Методичні рекомендації у зміст практичної діяльності студентів входить: Ознайомлення із системою навчально-виховної роботи школи



Дата конвертації30.05.2016
Розмір445 b.


Переддипломна педагогічна практика: психологічний аспект

  • Методичні рекомендації


У зміст практичної діяльності студентів входить:

  • Ознайомлення із системою навчально-виховної роботи школи

  • 2. Вивчення:

  • системи планування навчально-виховного процесу школи, класу;

  • особистості учня і колективу класу (особисті справи, медичні карти, класний журнал і щоденники);

  • системи навчальної і позакласної роботи з предметів;

  • системи позакласної виховної роботи;

  • - кращого досвіду вчителів школи.

  • 3. Самостійна робота:

  • розробка і проведення навчальної і позакласної роботи (по профілі основної і додаткової чи кваліфікації спеціалізації);

  • розробка поурочних і тематичних планів уроків і занять;

  • планування позакласної роботи з предметів;

  • проведення уроків;

  • проведення позакласних занять по розвитку пізнавальних інтересів дітей;

  • виготовлення дидактичного матеріалу і наочних приладдя;

  • проведення різноманітної позакласної і позашкільної виховної роботи з напрямків: морального, екологічного, трудового, економічного виховання дітей, охорони їхнього життя і здоров'я й ін.;

  • діагностика рівня розвитку особистості і класного колективу і використання отриманих результатів в індивідуальній роботі з дітьми і колективом;

  • проведення роботи з батьками (індивідуальної, з активом, батьківські збори);

  • ведення шкільної документації участь у роботі педагогічної ради, методичного об'єднання вчителів;

  • збір матеріалу для використання його в підготовці курсової роботи;

  • проведення самоаналізу і самооцінки своєї діяльності.



Орієнтовна програма вивчення особистості школяра

  • Загальні відомості про школяра: вік, стан здоров’я, приналежність до дитячих чи молодіжних організацій.

  • Характеристика умов сімейного виховання школяра: культурно-побуові умови в сім’ї, особливості взаємовідносин в сім'ї, ставлення в сім'ї до учня, піклування про виховання

  • Характеристика класного колективу: актив класу, ставлення до громадської роботи і суспільно корисної праці, навчання і дисципліна, міжособистісні відносини в колективі, симпатії і антипатії, дружба, колективізм, система традицій дитячого колективу.

  • Ставлення школяра до колективу

  • Спрямованість особистості: особиста, суспільна, ділова.

  • Характеристика усвідомлених мотивів. Інтереси, їх глибина, ширина, стійкість, дієвість, найбільш яскраво виражені пізнавальні інтереси.

  • Погляди і переконання. Єдність свідомості і поведінки. Прагнення школяра, його наміри, мрії, ідеали.

  • Рівень домагань: занижений, адекватний, завищений. Співвідношення самооцінки і рівня домагань, характерна для школяра оцінка своїх можливостей, вимогливість до себе, ставлення до критичних зауважень вчителів і друзів, ставлення школяра до самовиховання.

  • Учень в різних видах діяльності. Ставлення школяра до учіння, встигання і дисциплінованість, ступінь сформованості навчальних навичок.

  • Характеристика пізнавальної діяльності: особливості сприймання, спостережливості, пам'яті. Співвідношення творчої і відтворюючої уяви, особливості мислення, самостійність в судженнях і висновках, ступінь розвитку усного і писемного мовлення.

  • Особливості емоційної сфери: характер емоційної реакції на дії педагога, розвиток моральних, інтелектуальних і естетичних почуттів, домінуючий настрій, ступінь емоційної збудливості, вміння стримувати емоційні переживання і змінювати їх.

  • Вольові якості: цілеспрямованість, самостійність, ініціативність, рішучість, наполегливість, володіння собою, моральна вихованість волі.

  • Здібності: загальні і спеціальні, наявні здібності в учня.

  • Темперамент і його прояви.

  • Характер

  • Педагогічні висновки. Можливі напрямки корекційної роботи з даними учнями.



Примірна схема педагогічного аналізу уроку

  • 1. Загальна інформація про урок.

  • Освітні цілі (які нові знання, вміння, навички повинні набути учні, які – поглибити, закріпити, поширити).

  • Тема: ………………………………………………………………

  • Мета: ………………………………………………………………

  • Завдання: …………………………………………………………

  • Розвиваючі цілі (розвиток логіки мислення, інтелекту, волі, пізнавальних інтересів, здібностей).

  • Виховні цілі (формування світогляду, усвідомлення моральних понять та стосунків, здійснення естетичного (та ін.) виховання, виховання дисциплінованості, вміння користуватися НОП тощо).

  • Формування загальних та спеціальних навчальних вмінь та навичок.

  • Оснащеність уроку засобами демонстрації, наочними посібниками.

  • 2. Готовність до уроку вчителя та учнів (порядок у кабінеті, наявність обладнання, оргмомент, цільова установка, мотивація навчальної діяльності тощо).

  • 3. Вибір типу, структури уроку (форми). (Доцільність, оптимальність, поетапність)

  • 4. Місце уроку в системі уроків по темі, розділу, курсу 5. Форми організації навчальної роботи (самостійна, парна, групова, ланкова, вільна, навчальна, бесіда тощо).

  • 6. Зміст уроку:

  • реалізація дидактичних принципів (науковості, системності, доступності, послідовності тощо);

  • стиль спілкування, атмосфера, мікроклімат;

  • навантаження;

  • емоційна сторона;

  • мова вчителя, жести, міміка, рухи;

  • дотримання єдиного мовного режиму;

  • врахування гігієнічних вимог до уроку;

  • зовнішній вигляд.



Висновки, рекомендації , пропозиції, поради вчителю

  • мотивація аналізу;

  • самоаналіз вчителем уроку;

  • аналіз досягнень уроку;

  • з’ясування причин наявності недоліків;

  • рекомендації щодо усунення недоліків уроку;

  • пропозиції щодо удосконалення майстерності вчителя (залучення до участі у роботі творчих груп, семінарів, практикумів, ознайомлення з технологією впровадження передового педагогічного досвіду та досягнень науки, рекомендована література по проблемі, відвідування уроків колег тощо );

  • відповідність навчального матеріалу уроку вимогам програми, завданням уроку, теми, розділу; взагалі профілю, типу школи, класу, групи тощо;

  • повнота і доступність матеріалу за змістом та обсягом;

  • цільова установка, виділення головного, суттєвого у змісті навчального матеріалу;

  • удосконалення знань, умінь та навичок;

  • розвиток здібностей, корекція недоліків та відхилень;

  • поетапна робота по сприйняттю нової інформації;

  • стимулювання та мотивація позитивного ставлення учнів до уміння, до набуття знань, саморозвитку;

  • створення умов для самоосвіти, самооцінки навчальних дій;

  • створення атмосфери співтворчості.



Схема психологічного аналізу уроку

  • Загальні відомості про урок: школа, клас, предмет, прізвище вчителя.

  • Якими методами й способами викликається увага учня на початку уроку: вхід вчителя в клас, його зовнішній вигляд, готовність вчителя й класу до уроку, оформлення й санітарно-гігієнічні умови роботи класу, уміння вчителя встановити контакт з учнями, вимогливість вчителя, педагогічний такт.

  • Як вчитель забезпечує якісне сприйняття навчального матеріалу: чим забезпечується чуттєве сприйняття нового матеріалу, встановлення зв'язку нового матеріалу з раніше вивченим (аперцепція), використання наочності й технічних засобів навчання, чіткість постановки мети уроку, доступність матеріалу, різноманітність методів викладу, уміння виділяти головне в матеріалі, чіткість й виразність мови вчителя, темп викладу, уміння викликати мотивоване сприйняття навчального матеріалу.

  • Якими способами активізується пізнавальна діяльність учнів на уроці: вміння вчителя підтримувати увагу учнів протягом уроку, орієнтація учнів на труднощі й мобілізація волі на їхнє подолання, організація проблемно-пошукової діяльності учнів, ідейний і науковий рівень матеріалу, повнота і точність наукових фактів, висновків; відповідність матеріалу віковим особливостям учнів, рівню їхнього розвитку й знань, логічність й аргументованість викладу, установка учнів на самостійну роботу й самостійне виведення правил й закономірностей; зв'язок навчального матеріалу з практикою й сучасністю; вправляння у використанні набутих знань.

  • Якими способами вчитель викликає в школярів допитливість й інтерес, формує потребу в знаннях: підготовкою до уроку, оригінальною наочністю, поясненням теоретичної і практичної значимості даного матеріалу й ін.

  • Організація запам'ятовування учнями навчального матеріалу: запис теми й плану уроку, важких слів, визначень, повторення найбільше значимих положень, установка на запам'ятовування, розмаїтість вправ на закріплення й ін.

  • Як вчитель враховує вікові особливості учнів, сприяє розвитку їхньої активності й самостійності, ініціативи і творчих здібностей.

  • Висновки і й пропозиції.



Психологічні основи індивідуального підходу у навчанні



Психологічний портрет учня із слабкою нервовою системою

  • Частіше всього такий учень є спокійний, тихий, обережний.

  • Не може тривалий час приймати участь в рухливих іграх, що пов”язано з невеликим запасом сил, підвищеною стомлюваністю.

  • Часто має схильність до акуратності, що доходить до педантизму; йому подобається сам процес наведення порядку, прибирання.

  • Виділяється підвищеною вразивістю.

  • Легко збудливий, болісно реагує на незадоволення дорослих, що оточують його.

  • Невпевненість в собі, боязнь невдачі, недовірливість, прихованість.



Психологічний портрет учня з сильною нервовою системою

  • Частіше всього такий учень впевнений в собі, життєрадісний, не відчуває якого-небудь напруження у навчанні, легко засвоює значний за обсягом матеріал.

  • Він завжди повний енергії, невтомний, постійно готовий до діяльності.

  • Майже не буває втомленим.

  • Включаючись в роботу, він майже не відчуває труднощів; йому не заважають додаткові навантаження, перехід до нової діяльності легкий.

  • Велика ефективність у використанні часу.

  • Витривалість, відсутність зупинок у роботі.



Психологічний портрет рухливого учня

  • Непосидючі, незібрані, не вміють зосередитись на уроці.

  • Їх постійно щось відволікає, вони вертяться, розмовляють, перекладають книги і т.д.

  • Їм сумно займатися якоюсь однією діяльністю, як звичайно, у них багато занять.

  • Рухливий учень не складає для себе якихось графіків, розкладів, всі свої справи він тримає в голові.

  • Такий учень здатний на ходу приймати рішення чи змінювати попередній намір, швидко і легко пристосовуватись до нових умов і обставин.

  • Нерідко висока рухливість нервової системи проявляється у високій руховій активності, в характерних особливостях мовлення.



Психологічний портрет учня з інертною нервовою системою

  • Набагато спокійніший на уроках.

  • Не схильний “розкидатися” на різноманітні заняття; частіше всього його вільний час зайнятий учінням, підготовкою до уроків.

  • Кожна непередбачена обставина вибиває його з робочої колії.

  • Багато часу і сил приділяє таким дрібницям, які інші діти не помічають.

  • Неприємності, невдачі, образи він не забуває зразу. Вони тривалий час залишаються у його свідомості, заважаючи рухатись вперед.

  • Мовлення частіше всього непоспішливе, уповільнене, міміка і жестикуляція практично відсутні.



Навчальні ситуації, що диференціюють учнів із сильною і слабкою нервовою системою

  • Ситуації, що вимагають тривалого розумового напруження (важкий урок, написання твору, підготовка домашнього завдання).

  • Тривалий шкільний день.

  • Екзамен, контрольна робота.

  • Урок, на якому потрібно працювати в швидкому темпі.

  • Ситуація після невдалої відповіді, після зауваження.

  • Урок, на якому постійно потрібно розподіляти увагу.

  • Робота в шумному, неспокійному оточенні.

  • Виконання монотонної роботи.

  • Виконання роботи за алгоритмом, а також роботи, яка вимагає систематизації і планування.

  • Самоконтроль.



Навчальні ситуації, що стимулюють прояви рухливості-інертності нервової системи

  • Завдання, різноманітні за змістом і способом вирішення.

  • Ситуації, які вимагають високого темпу роботи.

  • Ситуації, які вимагають швидкого переключення уваги.

  • Ситуації, коли час роботи дуже обмежений.

  • Одноманітна, монотонна робота.

  • Тривала робота, що вимагає високого розумового напруження.

  • Одночасне засвоєння нового і повторення старого матеріалу.



Педагогічно занедбані діти

  • Причини: В більшості випадків педагогічна занедбаність пов’язана з особливостями сімейного виховання, з нестачею турботи батьків про дитину, про її розвиток.

  • Характерні особливості:

  • відсутність мотивів учіння;

  • не сформованість готовності до школи;

  • відсутність елементарних вмінь та навичок;

  • неправильне ставлення до праці (неакуратність)

  • Психологічні рекомендації:

  • тримати тісний зв'язок з батьками, проводити з ними необхідну профілактичну роботу;

  • формувати у дитини позитивне ставлення до навчання;

  • використовувати можливості оцінки для підкреслення навіть найменших успіхів у навчанні;

  • розвивати елементарні вміння і навички: вміння планувати, швидко читати, аналізувати, робити певні висновки, абстрагувати і т.д.;

  • розвивати пізнавальні інтереси, інтереси до конкретних навчальних предметів;

  • контролювати діяльність таких дітей, виховувати в них посидючість, стриманість, бажання доводити роботу до кінця.



Ослаблені діти

  • Причини: перенесені захворювання, психічні переживання, непосильні емоційні психічні навантаження.

  • Характерні особливості:

  • такі діти неуважні, часто відволікаються, важко розподіляють і переключають увагу;

  • важко розуміють пояснення вчителя, сидять на уроці з відсутнім поглядом;

  • часто скаржаться на головні болі, запаморочення;

  • втома у них розвивається різко зниженою розумовою працездатністю, уповільненим темпом діяльності;

  • як правило, вони не встигають виконати завдання з усім класом;

  • такі діти не здатні до тривалого розумового напруження.

  • Психологічні рекомендації:

  • потрібно чітко виділити причину, що призвела до такого стану;

  • потрібно пам’ятати, що в основі порушень пізнавальної діяльності лежить послаблення розумової працездатності, а не розумова відсталість;

  • додаткові навчальні навантаження, психоемоційна напруга, пов’язана з конфліктною ситуацією у відносинах з вчителями, батьками, поглиблюють навчальні труднощі, погіршують психічний і функціональний стан дитини;

  • головною допомогою таким дітям є:

  • організація охоронного режиму;

  • повноцінний сон, відпочинок на свіжому повітрі;

  • зниження навчальних навантажень;

  • раціональна організація домашніх навчальних занять.

  • проводити роботу з батьками. Рекомендувати їм не карати дітей за низькі навчальні успіхи, не виражати свого незадоволення, а навпаки, підтримувати їх, турбуватися про їх здоровя.



Діти з тимчасовою затримкою психічного розвитку

  • Причини:

  • патологія вагітності і пологів у матері;

  • погана спадковість;

  • перенесені дитиною тяжкі захворювання, травми, особливо у ранньому віці;

  • дефіцит материнської ласки, людської уваги, тепла, недостатній догляд за дитиною, недоотримання інформації.

  • Характерні особливості:

  • на момент вступу в школу у таких дітей , як правило, не відбувається формування шкільно-значимих функцій;

  • у порівнянні з ровесниками, які поступають в перший клас, у них спостерігається надто недостатній запас знань, інформації, умінь;

  • вузький кругозір, бідна мова, слабо розвинуті моторні навички;

  • ці діти не усвідомлюють себе учнями;

  • в поведінці переважають дитячість, безпосередність, ігрові інтереси, прагнення тільки до отримання задоволення;

  • на уроках вони стають в’ялими, або навпаки, надто занепокоєними, зовсім не можуть зосередитись на завданні;

  • для таких учнів характерне стійке зниження працездатності з порушеннями уваги, пам’яті, здатності переключатися з одного виду діяльності на інший;

  • на фоні стійкого невстигання часто відмічаються труднощі навчання, пов’язані з недостатнім розвитком мови, моторної сфери.



Психологічні рекомендації:

  • Психологічні рекомендації:

  • діти, що мають затримку психічного, мовного, моторного розвитку, здатні засвоювати шкільну програму тільки при індивідуальному підході, своєчасній і правильній допомозі вчителя;

  • необхідно вияснити причину невстигання, поговорити з батьками, проаналізувати умови життя і розвитку дитини;

  • для ефективного вирішення питань частіше всього необхідно переконати батьків проконсультуватися у дитячого психоневролога;

  • звернути увагу, як працює дитина: чи встигає за темпом всього класу, чи швидко стомлюється; в усіх ситуаціях потрібно зберігати спокійний тон, не кричати, не ображати дитину перед усім класом, бути доброзичливим;

  • працюючи з таким учнем, потрібно не допускати утворення педагогічної занедбаності;

  • ні в якій мірі таку дитину не потрібно підганяти, а тим більше знижувати оцінку за те, що не встигла виконати завдання;

  • забезпечити такій дитині можливість працювати у властивому їй темпі;

  • не скупіться на похвалу навіть за незначні успіхи;

  • необхідно враховувати, що діти, які мають тимчасову затримку у розвитку, відрізняються від розумово відсталих саме тим, що добре сприймають допомогу, яку ї пропонують.



Нервові діти

  • Причини:

  • остаточні явища раннього органічного пошкодження нервової системи: патологія вагітності і пологів, часті хвороби, травми голови і інші несприятливі впливи в перші роки життя;

  • психогенні фактори: психічні травми, пов’язані з переляком, страхом, психотравмуючими ситуаціями, що виникли в результаті порушень міжособистісних відносин (сварки, розлучення, алкоголізм батьків, хвороби, смерть близьких, жорстке, несправедливе ставлення до дітей, конфлікт з учителем, порушення шкільної адаптації).

  • Характерні особливості:

  • частіше всього дають зриви ослаблені, хворі, інфантильні, тривожні діти, з підвищеною ранимістю нервової системи;

  • невротичні і неврозоподібні порушення нервово-психічної сфери зустрічаються не ізольовано, а в різних поєднаннях; найбільш часто вони проявляються у вигляді заїкання, нервового тику, нічного нетримання сечі, порушення сну і т.д.;

  • сприятливим грунтом їх виникнення є ослаблена нервова система;

  • такі діти бувають в’ялими, плаксивими, нервовими, часто з пониженим фоном настрою, поганим апетитом, схильністю до страхів;

  • як правило, у них порушується сон: він стає поверховим, тривожним, супроводжується сновидіннями, що викликають почуття страху, тривоги;

  • адаптація до умов школи протікає важко.



Психологічні рекомендації:

  • Психологічні рекомендації:

  • досвід показує, що яке б нервово-психічне порушення не спостерігалося в дитини, для неї воно саме є вже психотравмуючим фактором і веде до виникнення тяжких переживань і ряду вторинних нашарувань (нерішучості, соромливості, невпевненості);

  • вчителям, вихователям, батькам потрібно бути більш чутливими до таких дітей;

  • ні в якому випадку не можна їх ганити чи карати;

  • не допускати, щоб інші учні сміялися над ними, дражнили, давали їм образливі прізвища;

  • не потрібно забувати, що засудження, насмішки однокласників, докори і покарання дорослих, як правило, поглиблюють відчуття вини, створюють негативний фон настрою, приводять до наростання боязливості, плаксивості;

  • при невротичних порушеннях не можна акцентувати увагу дітей на їх недоліках: чим менше дитина про них думає, тим менше вони проявляються;

  • важливо навколо таких дітей в школі і дома створити урівноважене, спокійне оточення, забезпечити достатній за тривалістю сон, відпочинок на повітрі, правильний режим харчування, зменшити навчальне навантаження;

  • необхідно зрозуміти, що зовнішньо схожі невротичні і неврозоподібні порушення відрізняються за своєю природою і вимагають часто протилежних способів медичної і педагогічної корекції.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка