2) правотворчої діяльності компетентних державних органів чи посадових осіб;
3) перетворення рішень судових органів з конкретних справ у загальну форму, що стає обов’язковою при вирішенні аналогічних справ у майбутньому.
Держава
– це організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, з допомогою якої забезпечується його цілісність і безпека та здійснюється керівництво суспільством в інтересах цієї частини, а також управління загальносуспільними справами.
Проста (унітарна, єдина)) – це держава, окремі складові якої не мають свого суверенітету, всіх ознак державності.
Федерація – союзна держава, що складається з кількох держав або державних утворень, які мають ознаки державності та наділені суверенітетом (США, Німеччина, Австрія, Канада, Мексика, Росія, Бразилія).
форми державного устрою
Конфедерація – союз суверенних держав, утворених для реалізації певних цілей (економічних, військових, дипломатичних).
Імперія – насильно створена держава, яка складається з головної держави (метрополії) та підвладних їй не суверенних держав (колоній) і утримується за допомогою державного примусу з боку метрополії (Британська імперія, Австро-Угорська імперія).
Режими державної влади
Демократичний режим
Антидемократичний режим
Авторитарний режим
Тоталітарний режим
Право –
це специфічна форма регулювання поведінки людей, сукупність правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих державною владою, що виражають інтереси, потреби та надії переважної більшості громадян, що створили державу з метою захисту їх прав, свобод і власності, стабілізації суспільних відносин, встановлення цивілізованого правового порядку в країні, зміцнення і розвитку держави.
Джерела (форми) права
це способи зовнішнього вираження і закріплення юридичних норм. З них ми отримуємо інформацію про зміст норм. До джерел (форм) права належать: правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір, міжнародно-правові акти та релігійно-правові норми.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії ВРУ 28 червня 1996р. // Голос України. – 1996.
2. Колодій А.М., Копейчиков В.В. Загальна теорія держави і права. – К., Юрінком Інтер, 1997.
3. Кравчук М.В. Теорія держави і права. – Тернопіль. 2002.
4. Олійник А.Ю., Губарєв С.Д., Слісаренко О.Л. Теорія держави і права. – К.: Юрінком Інтер, 2001.
5. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К.,1994.
6. Скакун О.Ф. Теорія держави та права. – Харків, 1996.