Метою курсу є



Сторінка22/29
Дата конвертації28.05.2016
Розмір446 b.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   29

Європа у 1328 та 1470 році

  • Європа у 1328 та 1470 році



На відміну від античності середньовічна наука не запропонувала нових фундаментальних програм, але у той же час вона не обмежувалася тільки пасивним засвоєнням досягнень античної науки. Її внесок у розвиток наукового знання полягав у тому, що був запропонований цілий ряд нових інтерпретацій і уточнень античної науки, ряд нових понять і методів дослідження, які руйнували античні наукові програми, готуючи ґрунт для механіки Нового часу.

  • На відміну від античності середньовічна наука не запропонувала нових фундаментальних програм, але у той же час вона не обмежувалася тільки пасивним засвоєнням досягнень античної науки. Її внесок у розвиток наукового знання полягав у тому, що був запропонований цілий ряд нових інтерпретацій і уточнень античної науки, ряд нових понять і методів дослідження, які руйнували античні наукові програми, готуючи ґрунт для механіки Нового часу.



Середньовічне мислення сприймало світ у вигляді раціонально не оформленого, не представленого у строгих поняттях досліду. Основний інтерес до явищ природи полягав у пошуку ілюстрацій до істин моралі і релігії. Будь-які проблеми, у тому числі і науково-природничі, обговорювалися за допомогою тлумачення текстів Священного писання. Природа більше не сприймалася як щось самостійне, що несе в собі свою мету і свій закон, як це було за часів античності. Вона створена Богом для блага людини. Бог всемогутній і здатний у будь-який момент порушити звичайний хід природних процесів у ім'я своїх цілей. Стикаючись з незвичайними, вражаючими уяву явищами природи, людина сприймала їх як диво, як промисел Божий, незбагненний для людського розуму, дуже обмеженого у своїх можливостях.

  • Середньовічне мислення сприймало світ у вигляді раціонально не оформленого, не представленого у строгих поняттях досліду. Основний інтерес до явищ природи полягав у пошуку ілюстрацій до істин моралі і релігії. Будь-які проблеми, у тому числі і науково-природничі, обговорювалися за допомогою тлумачення текстів Священного писання. Природа більше не сприймалася як щось самостійне, що несе в собі свою мету і свій закон, як це було за часів античності. Вона створена Богом для блага людини. Бог всемогутній і здатний у будь-який момент порушити звичайний хід природних процесів у ім'я своїх цілей. Стикаючись з незвичайними, вражаючими уяву явищами природи, людина сприймала їх як диво, як промисел Божий, незбагненний для людського розуму, дуже обмеженого у своїх можливостях.

  • Дуже важливим для середньовічного мислення був догмат про створення світу Богом з нічого, що прямо суперечить античному світобаченню. З цього догмату випливає така характеристика мислення, як телеологізм - тлумачення явищ дійсності як таких, що існують за промислом Божим для і в ім'я виконання наперед заданих цілей. Природа більше не є самостійною, не має безумовного буття, вона не є самодостатньою. Так, вода і земля служать рослинам, які через це стають благороднішими і займають в ієрархії цінностей вище місце. Рослини, в свою чергу, служать худобі. А весь світ служить людині, для того щоб вона була його господарем. Так, у свідомість людини проникає дуже важлива ідея, яка ніколи не виникла б в античності, раз людина є господарем цього світу, то вона має право змінювати цей світ так, як це потрібно їй. Таким чином, саме християнський світогляд посіяв зерна нового розуміння природи. Це дозволило відійти від споглядального відношення до неї античності і перейти до експериментальної науки Нового часу з її метою практичного перетворення світу.



Таким чином, середньовічне пізнання мало такі специфічні риси:

  • Таким чином, середньовічне пізнання мало такі специфічні риси:

  • 1 Вся діяльність людини сприймалася у руслі релігійних уявлень, а все, що суперечило догматам церкви, заборонялося спеціальними декретами. Це підсилювало елемент споглядальності пізнання, настроювало його на відверто містичний лад, що і зумовило регрес або, у кращому разі, стагнацію наукового пізнання.

  • 2 Оскільки причина взаємозв’язаності і цілісності елементів світу вбачалася у Богові, в середньовічній картині світу, не могло бути концепції об'єктивних законів. Адже закон - це необхідний істотний зв'язок якихось явищ. Середньовічний же мислитель шукав не ці зв'язки між явищами, а відношення їх до Бога, місце в ієрархії речей.

  • 3 Через теологічно-текстовий характер пізнавальної діяльності зусилля інтелекту зосереджувалися не на аналізі речей, а на аналізі понять. Універсальним методом служила дедукція. Оскільки маніпулювання поняттями заміщувало маніпулювання об'єктами дійсності, не було нео6хідності контакту з останніми. Звідси принципово недослідний стиль умоглядної схоластичної науки, приреченої на безплідне теоретизування і відірваність від реальної дійсності.

  • Проте не слід розглядати Середньовіччя тільки як епоху регресу і стагнації. В цей час виникли деякі ідеї і новації, що зіграли важливу роль у становленні сучасної науки. Подібних ідей і новацій було досить багато, і саме вони визначили зміст і цінність середньовічної науки.



Середньовічна наука майже не відповідає описаним раніше критеріям науковості. Це означає її безумовний крок назад в порівнянні з античною наукою. У середні віки проблеми істини розв'язувалися не наукою або філософією, а теологією (філософським вченням про Бога). У цій ситуації наука ставала засобом вирішення чисто практичних завдань. Таке чисто прагматичне відношення до середньовічної науки привело до того, що вона втратила одну з найцінніших якостей античної науки, в якій наукове знання розглядалося як самоціль, пізнання істини здійснювалося заради самої істини, а не заради практичних результатів.

1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   29


База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка