Лекція-презентація для Київського міського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації іміджмейкінг



Дата конвертації03.06.2016
Розмір445 b.


ЛЕКЦІЯ-ПРЕЗЕНТАЦІЯ для Київського міського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації

  • ЛЕКЦІЯ-ПРЕЗЕНТАЦІЯ для Київського міського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації

  • ІМІДЖМЕЙКІНГ

  • Автор:

  • ГРИЦЯК Наталя Вітіславна,

  • доктор наук з державного управління,

  • професор


ІМІДЖМЕЙКІНГ

  • Мета: оволодіння знаннями та навичками практичного іміджмейкінгу.

  • Цілі: ознайомити слухачів з понятійно-категоріальним апаратом іміджмейкінгу, його соціально-психологічною природою та суспільно-політичною роллю та основними технологіями впровадження.

  • Загальні відомості: короткий курс практичного іміджмейкінгу

  • Аудиторія: державні службовці



ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

  • Вступ до навчальної дисципліни. Явище іміджмейкінг та його соціально-психологічна природа.

  • Технологія іміджування: позиційне подання організації та самопрезентації.

  • Соціально-психологічні аспекти іміджмейкінгу

  • Комунікативний процес і механізми його дослідження.

  • Ідеологічні засади та основні етапи формування іміджу організації.

  • Засоби масової інформації –важливий інструментарій формування іміджу.

  • Політична іміджелогія

  • Стан, перспективи й тенденції розвитку іміджмейкінгу в Україні та світу.



Тема 1: Вступ до навчальної дисципліни. Явище іміджмейкінг та його соціально-психологічна природа

  • ПЛАН

  • Явище імідж. Соціально-психологічна природа іміджу.

  • Сприйняття і реальна дійсність.

  • Роль іміджу в оцінці соціальних явищ та процесів.

  • "Анатомія" соціального іміджу. Основні складові характеру іміджу.

  • Особливості сприйняття складових іміджу різними групами громадськості.

  • Типологія іміджів.

  • Іміджмейкінг у системі забезпечення цілеспрямованого управління громадською думкою.



Явище імідж. Соціально-психологічна природа іміджу.

  • Іміджмейкінг у буквальному перекладі з англійської означає “вироблення іміджу”.

  • Основним поняттям у цьому процесі є “політичний імідж” (від англійського слова image, яке означає зображення, ікону, подібність, копію, уявний образ, символ, зразок).

  • Імідж – уявний образ людини, групи, організації, події, процесу чи явища, який створюється професійними іміджмейкерами (буквально “творцями іміджів”) у свідомості аудиторії.

  • Імідж – не просто психічний образ свідомості як відображення реальності. Це спеціально модельоване цілеспрямоване “відображення відображення”, тобто відображення образу, вже створеного професіоналами на основі деякої реальності.



Імідж - це не дзеркало, а скоріше “задзеркалля” – віртуальний образ, що містить чотири компоненти, які можна розглядати ще й як рівні структури іміджу

  • Перший компонент – це основа, база, деякий “вихідний матеріал” (політик, партія чи організація, подія, що відбулася і т.д.), попередньо опрацьований з метою мінімізації його негативних та максимізації позитивних рис у відповідності з основними параметрами оптимальної моделі іміджу, розробленої іміджмейкером.

  • Другий компонент – це сама обрана модель іміджу, накладена на попередньо підготовлений вихідний матеріал.

  • Третій компонент – неминучі спотворення, що вносяться каналами трансляції іміджу (перш за все, засобами масової інформації) і способами його масового тиражування.

  • Четвертий компонент – результат активної психічної роботи аудиторії чи окремого суб’єкта сприйняття з реконструкції цілісного підсумкового іміджу у своїй свідомості на основі нав’язуваної зовні моделі, але з врахуванням власних внутрішніх уявлень.



Іміджеві характеристики у політиці умовно поділяються на

  • психофізіологічні (такі, як активність, агресивність, сила чи міць, а також протилежні їм),

  • особистісно-комунікативні (на практиці пов’язані з каналом передачі інформації, такі як фото- чи телегенічність, тембр голосу, акцент),

  • соціальні (моделюючі виключно людські якості, що сприймаються людьми як позитивні – доброта, чуйність),

  • міфо-символічні (що наближують об’єкт до стереотипних уявлень аудиторії) і

  • професійно-політичні (що відображають експектації, вимоги та очікування масової аудиторії по відношенню до зовнішніх і, частково, внутрішніх вимог про дану професію)



Порівняльний аналіз різних іміджевих характеристик



Основні риси іміджу політика

  • Індивідуально-особистісні риси: виключність (“ексклюзивність”), впевненість у собі та у своїй справі (до самовпевненості), сила.

  • Соціальні риси: позиція “служителя суспільству”, турбота про людей, добре знання їх проблем, прагнення покращувати життя.

  • Особистісно-енергетичні риси: ентузіазм, бадьорість, оптимізм, провокування позитивних емоцій.

  • Соціально-енергетичні риси: вміння впливати на людей, рішучість, енергія, воля, наполегливість.

  • Соціально-моральні риси: високі моральні якості, відповідність “суспільному ідеалу”.



У сучасній американській політичній рекламі найважливішими вважаються три основні характеристики політика:

  • високий інтелект (у діапазоні від різнобічних знань і блискучої освіти Дж.Кенеді до загостреної інтуїції, здорового глузду і “практичної хватки” Р.Рейгана);

  • великій внутрішній потенціал (сила особистості, рішучість, цілеспрямованість, енергія, воля і т.д.)

  • високі моральні якості (чесність, порядність, вірність слову).



Вітчизняні моделі акцентують увагу на трьох інших факторах:

  • особистість (харизма, цілеспрямованість, інтелект, моральність, потенціал);

  • ставлення (до країни, народу, соратників, самого себе);

  • поведінка і діяльність (лідерські – як в екстремальні моменти, так і у звичайному житті).



Психологічна структура іміджу політика

  • Операції з “просування” політика складаються з трьох основних пунктів:

  • відбір тих характеристик, які аудиторія вважає важливими для кандидата на даний посаду;

  • втілення цих характеристик в образ кандидата;

  • “продаж” цього образу кандидатам.



Структура іміджу

  • образ-знання, який несе інформацію про зовнішність політика, його поглядах, біографії та родині;

  • образ-значення сприйняття політичного об’єкта, що має смислове забарвлення;

  • образ споживацького майбутнього – образ такого бажаного стану політка, досягненню якого треба сприяти (наприклад, голосуючи за нього на виборах). Одночасно з образом споживацького майбутнього, існує ще

  • образ-прогноз, який відображає сприйняття бажаної ситуації як ймовірної чи неймовірної.



Зовнішні компоненти іміджу політика

  • Основним компонентом іміджу сучасного політика є не речові ознаки влади, а його:

  • обличчя,

  • зачіска і інші “черепно-лицьові ознаки”,

  • одяг та аксесуари,

  • Міміка, пантоміміка, жестикуляція,

  • мова (дикція, тембр голосу, темп і особливості мови, наявність в ній своєрідних обертів, приказок, афористичних фраз).



Вербальна комунікація допускає чотири основні дистанції, на яких має вестись спілкування (відкрив Е.Холл)

  • інтимна дистанція (0,15 – 0,46 метра) – так спілкуються діти, батьки, подружжя, коханці, родичі, близькі друзі;

  • особиста дистанція (0,46 – 1,2 метра) – це спілкування на офіційному прийомі, дружній вечері;

  • загально соціальна дистанція (1,2 – 3,6 метра) – на такій віддалі ми тримаємося від сторонніх людей;

  • публічна дистанція (більше як 3,6 метра) – саме така дистанція має дотримуватися між виступаючим та аудиторією.



В іміджі політика важливими є наступні групи якостей:

  • ексклюзивність, впевненість у собі та своїй справі, сила;

  • позиція служителя суспільства, турбота про людей, добре знання їх проблем, бажання покращити їх життя;

  • ентузіазм, бадьорість, оптимізм, провокування позитивних емоцій;

  • рішучість, енергійність, воля, наполегливість;

  • високі моральні якості;

  • вміння впливати на людей.



ПЕРФОМАНС ЯК ЕЛЕМЕНТ ПОЛІТИЧНОГО ІМІДЖУВАННЯ

  • Перфоманс – це діяльність, що здійснюється індивідом чи групою в присутності і для іншого індивіда чи групи (Р.Шехнер)

  • “Теорія перфомансу”претендує на пояснення різних типів колективної комунікативної поведінки. Під таке визначення підпадають як театральні дійства, так і близькі до них різні побутові події (хрестини, весілля, похорон), соціальні (пікети, мітинги, демонстрації) і політичні (наприклад, коронація монарха або інаугурація президента) церемонії.



В англійській мові слово performance має велику кількість значень

  • В якості іменника нашого трактування відповідають наступні значення: “вчинок”, “вистава”, “спектакль”, “концерт” і навіть “кіносеанс”, а також “трюки” і “фокуси”.

  • В якості дієслова в даному випадку найбільш за все використовуються такі трактування, як “представляти”, “грати п’єсу”, “виконувати роль”, “малювати”, “показувати фокуси” і навіть “робити трюки” (про дресированих тварин).



Політичний перфоманс

  • - це спеціальна, як правило, символічна і, звичайно, ритуальна діяльність, що здійснюється індивідом чи групою в цілях вразити іншого індивіда, групу чи маси людей. Тобто, це спеціальна діяльність для виробництва Вчинків, що створюють потрібне враження і, тим самим, лягають в основу іміджів.



Г.Почепцов:

  • “ В політиці принципово не буває індивідуальних подій. Кожний її прояв – це масова подія. Причому не просто пасивних вихід на масову аудиторію, але й достатньо активна робота з аудиторією, що приймає стандартизовані форми. Це організована заздалегідь комунікативна подія, відпрацьована, що враховує суттєву роль глядачів”



Іміджева легенда

  • Маси як носії і хранителі іміджу політика мають пам'ятати про його минулі перфоманси. У політиці не буває вакууму. Якщо в політика немає можливості робити реальні Вчинки сьогодні, потрібний красивий «міф про минуле».

  • Іміджева легенда — це необхідна інформаційна основа іміджмейкинга, рекламної кампанії, політичного консалтингу. Технологічно це історія іміджу політика, викладена гарними словами, яка малює той образ, який політик або кандидат у політики має намір пред'явити своїм виборцям.



Легенда

  • це така структура свідомості, що здатна жити сама по собі, без будь-якого втручання.

  • Результат роботи з популяризації іміджу кандидата — це створення своєрідної легенди, де перемішані правда і неправда, реальні досягнення і фантазії виборців про кандидата.



Передвиборча іміджева легенда включає два основних аспекти:

  • біографічні данні та

  • виклад передвиборчої платформи (короткий, але змістовний).

  • Іміджева легенда повинна будуватися як сукупність Вчинків, що дана людина зробила протягом свого життя. У даному випадку Вчинком можна подати багато чого: і втеча підлітка з домівки «на афганську війну», і розлучення після невдалого шлюбу, і навіть те, що кандидат потрапив до в'язниці в молодості.



Біографія політика

  • Ефективна політична біографія повинна бути викладена від імені самого кандидата, причому в максимально емоційному ключі.

  • Н., початок біографії Білла Клінтона, підготовленої до президентських виборів: «Я народився в невеликому містечку Надія, через три місяці після смерті мого батька». За однією невигадливою фразою відразу вибудовується великий асоціативний ряд.

  • Н., біографія президента США Джиммі Картера: «Я фермер... у мене немає великих грошей... я усім зобов'язаний народу». (Для довідки: у той час його річний доход уже складав 2,5 млн доларів).



Увага: біографія!

  • Допустимо, що в рекламній листівці написано: "Іванов І.П. народився в 1938 році в родині селянина. Після закінчення школи вступив у Політехнічний інститут. У 1961 році прийшов на електромеханічний завод на посаду майстра ділянки. За тридцять три роки роботи на заводі дійшов до посади Генерального директора АТ «Електромеханічний завод». Іванов І. П. — гарний організатор, досвідчений господарник, грамотний фахівець. Не випадково колектив заводу висловив йому довіру, висунувши кандидатуру свого директора в кандидати..." Нудно і нецікаво. Такий початок навряд чи зацікавить виборця, ну, хіба що задовольнить цікавість, не більш.

  • Той же самий біографічний матеріал можна подати в символічному вигляді, наприклад, так: "Син розкуркуленого селянина, Іванов І. П. знає проблеми простої людини не від когось. Дитина війни, він пережив багато труднощів і позбавлень. Йому довелося працювати в полі й коло верстата, жити в бараку, комуналці, хрущовці. Зараз Іванов І. П. — директор найбільшого підприємства галузі, у нього прекрасна квартира, велика родина, але все, чого він здобув в житті — він здобув власною працею. Його позиція: «Добробут директора повинен залежати від добробуту робітників!» Кандидат Іванов І. П. свідомо прагне в політику, оскільки вважає, що відродити економіку країни сьогодні можливо тільки політичними засобами..."



Прийоми-символи

  • Символ «безневинної жертви» — син розкуркуленого, дитя війни — викликає у виборців співчуття до долі кандидата.

  • Символ «людина з народу» ламає бар'єри між претендентом і виборцями.

  • Символ «людина, що зробила себе сама» — показує кандидата самостійним, цілеспрямованим і відводить можливі підозри про опіку з боку впливових осіб.

  • Символ «людини, приреченої на успіх» показує, що даний кандидат — «переможець по життю». Це корисно супроводжувати ненав'язливими прикладами: усе, за що б не брався, він робить з успіхом. Звідси висновок: виходить, йому можна довірити і депутатський мандат.

  • Символ «людини моральних принципів» показує кандидата чесним, турботливим, уважним до простих людей. Це практично безпрограшний варіант: люди завжди на це «купуються».

  • Символ «особисте бажання зайняти виборчу посаду» підкреслює високі вимоги політика до самого себе.



«Соціальне походження» політика

  • В міру розвитку демократії відбувався перехід від демонстрації «родовитості» і «високого походження» до «простоти» і «народності».

  • Одним з перших «простим» походженням почав вихвалятися А.Гітлер. Потім на це почали спиратися американські президенти і радянські генсеки. Р.Рейган народився в Діксоні, штат Іллінойс, а Б.Клінтон — у містечку Хоуп ( «Надія») в Арканзасі. Це допомагало, але цього не завжди вистачало. Тоді з'явилися інші елементи біографії.

  • Якщо політик не може знайти свій "простий початок", він повинен знайти якусь заміну йому — звичайно це позбавлення чи страждання. Так Франклін Делано Рузвельт використовував свою фізичну неміч як символічний замінник злиднів простого походження.

  • Дослідники вважають, що «міф про Попелюшку» є набагато вдалішим засобом входження в масову свідомість, а ніж щось аристократичне. Адже Попелюшка — завжди переможець, вона обходить мачуху і сестер, а масова свідомість любить міфологію переможців.

  • Місце й обставини народження, соціальне походження і розповідь про батьків повинні плавно переходити у своєрідний «звіт» про власні здійснення.



Власні досягнення

  • мають демонструвати головне, що цінують люди: неординарність людини, його давню готовність до лідерства, що вже підкріплювалася визнанням людей.

  • Тут все може виявитися доречним — від комсорга до керівника дисидентської організації чи ватажка хуліганської зграї, що відсидів свій строк - питання в тому, на яку цільову групу розрахований той чи інший варіант іміджевої легенди.



Професійна діяльність

  • Не даремно в усьому світі на посаду лідера держави могли претендувати тільки люди, що мали досвід державного керування в масштабах регіону. Так, переважна більшість президентів США у минулому - губернатори штатів.

  • Втім, професійний досвід необов'язково повинен бути пов'язаний з державним управлінням. Він може відноситися до будь-якої сфери, найголовніше — щоб він був успішним. Людям зрозуміло, коли на пост національного лідера претендують хоч в чомусь успішні люди — всім відомий лікар-офтальмолог, популярний кінорежисер, бойовий генерал. І навпаки, незрозуміло, чому в політику йдуть люди, невідомі, невизнані навіть у своїй професії.



"Що за людина цей кандидат?"

  • Для виборця важливо:

  • хто були батьки кандидата?

  • як його виховували?

  • ким працює його дружина?

  • скільки в кандидата дітей?

  • як він до них відноситься?



“Чому ти хочеш прийти до влади, тобто встати над нами?”

  • Вольтер колись зауважив: «Пристрасть панувати — самий хворобливий з усіх станів душі». Цього підсвідомо і побоюються люди — того, що до них звертається черговий владолюбець.

  • Пояснюючи мотиви свого «ходіння у владу», політик повинен знайти такі слова, щоб виборці не запідозрили його в цій пагубній пристрасті.



Варіанти мотивів:

  • Можна йти в політику тому що:

  • виявляється, ви завжди займалися нею — просто треба «виходити на новий рівень»;

  • потрібна влада «для вирішення проблем простих людей», що завжди були вам близькі;

  • ви виявилися «виштовханим у політику самим життям»;

  • можна бути «жертвою політики».

  • Пояснення можуть бути різними, але вони, по-перше, повинні бути, а по-друге, повинні бути зрозумілими і переконливими.

  • Досить часто такі пояснення зв'язуються з політичною програмою або з передвиборчою платформою.

  • За відсутності інших пояснень завжди існує зручне відсилання — людина йде в політику «для здійснення своєї політичної програми».



Передвиборча платформа (програма)

  • Під програмою маються на увазі добре обґрунтовані пропозиції щодо поліпшення життя виборців і вирішення значущих для суспільства проблем.

  • Програма повинна містити в собі:

  • преамбулу — коротка декларативна заява під девізом: «На тому стою і не можу інакше».

  • основні ідеї й ініціативи політика.

  • У програмі містяться оцінки поточної соціально-політичної і життєвої ситуацій, але що ще більш важливо, виборцям пропонується життєва перспектива, світло вкінці. У програмі необхідно наочно показати, в якому напрямку повинно розвиватися суспільство, причому це повинен бути зрозумілий і реалістичний шлях.

  • Програма вселяє надії в тих, хто засумнівався і зміцнює дух тих, що увірували. Це майже духовний текст, покликаний надихнути людей

  • Звідси висновок: політична програма повинна уникати наукоподібного теоретизування. Це скоріше духовний маніфест, ніж технічне обґрунтування якогось проекту.



«За що він бореться?»

  • Важко переконати людей проголосувати за політика, що обіцяє побудувати підземний перехід у випадку його обрання до Верховної Ради.

  • Програма — це не довгі нудні тексти, а те враження, що залишається у виборців щодо суспільно-політичних ініціатив кандидата, що дозволять поліпшити їхнє життя.



Роль менталітету виборців

  • Програма кандидата повинна відповідати настроям, мові, менталітету виборців, яких кандидат повинен залучити на свою сторону.

  • Першим критерієм ефективної програми є її ясність і зрозумілість для виборців. Програма повинна відповідати на запитання виборця: "Що я буду мати з цього?", тобто бути гранично прагматичною.

  • Разом з тим у діючій програмі завжди міститься суспільний елемент, що піднімає пересічну людину до рівня громадянина, створює почуття спільності, слугує ідентифікаційною міткою для членів спільноти.

  • Тобто необхідний баланс між «шкурною» зацікавленістю людей і «шляхетними», «загальнолюдськими» устремліннями.



Роль та способи “послання” до виборців

  • Політична кампанія — це процес комунікації: виробити правильне "послання", направити це "послання" правильній групі виборців і знову і знову повторювати "послання" — от суть політичної кампанії

  • Для масових каналів існують шість основних «ходів».

  • 1. Участь політика в телевізійних аналітичних програмах, де він ставить «проблему» і пропонує свої шляхи її вирішення.

  • 2. Короткі інтерв'ю для новостійних передач на програмні теми.

  • 3. Спеціальні прес-конференції в цьому ж ключі.

  • 4. Залучення відомих людей, що можуть прокоментувати виступ політика.

  • 5. Публікація спеціально підготовлених фундаментальних аналітичних статей, присвячених програмі даного політика.

  • 6. Організація «відгуків» на газетні публікації і виступи, у тому числі дискусійного характеру.



Насамкінець

  • Виборець не довіряє абстрактним ініціативам: потрібно, щоб вони виростали з життя і специфічного досвіду кандидата, відповідали його характеру і конкретному враженню, що склалося чи складається в суспільній думці.

  • Імідж кандидата повинен бути одночасно й оригінальний і типовий, він повинен бути як всі, і разом з тим, виділятися з юрби.

  • Імідж кандидата є своєрідним свідченням "істинності" чи "неістинності" самого кандидата



Питання для дискусії

  • Які основні компоненти іміджу політика?

  • У чому полягають, на Вашу думку, особливості психологічної структури іміджу політика?

  • Яким чином, на Вашу думку, мають формуватися взаємовідносини іміджмейкера та політичного консультанта?

  • Навіщо взагалі імідж політику? Чи не краще бути самим собою?



Теми творчих робіт

  • Мова рухів як невербальний компонент іміджу політика.

  • Імідж сучасного політика (П.І.Б.): природність чи набута якість.



Питання для самоперевірки

    • У чому полягають особливості сприйняття політичного іміджу?
    • Як Ви розумієте зміст соціокультурної складової іміджу політика?
    • Які риси національної свідомості особливо важливі для сприйняття політичного іміджу?
    • Чи впливає система цінностей виборців на сприйняття ними політичного іміджу?
    • Як впливають соціально-економічні фактори на сприйняття політичного іміджу масовою аудиторією?
    • Охарактеризуйте компоненти зовнішності політика як складові його іміджу.
    • Визначте тип одягу політика, який буде позитивно впливати на його позитивний політичний імідж серед населення України (або на вибір - Франції, Фінляндії, Польщі та ін.)


Проблеми для самостійного вивчення

  • Аксесуари в іміджбілдінгу політика.

  • Соціологічний вимір ефективного сприйняття іміджу політика.



Література

  • Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз. – К., 2002.

  • Ольбик А.С. Президент. – Донецк, 2002.

  • Ольшанский Д.В., Пеньков В.Ф. Политический консалтинг. – СПб.: Питер, 2005. – 448 с.

  • Политическая имиджелогия / Под ред. А.А.Деркача, Е.Б.Перелыгиной и др. – М.: Аспект Пресс, 2006. – 400 с.

  • Почепцов Г.Г. Имидж & выборы. Имидж политика, патрии, президента.– Киев: АДЕФ-Украина, 1997.

  • Почепцов Г.Г. Имиджелогия. – М., 2000.

  • Почепцов Г.Г. Информационно-политические технологии. – М., 2003.

  • Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз для профессионалов. – М., 2001.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка