Людина – частина природи. Зв’язок людини з природою



Дата конвертації03.06.2016
Розмір444 b.



Людина – частина природи. Зв’язок людини з природою.

  • Людина – творіння природи, її унікальна і розумна частина. Природа й людина взаємопов’язані і впливають одна на одну.

  • Людина живе в оточенні тіл природи

  • Рослини дають їй продукти харчування, корм для свійських тварин, сировину для промисловості, речовину для виготовлення ліків тощо.

  • Тварини забезпечують людину цінними продуктами харчування. Вони є зручним видом транспорту у важкодоступних місцях земної поверхні (гори, пустелі) і в сільській місцевості. Хутро, шкіра та вовна деяких тварин забезпечують людину теплим одягом



Людина – частина природи. Зв’язок людини з природою.

  • Умови, необхідні для життя людини

  • Біологічні умови: вода, повітря, їжа, ґрунт, сприятливий клімат.

  • Соціальні умови: дім, родина, стабільне суспільство, професійний успіх, соціальне визнання, достовірна інформація.



Екологічні проблеми та їх розв’язування

  • Глобальні:

  • 1. Забруднення атмосфери:

  • парниковий ефект;

  • — руйнування озонового шару;

  • — кислотні дощі.

  • 2. Забруднення вод:

  • — зменшення кількості чистої питної води;

  • — загибель гідробіонтів;

  • — зменшення синтезування кисню водоростями.

  • 3. Вичерпання запасів корисних копалин.

  • 4. Забруднення ґрунту:

  • — зниження родючості та дефіцит їжі;

  • — хвороби рослин і тварин;

  • — збільшення кількості хвороботворних мікроорганізмів.

  • 5. Поява нових захворювань.



Охорона природи. Червона книга України.

  • Порушення рівноваги в угрупованнях, яке виникає з багатьох причин, у тому числі внаслідок виробничої діяльності людини, призводить до зменшення чисельності одних видів і збільшення інших. У результаті окремі види стають рідкісними та можуть зникнути взагалі. Виникає проблема охорони і окремих видів рослин, і цілих угруповань. Для охорони окремих видів рослин у світі складені Червоні книги або Червоні списки, в які занесені види, що потребують охорони. Одночасно створюють різні види природоохоронних територій.



Охорона природи. Червона книга України.

  • Розуміння необхідності ретельного обліку рідкісних і зникаючих видів організмів, зокрема рослин, зумовило створення Міжнародним союзом охорони природи й природних ресурсів Міжнародної Червоної книги, окремі випуски якої почали видавати з 1966 року. Види, занесені до Міжнародної Червоної книги, мають охороняти на терені всіх країн, де вони поширені.

  • Види, які потребують охорони в межах певної країни, занесені до національних Червоних книг окремих держав. Крім видів, занесених до Міжнародної Червоної книги, туди включені й ті, що є рідкісними або зникаючими на території певної країни. В Україні перше видання Червоної книги здійснене 1980 року. Випуск другого видання Червоної книги України, присвячений рідкісним та зникаючим видам тварин, видано 1994 року, а рослинам і грибам - 1996 року.

  • До Червоної книги України занесено ті зникаючі або рідкісні види організмів, які постійно чи тимчасово мешкають у природних умовах на території України або в межах її територіальних вод.

  • Про кожний вид рослин і грибів, занесений до Червоної книги України (а їх понад 540), наведені дані про характерні риси зовнішньої будови, поширення, екологічні особливості, чисельність, ужиті або заплановані заходи охорони тощо



Заповідники, заказники, національні парки

  • Питання охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів регулюються положеннями «Закону України про охорону навколишнього природного середовища» та «Закону про тваринний світ».

  • В Україні створені природоохоронні території: заповідники, національні природні парки, заказники, ландшафтні парки тощо. На сьогодні в Україні налічують більше 25 заповідників — установ загальнодержавного значення, створених з метою збереження у природному стані типових для цієї місцевості або унікальних угруповань. У них заборонені будь-які види господарської діяльності. Міжнародне значення мають біосферні заповідники: Асканія-Нова, Карпатський, Чорноморський, «Дунайські плавні».

  • Національні парки — природоохоронні установи, призначені зберігати природні, історико-культурні комплекси. На їхній території може здійс­нюватись з дотриманням заповідного режиму організований туризм та інші форми відпочинку. В Україні є і природні національні парки, найголовніші з яких Карпатський, Шацький, Азово-Сиваський, Вижницький, «Синевир», «Подільські Товтри», «Святі гори».

  • У кожній області існують заказники — природні території, створені з метою збереження і відтворення природних комплексів або окремих організмів. На їхній території з дотриманням вимог охорони довкілля може здійснюватися обмежена господарська діяльність.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка