Методологічні підходи до оцінки стану енергетичної безпеки



Дата конвертації03.06.2016
Розмір445 b.



Методологічні підходи до оцінки стану енергетичної безпеки

  • У світовій практиці для оцінки стану енергетичної безпеки країн використовуються методи якісного та кількісного аналізу.

  • З огляду на значну суб’єктивну складову методів якісного аналізу, останнім часом більшість експертів віддає перевагу методам кількісного аналізу.

  • Використання методів кількісного аналізу дозволяє не тільки виявити негативні тенденції в енергетичній сфері, але й визначити та оцінити рівень їх небезпеки.



Методологічні підходи до оцінки стану енергетичної безпеки

  • Серед методів кількісного аналізу найбільш розповсюдженими є:

  • - метод порівняльного аналізу;

  • - метод індикативного аналізу;

  • - метод факторного аналізу.

  • Використання зазначених методів пов'язано з необхідністю визначення переліку репрезентативних показників, фактичні значення яких в процесі аналізу порівнюються з відповідними індикативними значеннями (індикаторами).



Методологічні підходи до оцінки стану енергетичної безпеки в Україні

  • Незважаючи на особливу актуальність енергетичних проблем для України, в державі не прийнято окремих документів, які б чітко регламентували роботу органів виконавчої влади у сфері енергетичної безпеки та моніторингу її показників.

  • Єдиним офіційним документом, в якому наводяться індикатори стану енергетичної безпеки, на сьогодні є Методика розрахунку рівня економічної безпеки України, затверджена наказом Мінекономіки від 02.03.2007 р. № 60.



Методологічні підходи до оцінки стану енергетичної безпеки в Україні

  • На сьогодні використання даних моніторингу у процесі

  • формування державної політики у сфері енергетичної

  • безпеки України залишається незадовільним, оскільки:

  • - робота у вказаній сфері обмежується переважно констатацією проблем і не передбачає ґрунтовного аналізу причин виникнення загрозливих явищ та дій щодо їх подолання;

  • - перелік наведених у Методиці показників енергетичної безпеки не повною мірою характеризує процеси, що відбуваються у сфері виробництва, постачання, розподілу та споживання енергоресурсів у країні;

  • - недостатньо обґрунтованими залишаються закладені у Методику порогові (гранично-припустимі) значення окремих індикаторів.



Методологічні підходи до оцінки стану енергетичної безпеки в Україні

  • Головні принципи, на яких має базуватися оцінка

  • стану енергетичної безпеки України:

  • а) найбільш повне врахування різноаспектності визначення "енергетична безпека";

  • б) доступність та відкритість необхідної інформації на офіційних сайтах державних органів управління та міжнародних організацій;

  • в) простота та можливість оперативного проведення оціночних розрахунків стану енергетичної безпеки;

  • г) об’єктивність визначення стану та загроз енергетичній безпеці;

  • д) придатність результатів оцінки для прийняття державних управлінських рішень.



Методологічні підходи до оцінки стану енергетичної безпеки в Україні

  • Користуючись вказаними принципами, а також

  • результатами аналізу даних, що розміщуються на

  • офіційних сайтах державних установ, потенційний

  • перелік показників стану енергетичної безпеки

  • поділений на декілька функціональних блоків:

  • - блок загальноекономічних показників;

  • - блок показників технічного стану та

  • ресурсного забезпечення ПЕК;

  • - блок фінансово-економічних показників;

  • - блок соціальних та екологічних показників.



Методологічні підходи до оцінки стану енергетичної безпеки в Україні

  • Для розрахунку показників сформовано відповідну базу

  • даних за період з 2005 року, а аналіз стану енергетичної

  • безпеки здійснювався з використанням методів

  • порівняльного та індикативного аналізу.

  • Метод порівняльного аналізу використовувався для оцінки фактичних змін у стані показників за окремі часові періоди із наступним виявленням тих, що демонстрували найбільш негативні тенденції.

  • Метод індикативного аналізу використовувався для визначення рівня відхилення фактичних значень показників стану окремих секторів енергетичної системи від небезпечних для їх стабільного функціонування значень або відповідності змін, які відбуваються у сфері енергетичної безпеки України, загальносвітовим або регіональним тенденціям.



Методологічні підходи до оцінки стану енергетичної безпеки в Україні

  • В якості критеріїв оцінки рівня небезпечності стану енергетичної системи для економіки країни мають використовуватися гранично-припустимі значення для кожного показника енергетичної безпеки.

  • Оскільки вказані критерії повинні визначатися з урахуванням багатьох аспектів безпечної роботи енергетичних галузей та секторів країни, дослідження яких в Україні є вкрай недостатніми, перевага віддавалася порівнянню показників фактичного стану та тенденцій, які відбуваються в енергетичній сфері України, із середньосвітовими значеннями та значеннями, характерними для більшості країн, які є членами ОЕСР.



РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

  • Блок загальноекономічних показників

















РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

  • Блок показників

  • технічного стану

  • та ресурсного

  • забезпечення ПЕК





































РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

  • Блок

  • фінансово-економічних

  • показників





















РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

  • Блок

  • соціальних та екологічних

  • показників





Головні загрози енергетичній безпеці України

  • надмірно висока енергоємність вітчизняної економіки;



Головні загрози енергетичній безпеці України

  • застарілість основних фондів та комунікацій в українській енергетиці та незадовільні темпи їх оновлення;

  • значні втрати енергоресурсів, перш за все природного газу, тепло- та електроенергії, під час їх транспортування, зберігання та розподілу;

  • - скорочення видобутку і виробництва власних енергоресурсів (насамперед, вугілля, нафти, нафтопродуктів) при зростанні їх дефіциту у країні та залежності вітчизняної економіки від їх імпорту;

  • - недиверсифікованість імпорту життєво-важливих енергоресурсів (передусім природного газу і нафти) та монополізація їх поставок з боку Російської Федерації;



Головні загрози енергетичній безпеці України

  • неадекватність тарифів на продукцію та послуги, що надаються підприємствами ПЕК, насамперед населенню країни;

  • зростання збитковості роботи підприємств ПЕК при одночасному збільшенні їх відрахувань до державного бюджету України;

  • нестача в енергетичних підприємств власних коштів для підтримання у належному стані і оновлення основних фондів та скорочення обсягів інвестицій, які залучаються у сферу ПЕК.



Пріоритетні напрямки державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки України

  • Основним завданням держави залишається розробка і впровадження у систему державного регулювання заходів, спрямованих на створення таких умов господарювання та суспільного життя, за яких як суб’єкти економічної діяльності, так й населення відчували б практичну зацікавленість і відповідальність за втілення дій, які прямо чи опосередковано сприяють реалізації державної політики у сфері енергетичної безпеки.



Пріоритетні напрямки державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки України

  • У сфері енергозбереження та енергоефективності

  • пріоритетним завданням держави залишається

  • впровадження у систему державного регулювання дієвих

  • засобів та інструментів, спрямованих на стимулювання

  • до енергозаощадження суб’єктів господарської діяльності

  • та населення України.

  • З цією метою має бути поширено застосування як

  • адміністративно-примусових засобів (нормування витрат

  • енергоресурсів, викидів забруднюючих речовин у

  • навколишнє середовище тощо), так і засобів

  • економічного стимулювання (пільгове кредитування,

  • податкові стимули і т. ін.).



Пріоритетні напрямки державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки України

  • У сфері диверсифікації джерел постачання енергоносіїв

  • держава має продовжити пошук варіантів для зниження

  • рівня монопольної залежності від поставок енергоносіїв, що

  • надходять з окремо взятих країн.

  • Крім того, у сучасних умовах значно зростає актуальність

  • диверсифікації споживання різних видів енергії

  • всередині країни, яка пов’язана з необхідністю

  • стимулювання відповідних змін у національній структурі

  • енергоспоживання.



Пріоритетні напрямки державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки України

  • Особливим пріоритетом залишається забезпечення

  • прозорості та стабільності національного енергоринку.

  • Необхідними вимогами для просування у цьому напрямку є:

  • - удосконалення нормативно-законодавчої бази, забезпечення

  • простоти її застосування та обов’язковості виконання всіма

  • без виключення суб’єктами ринку;

  • - чітке розмежуванням функцій, повноважень і сфери

  • діяльності держави та суб’єктів господарювання;

  • - вільний доступ всіх користувачів до ресурсів, каналів

  • транспортування та розподілення, а також кінцевих

  • споживачів;

  • - прозорість та економічна обґрунтованість механізмів

  • ціноутворення тощо.



Пріоритетні напрямки державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки України

  • З метою забезпечення належного контролю

  • за станом енергетичної безпеки України та аналізу

  • ефективності заходів, що впроваджуватимуться

  • органами державної виконавчої влади у вказаній

  • сфері, уявляється доцільним розробити та

  • ухвалити на урядовому рівні Методику

  • визначення основних індикаторів енергетичної

  • безпеки та порядок їх моніторингу.



Гарантування енергетичної безпеки окремо взятої країни можливо лише за умови досягнення і підтримання її енергетичної системи у стані, спроможному технічно надійно, стабільно, економічно ефективно та екологічно прийнятно забезпечувати енергетичними ресурсами економіку і соціальну сферу, незважаючи на наявний і очікуваний вплив негативних внутрішніх і зовнішніх чинників.

  • Гарантування енергетичної безпеки окремо взятої країни можливо лише за умови досягнення і підтримання її енергетичної системи у стані, спроможному технічно надійно, стабільно, економічно ефективно та екологічно прийнятно забезпечувати енергетичними ресурсами економіку і соціальну сферу, незважаючи на наявний і очікуваний вплив негативних внутрішніх і зовнішніх чинників.

  • ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка