Медична арахноентомологія це розділ медичної паразитології, шо вивчає членистоногих, які мають медичне значення



Дата конвертації12.10.2016
Розмір445 b.



Медична арахноентомологія - це розділ медичної паразитології, шо вивчає членистоногих, які мають медичне значення.

  • Медична арахноентомологія - це розділ медичної паразитології, шо вивчає членистоногих, які мають медичне значення.

  • Членистоногі можуть бути збудниками захворювань, переносниками збудників, отруйними тваринами.



1. Медична арахноентомологія.

  • 1. Медична арахноентомологія.

  • Тип Членистоногі (Arthropoda).

  • 2. Клас Ракоподібні (Crustacea).

  • 3. Клас Павукоподібні (Arachnoidea).

  • 4. Клас Комахи (Insecta).



Тип Членистоногі (Arthropoda).

  • Тип Членистоногі (Arthropoda).

  • До членистоногих належить більш як 1 млн. видів. Це найбагатший представниками тип тварин. Цьому сприяла поява ряду прогресивних ознак — ароморфозів та ідіоадаптацій, властивих цьому типу. Разом з тим у членистоногих є багато спільних ознак з кільчастими червами, що вказує на їхню філогенетичну спорідненість.







Клас Ракоподібні (Crustacea) включає близько 25 тис. видів тварин, які живуть переважно у морських і прісних водоймах. Він поділяється на два підкласи — нижчі та вищі раки.

  • Клас Ракоподібні (Crustacea) включає близько 25 тис. видів тварин, які живуть переважно у морських і прісних водоймах. Він поділяється на два підкласи — нижчі та вищі раки.

  • Нижчі раки живуть у товщі води і входять до складу планктону. Вони мають важливе значення у біосфері — є частиною харчового раціону багатьох риб і китоподібних. Циклопи і діатомуси — проміжні хазяїни стьожака широкого і ришти.

  • Вищі раки — мешканці морських і прісних водойм. На суші з цього класу живуть тільки стоноги та деякі раки (краб-злодій пальмовий). Річковий рак, краби, омари використовуються людиною в їжу. Крім того, багато раків (некрофаги) мають санітарне значення, бо звільняють водойми від трупів тварин. Прісноводні раки і краби у країнах Сходу є проміжними хазяїнами для сисуна легеневого.



Шлях зараження: поїдання метацеркаріїв з крабами та раками

  • Шлях зараження: поїдання метацеркаріїв з крабами та раками

  • Кінцеві хазяї: м’ясоїдні ссавці, свині, люди.

  • Проміжні хазяї:

  • 1) молюск (спороциста, редії, церкарії);

  • 2) краби та раки (метацеркарій).

  • Інвазійна стадія: метацеркарій







Клас Павукоподібні (Arachnoidea) налічує близько 35 тис. видів. Ці членистоногі пристосовані до життя на суші. Вони мають органи повітряного дихання. Навіть ті з павукоподібних, які вторинно переселилися у воду, дихають атмосферним повітрям. Характерною особливістю павукоподібних є тенденція до злиття члеників тіла, з утворенням головогрудей і черевця. У більш примітивних (фаланги) обидва відділи ще зберігають сегментацію. Скорпіони мають сегментацію тільки на черевці, у павуків черевце вже не сегментоване, а кліщі втратили навіть поділ тіла на, головогруди і черевце.

  • Клас Павукоподібні (Arachnoidea) налічує близько 35 тис. видів. Ці членистоногі пристосовані до життя на суші. Вони мають органи повітряного дихання. Навіть ті з павукоподібних, які вторинно переселилися у воду, дихають атмосферним повітрям. Характерною особливістю павукоподібних є тенденція до злиття члеників тіла, з утворенням головогрудей і черевця. У більш примітивних (фаланги) обидва відділи ще зберігають сегментацію. Скорпіони мають сегментацію тільки на черевці, у павуків черевце вже не сегментоване, а кліщі втратили навіть поділ тіла на, головогруди і черевце.



Травна система пристосована до живлення напіврідкою їжею. Передня, середня, задня кишка з анальним отвором. Глотка павукоподібних виконує функцію сисного апарата. Травні залози.

  • Травна система пристосована до живлення напіврідкою їжею. Передня, середня, задня кишка з анальним отвором. Глотка павукоподібних виконує функцію сисного апарата. Травні залози.

  • Дихальна система представлена легеневими мішками, трахеями.

  • Видільна система. Видозмінені метанефридії (коксальні залози) та мальпігієві судини.

  • Кровоносна система. Незамкнена, серце на спинному боці черевця

  • Нервова система характеризується концентрацією складових частин. Головогрудний ганглій (головний мозок), нерви від мозку до органів

  • Усі павукоподібні роздільностатеві. Статевий диморфізм добре виражений. Відкладання яєць у кокон

  • Найважливішими рядами павукоподібних є Фаланги (Solpugaе), Скорпіони (Scorpiones), Павуки (Аrаchnеі), Кліщі (Acarina).



Мають розчленоване тіло. Хеліцери нагадують клешні, а педипальпи, які виконують функцію щупалець, подібні до ніг. Органи дихання — трахеї.

  • Мають розчленоване тіло. Хеліцери нагадують клешні, а педипальпи, які виконують функцію щупалець, подібні до ніг. Органи дихання — трахеї.

  • Фаланги хижаки, ведуть нічний спосіб життя. Знаряддями нападу є добре розвинені хеліцери. Отруйних залоз фаланги не мають, але укуси їх болючі і можуть ускладнюватися запальними процесами, тому що ранки забруднюються залишками їжі, які прилипають до хеліцер.

  • Поширені у Середній Азії, на Кавказі, в Криму, Молдові.



Останній членик черевця здутий і має гострий, кігтеподібний шип –

  • Останній членик черевця здутий і має гострий, кігтеподібний шип –

  • жало; всередині цього членика є дві отруйні залози, що відкриваються

  • двома отворами на кінці жала. Здобич скорпіон убиває уколом жала,

  • перегинаючи при цьому «хвоста»

  • через спину до жертви,

  • яку утримує педипальпами.

  • Скорпіони — живородячі.

  • Самка народжує кілька

  • десятків розвинених особин,

  • які певний час сидять на

  • спині матері. Статевої зрілості

  • скорпіони досягають у віці

  • 4-5 років.









Мають непосегментовані головогруди і черевце, які відділені

  • Мають непосегментовані головогруди і черевце, які відділені

  • Хеліцери закінчуються кігтиком, поблизу вершини якого знаходиться отвір протоки отруйної залози.

  • У павукоподібних 6 пар кінцівок. З них 2 перші пари — хеліцери і педипальпи — пристосовані до захоплення і подрібнення їжі. Інші 4 пари виконують функцію руху; це ходильні ніжки.

  • Павутинні залози в черевці, що закінчуються павутинними бородавками

  • 4 пари простих очей

  • Дихають трахеями і легеневими мішками

  • Переважно нічні тварини



Довжина до 35 мм, коричневий, вкритий волосками

  • Довжина до 35 мм, коричневий, вкритий волосками

  • Отрута містить токсальбуміни і ферменти (гіалуронідаза, протеази), що є причиною крововиливів і некрозу

  • Клініка ураження: біль, почервоніння шкіри, дві плями на місці укусу (сліди хеліцер)



Для людини небезпечний. Каракурти живуть у пустелях і передгір’ях Середньої Азії, в степах Криму, Молдові, Одеській області.

  • Для людини небезпечний. Каракурти живуть у пустелях і передгір’ях Середньої Азії, в степах Криму, Молдові, Одеській області.

  • Самка завдовжки 1,5-2 см, самець — не більше 1 см. Каракурт має бархатисто-чорне забарвлення, інколи з яскраво-червоними плямами.

  • Укуси каракурта можуть бути смертельними для тварин і людини.



Отрута має нейротоксичну дію

  • Отрута має нейротоксичну дію

  • Місцева дія: набряк нетривалий, зниження шкірної чутливості

  • Загальні прояви: пекучий біль по всьому тілу, напруження скелетних м’язів, судоми, порушення ритму дихання, психоз, апатія

  • Перша допомога

  • Припекти місце укусу (перші 2-3 хв.);

  • Іммобілізація кінцівки;

  • Холод на місце укусу

  • Антикаракуртова сироватка

  • Вівці й свині поїдають каракуртів без шкоди для себе, тому їх можна використовувати для знищення каракуртів на пасовищах.

  • У населених пунктах рекомендується знищувати бур'яни у дворах, уздовж трамвайних шляхів тощо, де каракурти знаходять сховище.



Тіло не розчленоване на відділи і не сегментоване, овальної або кулястої форми: гнатосома (голівка), ідіосома (тулуб)

  • Тіло не розчленоване на відділи і не сегментоване, овальної або кулястої форми: гнатосома (голівка), ідіосома (тулуб)

  • Ротова частина тіла складається з пари верхніх щелеп, або хеліцер, і педипальп. Хеліцери і педипальпи зближені і утворюють хоботок. Ротові апарати: колючо-сисний, гризучий, ріжучий.

  • У кліщів в імагінальної стадії 4 пари ніг, на кінці яких є особливі кігтики і подушечки для прикріплення до хазяїна.



Розвиток кліщів відбувається з метаморфозом. Самка відкладає яйця, з них розвиваються личинки (3 пари ніг), у яких немає стигм, трахей і статевого отвору. Після першого линяння личинка перетворюється у німфу, яка має 4 пари кінцівок і недорозвинені статеві залози. Залежно від виду кліщів спостерігається одна німфальна форма або кілька. Після останнього линяння німфа перетворюється в імаго статевозрілу форму.

  • Розвиток кліщів відбувається з метаморфозом. Самка відкладає яйця, з них розвиваються личинки (3 пари ніг), у яких немає стигм, трахей і статевого отвору. Після першого линяння личинка перетворюється у німфу, яка має 4 пари кінцівок і недорозвинені статеві залози. Залежно від виду кліщів спостерігається одна німфальна форма або кілька. Після останнього линяння німфа перетворюється в імаго статевозрілу форму.



  • Кліщі — тимчасові паразити людини, переносники збудників трансмісивних хвороб.

  • Родини кліщів:

  • Іксодові,

  • Аргасові,

  • Гамазові.



Іксодові кліщі — тимчасові зовнішні паразити. Тимчасового хазяїна, на якому вони живляться, називають хазяїн-живитель. Кліщі можуть довго голодувати, але присмоктавшись до хазяїна, тривало, інколи кілька днів, смокчуть кров. Самки здатні поглинати таку кількість крові, яка у сотні разів переважає масу їхнього тіла. Метаморфоз, який включає стадії: яйця, личинки, німфи і дорослі форми, триває інколи не менше трьох років.

  • Іксодові кліщі — тимчасові зовнішні паразити. Тимчасового хазяїна, на якому вони живляться, називають хазяїн-живитель. Кліщі можуть довго голодувати, але присмоктавшись до хазяїна, тривало, інколи кілька днів, смокчуть кров. Самки здатні поглинати таку кількість крові, яка у сотні разів переважає масу їхнього тіла. Метаморфоз, який включає стадії: яйця, личинки, німфи і дорослі форми, триває інколи не менше трьох років.



Місця поширення. Тайга, переважно на сході від Уралу, але виявлений і в Європі.

  • Місця поширення. Тайга, переважно на сході від Уралу, але виявлений і в Європі.

  • Морфофізіологічні особливості. Тіло овальне, на спині є щиток. У самців він вкриває всю спину. У самок, личинок і німф невеликий щиток знаходиться тільки у передній частині спини, решта частин тіла мають м'які покриви, що забезпечує можливість розтягування і збільшення об'єму тіла. Паразитує на багатьох ссавцях і птахах, підтримує серед них циркуляцію вірусу тайгового (кліщового) енцефаліту. Основним природним резервуаром енцефаліту є бурундуки; таку ж роль виконують їжаки, полівки та інші ссавці і птахи. Можливе передавання вірусу енцефаліту самкою кліща своєму потомству трансоваріально, тобто через яйця та трансфазово (від однієї до іншої стадій метаморфозу)



Місця поширення: зарості кущів лісової зони Європи.

  • Місця поширення: зарості кущів лісової зони Європи.

  • Морфофізіологічні особливості. Тіло овальне, на спині є щиток (у самців вкриває всю спину). У самок, личинок і німф невеликий щиток знаходиться тільки у передній частині спини, решта частин тіла мають м'які покриви, що забезпечує можливість розтягування і збільшення об'єму тіла. Колір самців брунатний, довжина тіла близько 2,5 мм. У самки в міру наповнення кров'ю колір змінюється від жовтого до червонувато-брунатного. Довжина тіла голодної самки близько 4 мм, ситої — до 11 мм. Собачий кліщ може паразитувати на багатьох ссавцях, а також на людині.



У степовій і лісовій зонах живуть іксодові кліщі, які належать до роду Dermacentor. Личинки і німфи їх живляться на дрібних ссавцях, головним чином на гризунах. Dermacentor pictus, який живе у листяних і мішаних лісах, i Dermacentor marginatus — мешканець степів, переносять збудника туляремії. У тілі кліщів збудник туляремії, не втрачає життєздатність довгі роки, з чим пов'язане тривале існування осередків цієї хвороби. D. marginatus переносить також збудників бруцельозу — хвороби, яка трапляється у дрібної і великої рогатої худоби, свиней та в людини. D. nuttalli, живучи у степах Західного Сибіру і Забайкалля, підтримує у природі осередки і передає людині спірохет — збудників кліщового висипного тифу.

  • У степовій і лісовій зонах живуть іксодові кліщі, які належать до роду Dermacentor. Личинки і німфи їх живляться на дрібних ссавцях, головним чином на гризунах. Dermacentor pictus, який живе у листяних і мішаних лісах, i Dermacentor marginatus — мешканець степів, переносять збудника туляремії. У тілі кліщів збудник туляремії, не втрачає життєздатність довгі роки, з чим пов'язане тривале існування осередків цієї хвороби. D. marginatus переносить також збудників бруцельозу — хвороби, яка трапляється у дрібної і великої рогатої худоби, свиней та в людини. D. nuttalli, живучи у степах Західного Сибіру і Забайкалля, підтримує у природі осередки і передає людині спірохет — збудників кліщового висипного тифу.



Аргасові кліщі живуть у норах, печерах і лігвищах тварин, а також у жилих і нежилих будівлях, переважно глинобитних.

  • Аргасові кліщі живуть у норах, печерах і лігвищах тварин, а також у жилих і нежилих будівлях, переважно глинобитних.

  • Самка відкладає сотні яєць.

  • Цим кліщам доводиться задовольнятися здобиччю, яка потрапляє у сховище, і коло їх хазяїнів дуже широке (хребетні від рептилій до людини).

  • У них з'явилася властивість насичуватися швидше, поки годувальник знаходиться у сховищі. Смоктання крові у них триває від 3 до 30 хв. Оскільки живлення менш багате, яєць дозріває менше, але кліщі відкладають їх кілька разів за життя.

  • Внаслідок того, що сховище може тривалий час не відвідуватися, кліщі можуть роками голодувати, тому розвиток їх, як показав Є. Н. Павловський, затягується до 20 - 28 років. Це пов'язано з тим, що у метаморфозі аргазид за яйцем і личинкою проходить зміна кількох німф: німфа І, німфа II, німфа III (інколи більше) і тільки потім імаго. Відсутність годувальника у будь-якій із фаз метаморфозу затримує перехід до наступної фази. Заселення нових сховищ відбувається досить повільно за допомогою хазяїнів-годувальників. Типовим представником аргасових кліщів є селищний кліщ.



Географічне поширення. Середня Азія, Афганістан, Іран, Індія. Споріднені селищному кліщеві види зустрічаються на Кавказі.

  • Географічне поширення. Середня Азія, Афганістан, Іран, Індія. Споріднені селищному кліщеві види зустрічаються на Кавказі.

  • Морфофізіологічні особливості. Селищний кліщ темно-сірого кольору. Довжина самки 8,2 мм, самця 5,8. Очей немає. Живиться на гризунах, кажанах, жайворонках, а також на свійських тваринах: собаках, великій рогатій худобі, конях, котах тощо. Дорослі кліщі можуть голодувати до 13 років.

  • Профілактика кліщового поворотного тифу. Необхідно оберігати себе від потрапляння кліщів на тіло, не знаходитися довго у печерах, глинобитних будівлях та інших біотопах кліщів, застосовувати відлякуючі засоби (акарациди). Громадська профілактика полягає у знищенні кліщів і гризунів. Найкращий ефект дає знесення старих глинобитних приміщень, які заселені кліщами. Їх замінюють будинками європейського типу.



Численна група дрібних кліщів довжиною 0,3 — 4 мм. He мають очей. Деякі гамазові кліщі постійні, інші — тимчасові паразити птахів і ссавців. Медичне значення мають гамазові кліщі, які паразитують на птахах (ластівки, стрижі, кури, голуби) і гризунах. Через них і передаються людині збудники вірусних хвороб.

  • Численна група дрібних кліщів довжиною 0,3 — 4 мм. He мають очей. Деякі гамазові кліщі постійні, інші — тимчасові паразити птахів і ссавців. Медичне значення мають гамазові кліщі, які паразитують на птахах (ластівки, стрижі, кури, голуби) і гризунах. Через них і передаються людині збудники вірусних хвороб.



  • Локалізація. Внутрішньошкірний паразит, що живе у роговому шарі епідермісу.

  • Шлях зараження — контактний.

  • Географічне поширення — повсюдне.

  • Морфофізіологічні особливості: самка —0,4 мм, самець — 0,3 мм. Ноги дуже вкорочені, що пов'язано з пристосуванням до життя у ходах всередині шкіри. Очі відсутні. Дихання здійснюється через всю поверхню тіла. Для проникання у шкіру cвербуни вибирають найніжніші ділянки (між пальцями, під пахвами, на животі тощо). Довжина ходу, який самка буравить за день, досягає 2-3 мм (самці ходів не роблять). Живляться кліщі клітинами хазяїна. У ходах самки відкладають яйця (20 і більше за життя). Тут же здійснюється метаморфоз, який триває 9-14 днів. Тривалість життя дорослих кліщів до 2-х місяців.











  • Комахи – вищі безхребетні тварини. Тіло поділено на голову, груди і черевце. Грудний відділ має три сегменти і на кожному є пара ніг. Отже мають шість кінцівок. Крім ніг, другий і третій відділ можуть мати по парі крил. Черевце складається із 6-12 члеників.

  • Комахи є крилаті і безкрилі. У ряду двокрилих добре розвинені для літання перша пара крил, а друга представлена рудиментами – дзижчальцями, які служать органом рівноваги. У крилах комах проходять нерви і трахеї. Безкрилі комахи втратили крила через паразитичний спосіб життя і примітивність організації



Травна система: рот, глотка, стравохід, воло (у робочих бджіл, де квітковий нектар перетворюється на мед ), шлунок з хітиновими зубцями, середня і задня кишки, анальний отвір.

  • Травна система: рот, глотка, стравохід, воло (у робочих бджіл, де квітковий нектар перетворюється на мед ), шлунок з хітиновими зубцями, середня і задня кишки, анальний отвір.

  • Дихальна система: трахеї відкриваються дихальцями на черевці.

  • Кровоносна система не замкнена, серце з клапанами —судини — порожнина тіла. Рідина, яка циркулює по цій системі називають гемолімфою. У деяких комах гемолімфа – отруйна.

  • Видільна система: мальпігієві судини впадають у кишку, жирове тіло, що нагромаджує шкідливі речовини.

  • Нервова система: головний мозок, черевний нервовий ланцюжок, характерні складні інстинкти.

  • Органи чуття особливо розвинені. Очі – найчастіше фасеткові. Мають органи рівноваги, смаку, а деякі навіть – слуху.



Характерне статеве розмноження, комахи роздільностатеві, розвиток непрямий ( з метаморфозом):

  • Характерне статеве розмноження, комахи роздільностатеві, розвиток непрямий ( з метаморфозом):

  • 1) розвиток з повним перетворенням ( яйце—личинка—лялечка—доросла форма);

  • 2) розвиток з неповним перетворенням (яйце—личинка—доросла форма).

  • Класифікація. Комах ділять на велику кількість рядів. В основі класифікації покладено характер метаморфозу, а також будову крил і ротових органів



Основні ряди класу Комахи:

  • Основні ряди класу Комахи:

  • з повним перетворенням: ряди Двокрилі, Лускокрилі (або Метелики), Перетинчастокрилі, Твердокрилі (або Жуки), Блохи;

  • з неповним перетворенням: Прямокрилі, Рівнокрилі, Клопи, Таргани, Бабки, Воші.



ектопаразити людини,

  • ектопаразити людини,

  • переносники трансмісивних захворювань,

  • збудники інвазійних захворювань,

  • отруйні організми.



Кімнатна муха

  • Кімнатна муха



Відносять двокрилих, личинки яких викликають захворювання – міази.

  • Відносять двокрилих, личинки яких викликають захворювання – міази.

  • Личинки здатні до анаеробної дисиміляції і руху всередині господаря.

  • Представник – Вольфартова муха.

  • Живе на Півдні Європи, Середній Азії.

  • Дорослі форми харчуються нектаром квітів. Вони народжують одночасно 150-190 живих личинок у шкірні ранки і на пошкодження шкіри і слизової. Личинки проникають у тканини господаря, харчуються ним. Через декілька діб личинки покидають господаря і виходять у грунт.

  • Личинки інших мух – кімнатної, падальної і сірої м’ясної – можуть також попадати у рани і викликати тканинні міази. Попадаючи із порченою їжею можуть викликати кишкові міази, які самовиліковуються.



Паразитичні комахи, що втратили крила і мають спрощену будову. Відомо біля 500 видів, які є паразитами людини, включає у себе роди Pediculus i Phtirius.

  • Паразитичні комахи, що втратили крила і мають спрощену будову. Відомо біля 500 видів, які є паразитами людини, включає у себе роди Pediculus i Phtirius.

  • Географічне поширення: повсюдне

  • До роду Pediculus належить вид

  • P. humanus, який складається з двох підвидів:

  • головної і одежної воші.



Медичне значення. Постійний ектопаразит людини, що викликає захворювання педикульоз, переносник збудників епідемічного висипного тифу (рикетсій Провачека). Головна воша – постійний кровосисний паразит. Людина є єдиним господарем – тому педикульоз є антропонозом.

  • Медичне значення. Постійний ектопаразит людини, що викликає захворювання педикульоз, переносник збудників епідемічного висипного тифу (рикетсій Провачека). Головна воша – постійний кровосисний паразит. Людина є єдиним господарем – тому педикульоз є антропонозом.

  • Морфологія: комахи сірого кольору, по боках тіла глибокі вирізки, 1 пара коротких товстих вусиків на голові, що є органами нюху. Крил не мають. Розміри самця 2-3 мм, самки 3-4 мм. Задній кінець тіла самця закруглений, а самки—роздвоєний.

  • Локалізація: волосисті ділянки голови.

  • Життєвий цикл: розвиток з неповним метаморфозом (яйце(гнида)—личинка—імаго) триває 15 днів. Тривалість життя воші 38 днів. Імаго живиться кров’ю людини. Самка відкладає 3-4 яйця на день, більше 150 яєць (гнид) протягом життя, які прикріплює до волосся.



Джерело зараження: хвора людина.

  • Джерело зараження: хвора людина.

  • Механізм зараження педикульозом: контактний.

  • Механізм зараження висипним тифом: трансмісивний. Насмоктавшись крові хворого, воша стає заразною для людини через певний час (мінімально 3-5 днів), протягом якого у кишечнику воші нагромаджуються рикетсії. Коли воша кусає здорову людину і смокче кров, її кишечник наповнюється і одночасно виділяються інфіковані екскременти. Укус воші супроводжується свербінням, людина чухається і втирає в шкіру її екскременти з рикетсіями. У слинних залозах, смоктальному апараті воші збудника немає, тому безпосередньо при укусі зараження не відбувається.

  • Профілактика: лікування хворих, проведення дезинсекції і дезинфекції, особиста гігієна, якщо є загроза епідемічного поширення хвороби, проводиться щеплення сухою протисипнотифозною вакциною.



Постійний ектопаразит людини, що викликає захворювання фтіріоз.

  • Постійний ектопаразит людини, що викликає захворювання фтіріоз.

  • Морфологія: комахи мають коротке, широке тіло, голова і черевце майже не відмежовані. Розміри самця 1 мм, самки—1,5 мм.

  • Локалізація: ділянки тіла, які вкриті волоссям: на лобку, повіках, під пахвами, крім волосистої частини голови.

  • Життєвий цикл: розвиток з неповним метаморфозом ((яйце(гнида)—личинка—імаго)) триває 22-27 днів. Тривалість життя воші 26 днів. Імаго живиться кров’ю людини. Самка відкладає протягом життя до 50 яєць.

  • Джерело зараження: хвора людина.

  • Механізм зараження: контактний (при статевому контакті, через білизну).

  • Профілактика: лікування хворих, дезинфекція і дезинсекція, гігієна статевих відносин, гігієна тіла.



Блоха людська (Pulex irritans) i блоха щуряча (Ceratophyllus fasciatus i Xenopsylla cheopis)—тимчасові ектопаразити людини, переносники збудників чуми (єрсиній), ендемічного (блошиного) висипного тифу, туляремії.

  • Блоха людська (Pulex irritans) i блоха щуряча (Ceratophyllus fasciatus i Xenopsylla cheopis)—тимчасові ектопаразити людини, переносники збудників чуми (єрсиній), ендемічного (блошиного) висипного тифу, туляремії.

  • Морфологія: тіло блохи сплюснуте з боків. На голові пара простих очей і короткі вусики, які розміщені в ямках. Ротовий апарат колючо-сисного типу. Крил немає. Задня пара ніг довша від інших, стрибаючого типу. Лапки п’ятичленисті, мають по 2 кігтика. На грудях є 2 пари стигм. Черевце складається з 10 сегментів. На поверхні тіла є щетинки.

  • Життєвий цикл: розвиток відбувається з повним метаморфозом (яйце—личинка—лялечка—імаго). Самка відкладає біля 450 яєць на хазяїнові або у сухому смітті. Личинка без ніг, червоподібної форми. Живиться випорожненнями дорослих бліх і гниючими органічними речовинами, тричі линяє. Імаго живиться кров’ю. Тривалість розвитку блохи залежить від температури і вологості середовища. Цикл розвитку блохи триває від 19 до 27 днів. Доросла блоха живе до 1,5 років. Кожен вид бліх паразитує на певному хазяїні, але вони можуть мігрувати і на інших хазяїв (того ж самого чи іншого виду).

  • Патогенна дія: укуси бліх викликають свербіння, розчухування стають причиною вторинної інфекції.



Тимчасовим ектопаразитом людини є постільна блощиця (Cimex lectularius).

  • Тимчасовим ектопаразитом людини є постільна блощиця (Cimex lectularius).

  • Морфологія: тіло стиснуте в спинно-черевному напрямку. На голові розміщені складні очі, 4 членистих вусика та ротовий апарат колючо-сисного типу.

  • Життєвий цикл: розвиток з неповним метаморфозом (яйце—личинка—імаго) протягом 28 днів. Самка відкладає кілька сотень яєць. Личинка проходить 5 линьок. Імаго і личинки живляться кров’ю. Дорослі блощиці можуть голодувати біля року. Вони також стійкі до низьких температур.

  • Патогенна дія: укуси блощиць болючі, оскільки слина їх містить отруйний секрет. На місці укусу виникає почервоніння і набряк.

  • Профілактика: знищення блощиць на всіх стадіях розвитку за допомогою інсектицидів.



Клас Комахи

  • Клас Комахи

  • Отруйні комахи та інші членистоногі на території України представлені багатьма видами.

  • Найбільш поширені бджоли та оси. Вони відносно малотоксичні, однак навіть поодинокі їхні укуси можуть завдати значної шкоди організму, якщо, наприклад, у людини підвищена чутливість до їх отрути.

  • Наслідки укусів найчастіше обмежуються місцевою реакцією — почервонінням і набряком, який швидко проходить. Але інколи можлива тяжка загальна реакція: виникнення висипу на всьому тілі, набряк обличчя і шиї. Набряк гортані і спазм бронхів ведуть до утруднення дихання, появи синюшного забарвлення обличчя, губ. Все це спричинюється індивідуальною алергічною реакцією людини на отруту. Таким потерпілим потрібна негайна допомога, інакше вони можуть померти.



Дія отрути комах залежить також від місця укусу та кількості отрути, що потрапила в організмі. Так, укуси п'яти комах можуть спричинити тяжке отруєння, а сотні — смерть. Найнебезпечніші укуси у кровоносну судину.

  • Дія отрути комах залежить також від місця укусу та кількості отрути, що потрапила в організмі. Так, укуси п'яти комах можуть спричинити тяжке отруєння, а сотні — смерть. Найнебезпечніші укуси у кровоносну судину.

  • Під час численних укусів нерідко настає тяжке ускладнення — анафілактичний шок. У разі його виникнення допомогу слід подавати негайно, інакше через 10хв. людину вже ніщо не врятує.

  • Потерпілого кладуть на спину, опускають низько голову, а до ніг прикладають грілки. На кінцівку, вище місця укусу, накладають джгут і приступають до реанімаційних заходів.



  • Мають тільки передню пару крил. Задня пара – джижальця.

  • Медичне значення мають родини:

  • Комарів (Culiciae),

  • Москітів (Phlebotomae),

  • Мух (Muscidae) .



У Євразії поширені і мають медичне значення три роди кровосисних комарів:

  • У Євразії поширені і мають медичне значення три роди кровосисних комарів:

  • Anopheles

  • Aëdes

  • Culex












База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка