Лекція стилістика. Стиль. Функціональні стилі. Література



Дата конвертації29.05.2016
Розмір527 b.


Сучасна українська літературна мова. СТИЛІСТИКА


ЛЕКЦІЯ 1.

  • Стилістика. Стиль.

  • Функціональні

  • стилі.



ЛІТЕРАТУРА

  • ОБОВ’ЯЗКОВА

  • 1. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000.

  • 2. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2005.



ЛІТЕРАТУРА

  • ДОДАТКОВА:

  • Brozović D. Standardni jezik. – Zagreb: Matica Hrvatska, 1970.

  • Filipović R. Teorija jezika u kontaktu. (JAZU) – Zagreb: Školska knjiga, 1986.

  • Filipović R., Menac A. Engleski element u hrvatskome i ruskom jeziku. – Zagreb: Školska knjiga, 2005.

  • Fink-Arsovski Ž. Hrvatsko-slavenski rječnik poredbenih frazema. - Zagreb: Knjigra, 2006.

  • Katnić-Bakaršić M. Lingvistička stilistika. – Research support scheme, 1999.

  • Menac, A. Hrvatska frazeologija. – Zagreb: Knjigra, 2007.

  • Menac A., Trostinska R. Hrvatsko-rusko-ukrajinski frazeološki rječnik. – Zagreb: Zavod za lingv. FF Sveuč. u Zagrebu, 1993.

  • Mihaljević, M. Frazemi kroz funkcionalne stilove. Jezik : časopis za kulturu hrvatskoga književnog jezika. - 53 (2006), 1 ; str. 1-15.

  • Muhvić-Dimanovski V. Neologizmi:Problemi teorije i primjene. – Zagreb: FF press, 2005.

  • Pranjković, I. Funkcionalni stilovi i sintaksa. Suvremena lingvistika . - 22 (1996), 1-2 ; str. 519-527.

  • Silić J. Funkcionalni stilovi hrvatskoga jezika. – Zagreb, 2006.



ЛІТЕРАТУРА

  • Sočanac L., Žagar-Szentesi O., Dragičević D. i dr. Hrvatski jezik u dodiru s europskim jezicima. – Zagreb, 2005. Šarić L. Antonimija u hrvatskome jeziku: semantički, tvorbeni i sintaktički opis. – Zagreb: Hrvatska sveučilišna naklada, 2007.

  • Tafra, B. Od riječi do rječnika. – Zagreb: Školska knjiga, 2005.

  • Tošović, B. Funkcionalni stilovi. – Sarajevo: Sjetlost , 1988.

  • Trostinska, R., Popović, M. O međujezičnoj homonimiji, hrvatskosrpsko-ruskoj i hrvatskosrpsko-ukrajinskoj. - Rječnik i društvo - Zagreb: HAZU. - Str. 299-305.

  • Ставицька Л. Арґо, жарґон,сленґ. – К.: Критика, 2005.

  • Ставицька Л. Український жарґон. Словник. – К.: Критика, 2005.

  • Ставицька Л. Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників. Обсценізми, евфемізми, сексуалізми. – Київ: Критика, 2008.

  • Ужченко, В.Д., Ужченко, Д.В. Фразеологія сучасної української мови. – Київ: «Знання», 2007.



ЗАВДАННЯ СТИЛІСТИКИ

  • навчити студентів розрізняти особливості українського мовлення в різних сферах функціонування мови (у повсякденній, офіційній, науковій, публіцистичній сферах і в художній літературі) та різноманітних мовленнєвих ситуаціях;

  • навчити студентів свідомо відбирати українські мовностилістичні засоби для повноцінної й ефективної передачі відповідної інформації;

  • розвинути у студентів вміння й навички порівняльно-стилістичного аналізу;

  • підготувати студентів до перекладу різножанрових текстів.



СТАНОВЛЕННЯ СТИЛІСТИКИ

  • ІМПРЕСІОНІСТИЧНА

  • СТРУКТУРАЛІСТСЬКА

  • ПОСТСТРУКТУРАЛІСТСЬКА



ІМПРЕСІОНІСТИЧНА

  • Відзначається тим, що предметом її вивчення є літературний твір, тобто його мова.

  • Аналіз твору здійснюється меншою мірою з об’єктивної лінгвістичної точки зору, а значною мірою застосо-вуються суб’єктивні критерії.

  • Для стилістів цієї школи форма і зміст є двома протилежними категоріями, а, аналізуючи форму певного твору, стилісти намагаються дати цьому творові оцінку щодо досягнутого серед читацької публіки успіху і т.п.

  • Багато в чому дискурс імпресіоністичної стилістики наближається до дискурсу есе чи критичних статей, і є віддаленим від наукового лінгвістичного підходу.



СТРУКТУРАЛІСТСЬКА

  • Впродовж останніх десятиріч домінує саме ця стилістична школа. ЇЇ представники – це лінгвісти-структуралісти, які вважають, що з допомогою строгих лінгвістичних підходів можливо глибше і точніше проаналізувати літературні тексти, тобто визначити їх стиль, а з іншого боку можна аналізувати не тільки літературні тексти, а й усі інші види текстів.



СТРУКТУРАЛІСТСЬКА

  • Лінгвостилістика цього типу вивчає мову літературних творів, мову певного автора/письменника чи групи письменників (звідси походять заголовки типу Мова сучасної прози/поезії/драми і под.).

  • Лінгвістів-структуралістів у художній літературі перш за все цікавить мова.



ПОСТСТРУКТУРАЛІСТСЬКА

  • ПС витлумачується як критичний аналіз дискурсу як політичного процесу, в якому «інтерпретація є невіддільною від аналізу; тлумачення є невіддільним від дескрипції; критика є невіддільною від практики» (Birch, 1994).



ІНШІ НАПРЯМКИ У СТИЛІСТИЦІ



Стилістика як наука про виражальні засоби

  • Її засновником є француз Шарль Баллі (Charles Bally). Предметом вивчення цієї галузі Ш. Баллі вважав “емоціональну експресію елементів мовної системи, а також взаємодію мовленнєвих фактів, які сприяють формуванню системи виражальних засобів тієї чи іншої мови”



Стилістика певної особи

  • Вивчає перш за все мову окремої особи, тобто мову письменників і, крім цього, на думку Жана Жіроду (Guiraud) вивчає генетичні зв’язки між мовою і тим, хто нею користується.



Контрастивна (зіставно-протиставна) стилістика

  • Вивчає стилістичні явища двох мов на основі зіставлення.

  • Цей різновид стилістики показує різницю між стилістемами в різних мовах, різницю у функціонально-стилістичній приналежності окремих мовних одиниць існування різних стилів і підстилів.

  • Практичне застосування даної стилістики можливе при перекладі з однієї мови на іншу, при складанні підручників, а також формуванні стилістичних знань, умінь і навичок у осіб, які вивчають іноземну мову.



Функціональна стилістика

  • Є частиною структуралістської стилістики.

  • Її завдання – вивчення теорії, класифікація і опис функціональних стилів, підстилів і жанрів.

  • Зародилася ФС в Росії під впливом Празького лінгвістичного гуртка.

  • ФС і нині найактивніше розвивається у слов’янських країнах.



ВАЗНАЧЕННЯ СТИЛІСТИКИ

  • Світлана ЄРМОЛЕНКО. “Нариси з української словесності...” (1999 р.)



ВАЗНАЧЕННЯ СТИЛІСТИКИ

  • О.Пономарів “Стилістика сучасної української мови” (2000 р.) :

  • Стилістика вивчає стилістичну диференціацію мови, її функціональні стилі. Це наука про виразові засоби мови, тобто про ті елементи, що приєднуються до власне вираження думки, супроводжують семантичний зміст висловлюваного – емоційно-експресивні та оцінні моменти мовлення” (с. 5).



ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ СТИЛІСТИКИ

  • Перший етап – початковий (середина ХІХ ст. – поч. ХХ ст.)



Перший етап – початковий (середина ХІХ ст. – поч. ХХ ст.)

  • ПЕРСОНАЛІЇ

  • В умовах переслідування царизмом української мови її

  • самобутність відстоювали в середині ХІХ ст.

  • М.Максимович, Л.Лавровський, І.Срезневський, пізніше –

  • О.Потебня, П.Житецький, у Галичині й Закарп. Україні

  • І.Вагилевич, О.Левицький, Я.Головацький, О.Огоновський

  • та ін.

  • ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ

  • Мова Т.Шевченка, І.Франка, М.Коцюбинського,

  • Л.Українки, П.Мирного та ін.



Перший етап – початковий (середина ХІХ ст. – поч. ХХ ст.)

  • ПРАЦІ

  • О.Потебня:

  • “Из записок по теории словесности”

  • (Харків,1905р.),

  • “З лекцій теорії словесності”(1-ше вид. рос. мовою

  • – Харків, 1894, 1-ше вид. укр. мовою – Харків,

  • 1930р.),

  • розділи праці “Мысль и язык”(Харків, 1862р.).

  • І.Франко:

  • “Із секретів поетичної творчості” (Львів, 1898р.) -

  • сформульовано низку понять стилістики й

  • поетики на матеріалі творчості українських

  • письменників.



Другий період – етап становлення (20–ті – 50-ті роки ХХ ст.)

  • ПЕРСОНАЛІЇ

  • Л.Щерба, В.Виноградов, Г.Винокур, Л.Булаховський, Борис Ткаченко, В.Ващенко, І.Білодід, Л. Паламарчук.

  • ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ

  • Мова художньої літератури (стиліст. засоби,

  • ритмомелодика) як сателіт у дослідженні історії укр.

  • літ. мови.



Другий період – етап становлення (20–ті – 50-ті роки ХХ ст.)

  • ПРАЦІ

  • Л.А.Булаховський: “Лекції з основ мовознавства” (1931-1932 рр.) - ввів лекції про стилістичні засоби, про ритмомелодику.

  • “Нариси з загального мовознавства” (К., 1955)- мова творів Т.Шевченка, М.Рильського та ін.

  • Борис Ткаченко: “Нарис української стилістики” (5 лекцій) - у теоретичній частині цієї праці, виданої в 1929 році у Харкові, простежується використання положень “Французької стилістики” Ш.Баллі, проте цінність її полягала у висвітленні стилістичних явищ української мови, залученні широкого матеріалу з художньої літератури, фольклору, народно-розмовної мови.



Другий період – етап становлення (20–ті – 50-ті роки ХХ ст.)

  • ПРАЦІ

  • В.Ващенко: “Мова творів Т.Г.Шевченка”

  • І.Білодід: “Т.Г.Шевченко в історії

  • української літературної мови”, а також

  • праці ученого про мову Ю.Яновського,

  • О.Довженка, М.Рильського та ін.

  • Л.Паламарчук: “Лексична

  • синоніміка художніх творів М.М.

  • Коцюбинського”.



Третій етап – вищий період розвитку (60-ті – 80-ті рр.)

  • ПЕРСОНАЛІЇ

  • А.Коваль, М.Жовтобрюх, В.Ващенко, І.Чередниченко.

  • ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ

  • Основним напрямком стає лінгвостилістика.

  • ПРАЦІ

  • М.Жовтобрюх: “Мова української преси” (1963), “Мова української періодичної преси” (1970).

  • А.Коваль: “Науковий стиль сучасної української літературної мови” (1970), “Закономірності розвитку українського усного літературного мовлення” (1965).

  • В.Ващенко: “Стилістичні явища в українській мові”(Харків, 1958).

  • І.Чередниченко: “Нариси з загальної стилістики сучасної української мови”(1962).



Четвертий, сучасний етап (початок 90-х років – до сьогодні)

  • ПЕРСОНАЛІЇ

  • О.Пономарів, С.Єрмоленко, Л.Мацько, О.Сербенська, М.Пентилюк, М.Пилинський, В.Радчук та ін.



СТИЛЬ

  • Походить від латинського stilus

  • “загострена паличка для писання”.



ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТИЛЬ

  • О.Пономарів:

  • Функціональний стиль − різновид

  • мовлення з властивими йому лексичними,

  • фразеологічними, морфолого-

  • синтаксичними, орфоепічно-

  • акцентуаційними засобами,

  • використовуваний для здійснення однієї з

  • функцій мови − спілкування, повідомлення

  • та впливу (ст. 6).



НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

  • Фонетичні/орфоепічні (вимова голосних і приголосних, наголошування).

  • Орфографічні (написання слів).

  • Лексико-фразеологічні (слововживання).

  • Граматичні (морфологічні (норми вживання слів у випадку їх видозмінювання) і синтаксичні (усталені зразки побудови речень)).

  • Стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов/потреб спілкування).




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка