Лірика Середньовіччя



Дата конвертації02.06.2016
Розмір498 b.



Лірика Середньовіччя

  • У період Середньовіччя (ХІІ-ХІVст.), у часи, коли «поэзия стала королевой европейской словесности» і навіть літописи та «Священное писание» отримували віршовані ритми, виникла перш за все лицарська лірика.



У відблиску меча читаю древню книгу і даму серця здалеку люблю.

  • У відблиску меча читаю древню книгу і даму серця здалеку люблю.

  • Л. Костенко



Трубадури

  • Європейська рицарська лірика виникла на півдні Франції, у Провансі, на межі ХІ-ХІІст.

  • Прованські поети називалися трубадурами

  • (від прованс. trobar – знаходити, творити, винаходити).

  • Відомо близько 460 імен поетів-трубадурів ( них – 30 жінок), а кількість пісень, складених ними, наближається до 2,5 тисяч



Виникла поезія трубадурів із народних провансальських хороводних пісень; значний вплив на їх творчість справила і арабська поезія





  • Середньовічні поети створили не тільки надзвичайну культуру, а й своєрідну культуру кохання.

  • Любовна лірика посіла провідне місце в літературі ХІІст., зокрема в Провансі.

  • В цей час розквітла “придворная рыцарская культура”



  • Лицарі, займаючись війнами, все ж повинні були володіти “светскими изящными манерами”

  • Вся ця придворна ввічливість і називалася

  • КУРТУАЗІЄЮ



Куртуазна поезія розпочалася з культу “Прекрасної Дами”

  • Прекрасна дама – дружина сюзерена (феодала), якій хотіли прислужитися васали (лицарі)

  • Співці-трубадури прославляли її як мадонну, вважаючи, що “сам бог создаёт прекрасную даму”



Куртуазна лірика мала різні форми:

  • Кансона – пісня, з вишуканою та складною будовою строфи, що оспівує лицарське кохання.

  • Пасторела – пісня, де зображується зустріч лицаря з пастушкою та їх суперечка.

  • Сирвентес – строфічна пісня, присвячена політичним і громадським темам (містить особисті виступи поета проти ворогів).



  • Тенсона – вірш-діалог двох поетів на політичну, філософську та любовну тему.

  • Альба – строфічна пісня, де змальовується розставання закоханих вранці після таємного побачення та уславлюється взаємність почуттів.

  • Серена – вечірня пісня кохання. Прототип серенади.

  • Балада – жанр, пов’язаний з народними піснями та травневими обрядами, що супроводжувались танцями.



  • Для куртуазної літератури характерне заглиблення у внутрішнє життя.

  • Кожен жанр був пов’язаний із певним змістом, темою і мав свій “арсенал” “кліше”.

  • Індивідуальність поета виявлялась у:

  • прагненні створити нові метричні чи строфічні варіанти;

  • у новизні мелодії;

  • у мистецтві сполучення слів і наповненні їх новим змістом.

  • Центральною в ліриці була тема кохання (любов сприймалася як найвище благо, а здатність кохати – обов'язковим показником душевної досконалості та куртуазної доблесті

  • Куртуазне кохання переважно таємне

  • Часто невіддільне від “страждань”, “недуги” (кохання-хвороба)

  • Образи дами та закоханого в неї лицаря позначені рисами

  • традиційності



Поет визнавав себе васалом прекрасної дами; оспівував її достоїнства, красу і благородство; страждав через недосяжність мети



  • Від оспівування прекрасної дами, яка часто “холодна к влюблённому поэту”, співці переходили до змалювання природи, що її оточувала, зокрема весни, коли пернатий світ співає, прославляючи кохання.







Джауфре Рюдель – співець “кохання віддалік” – ідеального, чистого, благородного.

  • Мені під час травневих днів

  • Приємний щебіт віддалік,

  • Зринає в пам'яті без слів

  • Моє кохання віддалік.

  • Навік я неспокійний став,

  • І не ростуть квітки між трав,

  • Як зимно у душі мені.

  • Я щастя у житі зустрів

  • В моїм коханні віддалік.

  • Немає в світі кращих днів

  • Ні поблизу, ні віддалік!

  • Коли б я лиш надію мав,

  • У царство б маврів я помчав,

  • Обдертий весь, в самотині.



Уславився коханням до графині Триполітанської, яку ніколи не бачив, але полюбив за її великі чесноти і благородство.

  • Немає в світі кращих снів –

  • Примчать до неї віддалік,

  • І чуть слова її, мов спів,

  • І розмовлять не віддалік,

  • А віч-на-віч, щоб не шукав

  • Я більш її, щоб не страждав,

  • Щоб другом був її всі дні.

  • Щоб я від горя не смутнів,

  • Кохання тішить відддалік.

  • Далеко до її країв.

  • Даремно мріять віддалік.

  • Хоч цілий вік я мандрував,

  • Але я там ще не бував.

  • Безжальні думи навесні!

  • Сумним я від кохання став.

  • Щоб мучивсь я в



  • Яким настроєм перейнята канцона?

  • Про що мріє поет?

  • Ким він хоче бути для своєї дами серця?

  • Чим стало для поета його “кохання віддалік”?



Російський художник М. Врубель присвятив полотно “Принцеса Грьоза” відданому рицареві Джауфре Рюделю



Бертран де Борн (1140-1215) – сеньйор, уславився своїми сирвентами



Істиною “любов”ю” Бертрана

  • Люблю травневий світлий час

  • І ніжні квіти весняні,

  • Люблю, коли чарують нас

  • Пташині радісні пісні,

  • І тішусь я красою

  • Рясних наметів і шатрів,

  • Розкиданих серед лугів,

  • Де гасла ждуть до бою

  • Ряди уславлених полків,

  • І вершників, і скакунів.

  • Люблю я бачить як погнав

  • Юрбу озброєний загін.

  • Як мчать отари серед трав,

  • А військо лине навздогін,

  • І видно над рікою,

  • Як замок між гірських горбів



  • Що любить ліричний герой цієї поезії?

  • Чому початок вірша та його продовження дивують читача?

  • В яких рядках висловлюється ідея поезії?

  • Сформулюйте за сирвентою військовий кодекс рицаря. Чи актуальний він нині?



  • От монарха самого

  • До бездумной голи –

  • Люди мы, и оттого

  • Все достойны воли



  • Ваганти (vagantes) –

  • “бродячі люди”.

  • Так називали мандрівних поетів

  • переважно в германських землях,

  • в романських та в Англії їх звали голіардами, що старофранцузькою означає блазень.



В Середньовіччя вагантами були:

  • Мандрівні священники, що не мали своїх парафій;

  • Монахи-утікачі;

  • Попи-розстриги, котрі через одруження чи пияцтво втратили духовний сан;

  • Школярі та студенти



  • Розквіт поезії припадає на час, коли у Західній Європі спостерігався бурхливий розвиток міст, почали виникати світські навчальні заклади -школи та університети



  • Школярі вчаться благородним мистецтвам у Парижі, древнім класикам – в Орлеані, судовим кодексам – у Салерно, демонології – в Толедо, а добрим звичаям – “НІДЕ”



  • Лірика вагантів – поезія вільнодумна,

  • пустотлива, далека від аскетичних ідеалів середньовічного католицизму.

  • У своїх віршах ваганти оспівували радощі земного життя.

  • Їхній ідеал – безтурботні веселощі.



Тематика поезій



“Сповідь Архіпіїта…”

  • Не понурість вченого – гурт, веселий дотеп

  • Більш мене приваблюють, ніж медові соти.

  • Лиш Венері-владарці рад я слугувати:

  • Це ж бо діло вибранців, молодих, крилатих.

  • Йду, куди юнацтво йде; світ переді мною.

  • Дружний не з чеснотами – з блудом заодно я.

  • Насолоди прагну я більше, ніж спасіння,

  • Плоть цвіте, в душі, проте, не людина – тінь я.



  • Ось гріхи мої – мов на скатертині,

  • Все, про що злорадники вам доносять нині.

  • В душу власну глянути в них немає часу,

  • Хоч на блуд мій дивляться не з презирством – ласо.



  • Які провини визнає за собою Архіпіїт?

  • Як ставляться злорадникки до поета?

  • Чому саме так, на його думку?



Характерні риси поезії:

  • Всотала досвід релігійної лірики, античну традицію

  • Стиль відзначається багатством відтінків

  • Ваганти широко ввели риму в свої вірші

  • Чимало творів пройняті гіркотою безпритульного життя (самопародіювання)

  • Переважає любовна тематика

  • Ліричні мініатюри часто пов'язані з картинами сільської природи

  • (весна і любов –фольклорні символи оновлення всього живого)

  • Значне місце займає викривальна сатира



  • В Орден ми приймаємо

  • Чесних і лукавих,

  • Дужих, сили сповнених, немічних, кульгавих,

  • Виснажених старістю, Молодих і жвавих

  • До Венери жадібних

  • І до неї млявих…



Висновки

  • Провансальська лірика ХІ-ХІІст. – це перший досвід європейської авторської лірики народною мовою

  • Становлення її нерозривно пов'язане з куртуазним феноменом

  • Відчутний вплив античної, арабо-іспанської, латинської поезії

  • Сприяла виникненню французької, іспанської, португальської та становленню німецької, італійської лірики

  • Утверджувала нові морально-етичні ідеали -

  • любов до життя, кохання, повагу до жінки



  • Похмуре Середньовічччя вміло не тільки

  • молитися, а й веселитися, і не лише

  • рідними мовами, а й вченою латиною…




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка