Медична арахноентомологія. Членистоногі як збудники і переносники інфекцій та інвазій Актуальність теми



Дата конвертації02.06.2016
Розмір445 b.


Медична арахноентомологія. Членистоногі як збудники і переносники інфекцій та інвазій


Актуальність теми:

  • Медична арахноентомологія - це розділ медичної паразитології, який вивчає членистоногих, які мають медичне значення.

  • Членистоногі можуть бути збудниками захворювань, переносниками збудників, отруйними тваринами.



Література

  • 1. Медична біологія / за редакцією В.П.Пішака. – Вінниця, 2003. – С. 342-389.

  • 2. Биология: Учебник: В 2 т. /Под ред. В.Н.Ярыгина. - М.: Высш. шк., 1999. – С. 245-286.

  • 3. Биология: Учебник /Под ред. В.Н.Ярыгина. М.: Медицина, 1985. – С. 450-490, 523-526.

  • 4. Слюсарев А.А., Жукова С.В. Биология. - К.: В. шк.. 1987. – С. 344-364.

  • 5. Слюсарєв А.О., Жукова С.В. Біологія. - К.: Вища шк., 1992. – С. 321-344.



Питання лекції

  • 1. Медична арахноентомологія.

  • Тип Членистоногі (Arthropoda).

  • 2. Клас Ракоподібні (Crustacea).

  • 3. Клас Павукоподібні (Arachnoidea).

  • 4. Клас Комахи (Insecta).



Тип Членистоногі (Arthropoda).

  • Тип Членистоногі (Arthropoda).

  • До членистоногих належить більш як 1 млн. видів. Це найбагатший представниками тип тварин. Цьому сприяла поява ряду прогресивних ознак — ароморфозів та ідіоадаптацій, властивих цьому типу. Разом з тим у членистоногих є багато спільних ознак з кільчастими червами, що вказує на їхню філогенетичну спорідненість.



Для тварин, які належать до типу Членистоногих, характерні: 1) тришаровість, тобто розвиток трьох зародкових листків у ембріона; 2) білатеральна симетрія; 3) гетерономна членистість тіла, яка проявляється в тому, що сегменти тіла мають різну будову і виконують різні функції; 4) злиття сегментів у відділи тіла; 5) поява членистих кінцівок, що являють собою багаточленний важіль; 6) диференціація м'язів і поява смугастої мускулатури; 7) зовнішній хітинізований скелет, який захищає від впливів зовнішнього середовища і призначений для прикріплення м'язів; 8) порожнина тіла — міксоцель, яка утворюється під час ембріонального розвитку в результаті злиття первинної і вторинної порожнини тіла; 9) наявність систем органів: травної, дихальної, видільної, кровоносної, нервової, ендокринної, статевої.



Основні класи, які мають медичне значення: - Ракоподібні - Павукоподібні - Комахи



Клас Ракоподібні (Crustacea) включає близько 25 тис. видів тварин, які живуть переважно у морських і прісних водоймах. Він поділяється на два підкласи — нижчі та вищі раки.

  • Клас Ракоподібні (Crustacea) включає близько 25 тис. видів тварин, які живуть переважно у морських і прісних водоймах. Він поділяється на два підкласи — нижчі та вищі раки.

  • Нижчі раки живуть у товщі води і входять до складу планктону. Вони мають важливе значення у біосфері — є солідною частиною харчового раціону багатьох риб і китоподібних. Циклопи і діаптомуси — проміжні хазяїни стьожака широкого і ришти.

  • Вищі раки — мешканці морських і прісних водойм. На суші з цього класу живуть тільки стоноги та деякі раки (краб-злодій пальмовий). Річковий рак, краби, омари використовуються людиною в їжу. Крім того, багато раків (некрофаги) мають санітарне значення, бо звільняють водойми від трупів тварин. Прісноводні раки і краби у країнах Сходу є проміжними хазяїнами для сисуна легеневого.



Клас Павукоподібні (Arachnoidea) налічує близько 35 тис. видів. Ці членистоногі пристосовані до життя на суші. Вони мають органи повітряного дихання. Навіть ті з павукоподібних, які вторинно переселилися у воду, дихають атмосферним повітрям. Характерною особливістю павукоподібних є тенденція до злиття члеників тіла, з утворенням головогрудей і черевця. У більш примітивних (фаланги) обидва відділи ще зберігають сегментацію. Скорпіони мають сегментацію тільки на черевці, у павуків черевце вже не сегментоване, а кліщі втратили навіть поділ тіла на, головогруди і черевце.

  • Клас Павукоподібні (Arachnoidea) налічує близько 35 тис. видів. Ці членистоногі пристосовані до життя на суші. Вони мають органи повітряного дихання. Навіть ті з павукоподібних, які вторинно переселилися у воду, дихають атмосферним повітрям. Характерною особливістю павукоподібних є тенденція до злиття члеників тіла, з утворенням головогрудей і черевця. У більш примітивних (фаланги) обидва відділи ще зберігають сегментацію. Скорпіони мають сегментацію тільки на черевці, у павуків черевце вже не сегментоване, а кліщі втратили навіть поділ тіла на, головогруди і черевце.



Травна система пристосована до живлення напіврідкою їжею. Глотка павукоподібних виконує функцію сисного апарата.

  • Травна система пристосована до живлення напіврідкою їжею. Глотка павукоподібних виконує функцію сисного апарата.

  • Дихальна система представлена або пластинчастими легенями, або трахеями.

  • Видільна система. У деяких павукоподібних є видозмінені метанефридії, у багатьох форм - мальпігієві судини.

  • Кровоносна система. Найскладніша вона у скорпіонів і павуків, у яких дихання легеневе – вона подібна до такої в ракоподібних. Найпростіша кровоносна система у кліщів: у них її може не бути зовсім або вона складається з мішкоподібного серця і пари остій (отворів).

  • Нервова система характеризується концентрацією складових частин. У деяких форм черевний нервовий ланцюг зливається в один головогрудий ганглій.

  • Усі павукоподібні роздільностатеві. Статевий диморфізм добре виражений.

  • Найважливішими рядами павукоподібних є Фаланги (Solpugaе), Скорпіони (Scorpiones), Павуки (Аrаchnеі), Кліщі (Acarina).



Ф а л а н г и або с о л ь п у г и (Solрugae)

  • Мають розчленоване тіло. Хеліцери нагадують клешні, а педипальпи, які виконують функцію щупалець, подібні до ніг. Органи дихання — трахеї.

  • Фаланги хижаки, ведуть нічний спосіб життя. Знаряддями нападу є добре розвинені хеліцери. Отруйних залоз фаланги не мають, але укуси їх болючі і можуть ускладнюватися запальними процесами, бо ранки забруднюються залишками їжі, які прилипають до хеліцер.

  • Поширені у Середній Азії, на Кавказі, в Криму, Молдові.



С к о р п і о н и (Scorpiones)

  • Останній членик черевця здутий і має гострий, кігтеподібний шип –

  • жало; всередині цього членика є дві отруйні залози, що відкриваються

  • двома отворами на кінці жала. Здобич скорпіон убиває уколом жала,

  • перегинаючи при цьому «хвоста»

  • через спину до жертви,

  • яку утримує педипальпами.

  • Скорпіони — живородячі.

  • Самка народжує кілька

  • десятків розвинених особин,

  • які певний час сидять на

  • спині матері. Статевої зрілості

  • скорпіони досягають у віці

  • 4-5 років.



П а в у к и (Агаnеі)

  • Мають не сегментовані головогруди і черевце, які відділені одне від одного перетяжкою.

  • Хеліцери закінчуються кігтиком, поблизу вершини якого знаходиться отвір протоки отруйної залози.

  • На кінці педипальп самця розташований копулятивний орган.

  • У павукоподібних 6 пар кінцівок. З них 2 перші пари — хеліцери і педипальпи — пристосовані до захоплення і подрібнення їжі. Інші 4 пари виконують функцію руху; це ходильні ніжки.

  • Під час ембріонального розвитку на черевці закладається кілька пар кінцівок, але згодом вони перетворюються у павутинні бородавки. Плетуть павутину в основному самки.

  • Дихають павуки трахеями і легенями.



Тарантул (Lycosa singorinsis)

  • Укус тарантула може викликати запалення шкіри



Каракурт (Latrodectus redecimguttatus)

  • Для людини небезпечний. Каракурти живуть у пустинях і передгір’ях Середньої Азії, в степах Криму. Виявлено їх і в Молдові, і в Одеській області.

  • Самка завдовжки 1,5-2 см, самець — не більше 1 см. Каракурт має бархатисто-чорне забарвлення, інколи з яскравочервоними плямами.

  • Укуси каракурта можуть бути смертельними для тварин і людини.

  • З лікувальною метою застосовується протикаракуртна сироватка.

  • Вівці й свині поїдають каракуртів без шкоди для себе, тому їх можна використовувати для знищення каракуртів на пасовищах.

  • У населених пунктах рекомендується знищувати бур'яни у дворах, уздовж трамвайних шляхів тощо, де каракурти знаходять сховище.



Після запліднення самки часто з'їдають самців.

  • Після запліднення самки часто з'їдають самців.

  • У тарантула і багатьох інших павуків проявляється турбота про потомство: самка носить потомство на спині, ряд павуків відкладають яйця у павутинний кокон, який самка часто носить із собою.



К л і щ і (Асагіnа)

  • Тіло не розчленоване на відділи і не сегментоване, овальної або кулястої форми.

  • Ротова частина тіла складається з пари верхніх щелеп, або хеліцер, і педипальп. Хеліцери і педипальпи зближені і утворюють хоботок. Ротовий апарат кліщів колючосисного і гризучого типів.

  • У кліщів в імагінальної стадії 4 пари ніг, на кінці яких є особливі кігтики і подушечки для прикріплення до хазяїна.



К л і щ і (Асагіnа)

  • Розвиток кліщів відбувається з метаморфозом. Самка відкладає яйця, з них розвиваються личинки (3 пари ніг), у яких немає стигм, трахей і статевого отвору. Після першого линяння личинка перетворюється у німфу, яка має 4 пари кінцівок і недорозвинені статеві залози. Залежно від виду кліщів спостерігається одна німфальна форма або кілька. Після останнього линяння німфа перетворюється в імаго статевозрілу форму.



  • Кліщі — тимчасові паразити людини, переносники збудників трансмісивних хвороб.

  • Їх відносять до трьох родин:

  • іксодові,

  • аргасові,

  • гамазові.



Р о д и н а І к с о д о в і (Ixodidae).

  • Іксодові кліщі — тимчасові зовнішні паразити. Тимчасового хазяїна, на якому вони живляться, називають хазяїн-живитель. Здобич кліщі очікують у відкритій природі, що спричинило появу у них особливих пристосувань. Кліщі можуть довго голодувати, але присмоктавшись до хазяїна, тривало, інколи кілька днів, смокчуть кров. Самки здатні поглинати таку кількість крові, яка у сотні разів переважає масу їхнього тіла. Метаморфоз, який включає стадії: яйця, личинки, німфи і дорослі форми, триває інколи не менше трьох років.



Т а й г о в и й к л і щ (Ixodes persulcatus) — переносник тяжкої вірусної хвороби — тайгового енцефаліту.

  • Місця поширення. Тайга, переважно на сході від Уралу, але виявлений і в Європі.

  • Морфофізіологічні особливості. Тіло овальне, на спині є щиток. У самців він вкриває всю спину. У самок, личинок і німф невеликий щиток знаходиться тільки у передній частині спини, решта частин тіла мають м'які покриви, що забезпечує можливість розтягування і збільшення об'єму тіла. Паразитує на багатьох ссавцях і птахах, підтримує серед них циркуляцію вірусу тайгового (кліщового) енцефаліту. Основним природним резервуаром енцефаліту є бурундуки; таку ж роль виконують їжаки, полівки та інші ссавці і птахи. Можливе передавання вірусу енцефаліту самкою кліща своєму потомству трансоваріально, тобто через яйця.



С о б а ч и й к л і щ (Іxodes ricinus)

  • Медичне значення. Підтримує у природі осередки туляремії серед гризунів і передає людині й свійським тваринам збудника цієї хвороби, може бути переносником збудника весняно-літнього енцефаліту. Присмоктування кліща викликає запальні процеси.

  • Місця поширення: зарості кущів лісової зони Європи.

  • Морфофізіологічні особливості. Тіло овальне, на спині є щиток. У самців він вкриває всю спину. У самок, личинок і німф невеликий щиток знаходиться тільки у передній частині спини, решта частин тіла мають м'які покриви, що забезпечує можливість розтягування і збільшення об'єму тіла. Колір самців брунатний, довжина тіла близько 2,5 мм. У голодної самки тіло також брунатне, але в міру наповнення кров'ю колір змінюється від жовтого до червонувато-брунатного. Довжина тіла голодної самки близько 4 мм, ситої — до 11 мм. Собачий кліщ може паразитувати на багатьох диких і свійських тваринах, а також на людині.



Степові кліщі (рід Dermacentor)

  • У степовій і лісовій зонах живуть іксодові кліщі, які належать до роду Dermacentor. Личинки і німфи їх живляться на дрібних ссавцях, головним чином на гризунах. Dermacentor pictus, який живе у листяних і мішаних лісах, i Dermacentor marginatus — мешканець степів, передають збудника туляремії. У тілі кліщів збудник туляремії, не втрачає життєздатність довгі роки, з чим пов'язане тривале існування осередків цієї хвороби. D. marginatus переносить також збудників бруцельозу — хвороби, яка трапляється у дрібної і великої рогатої худоби, свиней та в людини. D. nuttalli, живучи у степах Західного Сибіру і Забайкалля, підтримує у природі осередки і передає людині спірохет — збудників кліщового висипного тифу.



Р о д и н а А р г а с о в і (Argasidae)

  • Аргасові кліщі живуть у норах, печерах і лігвищах тварин, а також у жилих і нежилих будівлях, переважно глинобитних. Вони менш вибагливі до умов життя, ніж іксоди, тому менше гинуть і в них немає пристосування до інтенсивного розмноження. Самка відкладає тільки сотні, а інколи і десятки яєць. З іншого боку, цим кліщам доводиться задовольнятися здобиччю, яка потрапляє у сховище, і коло їх хазяїнів дуже широке (хребетні від рептилій до людини). У них з'явилася властивість насичуватися швидше, доки годувальник знаходиться у сховищі. Смоктання крові у них триває від 3 до 30 хв. Оскільки живлення менш багате, яєць дозріває менше, але кліщі відкла­дають їх кілька разів за життя.

  • Внаслідок того що сховище може тривалий час не відвідуватися, кліщі можуть роками голодувати, тому розвиток їх, як показав Є. Н. Павловський, затягується до 20 — 28 років. Це пов'язано з тим, що у метаморфозі аргазид за яйцем і личинкою проходить зміна кількох німф: німфа І, німфа II, німфа III (інколи більше) і тільки потім імаго. Відсутність годувальника у будь-якій із фаз метаморфозу затримує перехід до наступної фази. Засе­лення нових сховищ відбувається досить повільно за допомогою хазяїнів-годувальників. Типовим представником аргасових кліщів є селищний кліщ.



С е л и щ н и й к л і щ (Ornithadorus papillipes)

  • Медичне значення — переносник збудників кліщового поворотного тифу. Кліщі підтримують цю хворобу серед диких тварин, а при живленні на людині заражають і її. Встановлено трансоваріальне передавання спірохет на протязі одного-двох поколінь.

  • Географічне поширення. Середня Азія, Афганістан, Іран, Індія. Споріднені селищному кліщеві види зустрі­чаються на Кавказі.

  • Морфофізіологічні особливості. Селищний кліщ темносірого кольору. Довжина самки 8,2 мм, самця 5,8. Очей немає. Живиться на гризунах, кажанах, жайворонках, а також на свійських тваринах: собаках, великій рогатій худобі, конях, котах тощо. Дорослі кліщі можуть голодувати до 13 років.

  • Профілактика кліщового поворотного тифу. Необхідно оберігати себе від потрапляння кліщів на тіло, не знаходитися довго у печерах, глинобитних будівлях та інших біотопах кліщів, застосовувати відлякуючі засоби. Громадська профілактика полягає у зни­щенні кліщів і гризунів. Найкращий ефект дає знесення старих глинобитних приміщень, які заселені кліщами. Їх замінюють будинками європейського типу.



Р о д и н а Г а м а з о в і (Gamasoidea).

  • Численна група дрібних кліщів довжиною 0,3 — 4 мм. He мають очей. Деякі гамазові кліщі постійні, інші — тимчасові паразити птахів і ссавців. Медичне значення мають гамазові кліщі, які паразитують на птахах (ластівки, стрижі, кури, голуби) і гризунах. Через них і передаються людині збудники вірусних хвороб.



К о р о с т я н й й с в е р б у н (Асаrus siro, s.Sarcoptes scabiei) — постійний паразит людини, збудник хвороби, яка відома під назвою короста (scabies).

  • Локалізація. Внутрішньошкірний паразит, що живе у роговому шарі епідермісу.

  • Географічне поширення — повсюдне.

  • Морфофізіологічні особливості. Дуже дрібний кліщ: самка — близько 0,4 мм, самець — близько 0,3 мм завдовжки. Ноги дуже вкорочені, що пов'язано з пристосуванням до життя у ходах всередині шкіри. Очі відсутні. Дихання здійснюється через усю поверхню тіла. Для проникання у шкіру cвербуни вибирають найніжніші ділянки (між пальцями, під пахвами, на животі тощо). Довжина ходу, який самка буравить за день, досягає 2-3 мм (самці ходів не роблять). Живляться кліщі клітинами хазяїна. У ходах самки відкладають яйця (20 і більше за життя). Тут же здійснюється метаморфоз, який триває 1—2 тижні. Тривалість життя дорослих кліщів 40 — 45 днів.



Клас Комахи (Insecta)

  • Комахи – вищі безхребетні тварини. Тіло поділено на голову, груди і черевце. Грудний відділ має три сегменти і на кожному є пара ніг. Отже мають шість кінцівок. Крім ніг, другий і третій відділ можуть мати по парі крил. Черевце складається із 6-12 члеників.

  • Комахи є крилаті і безкрилі. У ряду двокрилих добре розвинені для літання перша пара крил, а друга представлена рудиментами – дзижчальцями, які служать органом рівноваги. У крилах комах проходять нерви і трахеї. Безкрилі комахи втратили крила через паразитичний спосіб життя і примітивність організації



Клас Комахи (Insecta)

  • Травна система: рот, глотка, стравохід, воло (у робочих бджіл, де квітковий нектар перетворюється на мед ), шлунок з хітиновими зубцями, середня і задня кишки, анальний отвір.

  • Дихальна система: трахеї відкриваються дихальцями на черевці.

  • Кровоносна система не замкнена, серце з клапанами —судини — порожнина тіла. Рідина, яка циркулює по цій системі називають гемолімфою. У деяких комах гемолімфа – отруйна.

  • Видільна система: мальпігієві судини впадають у кишку, жирове тіло, що нагромаджує шкідливі речовини.

  • Нервова система: головний мозок, черевний нервовий ланцюжок, характерні складні інстинкти.

  • Органи чуттів особливо розвинені. Очі – найчастіше фасеткові. Мають органи рівноваги, смаку, а деякі навіть – слуху.



Клас Комахи (Insecta)

  • Характерне статеве розмноження, комахи роздільностатеві, розвиток непрямий ( з метаморфозом):

  • 1) розвиток з повним перетворенням ( яйце—личинка—лялечка—доросла форма);

  • 2) розвиток з неповним перетворенням (яйце—личинка—доросла форма).

  • Класифікація. Комах ділять на велику кількість рядів. В основі класифікації покладено характер метаморфозу, а також будову крил і ротових органів



Клас Комахи (Insecta)

  • Основні ряди класу Комахи:

  • з повним перетворенням: ряди Двокрилі, Лускокрилі (або Метелики), Перетинчастокрилі, Твердокрилі (або Жуки), Блохи;

  • з неповним перетворенням: Прямокрилі, Рівнокрилі, Клопи, Таргани, Бабки, Воші.



Медичне значення представників Класу Комахи (Insecta):

  • ектопаразити людини,

  • переносники трансмісивних захворювань,

  • збудники інвазійних захворювань,

  • отруйні організми.



Медичне значення представників Класу Комахи (Insecta):



Ряд тарганові (Blattodea)

  • Медичний інтерес становить тарган чорний і тарган рижий, або прусак. Розміри першого 20-26 мм, а другого – 8-11 мм. Самки тарганів відкладають яйця у коконах. Розвиток зародка триває кілька місяців (чим вища температура – тим швидше). Живляться хлібом, овочами, м’ясом і нерідко різними нечистотами, тому можуть переносити різні хвороботворні організми, цисти найпростіших, яйця гельмінтів.



Комахи - механічні переносники інвазійних та інфекційних хвороб

  • Кімнатна муха



Комахи – тканинні і порожнинні ендопаразити

  • Відносять двокрилих, личинки яких викликають захворювання – міази.

  • Личинки здатні до анаеробної диссиміляції і руху всередині господаря.

  • Представник – Вольфартова муха.

  • Живе на Півдні Європи., Середній Азії.

  • Дорослі форми харчуються нектаром квітів.. Вони народжують одночасно 150-190 живих личинок у шкірні ранки і на пошкодження шкіри і слизової. Личинки проникають у тканини господаря, харчуються ним і викликають серйозні порушення. Через декілька діб личинки покидають господаря і виходять у грунт.

  • Личинки інших мух – кімнатної, падальної і сірої м’ясної – можуть також попадати у рани і викликати тканинні міази. Попадаючи із порченою їжею можуть викликати кишкові міази, які самовиліковуються.



Ряд Воші (Anoplura)

  • Паразитичні комахи, що втратили крила і мають спрощену будову. Відомо біля 500 видів, які є паразитами людини.включає у себе роди Pediculus i Phtirius.

  • Географічне поширення: повсюдне

  • До роду Pediculus належить вид P. humanus, який складається з двох підвидів:

  • головної і одежної воші.



Головна воша (P. humanus capitis)

  • Медичне значення. Постійний ектопаразит людини, що викликає захворювання педикульоз, переносник збудників епідемічного висипного тифу (рикетсій Провачека). Головна воша – постійний кровосисний паразит. Людина є єдиним господарем – тому захворювання назив. Антропоноз.

  • Морфологія: комахи сірого кольору, по боках тіла глибокі вирізки, 1 пара коротких товстих вусиків на голові, що є органами нюху. Крил не мають. Розміри самця 2-3 мм, самки--3-4 мм. Задній кінець тіла самця закруглений, а самки—роздвоєний.

  • Локалізація: волосисті ділянки голови.

  • Життєвий цикл: розвиток з неповним метаморфозом ((яйце(гнида)—личинка—імаго)) триває 15 днів. Тривалість життя воші 38 днів. Імаго живиться кров’ю людини. Самка відкладає 3-4 яйця на день, більше 150 яєць (гнид) протягом життя, які прикріплює до волосся.



Головна воша (P. humanus capitis)

  • Джерело зараження: хвора людина.

  • Механізм зараження педикульозом: контактний.

  • Механізм зараження висипним тифом: трансмісивний. Насмоктавшись крові хворого, воша стає заразною для людини через певний час (мінімально 3-5 днів), протягом якого у кишечнику воші нагромаджуються рикетсії. Коли воша кусає здорову людину і смокче кров, її кишечник наповнюється і одночасно виділяються інфіковані екскременти. Укус воші супроводжується свербінням, людина чухається і втирає в шкіру її екскременти з рикетсіями. У слинних залозах, смоктальному апараті воші збудника немає, тому безпосередньо при укусі зараження не відбувається.

  • Профілактика: лікування хворих, проведення дезинсекції і дезинфекції, особиста гігієна, якщо є загроза епідемічного поширення хвороби, проводиться щеплення сухою протисипнотифозною вакциною.



Лобкова воша (Phtirus pubis)

  • Постійний ектопаразит людини, що викликає захворювання фтіріаз.

  • Морфологія: комахи мають коротке, широке тіло, голова і черевце майже не відмежовані. Розміри самця 1 мм, самки—1,5 мм.

  • Локалізація: ділянки тіла, які вкриті волоссям: на лобку, повіках, під пахвами, крім волосистої частини голови.

  • Життєвий цикл: розвиток з неповним метаморфозом ((яйце(гнида)—личинка—імаго)) триває 22-27 днів. Тривалість життя воші 26 днів. Імаго живиться кров’ю людини. Самка відкладає протягом життя до 50 яєць.

  • Джерело зараження: хвора людина.

  • Механізм зараження: контактний (при статевому контакті, через білизну).

  • Профілактика: лікування хворих, дезинфекція і дезинсекція, гігієна статевих відносин, гігієна тіла.



Ряд Блохи (Aphaniptera)

  • Епідеміологічне значення мають блоха людська (Pulex irritans) i блохи щурячі (Ceratophyllus fasciatus i Xenopsylla cheopis)—тимчасові ектопаразити людини, переносники збудників чуми (єрсиній), ендемічного (блошиного) висипного тифу (рикетсій Музера), туляремії. Географічне поширення бліх: повсюдне.

  • Морфологія: тіло блохи сплюснуте з боків. На голові пара простих очей і короткі вусики, які розміщені в ямках. Ротовий апарат колючо-сисного типу. Крил немає. Задня пара ніг довша від інших, стрибаючого типу. Лапки п’ятичленисті, мають по 2 кігтика. На грудях є 2 пари стигм. Черевце складається з 10 сегментів. В самки на 7 сегменті черевця розміщений сім’яприймач, в самця посередині черевця розміщений копулятивний апарат. По боках черевця у блохи є 8 пар стигм. На поверхні тіла є щетинки.

  • Життєвий цикл: розвиток відбувається з повним метаморфозом (яйце—личинка—лялечка—імаго). Самка відкладає біля 450 яєць на хазяїнові або у сухому смітті. Личинка без ніг, червоподібної форми. Живиться випорожненнями дорослих бліх і гниючими органічними речовинами, тричі линяє. Імаго живиться кров’ю. Тривалість розвитку блохи залежить від температури і вологості середовища. Цикл розвитку блохи триває від 19 до 270 днів. Доросла блоха живе до 1,5 років. Кожен вид бліх паразитує на певному хазяїні, але вони можуть мігрувати і на інших хазяїв (того ж самого чи іншого виду).

  • Патогенна дія: укуси бліх викликають свербіння, розчухування стають причиною вторинної інфекції.



Ряд Клопи (Heteroptera)

  • Тимчасовим ектопаразитом людини є постільна блощиця (Cimex lectularius).

  • Географічне поширення: повсюдне.

  • Морфологія: тіло стиснуте в спинно-черевному

  • напрямку. На голові розміщені складні очі,

  • 4 членистих вусика та ротовий апарат колючо-

  • сисного типу. На грудях блощиці є 2 пари стигм.

  • Ніжки складаються з 5 члеників, лапки трьохчленисті з двома кігтиками. Черевце включає 8 сегментів. Самку від самця можна відрізнити за формою черевця. В самки воно симетричне, задній кінець заокруглений, в самця загострений і має неправильну форму. В самки на задньому кінці черевця є копулятивний орган. По боках черевця у блощиці є 7 пар стигм.

  • Життєвий цикл: розвиток з неповним метаморфозом (яйце—личинка—імаго) протягом 28 днів. Самка відкладає кілька сотень яєць. Личинка проходить 5 линьок. Імаго і личинки живляться кров’ю. Дорослі блощиці можуть голодувати біля року. Вони також стійкі до низьких температур.

  • Патогенна дія: укуси блощиць болючі, оскільки слина їх містить отруйний секрет. На місці укусу виникає почервоніння і набряк. Профілактика: зниження блощиць на всіх стадіях розвитку за допомогою інсектицидів.



Ряд двокрилі (Diptera)

  • Мають тільки передню пару крил. Задня пара – джижальця.

  • Медичне значення мають родини:

  • Комарів (Culiciae),

  • Москітів (Phlebotomae),

  • Мух (Muscidae) .



Родина Комарі справжні (Culiciae)

  • У Євразії поширені і мають медичне значення три роди кровосисних комарів:

  • Anopheles передає збудників малярії;

  • Aëdes – збудників туляремії, японського енцефаліту, лімфоцитарного хоріоменінгіту, жовтої пропасниці, пропасниці Денге, сибірки;

  • Culex – збудників японського енцефаліту.



Рід малярійні комарі (Anopheles)

  • Сюди відносять комара Anopheles, який передає людині збудника малярії. В Європі є близько 10 видів комарів цього роду.

  • Комар малярійний звичайний – A. maculipennis

  • Комар малярійний прикрашений - A. superpictus

  • Для них характерний складний життєвий цикл і біологічні особливості. Anopheles відкладають яйця розкидано на поверхні води. Тут розвиваються личинки і лялечки. Молодий Anopheles спочатку живиться тільки соками рослин. Через кілька днів при настанні сутінків самці утворюють рої. Самка влітає і рій і залишає його з одним із самців для парування. Після запліднення самка шукає здобич і ссе кров людини або тварини. Кров необхідна для розвитку яєць. Через декілька днів покою самка відкладає дозрілі яйця.

  • Цикл життя самки від початку живлення кров’ю до відкладання яєць дістав назву гонотрофічного циклу. Таких циклів може бути 2-6 протягом літа.

  • Самка живе 1 місяць, самці після спаровування гинуть – тривалість їх життя кілька днів.



Anopheles



Рід малярійні комарі (Anopheles)

  • З відкладених яєць при температурі 10-25 ºС через 15-20 днів розвиваються личинки, які живляться бактеріями води. Ця біологічна особливість розвитку дає можливість їх знищувати шляхом розпилення порошкоподібних речовин на поверхні води.

  • Личинки перетворюються на лялечки. Лялечки - на імаго.



Aedes



Culex






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка