Лекція к м. н. Петренко Н. В



Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.


ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ

  • Лекція

  • к.м.н. Петренко Н.В.


Запальні захворювання жіночих статевих органів зустрічаються серед 60-65% гінекологічних хворих Розвиток запального процесу жіночих статевих органів залежить від стану захисних сил організму та від біологічних особливостей збудника.



Велика роль у поширенні мікроорганізмів з піхви у верхні відділи статевих органів відводиться інвазивним гінекологічним процедурам, таким як гідротубація, гістеросальпінгографія, гістероскопія, зондування порожнини матки, переривання вагітності.



Проникнення мікроорганізмів у матку, придатки відбувається за допомогою сперматозоїдів, трихомонад, можливий пасивний їх транспорт.



Збудниками запальних захворювань жіночих статевих органів здебільшого бувають: стрептококи, стафілококи, кишкова паличка, гонококи, хламідії, віруси, мікоплазми, трихомонади, гарднерели, туберкульозна паличка.



Залежно від збудника, запальні захворювання жіночих статевих органів класифікують за етіологією на неспецифічні та специфічні (існує близько 30 транссексуальних інфекцій - хвороб, що передаються статевим шляхом).



ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ НЕСПЕЦИФІЧНОЇ ЕТІОЛОГІ



Бартолініт

  • Бартолініт - запалення великої залози присінку піхви. Захворювання викликають стафілококи, ешерихії, гонококи тощо. Незалежно від виду збудника, процес починається у вивідній протоці залози - виникає каналікуліт, далі він може поширитися і на саму паренхіму залози, при цьому виникає серозне, серозно-гнійне або гнійне запалення.





Лікування. При утворенні псевдоабсцесу чи ретенційної кісти - хірургічний розтин, при рецидивуючому бартолініті - екстирпація залози.



Вульвіт

  • Вульвіт (vulvitis) - запалення зовнішніх жіночих статевих органів.



Розрізняють первинний і вторинний вульвіт. Виникненню первинної форми сприяють запрілість (при ожирінні), недотримання гігієни статевих органів, хімічні, термічні, механічні подразнення, розчухи, садна, цукровий діабет.



Клініка. При гострому вульвіті є гіперемія і набряк зовнішніх статевих органів, серозно-гнійні нашарування. Хворі скаржаться на біль, свербіння, нерідко - на загальну слабкість. У хронічній стадії ці прояви вщухають, але періодично поновлюються.





Діагностика базується на описаній клінічній картині. Для встановлення збудника доцільно провести бактеріологічне та бактеріоскопічне дослідження виділень.



Лікування насамперед спрямовують на усунення захворювання, яке ускладнилося вульвітом. У гострий період застосовують відвар квіток ромашки, слабкий розчин калію перманганату, борної кислоти;



при бактеріальних, грибкових, паразитарних - тержинан по одній піхвовій таблетці перед сном, тривалість лікування - 10 днів. Якщо є виражене свербіння, призначають препарати брому, пустирника, валеріани, місцево - анестезинову мазь



Вторинний вульвіт виникає внаслідок інфікування зовнішніх статевих органів патогенними мікроорганізмами, що містяться у виділеннях із піхви при кольпіті, цервіциті, ендометриті.



Кольпіт

  • Кольпіт (colpitis) — інфекційно-запальне захворювання піхви. Належить до найбільш поширених гінекологічних захворювань у жінок репродуктивного віку. Запалення слизової оболонки піхви може бути спричинене стафілококом, стрептококом, кишковою паличкою та іншими збудниками.



Мікроорганізми, які присутні у піхві, при певних умовах можуть стати високовірулентними і призвести до виникнення запального процесу. Бар'єром на їх шляху є фізіологічні захисні механізми, до яких належать фактори загального та місцевого імунітету, бактерицидні властивості піхвового секрету.



Діагностика

  • ґрунтується на даних огляду в дзеркалах. У гострій стадії за­хворювання слизова оболонка піхви набрякла, гіперемійована, при дотику кровоточить, вкрита гнійним або серозним нашаруванням.

  • Збудника виявляють за допомогою бактеріоскопічного, бактеріологічного дослідження вмісту піхви, каналу шийки матки, сечівника, вивідних проток бартолінових залоз.



СПЕЦИФІЧНІ ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ.



Трихомоноз

  • Трихомоноз

  • Хламідіоз

  • Уреаплазмоз

  • Мікоплазмоз

  • Гонорея

  • Сифіліс

  • Туберкульоз

  • Герпетична інфекція

  • Цитомегаловірусна інфекція

  • СНІД

  • Вшивість



ГОНОРЕЯ

  • УРЕТРИТ

  • БАРТОЛІНІТ

  • ЕНДОЦЕРВІЦИТ

  • ПРОКТИТ

  • ЕНДОМЕТРИТ

  • САЛЬПІНГІТ

  • ПЕЛЬВІОПЕРИТОНІТ



КЛАСИФІКАЦІЯ ГОНОРЕЇ ЗА ПЕРЕБІГОМ

  • СВІЖА:

  • ГОСТРА, ПІДГОСТРА,ТОРПІДНА

  • ХРОНІЧНА

  • ЛАТЕНТНА



ДІАГНОСТИКА ГОНОРЕЇ

  • БАКТЕРІОСКОПІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

  • БАКТЕРІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИДІЛЕНЬ З ЦЕРВІКАЛЬНОГО КАНАЛУ, ПІХВИ, СЕЧОВОГО МІХУРА

  • ПРИ ХРОНІЧНІЙ ГОНОРЕЇ - ПРОВОКАЦІЯ:

  • ЗМАЩУВАННЯ 0,25 % НІТРАТОМ СРІБЛА

  • ІН”ЄКЦІЇ ГОНОВАКЦИНИ, ПІРОГЕНАЛУ, ПРОДИГІОЗАНУ

  • ДІАТЕРМІЯ



ЛІКУВАННЯ ГОНОРЕЇ

  • АНТИБІОТИКИ (ПЕНІЦИЛІНИ, ТЕТРАЦИКЛІНИ, ЦЕФАЛОСПОРИНИ, ФТОРХІНОЛОНИ)

  • СУЛЬФАНІЛАМІДИ

  • ІМУНОТЕРАПІЯ

  • МІСЦЕВА ТЕРАПІЯ



КРИТЕРІЇ ВИЛІКУВАННЯ

  • БАКТЕРІОСКОПІЧНЕ, БАКТЕРІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НА 7-10 ДЕНЬ

  • ПІСЛЯ ПРОВОКАЦІЇ ГОНОВАКЦИНОЮ 500 МІКРОБНИХ ТІЛ ЧЕРЕЗ 24, 48, 72 ГОД. ПРОТЯГОМ 3 МЕНСТРУАЛЬНИХ ЦИКЛІВ



ТРИХОМОНОЗ

  • Інкубаційний період 5-15 днів

  • Клініка: пінисті виділення, свербіж

  • Діагностика: бактеріоскопічне дослідження

  • Ураження : кольпіт, уретрит, ендоцервіцит, проктит

  • Форми: свіжа (гостра, підгостра, торпідна), хронічна(понад 2 міс.),трихомонадоносійство



ЛІКУВАННЯ ТРИХОМОНОЗУ

  • Обов”язкове лікування партнера

  • Утримання від статевого життя

  • Комплексна терапія загальна і місцева

  • Лікування супутніх захворювань



ЛІКУВАННЯ (продовження)

  • Метронідазол,тинідазол,наксоджин, мератин, кліон перорально

  • Метронідазол, метрогіл, мератин внутрішньовенно

  • Метронідазол, мератин-комбі, кліон-Д місцево



ХЛАМІДІОЗ

  • ІНКУБАЦІЙНИЙ ПЕРІОД 20-30 ДІБ

  • УРАЖЕННЯ:УРЕТРИТ, ЦЕРВІЦИТ, САЛЬПІНГІТ, ФАРИНГІТ, КОН”ЮНКТИВІТ, ПЕРИГЕПАТИТ, АРТРИТ(СИНДРОМ РЕЙТЕРА)

  • ДІАГНОСТИКА:АНАМНЕЗ, БАКТЕРІОСКОПІЯ, ІФА,ПІФ



ЛІКУВАННЯ ХЛАМІДІОЗУ

  • Принципи аналогічні

  • Антибіотики: тетрацикліни (доксициклін, морфоциклін),макроліди (клацид, роваміцин, джозаміцин, рулід),цифран, сумамед

  • Протигрибкові (ністатин, фуцис, дифлюкан)



ТУБЕРКУЛЬОЗ

  • ВТОРИННЕ ІНФІКУВАННЯ

  • ГЕМАТОГЕННИЙ, ЛІМФОГЕННИЙ ШЛЯХИ ПРЕДАЧІ

  • УРАЖЕННЯ:САЛЬПІНГІТ, САЛЬПІНГООФОРИТ, ЕНДОМЕТРИТ, ЦЕРВІЦИТ,КОЛЬПІТ

  • ДІАГНОСТИКА:ТУБЕРКУЛІНОВІ ПРОБИ: Манту, Коха

  • ЛІКУВАННЯ СПЕЦИФІЧНЕ КОМПЛЕКСНЕ



СИФІЛІС

  • Шляхи зараження:

  • статевий, при статевих збоченнях, побутовий,професійний. Трансплацентарний, трансфузійний

  • Інкубаційний період 3-4 тижні

  • Діагностика:реакція Васермана, РІФ,імунофлюоресценції



КЛІНІКА СИФІЛІСУ

  • ПЕРВИННИЙ: ТВЕРДИЙ ШАНКР

  • ВТОРИННИЙ:ТРЕПОНЕМНИЙ СЕПСИС- ОЗНАКИ ІНТОКСИКАЦІЇ, РОЗЕОЛЬОЗНА ВИСИПКА, ВУЗЛИКИ (ПАПУЛИ) БЕЗ СУБ”ЄКТИВНИХ ВІДЧУТТІВ

  • ТРЕТИННИЙ:УРАЖЕННЯ КІСТОК. МОЗКУ (СИФІЛІТИЧНІ ГУММИ)

  • ВРОДЖЕНИЙ



ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА СИФІЛІСУ

  • Лікування комплексне в шкірвендиспансері згідно протоколів МОЗ України

  • Профілактика –гігієна статевих стосунків, застосування презервативів, обробка статевих органів 0,05 %розчином хлоргексидину біглюконату



СНІД

  • ВІЛ-1, ВІЛ-2 –ретровіруси

  • Джерело зараження – інфікована людина

  • Шляхи зараження:

  • статевий,парентеральний, професійний, трансфузійний, трансплайентарний

  • Інкубаційний період 1міс.-10 років.



СНІД

  • Клініка: гострий період- гарячка, ангіна, збільшення лімфовузлів, селезінки, печінки; латентний період - збільшення лімфовузлів-єдина ознака; асоційований період – розвивається до 200 хвороб з хвилеподібним перебігом; власне СНІД- розвиток інфекційних хвороб у зв”язку із зниженням імунітету та злоякісних пухлин різної локалізації



СНІД

  • Діагностика: епіданамнез, тривале збільшення лімфовузлів, виявлення в крові антитіл до ВІЛ

  • Лікування. На даний час немає препаратів для вилікування СНІДу,застосовується ретровір, криксиван, імуностимулятори. Імуномодулятори, симптоматичне лікування



ПРОФІЛАКТИКА СНІДу

  • Санітарно-освітня робота

  • Уникнення випадкових статевих контактів

  • Використання бар”єрних засобів

  • Профілактика наркоманії

  • Правильна стерилізація інструментарію

  • Ретельний контроль донорської крові

  • Медперсонал ЗОБОВ”ЯЗАНИЙ користуватися індивідуальними засобами захисту



ГЕРПЕТИЧНА ІНФЕКЦІЯ

  • ВПГ І,ВПГ ІІ-збудники захворювання

  • Генітальний герпес передається статевим шляхом

  • Ураження уретри, піхви, шийки матки, ганглії поперекового та сакрального відділів симпатичної нервової системи

  • Клініка: висипання –везикули з наступним виразкуванням,набряк, біль

  • Форми:гостра первинна, хронічна рецидивуюча. атипова



ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ ВПГ

  • Діагностика –ІФА, ПЛР,МФА, імунопероксидазний метод, культуральний, електронномікроскопічний методи

  • Лікування: вальтрекс, герпевір, зовіракс, ацикловір, неовір, герпетичні вакцини, антигерпетичні імуноглобуліни. Місцево- противірусні мазі



ЦИТОМЕГАЛОВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ

  • Проникає в організм трансмісійно, персистує, передається статевим шляхом

  • Ураження вульви, піхви, шийки матки

  • Діагностика і лікування аналогічне ВПГ

  • Профілактика – уникнення випадкових статевих контактів, особиста гігієна,бар”єрна контрацепція

  • ВПГ та ЦМВІ викликають безпліддя, невиношування та вади розвитку плода!



МІКОПЛАЗМОЗ, УРЕАПЛАЗМОЗ

  • Мікоплазми часто асоціюються з трихомонадами,хламідіями, гонококами, анаеробами

  • Форми: гостра і хронічна , без специфічного перебігу

  • Діагностика: бактеріологічний метод, серологічний парних сироваток, РСК, РНГА, імунологічний, ІФА

  • Лікування: макроліди, тетрацикліни, імуномодулятори



РОЛЬ МЕДСЕСТРИ

  • САНІТАРНО-ОСВІТНЯ РОБОТА

  • ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

  • ПРАВИЛЬНИЙ ЗАБІР МАТЕРІАЛУ І ЙОГО ТРАНСПОРТУВАННЯ

  • ЗНАННЯ КЛІНІЧНИХ ПРОЯВІВ ІНФЕКЦІЇ ТА СВОЄЧАСНЕ ІНФОРМУВАННЯ ЛІКАРЯ ПРИ ПІДОЗРІ НА СПЕЦИФІЧНУ ІНФЕКЦІЮ



Дякую за увагу!




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка