Література українського романтизму



Дата конвертації03.06.2016
Розмір445 b.


Література українського романтизму


Поворотний період в історії нашого письменства – доба романтизму 20-50-х років XIX століття.

  • Поворотний період в історії нашого письменства – доба романтизму 20-50-х років XIX століття.

  • В центрі художньої системи стоїть яскравий винятковий, герой.

  • Одна з основних рис – звільнення особистості від гніту.

  • Ідеал романтиків – духовно багата особистість, яка шукає гармонію душі з природою і світом.



Визначальні риси романтизму:

  • Народність

  • Історизм

  • Прийняття буденності

  • Звеличення людського духу

  • Культ почуттів

  • Захопленість фольклором

  • Інтерес до фантастики



Жанри романтизму

  • Балада

  • Елегія

  • Послання

  • Оповідання

  • Повість

  • Роман

  • Романтична трагедія

  • Драма



Тематично-стильові течії

  • Фольклорно-побутова

  • Протистояння двох світів: реального і вигаданого.

  • Фольклор – частина природи і важливий чинник літератури.

  • “Маруся” Л. Боровиковського, “Козачі поминки” А. Метлинського, “Наталя” М. Костомарова, “За байраком байрак” Т. Шевченка.



Тематично-стильові течії

  • Фольклорно-історична

  • Принцип історизму – змалювання історії України за допомогою фольклорних образів.

  • Герої минулих епох проголошували ідеї, що мали стати зразком для наслідування.

  • Вцентрі подій стоїть козак – втілення волелюбного духу народу.



Тематично-стильові течії

  • Громадянська

  • Прагнення розбудити почуття національноїгідності.

  • Висока місія поета-митця, який повинен розв’язувати проблемиморального і суспільного буття.



Тематично-стильові течії

  • Психологічно-особистісна

  • Зосередження митців на внутрішньому світі людини.

  • Виникнення жанру монологу-сповіді.

  • Утвердження свободи, духовної незалежності людини.

  • Шукання істини, добра, справедливості.



Школи в українському романтизмі

  • I. Харківська школа романтиків

  • Левко Боровиковський, Амвросій Метлинський, Микола Костомаров, Михайло Петренко, Яків Щоголів.

  • Заслуга – “привчили освічену публіку до рідної мови.”



Школи в українському романтизмі

  • II. Львівська школа романтиків або “Руська трійця”- осередок національно-культурного і літературного відродження.

  • Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький.

  • Програма відродження української літератури на західноукраїнських землях.



Школи в українському романтизмі

  • III. Київська школа романтиків

  • Михайло Максимович, Тарас Шевченко, М. Костомаров, Пантелеймон Куліш, Василь Білозерський.

  • Гуртувалась навколо “Кирило-Мефодіївського братства.”

  • Збагатили літературу новою проблематикою, новими жанрами, художніми засобами.



Школи в українському романтизмі

  • IV. Петербурзька школа романтиків (українська громада в Петербурзі)

  • Т. Шевченко, М. Костомаров, П.Куліш,

  • В. Білозерський

  • Видання журналу “Основа”

  • Обговорення політичних і культурно-мистецьких проблем, питання освіти, видання книг для народу.







Вода шумить!.. вода гуля!.. На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: "Ловіться, рибочки, великі і маленькі!" Що рибка смик — то серце тьох!.. Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох, Чи то коханнячко?.. не зна він, — а сумує! Сумує він, — аж ось реве, Аж ось гуде, — і хвиля утікає!.. Аж — гульк!.. з води Дівчинонька пливе І косу зчісує, і брівками моргає!.. Вона й морга, вона й співа: "Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький? Коли б ти знав, як Рибалкам У морі жить із рибками гарненько, Ти б сам пірнув на дно к линам І парубоцькеє оддав би нам серденько!

  • Вода шумить!.. вода гуля!.. На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: "Ловіться, рибочки, великі і маленькі!" Що рибка смик — то серце тьох!.. Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох, Чи то коханнячко?.. не зна він, — а сумує! Сумує він, — аж ось реве, Аж ось гуде, — і хвиля утікає!.. Аж — гульк!.. з води Дівчинонька пливе І косу зчісує, і брівками моргає!.. Вона й морга, вона й співа: "Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький? Коли б ти знав, як Рибалкам У морі жить із рибками гарненько, Ти б сам пірнув на дно к линам І парубоцькеє оддав би нам серденько!



письменник, педагог, видавець. Народився 21 січня 1812 року на хуторі Убіжище Пирятинського повіту на Полтавщині.

  • письменник, педагог, видавець. Народився 21 січня 1812 року на хуторі Убіжище Пирятинського повіту на Полтавщині.

  • 1831 року закінчив гімназію. Того року на сторінках «Украинского альманаха» в Харкові побачив світ перший друкований твір Гребінки — вірш «Рогдаев пир».



Українські ліричні поезії, що виникли на ґрунті фольклору (“Човен”, “Українська мелодія”, “Маруся”, “Заквітчалася дівчина”).

  • Українські ліричні поезії, що виникли на ґрунті фольклору (“Човен”, “Українська мелодія”, “Маруся”, “Заквітчалася дівчина”).

  • Байки, які органічно повязані з народними прислівями (“Школяр Денис”, “Верша та Болота”).

  • Романс “Очи чорные”, російськомовні вірші (“Печаль”, “Скала”).

  • Збірка “Рассказы пирятинца”).

  • Повісті “Нежинский полковник Золотаренко”, “Кулик”.

  • Романи “Доктор”, “Чайковський”.

  • Нариси “Петербургская сторона”, “Хвастун”.



"Ні, мамо, не можи" нелюба любить!                            Нещасная доля із нелюбом жить.                            Ох, тяжко, ох, важко з инм річ розмовляти!                            Хай лучче я буду ввесь вік дівовати!"                                                         - Хіба ж ти не бачиш, яка я стара?                            Мені в домовину лягати пора.                            Як очі закрию, що буде з тобою?                            Останешся, доню, одна, сиротою!                                                         А в світі якеє життя сироті?                            І горе, і нужду терпітимеш ти.                            Я, дочку пустивши, мовляв, на поталу,                            Стогнать під землею як горлиця стану.                                                         "О мамо, голубко, не плач, ие ридай.                            Готуй рушники і хустки вишивай.                            Нехай за нелюбом я щастя утрачу;                            Ти будеш весела, одна я заплачу!"                                                         Ген там, на могилі, хрест божий стоїть,                            Під ним радо й вечір матуся квилить;                            "О боже мій-милий! що я наробила!                            Дочку, як схотіла, із світа згубила!"

  • "Ні, мамо, не можи" нелюба любить!                            Нещасная доля із нелюбом жить.                            Ох, тяжко, ох, важко з инм річ розмовляти!                            Хай лучче я буду ввесь вік дівовати!"                                                         - Хіба ж ти не бачиш, яка я стара?                            Мені в домовину лягати пора.                            Як очі закрию, що буде з тобою?                            Останешся, доню, одна, сиротою!                                                         А в світі якеє життя сироті?                            І горе, і нужду терпітимеш ти.                            Я, дочку пустивши, мовляв, на поталу,                            Стогнать під землею як горлиця стану.                                                         "О мамо, голубко, не плач, ие ридай.                            Готуй рушники і хустки вишивай.                            Нехай за нелюбом я щастя утрачу;                            Ти будеш весела, одна я заплачу!"                                                         Ген там, на могилі, хрест божий стоїть,                            Під ним радо й вечір матуся квилить;                            "О боже мій-милий! що я наробила!                            Дочку, як схотіла, із світа згубила!"



видатний український і російський історик, поет-романтик,один із перших літературних критиків, мислитель, громадський

  • видатний український і російський історик, поет-романтик,один із перших літературних критиків, мислитель, громадський

  • діяч.

  • Народився16 травня 1817 р. с. Юрасівка Острогозького повіту Воронезької губернії.

  • Співзасновник Кирило-Мефодіївського братства.

  • Дослідник творчості Котляревського, Квітки-Основяненка, Шевченка, Марка Вовчка.



Збірки “Українські балади”, “Гілка” (під псевдонімом “Ієремія Галка”).

  • Збірки “Українські балади”, “Гілка” (під псевдонімом “Ієремія Галка”).

  • Історична драма “Сава Чалий”.

  • Трагедія “Переяславська ніч”.

  • Повісті “Сорок літ”, “Казка про дівку Семилітку”.

  • Казки “Лови”, “Торба”.

  • Твори російською мовою “Черниговка”, “Кудеяр”, “Холоп”.



Зелений сад, зелений сад. Могила забриніла! Як гарно слухать, коли в ніч Маленький соловейко В квітках затлямка, засвистить Так приязно, любенької А тут вони ведуть танок! Хто гласи їх розлічить? Хто передом із їх іде? Хто зорі перелічить? Той на тополі, ті в кущах, Ті в вербах, ті в калині... Один біля могили сам Співає на ялині. Щебече він — не то співець Віршами люб'язними Кохання й радість розділя З серцями приязними. Затьохка він — не то біди Оплакує людськії, Жаль ллється в серце, як в квітки

  • Зелений сад, зелений сад. Могила забриніла! Як гарно слухать, коли в ніч Маленький соловейко В квітках затлямка, засвистить Так приязно, любенької А тут вони ведуть танок! Хто гласи їх розлічить? Хто передом із їх іде? Хто зорі перелічить? Той на тополі, ті в кущах, Ті в вербах, ті в калині... Один біля могили сам Співає на ялині. Щебече він — не то співець Віршами люб'язними Кохання й радість розділя З серцями приязними. Затьохка він — не то біди Оплакує людськії, Жаль ллється в серце, як в квітки



український поет-романтик.

  • український поет-романтик.

  • Народився у 1808 році на хуторі Кукуріківщина (тепер с.Забілівщина Борзнянського р-ну Чернігівської області) в сім'ї дрібного поміщика, нащадка старовинного козацько-старшинського роду.

  • Вірші поета були добре відомі в народі, поширювались у рукописних збірках, виконувались як народні пісні.



Не щебечи, соловейку, Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький, На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш, Неначе заграєш; Так і б'ється в грудях серце, Душу роздираєш. Як засвищеш голосніше, А далі тихенько: Аж у душі похолоне, Аж замре серденько. Зовсім трошки перестанеш, Лунь усюди піде; Ти в темну ніч веселися, І як сонце зійде. Твоя пісня дуже гарна, Ти гарно й співаєш: Ти, щасливий, спарувався І гніздечко маєш! А я бідний, безталанний, Без пари, без хати: Не досталось мені в світі Весело співати.

  • Не щебечи, соловейку, Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький, На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш, Неначе заграєш; Так і б'ється в грудях серце, Душу роздираєш. Як засвищеш голосніше, А далі тихенько: Аж у душі похолоне, Аж замре серденько. Зовсім трошки перестанеш, Лунь усюди піде; Ти в темну ніч веселися, І як сонце зійде. Твоя пісня дуже гарна, Ти гарно й співаєш: Ти, щасливий, спарувався І гніздечко маєш! А я бідний, безталанний, Без пари, без хати: Не досталось мені в світі Весело співати.





Дивлюсь я на небо та й думку гадаю

  • Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:  Чому я не сокіл, чому не літаю,  Чому мені, Боже, ти крилець не дав?  Я б землю покинув і в небо злітав.

  • Далеко за хмари, подальше од світу,  Шукать собі долі, на горе привіту  І ласки у зірок, у сонця просить,  У світлі їх яснім все горе втопить.

  • Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,  Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;  Чужий я у долі, чужий у людей:  Хіба ж хто кохає нерідних дітей?




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка