Медицина І фармація античних часів, раннього та пізнього середньовіччя медицина І фармація античних часів



Дата конвертації26.12.2016
Розмір445 b.


МЕДИЦИНА І ФАРМАЦІЯ АНТИЧНИХ ЧАСІВ, РАННЬОГО ТА ПІЗНЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ


МЕДИЦИНА І ФАРМАЦІЯ АНТИЧНИХ ЧАСІВ

  • Народна медицина переросла в професійну, виділяються лікарі-професіонали. Появляються перші лікарські школи. Кожна школа мала свої ліки і лікарські прийоми, які передавалися із покоління в покоління.

  • Підготовка лікарів – профісіоналів проходила в сім”ях. Появляються перші записи, перші “травники”. Памятки медичної літератури являють собою збірники рецептів з постановами як готовити ліки із коротким описом хворіб.





Роль народів старовинного Єгипту в розвитку медицини і фармації.

  • Джерелом для вивчення медицини і фармації старовинного Єгипту є письмові пам”ятки, папіруси, які знайдені при розкопках. Найбільш знаменним документом єгипетської медицини є папірус Еберса (довжина 20 м. 35 см, ширина – 30 см) і включає в себе 110 сторінок (число 110 значило для єгиптян крайню межу людського довголіття) і має надпис “Книга приготування лікарських засобів для всіх частин тіла” сладений папірус в 16 ст. до н.е.



Папірус включає “Книгу очей”, яка описує двадцять очних хворіб, “Трактат про серце і його судини” і наводить біля 800 рецептів. Всі ліки класифіковані за фармакологічною дією. Серце – це орган, який хвилював древніх єгиптян і рахувалось вмістилищем розуму. “Серце розмовляє, - повідомляє папірус, - якщо положити пальці на голову, на обі руки, на ноги – всюди зустрічаємо серце, оскільки його судини проходять через всі члени”.

  • Папірус включає “Книгу очей”, яка описує двадцять очних хворіб, “Трактат про серце і його судини” і наводить біля 800 рецептів. Всі ліки класифіковані за фармакологічною дією. Серце – це орган, який хвилював древніх єгиптян і рахувалось вмістилищем розуму. “Серце розмовляє, - повідомляє папірус, - якщо положити пальці на голову, на обі руки, на ноги – всюди зустрічаємо серце, оскільки його судини проходять через всі члени”.



Єгипет є батькiвщиною ароматерапiї, тобто лiкуваання ефiрними олiями. Єгиптяни методом дистиляцiї отримували кедрову i скипiдарну олiю, олiї ароматних трав. Крiм рослинних використовувались лiкарськi засоби тваринного походження. Найбiльш екзотичнi з них: жир лева, гiпопотама, бика, кров ящерки, летючої мишi i т.п.

  • Єгипет є батькiвщиною ароматерапiї, тобто лiкуваання ефiрними олiями. Єгиптяни методом дистиляцiї отримували кедрову i скипiдарну олiю, олiї ароматних трав. Крiм рослинних використовувались лiкарськi засоби тваринного походження. Найбiльш екзотичнi з них: жир лева, гiпопотама, бика, кров ящерки, летючої мишi i т.п.



Iз мiнералiв використовувались осколки кремнiю, нафта. Мрамор, наприклад, використовувався у формi порошку, який змiшували з оцетом. Цей склад володiв знеболюючими властивостями при хiрургiчних операцiях. В даному випадку анестизуючою речовиною виступав вуглекислий газ, який видiлявся при взаємодiї оцету i кальцію карбонатом (складової частини мрамору).

  • Iз мiнералiв використовувались осколки кремнiю, нафта. Мрамор, наприклад, використовувався у формi порошку, який змiшували з оцетом. Цей склад володiв знеболюючими властивостями при хiрургiчних операцiях. В даному випадку анестизуючою речовиною виступав вуглекислий газ, який видiлявся при взаємодiї оцету i кальцію карбонатом (складової частини мрамору).



Єгиптяни використовували з лiкувальною метою оцет, сiк алоє, м’яту, подорожник скипидар, якi увiйшли в лiкувальну практику багатьох народiв. Для виготовлення лiкiв використовували вiдповiднi прийоми: подрiбнення, процiжування, вiджимання та iнш.

  • Єгиптяни використовували з лiкувальною метою оцет, сiк алоє, м’яту, подорожник скипидар, якi увiйшли в лiкувальну практику багатьох народiв. Для виготовлення лiкiв використовували вiдповiднi прийоми: подрiбнення, процiжування, вiджимання та iнш.



В спадщину Єгипет залишив нам слово «Recipe», яке фiгурує в «Rp:» в рецептах - це медичне умовне позначення, яке використовувалось в древньому Єгиптi, збереглося до наших днiв, проживши приблизно 60 столiть.

  • В спадщину Єгипет залишив нам слово «Recipe», яке фiгурує в «Rp:» в рецептах - це медичне умовне позначення, яке використовувалось в древньому Єгиптi, збереглося до наших днiв, проживши приблизно 60 столiть.

  • Одним iз вiдомих вчених древнього Єгипту є Iмготеп - лiкар-спецiалiст, який при храмi в м.Мемфiса вiдкрив першу медичну школу.



Здоров’я вважалось нормальним поєднанням трьох початкiв: повiтря, слизу i жовчi. В якостi лiкарських засобiв використовувалась ртуть, золото, срiбло, мiдь, залiзо та iншi метали, а також понад 700 рiзних рослинних засобiв.

  • Здоров’я вважалось нормальним поєднанням трьох початкiв: повiтря, слизу i жовчi. В якостi лiкарських засобiв використовувалась ртуть, золото, срiбло, мiдь, залiзо та iншi метали, а також понад 700 рiзних рослинних засобiв.

  • З терапевтичною метою використову-вались дорогоцiннi каменi: брилiант, рубiн, жемчуг та iнш. Дорогоцiннi метали вживалися як укрiпляючий засiб. Золото вважалось самим сильним укріпляючим засобом. Воно розбивалось на тоненькi листочки, накалювалось i 6-7 разiв га-силося в молоцi, маслi та iнших рiдинах, якi теж слугували лiками. Були вiломi отрути i протиотрути проти укусiв змiй.



Письмовою пам’яткою древньої Iндiї є «Аюр-веда» («Знання життя»), в якiй приводиться 760 лiкарських рослин, способи застосування з лiкарською метою молока, сала, мозку, жовчi. Лiки були роздiленi по дiї, описанi лiкарськi форми, способи виготовлення лiкiв вiд всiх захворювань, для продовження життя, способи використання: втирання, вдихання, обливання. При призначеннi лiкiв враховувався перiод року, погода, стать, вiк, будова тiла.

  • Письмовою пам’яткою древньої Iндiї є «Аюр-веда» («Знання життя»), в якiй приводиться 760 лiкарських рослин, способи застосування з лiкарською метою молока, сала, мозку, жовчi. Лiки були роздiленi по дiї, описанi лiкарськi форми, способи виготовлення лiкiв вiд всiх захворювань, для продовження життя, способи використання: втирання, вдихання, обливання. При призначеннi лiкiв враховувався перiод року, погода, стать, вiк, будова тiла.



Лiкарськi засоби Iндiї вiдрiзнлися винятковою багатограннiстю i багатством. Iндiйська фармакопея нараховувала до 800 рослинних лiкарських засобiв, значна частина їх до сьогоднiшнього часу використовується в науковiй медицинi Iндiї.

  • Лiкарськi засоби Iндiї вiдрiзнлися винятковою багатограннiстю i багатством. Iндiйська фармакопея нараховувала до 800 рослинних лiкарських засобiв, значна частина їх до сьогоднiшнього часу використовується в науковiй медицинi Iндiї.



Досягнення древньокитайської медицини

  • Основними методами лiкування вважалось лiкуванням протилежним: жар холодом i навпаки. Так, проти слабкостi приймали ектсракт з кровi тигра. Ще 1000 р. до н.е китайцi лiкували вiспу прививкою людської вiспи. Цей спосiб заключався в тому, що в нiздрi здорової людини вводиди висушений гнiй вiспових пустул хворого.



В Китаї велика увага придiлялася загальноукрiплюючiй медицинi: дiєтi, водним процедурам, лiкувальнiй гiмнастицi, масажу. В китайськiй медицинi вперше була застосована акупунктура - укол гострою голкою. Призначенням уколiв було полегшити просування кровi по судинах, лiквiдувати «застiй» i тим самим усунути причину захворювання. На тiлi людини нараховувалось 360 «життєвих точок» (сьогодні – 600), якi пiдлягали в рiзних випадках уколам.

  • В Китаї велика увага придiлялася загальноукрiплюючiй медицинi: дiєтi, водним процедурам, лiкувальнiй гiмнастицi, масажу. В китайськiй медицинi вперше була застосована акупунктура - укол гострою голкою. Призначенням уколiв було полегшити просування кровi по судинах, лiквiдувати «застiй» i тим самим усунути причину захворювання. На тiлi людини нараховувалось 360 «життєвих точок» (сьогодні – 600), якi пiдлягали в рiзних випадках уколам.



Другим характерним прикладом китайської медицини було припiкання («мокса») тих же життєвих точок запаленими комочками висушеної трави. Припiкання i голкоковколювання застосовувалось з профiлактичною метою i сприяли довголiттю.

  • Другим характерним прикладом китайської медицини було припiкання («мокса») тих же життєвих точок запаленими комочками висушеної трави. Припiкання i голкоковколювання застосовувалось з профiлактичною метою i сприяли довголiттю.



Велика частка лiкарських засобiв належить до рослинного свiту. У вiдповiдностi з подiлом тiла на три пояси, верхня частина рослин вживалася для лiкування верхнього поясу, стебло - при захворюваннях середнього, коренi - нижнього поясу, гiлки - при захворюваннях шкiри i м’язiв.

  • Велика частка лiкарських засобiв належить до рослинного свiту. У вiдповiдностi з подiлом тiла на три пояси, верхня частина рослин вживалася для лiкування верхнього поясу, стебло - при захворюваннях середнього, коренi - нижнього поясу, гiлки - при захворюваннях шкiри i м’язiв.



Iз лiкiв тваринного походження використовувались панти (роги молодого плямистого оленя), печiнка, кiстковий мозок; особливо цiнувались внутрiшнi органи i кров тигра. Як кровозупинне використовувувався шкiрний клей (желатина). Використовувались також i рiзноманiтнi мiнiральнi речовини: ртуть, сурма, залiзо, сiрка. Китайцi використовували ртуть для лiкування сифiлiсу, сiрку - для лiкування корости, вiтамiнiзованi препарати - для лiкування рахiту.

  • Iз лiкiв тваринного походження використовувались панти (роги молодого плямистого оленя), печiнка, кiстковий мозок; особливо цiнувались внутрiшнi органи i кров тигра. Як кровозупинне використовувувався шкiрний клей (желатина). Використовувались також i рiзноманiтнi мiнiральнi речовини: ртуть, сурма, залiзо, сiрка. Китайцi використовували ртуть для лiкування сифiлiсу, сiрку - для лiкування корости, вiтамiнiзованi препарати - для лiкування рахiту.



Роль Месопотамiї (Дворiччя) в розвитку медицини

  • Країна, яка розмiщена за течiєю рiчок Тигру i Ефрату, вiд Вiрменських гiр на пiвночi до Персидської затоки на пiвднi, отримала в грекiв назву Месопотомiя (iнша її назва - Дворiччя). Зараз тут розмiщена держава Ірак.



Наприкинцi III i на початку II тисятирiччя до н.е. починається возвищення Вавилонської держави в середнiй частинi Дворiччя, в I тис. до н.е. - в пiвнiчно-схiднiй частинi возвищується Ассирiя. З цих держав головне мiсце в господарському i культурному розвитку, зокрема, в медицинi, належить Вавилону. Одним iз джерел вивчення стану медичної справи у Вавилонi є звiд законiв царя Хамуранi (ХУIII ст. До н.е.). Правлiння Хамуранi було перiодом розквiту Древнєвавилонського царства.

  • Наприкинцi III i на початку II тисятирiччя до н.е. починається возвищення Вавилонської держави в середнiй частинi Дворiччя, в I тис. до н.е. - в пiвнiчно-схiднiй частинi возвищується Ассирiя. З цих держав головне мiсце в господарському i культурному розвитку, зокрема, в медицинi, належить Вавилону. Одним iз джерел вивчення стану медичної справи у Вавилонi є звiд законiв царя Хамуранi (ХУIII ст. До н.е.). Правлiння Хамуранi було перiодом розквiту Древнєвавилонського царства.



Звiд законiв Хамуранi представляє собою зiбрання статей судочинства, якi вирiзанi клинописью на великому бальзатовому стовбi. Ряд статей присвячено умовам дiяльностi лiкарiв i їх судової вiдповiдальностi в рiзних випадках. В Зводi законiв Хамуранi зустрiчаються вказiвки на спецiальнi очнi i зубнi операцiї. Часто в кодексi зустрiчаються вказiвки на покарання в формi нанесення пошкоджень: вiдрiзати язик, вирвати око, зламати кiстку i т.п.

  • Звiд законiв Хамуранi представляє собою зiбрання статей судочинства, якi вирiзанi клинописью на великому бальзатовому стовбi. Ряд статей присвячено умовам дiяльностi лiкарiв i їх судової вiдповiдальностi в рiзних випадках. В Зводi законiв Хамуранi зустрiчаються вказiвки на спецiальнi очнi i зубнi операцiї. Часто в кодексi зустрiчаються вказiвки на покарання в формi нанесення пошкоджень: вiдрiзати язик, вирвати око, зламати кiстку i т.п.



Для лiкування активно використовувались з рослинних засобiв молодi парослi рiзних рослин, iз тварин - жири, iз мiнеральних – нафта. Рiзнився прийом лiкiв натще i пiсля їди. Великий вплив на спосiб лiкування мала релiгiя. Молитва про вилiкування читалися не самими хворими, а жрецями, якi виступали мiж хворими i богом.

  • Для лiкування активно використовувались з рослинних засобiв молодi парослi рiзних рослин, iз тварин - жири, iз мiнеральних – нафта. Рiзнився прийом лiкiв натще i пiсля їди. Великий вплив на спосiб лiкування мала релiгiя. Молитва про вилiкування читалися не самими хворими, а жрецями, якi виступали мiж хворими i богом.



Часте вживання у вавилонськiй i ассирiйськiй медицинi речовин, якi визивають бридкiсть (неприємний на смак лiкiв) визивалось їх призначенням для вигнання демонiв. Вважалось очевидним, що бридке пацiєнту повинно бути противно в засiвшому в нього демона.

  • Часте вживання у вавилонськiй i ассирiйськiй медицинi речовин, якi визивають бридкiсть (неприємний на смак лiкiв) визивалось їх призначенням для вигнання демонiв. Вважалось очевидним, що бридке пацiєнту повинно бути противно в засiвшому в нього демона.



Медицина i фармацiя Греції

  • Медицина i фармацiя Грецiї були тiсно зв’язанi з релiгiєю. Поряд з «асклепейонами» (примiщення для лiкування) при храмах iснували «асклепейони» i школи для свiтських лiкарiв, а також дрiбнi «ятреї» (лiкарнi) в дома в лiкаря. Назва «асклепейони» походить вiд iменi лiкаря стародавньої Грецiї Асклепiя (або Ескулап по-латинi).





За переказами, Асклепiй жив в Пiвнiчнiй Грецiї i в лiтературi описується як бого лiкувального мистецтва. Одна iз його дочок - Гiгiєя - була покровителькою галузi медицини - гiгiєни, друга Панакея (звiдки. пiшло слово «панацея») - покровителькою лiкарської терапiї.

  • За переказами, Асклепiй жив в Пiвнiчнiй Грецiї i в лiтературi описується як бого лiкувального мистецтва. Одна iз його дочок - Гiгiєя - була покровителькою галузi медицини - гiгiєни, друга Панакея (звiдки. пiшло слово «панацея») - покровителькою лiкарської терапiї.



Лiкуванням займались, в основному, жрецi в храмах. Головним засобом лiкування був священний сон бiля нiг божества. Жрецi за сновидiнням хворих визначали засоби проти хворiб. Культ Ескулапа проiснував приблизно до 420 р. до н.е.

  • Лiкуванням займались, в основному, жрецi в храмах. Головним засобом лiкування був священний сон бiля нiг божества. Жрецi за сновидiнням хворих визначали засоби проти хворiб. Культ Ескулапа проiснував приблизно до 420 р. до н.е.



Найбiльшим авторитетом користувалися лiкарi-воїни. Значний розвиток в древнiй Грецiї отримала хiрургiя. Вже тодi хiрурги застосовували перев’язку судин, що давало можливiсть проводити ампутацiю кiнцiвок та iншi складнi хiрургiчнi втручання. В якостi знеболюючого засобу використовували витяжку корiння мандрагори.

  • Найбiльшим авторитетом користувалися лiкарi-воїни. Значний розвиток в древнiй Грецiї отримала хiрургiя. Вже тодi хiрурги застосовували перев’язку судин, що давало можливiсть проводити ампутацiю кiнцiвок та iншi складнi хiрургiчнi втручання. В якостi знеболюючого засобу використовували витяжку корiння мандрагори.



При лiкарнях видiлялись примiщення для зберiгання лiкарських речовин. Грецькою вони називалися apotheke (зберiгати, оберiгати) - означало хранилище цiнних продуктiв. Потiм цй термiн розповсюдився i в iншi країни i став означати аптеку в її сучасному розумiннi. Пiзнiше в Грецiї появилися самостiйнi аптеки, в яких працювали лiкарi.

  • При лiкарнях видiлялись примiщення для зберiгання лiкарських речовин. Грецькою вони називалися apotheke (зберiгати, оберiгати) - означало хранилище цiнних продуктiв. Потiм цй термiн розповсюдився i в iншi країни i став означати аптеку в її сучасному розумiннi. Пiзнiше в Грецiї появилися самостiйнi аптеки, в яких працювали лiкарi.



Гіппократ

  • Великий вклад в розвиток медицини i фармацiї внiс знаменнитий вчений древньої Грецiї Гiппократ, який жив в 460-377 р.р. до н.е. Вiн притримувався наступного вчення: в людському тiлi знаходиться чотири основних рiдини - кров, слиз, жовта i чорна жовч, будь яке захворювання пояснюється порушенням рiвноваги цих рiдин.



Гіппократ



Головним в своїй роботi Гiппократ вважав досвiд i спостереження бiля лiжка хворого. За його думкою, добрий лiкар повинен визначати стан хворого за однiм зовнiшнiм виглядом. Вiдомi багаточисельнi працi Гiпократа з медицини «Про св’ящену хворобу», де вiн описує походження i методи лiкування епiлепсiї, «Про повiтря, води i мiсцевостi», де вказано вплив клiмату, грунту, води на здоров’я населення та iн.

  • Головним в своїй роботi Гiппократ вважав досвiд i спостереження бiля лiжка хворого. За його думкою, добрий лiкар повинен визначати стан хворого за однiм зовнiшнiм виглядом. Вiдомi багаточисельнi працi Гiпократа з медицини «Про св’ящену хворобу», де вiн описує походження i методи лiкування епiлепсiї, «Про повiтря, води i мiсцевостi», де вказано вплив клiмату, грунту, води на здоров’я населення та iн.



Гiппократ створив теорiю зберiгання лiкарських засобiв i класифiкацiю їх за дiєю на органiзм. З лiкарських засобiв у часи Гiппократа застосовували: води, харчуiвальнi речовини: слизистi, солодкi, маслянистi, жирнi, в’яжучi, гострi, ароматнi, смолистi, бальзамiчнi та наркотичнi (мак, мандрагара). Майже не застосовувались сумiшi речовин, рослиннi речовини вживалися у виглядi вiдварiв або настоїв з усiєї рослини.

  • Гiппократ створив теорiю зберiгання лiкарських засобiв i класифiкацiю їх за дiєю на органiзм. З лiкарських засобiв у часи Гiппократа застосовували: води, харчуiвальнi речовини: слизистi, солодкi, маслянистi, жирнi, в’яжучi, гострi, ароматнi, смолистi, бальзамiчнi та наркотичнi (мак, мандрагара). Майже не застосовувались сумiшi речовин, рослиннi речовини вживалися у виглядi вiдварiв або настоїв з усiєї рослини.



Гiпократ i його учнi займались виготовленням лiкiв, тодi ще не було звичаю змiшувати багато речовин i дозуваання було примітивним. Були вiдомi такi лiкарськi форми як порошки, настої, вiдвари, мазi, пластирi, супозиторiї, пiлюлi. Багато широко вживаних засобiв - мед, вино, олiї, соки рослин - були лiкарськими препаратами i одночасно рiдкими i в’язкими рiдинами для виготовлення рiзних лiкарських форм.

  • Гiпократ i його учнi займались виготовленням лiкiв, тодi ще не було звичаю змiшувати багато речовин i дозуваання було примітивним. Були вiдомi такi лiкарськi форми як порошки, настої, вiдвари, мазi, пластирi, супозиторiї, пiлюлi. Багато широко вживаних засобiв - мед, вино, олiї, соки рослин - були лiкарськими препаратами i одночасно рiдкими i в’язкими рiдинами для виготовлення рiзних лiкарських форм.



При виготовленнi лiкiв використовувалились наступнi прийоми: подрiбнення, розчинення, настоювання, кипятiння, процiжування. В загальнiй терапiї Гiппократ використовував гiгiєно-дiєтичний метод. З iменем великого вченого зв’язано i представлення про високий моральний облiк i етику поведiнки лiкаря, а в бiльш широкому змiсту медика, в тому числi i фармацевта. В «Клятвi Гiппократа» мiстяться вимоги турботно i милосердно вiдноситись до хворого, не використовувати знання i лiки на шкоду людинi.

  • При виготовленнi лiкiв використовувалились наступнi прийоми: подрiбнення, розчинення, настоювання, кипятiння, процiжування. В загальнiй терапiї Гiппократ використовував гiгiєно-дiєтичний метод. З iменем великого вченого зв’язано i представлення про високий моральний облiк i етику поведiнки лiкаря, а в бiльш широкому змiсту медика, в тому числi i фармацевта. В «Клятвi Гiппократа» мiстяться вимоги турботно i милосердно вiдноситись до хворого, не використовувати знання i лiки на шкоду людинi.



Медицина і фармація Древнього Риму

  • Поява постiйної армiї вимагало i розвитку вiйськової медицини: функцiонували вiйськовi госпiталi, появились посади вiйськових лiкарiв, лiкарiв легiонiв. Ліки приймалися майже виключно у видi сирих продуктiв: кров, собаки, гiєни, клопи, пуатина i т.д. Приймались також засоби рослинного, тваринного i мiнерального походження у виглядi твердих, рiдких i м’яких лiкарських форм, якi вимагали примiтивного виготовлення.



Клавдiй Гален - засновник наукової медицини і технології ліків

  • Найдавніша з аптек відкрита під час археологічних розкопок античного міста Помпеї в Італії, яке загинуло 79 р.н.е., внаслідок виверження Везувію. Тут в одному з будинків було знайдено коробки з ліками, пластинки для розтирання мазей та інші предмети специфічно аптекарського вжитку.



У 2 ст. н.е. лікар і природознавець Клавдій Гален тримав аптеку у Римі, яку обладнав при власній лікарні. По мірі ускладнення медичної практики лікар був вимушений виділити особливе приміщення для зберігання ліків. Коли аптеки стали вже самостійними закладами, вони все ж таки зберегли цю назву. Приміщення аптеки використовувалось для зберігання сировини і виготовлення ліків.

  • У 2 ст. н.е. лікар і природознавець Клавдій Гален тримав аптеку у Римі, яку обладнав при власній лікарні. По мірі ускладнення медичної практики лікар був вимушений виділити особливе приміщення для зберігання ліків. Коли аптеки стали вже самостійними закладами, вони все ж таки зберегли цю назву. Приміщення аптеки використовувалось для зберігання сировини і виготовлення ліків.



Гален почав застосовувати витяжки з природних речовин, а також значно ускладнив і водночас удосконалив технологію лікарських форм. Ним розроблено понад 20 лікарських форм: порошки, пілюлі, мазі, екстракти, відвари, розчини, мікстури та інш. Гален встановив певні вагові та об”ємні співвідношення при виготовленні екстрактів, напоїв та відврів з різних частин лікарських рослин.

  • Гален почав застосовувати витяжки з природних речовин, а також значно ускладнив і водночас удосконалив технологію лікарських форм. Ним розроблено понад 20 лікарських форм: порошки, пілюлі, мазі, екстракти, відвари, розчини, мікстури та інш. Гален встановив певні вагові та об”ємні співвідношення при виготовленні екстрактів, напоїв та відврів з різних частин лікарських рослин.



Клавдій Гален

  • Ці витяжки стали популярними у медиків усіх країн Європи і в ХУІ ст. дістали назву геленових препаратів.



Особливу увагу Гален придiляв таким витяжкам речовин iз лiкарської рослинної сировини. При цьому вiн встановив, що в рослинах є не тiльки кориснi, але i шкiдливi речовини, старався очищувати препарати, розвинув поняття про «дiючi початки».

  • Особливу увагу Гален придiляв таким витяжкам речовин iз лiкарської рослинної сировини. При цьому вiн встановив, що в рослинах є не тiльки кориснi, але i шкiдливi речовини, старався очищувати препарати, розвинув поняття про «дiючi початки».



Гален i його учнi використовували при виготовленнi лiкiв винтовий прес для вiджиму сокiв, подрiбнення i розрiзання рослинної сировини. Гален є основоположником технологiї лiкiв. До недавнього часу заводську технологiю лiкiв називали технологiєю галенових препаратiв ( з ХУI ст.).

  • Гален i його учнi використовували при виготовленнi лiкiв винтовий прес для вiджиму сокiв, подрiбнення i розрiзання рослинної сировини. Гален є основоположником технологiї лiкiв. До недавнього часу заводську технологiю лiкiв називали технологiєю галенових препаратiв ( з ХУI ст.).



Медицина і фармація в епоху середньовіччя



Алхімія, її роль в розвитку фармації.



  • Видатний вчений арабського свiту Авіценна є родоначальником середньовiкової фармацiї. Авiценна народився недалеко вiд Бухари, таджик. Там же отримав освiту. Науковою i практичною роботою вiн займався в Iранi. Ним написано багато робiт на теми лiкарського мистецтва, лiкознавств. Свiтову славу отримав його фундаментальна праця «Канон медицини». Вiн складається з 5 томiв, якi перевидають до сих пiр.



Дякую за увагу!




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка