, для злочинця - добре).

  • Воно не дає змоги розмежувати суттєве і несуттєве – (людина симпатична – нерозумна, красива обгортка - погана якість тощо).



РАЦІОНАЛЬНЕ (АБСТРАКТНО-ЛОГІЧНЕ) ПІЗНАННЯ це відображення сутнісних властивостей і відношень предметів і явищ за допомогою розумових дій – мислення. Воно також має три форми.

  • РАЦІОНАЛЬНЕ (АБСТРАКТНО-ЛОГІЧНЕ) ПІЗНАННЯ це відображення сутнісних властивостей і відношень предметів і явищ за допомогою розумових дій – мислення. Воно також має три форми.

  • ПОНЯТТЯ – це категорії (слова або терміни), що виражають найбільш суттєві характеристики предметів чи явищ (студент, викладач, автомобіль).

  • СУДЖЕННЯ – це сукупність понять, за допомогою яких щось стверджується або заперечується (Ваня – студент, Іван Петрович – професор, мороз - міцний).



УМОВИВІД – це остаточне судження, що виводиться з декількох попередніх суджень, це висновок із сказаного (Ваня – студент-відмінник.)

  • УМОВИВІД – це остаточне судження, що виводиться з декількох попередніх суджень, це висновок із сказаного (Ваня – студент-відмінник.)

  • УМОВИВОДИ БУВАЮТЬ:

  • ІНДУКТИВНІ – коли рух думки відбувається від часткового до загального (Альона Галичанська – хороша студентка – всі студенти вашого курсу - хороші).

  • ДЕДУКТИВНІ – рух думки іде від загального до одиничного (часткового) – (всі студенти вашого курсу - працьовиті, Альона Галичанська – працьовита студентка).



Обидва рівні поєднуються і втілюються в реальному житті – в СИНТЕЗУВАЛЬНОМУ

  • Обидва рівні поєднуються і втілюються в реальному житті – в СИНТЕЗУВАЛЬНОМУ

  • рівні пізнання. Він також має 3 ФОРМИ:

  • ДОСВІД – особисте свідоме накопичення розумових конструкцій, що можуть відображати або не відображати реальну об'єктивну дійсність ( партія “СВОБОДА”).

  • ЕКСПЕРИМЕНТ – дослідження визначених параметрів у спеціально створених умовах.

  • ПРАКТИКА – досвід застосування отриманих теоретичних знань у реальному історичному житті особистостей, соціальних груп і людства в цілому.



Всі 3 вищезгадані рівні нерозривно взаємопов'язані між собою.

  • Всі 3 вищезгадані рівні нерозривно взаємопов'язані між собою.

  • Перебільшення ролі чуттєвого рівня у пізнанні

  • отримало назву - СЕНСУАЛІЗМ.

  • Надмірне надання переваги раціональному рівню

  • отримало назву - РАЦІОНАЛІЗМ.

  • Надання переваги досвіду у пізнанні отримало

  • назвуЕМПИРІЗМ.

  • ВИСНОВОК:

  • Відображення світу у свідомості людини

  • відбувається на трьох взаємопов'язаних

  • рівнях: чуттєвому, раціональному, а також

  • синтезувальному.



2 питання. ПРОБЛЕМА ІСТИНИ В ПІЗНАННІ. ІСТИНА ЗАВЖДИ:





ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ІСТИНИ:

  • ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ІСТИНИ:

  • ВІДПОВІДНІСНА – це відповідність

  • наших знань об'єктивній дійсності або

  • стану речей (зараз 00 годин 00 хвилин).

  • 2. КОНВЕНЦІАЛЬНА – це те, що більшість людей визнає істиною (теорія Ч. Дарвіна).

  • 3. ПРАГМАТИЧНА – це те, що корисне для мене (доцент – добрий - поганий).

  • 4. РЕГУЛЯТИВНА – регулює наші відносини зі світом (запізнюватись – це погано або добре).



КРИТЕРІЇ ІСТННОСТІ ЗНАНЬ

  • КРИТЕРІЇ ІСТННОСТІ ЗНАНЬ

  • підтвердження фактами;

  • підтвердження експериментальними перевірками;

  • узгодженість із принципами наукової теорії;

  • коректність і точність застосування термінології;

  • логічна та концептуальна несуперечливість.



ОДНОБІЧНЕ РОЗУМІННЯ ІСТИНИ ВЕДЕ ДО:

  • ОДНОБІЧНЕ РОЗУМІННЯ ІСТИНИ ВЕДЕ ДО:

  • ДОГМАТИЗМУ – коли істина абсолютизується на всі часи (атом – найменша матеріальна частка світу).

  • РЕЛЯТИВІЗМУ – перебільшення мінливості неповноти знань (Портов Сергій -сумлінний).

  • УТИЛІТАРИЗМУ – істина те, що корисне для мене (Петро Степанович хороший – бо він не поставив мені двійку).



РОЛЬ ПРАКТИКИ У ПІЗНАННІ:

  • РОЛЬ ПРАКТИКИ У ПІЗНАННІ:

  • ПРАКТИКА - це усвідомлена, цілеспрямована, багатогранна діяльність людей, що спрямована на перетворення природи і суспільства, на пристосування природного і суспільного середовища до потреб людей і суспільства в цілому, тобто практика – це цілеспрямована діяльність людей, що веде до перетворень об'єктивного світу.

  • 1. ПРАКТИКА - ОСНОВА ПІЗНАННЯ.

  • 2. ПРАКТИКА - СЛУЖИТЬ КРИТЕРІЄМ СТИННОСТІ ПІЗНАННЯ.

  • 3. ПРАКТИКА Є РУШІЙНОЮ СИЛОЮ РОЗВИТКУ ПІЗНАННЯ.

  • 4. ПРАКТИКА – ЦЕ ВИХІДНИЙ ПУНКТ ПРОЦЕСУ ПІЗНАННЯ І ЙОГО КІНЦЕВА МЕТА.



  • ВИСНОВКИ:

  • 1. Пізнання – це багаторівневий процес побудови знання, але вирішальну роль у ньому відіграє розумова активність людини.

  • 2. Люди - це пошукачі істини, а не її володарі, вони лише вічно до неї наближаються в процесі пізнавальної діяльності.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка