Лекція на тему загальна характеристика функцій менеджменту під функціями менеджменту розуміють



Дата конвертації02.06.2016
Розмір445 b.


Лекція на тему


1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФУНКЦІЙ МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Під функціями менеджменту розуміють відокремлені види управлінської діяльності, які забезпечують формування способів управлінського впливу.

  • Загальні функції:

  • планування

  • організовування

  • мотивування

  • контролювання

  • регулювання



Реалізація будь-яких конкретних функцій здійснюється шляхом застосування загальних функцій, а саме:

  • планування процесу, діяльності об'єкта, виробничо-господарської діяльності;

  • організування процесу, діяльності об'єкта; мотивування працівників, які здійснюють певні процеси, забезпечують діяльність об'єкта;

  • контролювання процесу, діяльності об'єкта;

  • регулювання процесу, діяльності об'єкта



Технологія менеджменту характеризується

  • безперервністю,

  • циклічністю,

  • послідовністю,

  • стійкістю,

  • мінливістю,

  • цілевизначеністю,

  • зворотним зв'язком тощо.



2. ПЛАНУВАННЯ ЯК ЗАГАЛЬНА ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Під плануванням слід розуміти вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації.

  • Стратегічне планування - це різновид планування, який полягає у розробці стратегії діяльності організації, тобто курсу її розвитку.

  • Тактичне планування полягає у розробці механізмів реалізації обраної стратегії, тобто воно є одночасно логічним продовженням стратегічного планування і способом реалізації стратегії з метою досягнення виконання місії організації.

  • Тактичне планування має два різновиди: поточне та оперативне.



Етапи стратегічного планування

  • Етап 1. Інформаційне забезпечення стратегічного планування полягає в підборі, класифікації та підготовці до використання інформації щодо розроблення стратегії, яка надасть достатньо повну і об'єктивну характеристику факторів.

  • Етап 2. Установлення місії та візії фармацевтичної організації.

  • Місія - це основна ціль, чітко виражена причина існування організації (основний вид діяльності, якою буде займатись організація).

  • Візія — це ідея щодо бачення майбутнього організації.



Етап 3. Визначення цілей та завдань фармацевтичної організації.

  • Розрізняють три основні групи цілей:

  • розвиток - наміри організації щодо збільшення обсягів продажу, прибутку, інвестицій на фоні можливої співпраці з іншими фірмами, проникнення на нові сегменти ринку;

  • стабільність - наміри організації зберегти досягнутий рівень продажу ліків, приділяючи увагу зниженню витрат, фінансовій економії, забезпеченню незмінних показників діяльності підприємства.

  • виживання - наміри організації зберегти життєво важливі для неї сегменти фармацевтичного ринку в умовах глибокої кризи. При цьому основна увага акцентується на оптимізації системи управління, суворому бюджетуванні, раціональному використанні трудових ресурсів.



Етап 4. Вибір методів аналізу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.

  • Етап 5. Оцінка та аналіз факторів зовнішнього середовища.

  • Етап 6. Оцінка і аналіз факторів внутрішнього середовища.

  • Етап 7. Прогнозування умов функціонування та результатів діяльності фармацевтичної організації полягає у передбаченні імовірних змін у внутрішньому та зовнішньому середовищах функціонування організації та їх можливого впливу на результати діяльності.



Етап 8. Виконання розрахунків, обґрунтувань, проектних розробок полягає в установленні найважливіших показників (економічних, соціальних, технологічних ), які найбільше характеризують очікувані стратегії та виявленні тенденцій їх зміни

  • Етап 9. Формування варіантів стратегій ґрунтується на розробленні можливих для організації варіантів стратегічних планів.

  • Етап 10. Вибір оптимальної стратегії. Найважливіший етап стратегічного планування полягає у виборі оптимальної стратегії середовища.

  • Етап 11. Оцінка стратегії. Полягає у встановленні її відповідності місії, візії та цілям організації, а також у оцінюванні правильності підбору методів аналізу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.



Поточне планування як різновид тактичного планування

  • Поточне планування - це різновид управлінської діяльності, спрямований на розроблення параметрів, заходів, бюджетів та адміністративних важелів з метою формування поточних планів щодо функціонування конкретних сфер діяльності організації чи її діяльності загалом на річний період



  • 1етап. Інформаційне забезпечення поточного планування.

  • 2 етап. Оцінка та аналіз сильних і слабких позицій організації.

  • 3 етап. Вибір та формування планових параметрів на засадах стратегії. Основне завдання є розробка системи економічних, технологічних і соціальних показників.

  • 4 етап. Підбір на альтернативних засадах заходів щодо досягнення планових параметрів.



5 етап. Бюджетне планування, тобто процес формування бюджетів для конкретних об'єктів на рік.

  • 6 етап. Вибір адміністративних важелів досягнення планових параметрів. Адміністративні важелі формуються на засадах розроблення політики, процедури, правил .

  • Політика - це загальне керівництво для дій і прийняття рішень, які полегшують досягнення цілей.

  • Процедурами є дії, які слід здійснювати в конкретній ситуації.

  • Правило вказує на те, що повинно бути зроблено в специфічній одноразовій ситуації.



  • 7 етап. Формування поточного плану.

  • Зведений поточний план формується на поточний календарний чи фінансовий рік і повинен містити такі розділи:

  • перелік планових ключових показників, яких прагне досягнути організація

  • перелік заходів, реалізація яких сприятиме досягненню визначених по казників, економічний ефект



  • 8етап. Деталізація поточного плану за центрами виконання (відповідальності). Полягає у формуванні поточних планів для центрів виконання. Центри виконання (відповідальності) - це підрозділи, служби, групи організації, які є відповідальними за виконання певних робіт



3. ОРГАНІЗУВАННЯ ЯК ЗАГАЛЬНА ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Під організуванням розуміють вид управлінської діяльності, який відображає процес створення структури управління організацією.

  • Воно має два аспекти:

  • поділ організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегії;

  • установлення взаємовідносин повноважень вищих та нижчих рівнів управління і забезпечення можливості розподілу і координації завдань.



Організування базується на трьох категоріях:

  • Повноваження - це обмежене право використовувати ресурси підприємства і направляти зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань. Повноваження делегують посаді, а не особі.

  • Відповідальність - це покладений на посадову особу обов'язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх позитивне розв'язання. Відповідальність має подвійну властивість.

  • Делегування – передача завдань та повноважень особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання.



Класифікація організаційних структур управління

  • Організаційне проектування здійснюється зверху донизу і включає такі етапи:

  • Установлення вертикальних рівнів управління. Горизонтальний поділ організації, тобто закріплення видів діяльності за лінійними та штабними (функціональними) підрозділами.

  • Установлення зв'язків між різними підрозділами.

  • Установлення повноважень і відповідальності різних посад.



  • Під організаційною структурою управління (іншими словами- структура управління організацією слід розуміти впорядковану сукупність підрозділів, які формують рівні управління, їх взаємозв'язки та дозволяють управляти організацією.



Лінійна організаційна структура управління складається із взаємопідпорядкованих органів у вигляді ієрархічної драбинки.

  • Кожен управлінець підпорядковується тільки одному менеджеру і всі зв'язки з вищими рівнями управління йдуть через нього.

  • Ця структура характеризується простотою, чіткістю і зрозумілістю взаємовідносин ланок і працівників управління.



Функціональна організаційна структура управління будується на ієрархії органів, які забезпечують виконання кожної функції управління на всіх рівнях.

  • Недоліком функціональної структури є те, що управлінський процес розривається на окремі погано пов'язані між собою функції.



Комбіновані структури управління можна класифікувати на п'ять видів

  • лінійно-штабні,

  • лінійно-функціональні,

  • бюрократичні,

  • адаптивні

  • конгломератні.



Для міжнародних організацій слід використовувати дивізійні організаційні структури управління, серед яких можна виділити

  • продуктові,

  • споживчі

  • територіальні.



4. МОТИВУВАННЯ ЯК ЗАГАЛЬНА ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Мотивування - це вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання себе та інших працівників на діяльність, що спрямована на досягнення особистих цілей та цілей організації.

  • В процесі історичного розвитку мотивація пройшла два етапи:

  • застосування політики "батога і пряника";

  • використання методів психології та фізіології



Стимули (лат. stimulus - батіг, стрекало) є потенційною винагородою за виконання конкретних робіт, завдань, досягнення певних результатів.

  • Стимули можуть бути матеріальними (заробітна плата, надбавки, доплати, цінні подарунки, участь у прибутках тощо) та моральними (грамоти, медалі, похвала, підвищення за посадою та ін.).

  • Залежно від того, наскільки вдало підібрані стимули і наскільки точно вони відповідають інтересам працівників, у свідомості людей вони формують мотиви (лат. movere - приводити в рух, штовхати).



  • Винагорода - усе те, що людина вважає цінним для себе та отримує за затрачені зусилля, певну поведінку, виконану роботу та інше.

  • Винагороди можуть бути внутрішніми (дає сама робота, зміст трудового процесу, самоповага тощо) і зовнішніми (заробітна плата, премії, кабінет, додаткова відпустка тощо).



принципи матеріального стимулювання праці:

  • забезпечення зростання заробітної плати в міру підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності;

  • диференціація заробітної плати за групами працівників, умовами праці, трудо­вими досягненнями, регіонами країн тощо;

  • забезпечення перспективи росту заробітної плати протягом всієї трудової діяльності на кожному робочому місці;



  • Теорія морального стимулювання звертається до потреб вищого порядку (визнання, причетності, поваги тощо) і базується на використанні системи нематеріальних стимулів, тобто моральних спонукань до діяльності, які ґрунтуються на різноманітних формах суспільного визнання і оцінки трудової активності працівників.



КОНТРОЛЬ І РЕГУЛЮВАННЯ ЯК ЗАГАЛЬНІ ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Контролювання - це вид управлінської діяльності щодо забезпечення процесу, з допомогою якого керівництво організації визначає, наскільки правильні його управлінські рішення, а також потребу у здійсненні певних коректив.завданнями контролю є забезпечення досягнення цілей і місії організації, виявлення відхилень та недоліків.



Об'єктивність і необхідність контролю визначаються дією таких факторів:

  • складність технологічних процесів в організації;

  • невизначеність середовища (зміна законів, політики, тощо);

  • небезпека виникнення кризових ситуацій;

  • доцільність підтримки успіху організації;

  • тиск з боку конкурентів;

  • боротьба за ринки збуту товарів тощо.



класифікувати контроль можна за різними ознаками:

  • За змістом виділяють:

  • фінансовий,

  • виробничий,

  • операційний,

  • маркетинговий,

  • логістичний та інший контроль.



За етапами здійснення господарської діяльності:

  • попередній,

  • поточний

  • завершальний види контролю.

  • За рівнем централізації управління контролем виділяють

  • централізований

  • децентралізований контроль.



Централізований контроль має такі характеристики:

  • наявність спеціалізованих контрольних служб;

  • використання суворих правил, інструкцій, жорстких нормативів; вплив "зверху донизу";

  • закритість інформації про контроль.



Децентралізований контроль характеризується:

  • акцентування уваги на самоконтролі та внутрішньогруповому контролі, що здійснюється на засадах соціальної взаємодії;

  • прозорість інформації про цілі, засоби, терміни проведення контролю; забезпечення двостороннього впливу.



За рівнем охоплення контролем об'єктів виділяють

  • Суцільний контроль передбачає послідовну перевірку усієї сукупності підконтрольних об'єктів

  • Вибірковий контроль здійснюється лише відносно окремих об'єктів

  • Разовий контроль проводиться під впливом чинників, що випадково або несподівано виникають



Послідовність реалізації процесу контролю

  • Визначення завдань контролю

  • виявлення дотримання трудової дисципліни на робочих місцях;

  • виявлення можливих зловживань та крадіжок в організації;

  • визначення відповідності оформлення документації вимогам нормативно-правових актів;

  • 2. Підбір критеріїв та стандартів. Необхідно зазначити, що стандарти та критерії визначаються та розробляються на попередніх етапах технології менеджменту



  • Оцінка виконання. Полягає у виявленні фактичних, реальних даних щодо стану, властивостей та характеристик підконтрольних об'єктів.

  • Зіставлення реальних результатів з прийнятими критеріями та стандартами.



Регулювання як загальна функція менеджменту

  • Регулювання - це вид управлінської діяльності, спрямований на усунення відхи­лень, збоїв, недоліків тощо в керованій системі шляхом розробки і впровадження керу­ючою системою відповідних заходів.

  • Для цього застосовуються коректуючі дії, які базуються на виборі таких рішень:

  • усувати відхилення;

  • переглянути стандарти та критерії;



5.Прийняття управлiнських рiшень.

  • Організаційне (управлінське) рішення - це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язки, обумовлені займаною посадою.



  • За рівнем системи, якою управляють, рішення можуть бути однорівневими і багаторівневими.

  • За сферою дiї виділяють економічні, соціальні, організаційні і технологічні рішення.

  • Згідно з організацією розробки прийняття рішення може бути одноособовим, колегіальним i колективним.

  • З огляду на причини виникнення рішення бувають ситуаційними, ініціативними, прийнятими за розпорядженням органів.



Моделі і методи прийняття рішень

  • Модель - це уявлення об'єкта, в певній формі, відмінній від самої цілісності. Найбільш поширені в практиці прийняття рішень такі моделі, як теорія ігор, імітаційне моделювання, економічний аналіз.



  • Імітаційне моделювання означає процес створення моделі та її експериментальне застосування для визначення змін реальної ситуації.

  • Економічний аналіз - одна із форм моделювання, що використовується для визначення економічного стану організації або здійсненості її дій під економічним кутом зору.

  • Метод експертних оцінок широко використовується з метою підвищення надійності та достовірності кількісних методів прогнозування потреби в лікарських препаратах.



підходи до процесу прийняття рішення

  • Інтуітивне рішення - це вибір, продиктований відчуттям того, шо він правильний.

  • Раціональне рішення обумовлюється за допомогою об'єктивного аналітичного процесу.



6. Делегування повноважень та відповідальність

  • Сукупність методів, що дозволяють керівнику покласти виконання частини своїх функцій на інших працівників, називається делегуванням повноважень.

  • Суть делегування полягає в розподілі завдань і прийнятті рішення на тих рівнях управління, де концентрується значна частина необхідної для цього інформації, зосереджені досвід і вміння вузьких спеціалістів.



основні принципи делегування повноважень:

  • передавання повноважень повинно здійснюватись відповідно до очікуваних результатів. Підлеглий повинен володіти достатніми правами для досягнення результату який вимагається;

  • передавання повноважень повинна здійснюватися відповідно до ліній управління для того, щоб кожний підлеглий знав, хто конкретно його уповноважив і кому він підзвітний;

  • делегуються лише повноваження.

  • Блокування делегування підлеглими може бути пов'язано з невпевненістю виконавця в собі та побоювання критики за скоєні помилки, вже достатнім завантаженням роботою.






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка