Лекція "Основні етапи розвитку соціології та базові ідеї розуміння суспільства"



Дата конвертації27.05.2016
Розмір445 b.


Курс “СОЦІОЛОГІЯ” для фізичного факультету Лекція 2. “Основні етапи розвитку соціології та базові ідеї розуміння суспільства”

  • проф. Ольга Дмитрівна Куценко

  • Київський національний університет

  • імені Тараса Шевченка, факультет соціології

  • f_ok@iatp.org.ua


Зміст:

  • Провідні дилеми соціологічного знання та пізнання.

  • Функції (завдання) соціології.

  • Етапи розвитку соціології.

  • Поняття суспільства та його системні характеристики.

  • Фундаментальні ідеї соціологічного розуміння суспільства.



Література:

  • Смелзер Н. Социология. Учебное пособие \ Пер.с англ. М.: Феникс, 1994.

  • Гіденс Е. Соціологія. Навчальний посібник \ Пер.з англ. – Київ: Основи, 1999.

  • Арон Р. Этапы развития социологической мысли. М., 1993.

  • Гофман А.Б. Семь лекций по истории социологии. М., 1995.

  • Громов И.А., Мацкевич А.Ю., Семенов В.А. Западная социология. СПб., 1997.

  • Ядов В.А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. М.- 1998.



Соціологіяце наука про

  • становлення, функціонування та розвиток суспільства, соціальних спільнот та форм їх організації.

  • Соціологи вивчають:

  • як люди утворюють та змінюють суспільство,

  • як суспільство впливає на поведінку людей та їх уявлення про себе і соціальний світ.



Провідні дилеми соціологічного знання та методу: антитези vs. синтез тез (?!)

  • Суспільство як надіндивідуальна колективна цілісність:

  • Суспільство – нав’язує поведінку і соціальні уявлення людині завдяки механізмам соціалізації,

  • - примушує до певних дій,

  • контролює людину.

  • Мета пізнання – пошук загальних закономірностей в індивідуальній та груповій поведінці та свідомості.

  • Методи кількісного аналізу емпіричних даних (базові – мат.-статистичні методи); узагальнення на основі законів “великих чисел” та вірогідності.

  • Способи збору даних: репрезентативні опитування (анкетні, телефонні, поштові тощо), соціометрія, контент-аналіз текстів, статистичні дані тощо.



Функції соціології

  • 1. Пізнавальні завдання:

  • описувати (О. Конт "Курс позитивной философии" 1842)

  • пояснювати (Е. Дюркгейм "Правила социологического метода", 1895)

  • розуміти суспільство (М.Вебер "О некоторых категориях понимающей социологии", 1916).

  • 2. Прикладні завдання:

  • Прогнозування соціальних процесів,

  • Розробка соціальних технологій (Чикагська школа соціології – Р.Парк, Р.Бенджес, Ф.Знанецький – 1905-1930і)

  • Соціальна інженерія – змінювати суспільство ? (К. Маркс)



Провідні етапи розвитку соціології

  • “Універсалізм” – 1830 рр.- кінець 19 ст., (О.Конт, Г.Спенсер, К.Маркс, Е.Дюркгейм, М. Вебер).

  • Як європейський інтелектуальний проект пізнання конфліктної соціальної реальності та підтримки прогресу.

  • Завдання – (а) відкрити універсальні закони статики і динаміки суспільного життя,

  • (б) сприяти прогресивним суспільним змінам.

  • Віра в науку і суспільний прогрес.



  • 2. Становлення національних соціологічних школ, інституціоналізація соціології в європейському світі.

  • Кінець 19 ст. – 1930 рр.

  • Європейські школи (Франція, Німеччина, Британія, Італія, Росія) - теоретико-орієнтовані ;

  • Американська проблемно- та емпірично-орієнтована школа.

  • Риси:

  • Боротьба за домінацію наукових парадигм (“концептуальний імперіалізм”),

  • “Універсалізм” але в межах національних кордонів,

  • Розвиток емпіричних досліджень та відповідних методів,

  • - сцієнтистськи-орієнтована соціологія (“Science”),

  • - гуманітарно-орієнтована соціологія (“Art”).



  • 3. Інтерналізація та консолідація науки у біполярному світі.

  • 1930, 1950 – поч.1970 рр.

  • Риси:

  • Розповсюдження “західної” раціональності (соціології) та теорії модернізації в “не-західних” країнах. Принцип “очима Заходу” дивитись на весь соціальний світ.

  • Розкол і консолідація в межах методологій структурного функціоналізму (ідея системної еволюції – Т.Парсонс, Р.Мертон) та марксизму (ідея революційних змін – І.Валлерстайн, А.Турен).

  • Інтенсивний розвиток наукових контактів та міжнародних дослідницьких програм. Методології порівняльних досліджень.

  • 1949 р. – Міжнародна Соціологічна Асоціація

  • 1958 р. – Радянська Соціологічна асоціація

  • 1987 р. – Європейська Соціологічна Асоціація

  • 1998 р. – Соціологічна асоціація України



  • 4. Індагенезація (indugenous) науки, бурхливий розвиток національних соціокультурних шкіл в “не-західному” світі. 1970 – 1980 рр.

  • Риси:

  • Криза “метанарративів” суспільства. Розвиток альтернативних наукових методологій (конфліктної, феноменологічної, теорій обміну, символічного інтеракціонизму, конструктивізму тощо)

  • інтелектуальний опір домінуванню “західної науки”.

  • Інтелектуальна значущість національних культурних традицій в пізнанні соц.світу.

  • Розвиток соціології “participative action” (Лат.Америка – Орландо Борда), культуро-орієнтованої соціології (країни Африки – А.Аківово, Макінде); підвищення інтересу “західних” країн як до своїх суспільств, так і до “інших”.

  • Вивчення локальних ідентичностей, способів їх конструювання та пізнання.

  • Інтерес до периферійних суспільних явищ (субкультури, сексуальні, мігрантські меншини тощо).



  • 5. “Глобалізація” науки як прагнення поєднати зусилля усіх наукових шкіл для пошуку відповідей на сучасні виклики суспільству і соціальним наукам.

  • (1990 рр. – до с.ч.)

  • Риси:

  • Глобалізована соціальна універсальність потребує мультиплікації соціологічних уявлень про різноманітні суспільства. (С. Айзенштадт)

  • Потреба в нових макро-теоріях, які здатні пояснити глобалізований і внутрішньо різноманітний соціальний простір

  • (Фернандо Кардозо: “шлях залежного розвитку” vs.

  • І.Валлерстайн: “периферія не здогонить “ядра” світової системи”)

  • Ідея не-заданості вектора суспільного розвитку; пріоритет в розумінні суспільств - соціальним акторам, їх ресурсам, цінностям та намаганням.

  • Спроби теоретичного мультипарадигмального синтезу (базовий принцип доповнюваності) – Е. Гідденс, М.Арчер, П.Бурдьо, Н.Флигстин, П.Штомпка, А.Сен, інші



Суспільство -

  • історично сформована більш-менш усталена система зв’язків між індивідами, соціальними групами та інститутами, яка

  • має просторову визначеність,

  • підтримується традиціями та законами,

  • базується на певному способі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і духовних благ.

  • ? Проблема віртуальних, мережевих спільнот



Системні характеристики суспільства

  • Базові інститутиусталені сукупності ресурсів та правил їх розподілу, які регулюють певну сферу життєдіяльності:

  • економіка, політика, культура, інститути соціалізації (сім’я, школа, релігія..)

  • Соціальна структура – усталена сукупність соціальних спільнот та зв’язків поміж ними: класи; статусні, етнічні, демографічні, поселенські, гендерні, професійні групи; соціо-культурні спільноти

  • Соціальна (взаємо-)дія – орієнтована на інших поведінка індивідів і соціальних спільнот (соціальних акторів), яка має значення для діючих людей і пов’язана з очікуваннями певної реакції на таку поведінку: орієнтації на ціль, цінність, почуття

  • Cоціальні відносини – усталені зв’язки між соціальними акторами, які ґрунтуються на певних потребах і інтересах і при яких зміни в якості одних акторів провокують зміну якості інших акторів.

  • Які соціальні відносини є первинними? Чи є коректним таке питання?



  • Простір Інші

  • суспільства

  • Економіка

  • Соціальна структура

  • Політика Культура

  • Інститути соціалізації

  • В з а є м о д і ю ч і і н д и в і д и

  • Час (історія, події)

  • Природа



7 фундаментальних ідей соціологічного вивчення суспільства:

  • Соціальні явища і процеси – це емпіричні факти, які можна виявляти та вимірювати.

  • Соціальні факти є результатом:

  • взаємодії людей (індивідів, груп, суспільств) і

  • певних обставин (закономірних / випадкових; усвідомлених / неусвідомлених; природних / техногенних / особистісних / культурних / соціо-структурних).

  • 3. Соціальні дії завжди пов’язані з інтересами і потребами діючих людей та мають:

  • - структурні (ресурси, соціальні позиції, правила),

  • - культурні (цінності, цілі)

  • - та афективні (почуття, емоції) виміри.



  • Будь-які соціальні явища містять в собі те минуле, яке “затрималось” в сучасності і впливає на сучасність (концепції історичної, культурної, інституційної залежності).

  • Складність суспільства посилюється його подвійною структурованістю: (а) з боку об’єктивних соціальних позицій та відносин (зайнятості, влади, багатства, престижу…)

  • (б) з боку суб’єктивних диспозицій (уявлень, вірувань, цінностей, ідеалів тощо)

  • Соціальні процеси мають вірогідний характер (театральний жанр “happeness”).

  • Емерджентність, мінливість, множинність – постійні риси соціальних явищ.



Рецензія:

  • Валлерстайн И. Социальное изменение вечно? Ничто никогда не меняется? // Социс. – 1997.– №1. – С. 8-22

  • Реферат:

  • Що означає “мислити соціологічно”?

  • Миллс Ч.Р. Социологическое воображение // пер. с англ. О.А.Обремко. М.: Nota Bene, 2001. – 264 с.

  • Монсон П. Лодка на аллеях парка. Введение в социологию. М.: Весь мир, 1995. – 216 с.

  • Бауман З. Мыслить социологически. М.: Аспект-Пресс, 1996. – 255 с.

  • Бергер П. Приглашение в социологию. Гуманистическая перспектива. М.: Аспект-Пресс, 1996. – 264 с.



  • Дякую за увагу!




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка