Лекція гепатити та цирози печінка один із найбільш значних органів людського тіла, що



Дата конвертації01.01.2017
Розмір446 b.
ТипЛекція


Лекція ГЕПАТИТИ ТА ЦИРОЗИ


Печінка

  • — один із найбільш значних органів людського тіла, що відіграє одну з головних ролей у травленні і інших видах обміну речовин.

  • Це непарний орган масою 1300-1800 г, розташований під діафрагмою в правому верхньому квадранті живота.

  • На її нижній, вісцеральній поверхні є коротка поперечна глибока борозна – ворота печінки.



печінка

  • Права та ліва частки, хвостата частка

  • 8 сегментів

  • До кожного сегментів підходять гілки воротної вени, печінкової артерії, виходять жовчний проток і печінкові вени



Схема сегментарної будови печінки



печінка

  • Печінкова долька – основна структурна одиниця печінки, формується з гепатоцитів.

  • В центрі дольки печінкова вена, від котрої радіально розташовуються гепатоцити у вигляді балок.

  • На периферії дольки, приєднуючись до неї, знаходиться портальне поле з розгалуженнями воротної вени, печінкової артерії і маложовчної протоки



печінка

  • Мал 1 Схематичне зображення печінки (вигляд зі сторни діафрагмальної поверхні): 1 — права трикутна зв’язка; 2 — діафрагма; 3 — коронарна зв‘язка печінки; 4 — ліва трикутна зв’язка; 5 — фіброзний відросток печінки; 6 — ліва доля печінки; 7 — серпоподібна зв’язка печінки; 8 — кругла зв’язка печінки; 9 — вирізка круглої зв’язки; 10 — нижній край печінки; 11 — дно жовчевого міхура; 12 — права доля печінки.



Схематичне зображення печінки зі сторони вісцеральної поверхні;

  • 1 — венозная связка; 2 — левая печеночная вена; 3, 5 — нижняя полая вена; 4 — хвостатая доля; 6 — воротная вена; 7 — собственная печеночная артерия; 8 — общий печеночный проток; 9 — общий желчный проток; 10 — пузырный проток; 11 —желчно-пузырная артерия; 12 — желчный пузырь; 13 — дно желчного пузыря; 14 — квадратная доля; 15 — круглая связка печени; 16 — левая ветвь собственной печеночной артерии.



печінка



печінка

  • Кров у печінку надходить із ворітної вени (2/3 об’єму) і печінкової артерії (1/3 об’єму).

  • Кров відводять печінкові вени, які впадають у нижню порожню вену



Функції печінки

  • СЕКРЕЦІЯ ЖОВЧІ (на добу утворюється 600-800 мл жовчі)

  • БІЛКОВИЙ ОБМІН (синтез альбумінів і глобудінів,фібриногену,підтримка амінокислотної сталості)

  • ЛІПІДНИЙ ОБМІН (синтез ліпопротеїдів, холестерину, жовч­ них і жирних кислот—ліноленової і арахідонової, вітаміну Д-2)



Функції печінки

  • ВУГЛЕВОДНИЙ ОБМІН ( підтримка стабільної гліври, регуляція обміну глікогену)

  • УЧАСТЬ У ОБМІНІ ГОРМОНІВ (катехоламіни, альдостерон, статеві гормони, серотонін і гістамін)



Функції печінки

  • ОБМІН МІКРОЕЛЕМЕНТІВ (залізо, мідь)

  • УЧАСТЬ У ІМУННОМУ ЗАХИСТІ

  • ВОДНО-СОЛЬОВИЙ ОБМІН

  • ПІГМЕНТНИЙ ОБМІН (детоксикація білірубіну і продуктів його розпаду)



Участь у пігментному обміні

  • захоплення білірубіну з крові гепатоцитом

  • зв'язування з глюкуроновою кислотою

  • виділення з гепатоцита в жовчні капіляри. При­близно 80% некон'югованого білірубіну утворюється з гемогло­біну, що руйнується у селезінці, кістковому мозку і печінці.



Участь у пігментному обміні

  • Приблизно 80% некон'югованого білірубіну утворюється з гемоглобіну, що руйнується у селезінці, кістковому мозку і печінці.

  • Некон'югований (вільний або непрямий) білірубін захоплюється гепатоцитами.

  • В гепатоцитах з’єднується з глюкуроновою кислотою – прямий (зв’язаний, кон’югований)



Участь у пігментному обміні

  • кон’югований білірубін вивільняється в жовчний капіляр, з жовчю надходить у кишківник

  • В кишечнику – глюкуронова кислота відщеплюється – утворюється уробіліноген



Участь у пігментному обміні

  • Частина уробіліногену током крові по воротній вені поступає в печінку, де руйнується

  • Інша частина уробіліногену - просувається в товсту кишку – окислюється під впливом анаеробної мікрофлори до стеркобіліногену



Участь у пігментному обміні

  • Частина стеркобіліногену окислюється в стеркобілін – виділяється з калом

  • Частина стеркобіліногену через систему гемороїдальних вен надходить у нижню порожнисту вену – через нирки виводиться з сечею



Участь у пігментному обміні

  • Некон’югована гіпербілірубінемія – більше 85 % від загального складає непрямий білірубін

  • Гіперпродукція білірубіну

  • Порушення захоплення білірубіну печінкою

  • Порушення в системі транспорту



Участь у пігментному обміні Некон’югована гіпербілірубінемія

  • Підвищення рівня ретикулоцитів

  • Анемія

  • Зниження осмотичної резистентності еритроцитів

  • Наявність уробіліногену

  • Збільшення селезінки

  • лимонно-жовтий колір шкіри

  • Темний кал



Участь у пігментному обміні Кон’югована гіпербілірубінемія

  • Більше 50 % від загального – кон’югований білірубін

  • Гепатоцелюлярні захворювання

  • Внутрішньо- або позапечінкові обструкції



Участь у пігментному обміні

  • В нормі:

  • Білірубін загальний

  • 3,5 – 20,5 мкмоль/л

  • Прямий до 7 мкмоль/л

  • Непрямий до 12 мкмоль/л



Положення рук лікаря при пальпації печінки.



Положення правої руки лікаря при пальпації краю печінки.



Положення правої руки лікаря при пальпації поверхні печінки



Хронічний гепатит

  • дифузний запальний процес у печінці, який триває без суттєвого покращення не менше 6 місяців.



Хронічний гепатит, розповсюдженість

  • В Європейських країнах становить майже 1% дорослого населення.

  • Найбільш часто захворювання виявляють у чоловіків після 40 років.

  • У 30% хворих ураження печінки розвивається поступово протягом тривалого часу.



Хронічний гепатит

  • поліетіологічне захворювання, у виникненні якого мають значення: вірусна інфекція, дельта-інфекція, алкоголь, деякі медикаменти, промислові отрути, метаболічні порушення.



Хронічний гепатит, етіологія

  • наслідок гострих вірусних гепатитів з парантеральним механізмом передавання інфекцї (В,С,D,G)

  • При вірусних гепатитах А та Е, переходу гострого інфекційного процесу в хронічний не спостерігається. Захворювання завершується одужанням.



Хронічний гепатит, етіологія вплив медикаментів

  • інгібітор моноаміноксидази – іпротіазид,

  • протитуберкульозні препарати – ПАСК, ізоніазид, тубазид, етіонамід, стрептоміцин,

  • похідні фенотіазіну – аміназин, пропазин, андоксин, еленіум,

  • гіпоглікемічні препарати – сульфаніламідні



Хронічний гепатит, етіологія

  • Антибіотики - пеніцилін, тетрациклін, левоміцетин,

  • Протизапальні – піразолон, реопірин, бутадіон, хлорохін,

  • Гормональні препарати – синестрол, метилтестостерон, метандростенолон,

  • Наркотичні речовини,

  • Зловживання алкоголем,

  • Аутоімунні процеси (не пов”язані з вірусною інфекцією), які направлені проти власних гепатоцитів.



Патогенез хронічного гепатиту

  • залежить від етіологічного фактору



патогенез вірусного хронічного гепатиту

  • вірусна реплікація (відтворення віруса)

  • імунна відповідь хворого

  • вірус гепатиту не має безпосередньої цитопатичної дії.



патогенез вірусного хронічного гепатиту

  • На початковій стадії хронічного гепатиту вірус проникає у гепатоцит

  • У гепатоциті синтезуються вірусні субкомпоненти з подальшим збиранням повного віріона і появою достатньої кількості вірусних антигенів

  • На а/г розвивається токсична дія Т-лімфоцитів.

  • Це веде до деструкції гепатоцита.



патогенез алкогольного хронічного гепатиту

  • Патогенез алкогольного гепатиту пов'язаний з прямою токсичною дією алкоголю на мітохондрії та ендоплазматичний ретикулум печінкових клітин і виникненням гепатоцелюлярного некрозу.



патогенез аутоімунного хронічного гепатиту

  • При аутоімунному (люпоїдному) гепатиті внаслідок дефекту імунорегуляції в організмі продукуються антитіла до антигенів мембрани печінки, янтиядерні антитіла, антитіла до печінково-специфічного ліпопротеїну, що веде до клітинного цитолізу гепатоцитів власними лімфоцитами.



Класифікація хронічного гепатиту (Лос-Анджелес, 1994):

  • За етіологією:

  • хронічний вірусний гепатит В;

  • хронічний вірусний гепатит С;

  • хронічний вірусний гепатит Д;

  • криптогенний хронічний гепатит;

  • невизначений хронічний вірусний гепатит;

  • аутоімунний гепатит;

  • медикаментозно-індукований гепатит.



Класифікація хронічного гепатиту (Лос-Анджелес, 1994):

  • За ступенем активності:

  • мінімальна; маловиражена; помірно виражена; виражена.



Класифікація хронічного гепатиту (Лос-Анджелес, 1994):

  • За стадією гепатиту:

  • 0 – фіброз відсутній;

  • 1 – маловиражений перипортальний фіброз;

  • 2 – помірний фіброз;

  • 3 – виражений фіброз;

  • 4 – цироз печінки.



Клініка хрогнічного гепатиту

  • астеновегетативний (загальна слабкість, безсоння, зниження працездатності, дратівливість);

  • диспепсичний (поганий апетит, нудота, іноді блювота, важкість в епігастрії, відрижка, розлади стільця, здуття живота);

  • гепатомегалічний (печінка щільна, поверхня її гладка,чутлива при пальпації);

  • больовий (незначні болі в правому підребер'ї);



Клініка хрогнічного гепатиту

  • холестатичний (шкірне свербіння, ксантоми, ксантелазми);

  • жовтяничний (жовте забарвлення шкіри, склер, слизових);

  • спленомегалічний (збільшення селезінки);

  • геморагічний (шкірні петехії);

  • артралгічний (множинні артралгії - переважним ураженням крупних суглобів).



Лабораторні зміни

  • цитолітичний (підвищенння в плазмі крові АСТ, АЛТ, глутаматдегідрогенази, сироваткового заліза);

  • мезенхімально-запальний (гіпергамаглобулінемія, прискорення ШОЕ, підвищення показників тімолової проби, СРП, серомукоїду, антитіл);



Лабораторні зміни

  • холестатичний (збільшення у плазмі рівня лужної фосфатази, гама - ГТП, кон'югованого білірубіну, холестерину, жовчних кислот);

  • печінково-клітинної недостатності (збільшення некон'югованого білірубіну, зниження протромбіну, проконвертину, проакцелерину, трансферину);

  • гіперспленізму (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія).



Інструментальні методи обстеження

  • УЗД

  • Біопсія печінки (запально-клітинна інфільтрація, гепатоцелюлярна дегенерація

  • Комп’ютерна томографія (гепатомегалія та дифузні зміни у печінці)



Ехографічне зображення хронічного гепатиту.

  • Ехогенність паренхіми відносно підвищена и неоднорідна, що зумовлено чергуванням множинних дрібних, лінійних ділянок підвищеної ехогенності і ділянок дещо зниженої ехогенності. Косий зріз вздовж правої реберної дуги.



Ехографічне зображення хронічного гепатиту

  • Ехогенність паренхіми відносно підвищена і неоднорідна, що зумовлено чергуванням множинних дрібних, лінійних ділянок підвищеної ехогенності (симптом виділених судин) і ділянок дещо зниженої ехогенності. Косий зріз вздовж правої реберної дуги, що захоплює сегменти печінки від п’ятого по восьмий.



Інструментальні методи обстеження, УЗД печінки

  • При хронічному гепатиті на початкових стадіях та при легкому ступені клінічних проявів суттєвих акустичних змін виявити не вдається.

  • Для розгорнутої клінічної картини хронічного гепатиту характерним є збільшення правої та особливо лівої долі, нерівність краю печінки, посилення акустичної щільності паренхіми, її нерівномірність.



Лікування хронічного гепатиту

  • ліжковий режим

  • дієта № 5.

  • Противірусна терапія: стандартна терапія проводиться рекомбінантними (отриманими методом генної інженерії) інтерферонами (ІФН-α).



інтерферони (ІФН-α).

  • Альфаферон

  • Велферон

  • Інтрон А

  • Реальдирон

  • Реаферон

  • Роферон



Побічні ефекти інтерферонів

  • простудоподібні симптоми ( болі голови, гарячка, міалгії, артралгії, загальна слабкість)

  • втома, нудота, діарея, втрата апетиту, депресія, дратливість, рідше - алопеція.

  • анемії, лейко- та тромбоцитопенії



Лікування хронічного гепатиту

  • Урсодезоксихолева кислота (ефект пов’язаний з її імуномодулюючою дією, та потенціюючою дією на інтерферон

  • Гормони (преднізолон)

  • Цитостатики (азатіоприн)



Лікування хронічного гепатиту, гепатопротектори

  • І Рослинного походження:

  • -Флавоноіди – препарати з плодів Silybium marianum (активний компонент силімарин, силібінін) випускають у драже та в таблетках під різними назвами: силімарин, силібінін, силібор, карсил, легалон, дарсіл.

  • -Гепатофальк планта – представляє комбінацію 3-х лікарських трав – чортополоха, чистотілу та японского турмерика.

  • -Хофітол – представляє очищений сухий екстракт соку листів польового артишоку. Крім гепатопротекторної та антиоксидантної дії, має жовчогінну дію, усуває дискінезію жовчовивідних шляхів, має сечогінну дію, сприяє виділенню з організму сечовини, токсинів.



Лікування хронічного гепатиту, гепатопротектори

  • ІІ Препарати, що містять ессенціальні фосфоліпіди:

  • -Есенціале, есенціале Н, форте Н – препарат мембраностабілізуючої та ліпотропної дії.

  • -Ліпін – представляє ліофілізований яєчний фосфатиділхолін у ліпосомальній формі.

  • -Ліолів – відноситься до класу метало-ліпосомальних препаратів і представляє собою композицію мембранного фосфоліпіду (ліпін) та з’єднання алюмінію з мефенаміновою кислотою (антраль). Активує репаративні процеси у гепатоцитах, має дезінтоксикаційну, антиоксидантну, протизапальну дію, застосовується при токсичних гепатитах.



Расторопша плямиста



Лікування хронічного гепатиту, гепатопротектори

  • ІІІ. Препарати, в склад яких входять амінокислоти:

  • -Гептрал (адеміотионін) – природна речовина, що входить у склад тканин організму, як сам включається у біохімічні процеси організму, так одночасно стимулює продукцію ендогенного адемітионіну, який приймає участь у більшості біохімічних реакцій організму. Рекомендується призначати як гепатопротектор при токсичних, вірусних ураженнях печінки, при холестазі.

  • -Глутаргін – сіль аргініну та глютамінової кислоти. Гепатопротектор та детоксикацій ний засіб. Призначається при печінковій недостатності, енцефалопатії, токсичних гепатитах.



Лікування хронічного гепатиту, гепатопротектори

  • ІV. Синтетичні препарати:

  • -Тіотріазолін – синтетичний гепато-та кардіопротектор, фармакологічні властивості обумовлені мембраностабілізуючою та імуномоделюючою дією.

  • -Тиоктацид (тиоктова кислота) – призначають по 600 мг (одна таблетка) за 30 хвилин до їжі у якості підтримуючої терапії після проведення 2-4-х тижневого внутрішньовенного введения 1 ампули тиоктациду.



Лікування хронічного гепатиту, гепатопротектори

  • V. Препарати, що містять жовчні кислоти:

  • -Урсофальк (урсодезоксихолева кислота) – призначають при холестазі.

  • Метаболічні і коферментні препарати (вітаміни – Е– 0,1-0,05 ; В1– 3% 1,0 в/м; В6 – 5% 1,0 в/м; кокарбоксилаза, ліпоєва кислота, рибоксин,).



Лікування хронічного гепатиту

  • Дезінтоксикаційна терапія (реополіглюкін, ізотонічний розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози).

  • Фізіотерапевтичне лікування

  • Використовують гіпербаричну оксигенацію, кисневі і звойносольові ванни.

  • Санаторно-курортне лікування

  • Призначають тільки хворим з персистуючим гепатитом в період ремісії (Трускавець, Моршин, Єсентуки, Боржомі, Березівські Мінеральні Води).



Цироз печінки

  • дифузний процес, що характеризується фіброзом і перебудовою нормальної архітектоніки печінки, котра веде до утворення структурно аномальних вузлів.



Цироз печінки

  • Найважливішою ознакою, котра відрізняє цироз печінки від хронічного гепатиту, є вузлова трансформація печінки.

  • Вузли циротичної печінки не мають нормальної долькової структури і оточені фіброзною тканиною.



Цироз печінки

  • Вузли можуть містити аномально розташовані портальні тракти і еферентні вени

  • Вузли не є істинно регенеративними, тому що відновлення нормальної перенхіми печінки не відбувається.



Цироз печінки, розповсюдження

  • Чоловіки хворіють частіше ніж жінки.

  • Хвороба розвивається як правило у після 40 років.

  • У структурі причин смерті чоловіків старше 40 років у США цироз печінки займає 4-те місце.

  • За останні роки на Україні відмічається тенденція до зростання захворюваності та смертності від цирозів.



Класифікація цирозів печінки

  • (Акапулько, 1974, ВООЗ, 1978 з доповненнями (А.С. Логшов. Ю.Є. Блок, 1987; Лос-Анджелес, 1994) та уточненнями (МКХ-10)

  • За етіологією;

  • вірусний - внаслідок вірусних гепатитів Б, С, В (В 94.2);

  • алкогольний (К 70.3);

  • токсичний (К 71.7);

  • аутоімунний - внаслідок аутоімунного гепатиту (К 73.2);

  • внаслідок метаболічних порушень:

  • гемохроматозу (Е 83.1);

  • хвороби Вільсона-Коновалова (Е 83.0);

  • недостатності ά1- антитрипсину (Е 88.0);

  • . глікогенозу IV типу (Е 74.0);

  • , галактоземії (Е 74.2).



Класифікація цирозів печінки

  • застійний - внаслідок венозного застою у печінці, що обумовлений тривалою серцевою недостатністю (К 76.1)

  • біліарний:

  • первинний біліарний (К 74.3); + вторинний біліарний (К 74.4);

  • криптогснний - з невідомою або невстановленою етіологією (К 74.6)



Класифікація цирозів печінки

  • II. За морфологічною характеристикою:

  • дрібновузловий (вузли діаметром 1-3 мм);

  • великовузловий (вузли різних розмірів діаметром 5мм і більше);

  • змішаний (дрібновеликовузловий) ;

  • неповний перетинковий (септальний).



Класифікація цирозів печінки

  • За активністю та швидкістю прогресування;

  • активний (з помірною або високою активністю):

  • швидкопрогресуючий;

  • повільнопрогресуючий;

  • латентний, неактивний



Класифікація цирозів печінки

  • За важкістю перебігу:

  • компенсований (печінкова енцефалопатія та исцит відсутні) ;

  • субкомпенсований (печінкова енцефалопатія І-ІІ ступенів, асцит добре коригується медикаментозною терапією) ;

  • декомпенсований (печінкова енцефалопатїя III ступеню, резистентний напружений асцит.)



Класифікація цирозів печінки

  • V. Ускладнення;

  • резистентний (рефрактерний) асцит, печінкова кома (або прекома) ;

  • кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу та шлунку, гемороїдальних вен;

  • гепаторенальний синдром;

  • спонтанний бактеріальний перитоніт і бактерасцит;

  • тромбоз ворітної вени; гспаторенальна карцинома.



Класифікація цирозів печінки Оцінка ступеня важкості цирозів за Чайлдом



Класифікація цирозів печінки Оцінка ступеня важкості цирозів за Чайлдом



Класифікація цирозів печінки Оцінка ступеня важкості цирозів за Чайлдом



Етіопатогенез цирозу

  • віруси В,С,D,G

  • Алкоголь

  • генетично обумовлених порушень обміну заліза (гемохроматоз), міді (хвороба Вільсона-Коновалова

  • недостатність -1-антитрипсину

  • дія деяких токсичних та медикаментозних середників



Етіопатогенез цирозу

  • аутоімунний гепатит

  • хвороби жовчних шляхів

  • на фоні венозного застою, обумовленого правобічною серцевою недостатністю чи перешкодою кровоточу в печінкових венах (синдром Бадда-Кіарі)

  • після сифілісу, малярії, туберкульозу

  • цирози невідомої етіології (криптогенні), частота досягає 25-30%.



Етіопатогенез цирозу

  • Етіологічні фактори викликають некроз гепатоцитів

  • аутоімунні реакції до печінкового ліпопротеїду

  • колапс дольки – втрата простору, який раніше займала паренхіма (під дією внутрішньопечінкового тиску наступає)



Етіопатогенез цирозу

  • зближуються портальні тракти та центральні вени, починається розростання сполучної тканини.

  • Утворюються сполучнотканинні септи чи тяжі між центральними венами та портальними трактами.

  • Все це сприяє утворенню вузлів регенерації – псевдодольок.



Клініка цирозу

  • Анамнестичні дані:

  • перенесений у минулому гострий вірусний або хронічний гепатит

  • зловживання алкоголем



Клініка цирозу

  • сверблячка шкіри

  • нудота

  • блювання

  • біль у суглобах

  • щільна, невеликих розмірів, з гострим краєм печінка

  • збільшена селезінка



Клініка цирозу

  • асцит

  • метеоризм

  • судинні „зірочки”

  • періодично темна сеча

  • „печінкові” долоні

  • підсилений венозний малюнок на шкірі живота



Передня стінка живота з сіткою розширених підшкірних вен (“голова медузи”)

  • Передня стінка живота з сіткою розширених підшкірних вен (“голова медузи”)



«Феномен ундуляції»

  • «Феномен ундуляції»



Клініка цирозу

  • ксантоматозні бляшки

  • жовтяниця

  • гінекомастія

  • варикозно розширені вени стравоходу

  • варикозно розширені вени сім’яного канатика

  • гемороїдальні вени.



Клініка цирозу, малі ознаки, печінкові стигми:

  • судинні зірочки (ангіоми, які ледь піднімаються над поверхнею шкіри від яких радіарно відходять дрібні судинні гілочки, розміром до одного сантиметра, спостерігаються на верхній половині тулуба)

  • еритема долонь

  • червоний язик (набряклий набухлий, не обкладений)

  • пальці у вигляді барабанних паличок

  • гінекомастія (збільшення у чоловіків грудних залоз)

  • ксантелазми (внутрішньошкірне відкладання холестерину у вигляді бляшок).



Клініка цирозу

  • Характерні зміни трофіки, припухання привушних залоз, куряча сліпота, атрофія м’язів кісток, переломи.

  • У хворих часто виникають носові кровотечі, кровотечі з ясен, матки, геморагії на шкірі, на місці ін’єкцій, кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу і шлунка.



Живіт при декомпенсованому цирозі печінки



телеангіектазія



Пальмарна эрітема



ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ СИНДРОМИ:

  • Больовий

  • Астеноневротичний

  • Диспепсичний

  • Інтоксикаційний

  • Холестатичний

  • Гепатоспленомегалії

  • Малих печінкових ознак (судинні „зірочки”, печінкові долоні)

  • Портальної гіпертензії

  • Геморагічний

  • Ураження ендокринної системи



Клініка цирозу, об’єктивно

  • збільшення печінки і селезінки

  • Печінка щільна, частіше не болюча, з гострим краєм

  • збільшення селезінки в 2-3 рази

  • печінка і селезінка залишаються не болючими

  • Достовірною ознакою цирозу є розширення вен передньої стінки живота, особливо навколо пупка - „голова медузи”, асцит



Клініка цирозу, синдром портальної гіпертензії

  • проявляється метеоризмом, болем в епігастрії

  • відчуттям важкості у правому під ребер’ї

  • Асцитом

  • варикозним розширенням вен стравоходу, шлунка, прямої кишки, розширенням вен черевної стінки („голова медузи”).



Лабораторні дані

  • Мезенхімально-запальний синдром:

  • лейкоцитоз, збільшення ШОЕ

  • еозинофілія

  • збільшення тимолової проби

  • зменшення сулемової проби

  • гіпер α2-, γ-глобулінемія

  • поява С-реактивного протеїну;



Лабораторні дані

  • гіперспленізм

  • Анемія

  • Лейкопенія

  • Тромбоцитопенія



Лабораторні дані

  • Холестаз

  • підвищення білірубіну

  • підвищення лужної фосфатази



Лабораторні дані

  • підвищення трансаміназ (АЛТ, АСТ)

  • індекс де Рітіса (співвідношення АСТ/ АЛТ: 2/4)

  • гіпоальбумінемія

  • гіпохолестеринемія

  • підвищення гамма-глутамілтранспептидази (ГГТП);



Лабораторні дані

  • серологічні маркери вірусних гепатитів В, С, Д – позитивні.



Дослідження біоптатів печінки

  • Мікронодулярний цироз: тонкі, однакової ширини сполучнотканинні септи, що роз’єднують печінкову часточку на окремі псевдочасточки, приблизно однакової величини; псевдочасточки зрідка містять портальні тракти і печінкові вени; в процес втягнута кожна часточка або більшість з них; вузли регенерації не перевищують 3 мм;



Дослідження біоптатів печінки

  • Макронодулярний цироз: лапароскопічно: печінка різко деформована, особливо ліва доля; поверхня складається з нерівномірно розміщених вузлів різної величини до 5 см в діаметрі, які роз’єднані сполучнотканинними септами різної товщини; мікроскопічно: псевдочасточки різної величини; нерегулярна сітка сполучної тканини у вигляді тяжів різнлї товщини, які нерідко містять зближені портальні тріади і центральні вени.



Дослідження біоптатів печінки

  • Змішаний цироз: поєднує у собі морфологічні ознаки мікро-

  • макронодулярного цирозів

  • Морфологічне дослідження, біопсія печінки: „золотий стандарт”



Інструментальні методи обстеження при цирозі печінки

  • УЗД-обстеження: розширення воротної вени більше 14 мм;

  • розширення селезінкової вени більше 6 мм

  • збільшення або зменшення розмірів печінки

  • збільшення селезінки

  • дифузне підвищення ехогенності печінки або неоднорідна структура за рахунок вузлів-регенераторів



Ехографічне зображення цирозу печінки. Косий переріз вздовж правої реберної дуги. Ехоструктура паренхіми печінки нерівномірна, "тяжиста" за рахунок ділянок фіброзу, загальна ехогенність підвищена, звукопоглинання не змінене.



УЗД селезінки ри цирозі

  • Цей же пацієнт. Виражена спленомегалія з помірним підвищенням ехогенності паренхіми. Селезінкова вена звивиста с розширенням просвіту до 7 мм. Візуалізуються розширені внутрішньоселезінкові судини (вказані стрілкою).



Асцит при цирозі

  • Ехографічне зображення асциту при цирозі печінки. Косий переріз вздовж правої реберної дуги на рівні передньої аксілярної лінії. Симптом "плаваючої" печінки. Звукопоглинання паренхіми печінки значно підвищене. В навколопечінковому просторі визначається вільна рідина.



Портальна гіпертензія

  • Ехографічне зображення печінкової форми портальної гіпертензії в початковий період розвитку. розширення портальної вени (на лівій половині фото) и селезінкової вени (на правій половині фото).



Основні принципи лікування цирозу печінки

  • ліжковий режим

  • Дієта - стіл № 5 (за Певзнером)

  • При розвитку енцефалопатії обмежують вживання білка

  • При асциті - кухонної солі (0,5-2 г/добу), споживання рідини до 1,5 літри на добу.



Основні принципи лікування цирозу печінки

  • припинення вживання алкоголю

  • лікування серцевої патології

  • противірусна терапія

  • При цирозі печінки, що існує тривалий час, етіологічне лікування не ефективне.



Основні принципи лікування цирозу печінки

  • Хворим з компенсованими та неактивними формами цирозу печінки медикаментозне лікування, як правило, не призначається.



Основні принципи лікування цирозу печінки

  • Субкомпенсований та декомпенсований цироз печінки (клас В, С за Чайлдом-Пью):

  • Гепатопротектори: рослинні гепатопротектори - терміном 1 -2 місяці, препарати есенціальних фосфоліпідів протягом 1-2 місяців, метаболітні гепатопротектори протягом 1-2 місяців.

  • Ферментні препарати при супутньому хронічному панкреатиті та екзокринній панкреатичній недостатності.



Основні принципи лікування цирозу печінки

  • Курс інтенсивної терапії

  • Внутрішньовенне крапинне введення 5%-10% розчину глюкози, Берлітіону по 300ОД, розчину глутаргіну 4%-50 мл

  • Внутрішньом'язово 2 рази на день 2,5 % розчину тіатріазоліну 2 мл, 1 раз на день 500 мкг вітаміну В12, 1 раз на день 50-100 мг кокарбоксилази

  • Внутрішньовенне крапинне введення розчину альбуміну 10 % - 150 мл



Основні принципи лікування цирозу печінки

  • Курс пролонгованої терапії

  • Есенціале

  • Берлітіон

  • Препарати урсодеоксихолової кислоти (Урсосан, Урсофальк, Урсохол)

  • Тіатріазолін рег оs по 1-2 таблетки 3 рази на день - курс 20-30 днів

  • Адеметіонін (гептрал)

  • Хофітол

  • Аскорбінова кислота по 100 мг х 3 рази на день - 1 місяць

  • Глутаргін

  • Креон 10000 ОД 3-4 рази на день разом з їжею

  • Тріовіт по 1 табл. 2 рази на день - 20 днів.



Основні принципи лікування цирозу печінки

  • При наявності набряково-асцитичного синдрому

  • Спіронолактон (верошпірон, альдактон, озирол) 100, 200, 300 або 400 мг на добу з поступовим переходом на підтримуючу дозу препарату (75 - 100 мг) протягом усього життя.



Основні принципи лікування цирозу печінки

  • Фуросемід (лазикс) 40 мг на добу 1-2 рази на тиждень.

  • Панангін (аспаркам) 1 табл. X 3 рази на день.

  • Коли консервативна (медикаментозна) терапія неефективна, то проводимо парацентез з замісною терапією аьбуміном (до 6-8 г донорського альбуміну на 1 л видаленої рідини); реінфузією асцитичної рідини після екстракорпоральної концентрації за допомогою ліофілізації, ультрафільтрації, або каскадної фільтрації.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка