Метою курсу є



Сторінка26/29
Дата конвертації28.05.2016
Розмір446 b.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29

Завершити копернікову революцію випало Ісааку Ньютону. Він довів існування тяжіння як універсальної сили. Ця сила одночасно примушувала камені падати на Землю і була причиною замкнутих орбіт планет при їх обертанні навколо Сонця. Заслуга Ньютона полягала у тому, що він об'єднав механістичну філософію Декарта, закони Кеплера про рух планет і закони Галілея про земний рух, звівши їх до єдиної всеосяжної теорії. Після цілого ряду математичних відкриттів Ньютон встановив: для того щоб планети утримувалися на сталих орбітах з відповідними швидкостями і на відповідних відстанях, що визначаються третім законом Кеплера, їх повинна притягати до Сонця деяка сила, обернено пропорційна квадрату відстані до Сонця. Цьому ж закону підкоряються і тіла, що падають на Землю. Крім того, Ньютон математичним шляхом вивів на підставі цього закону еліптичну форму планетних орбіт і зміну швидкостей на них. Так, нарешті, була одержана відповідь на найважливіші космологічні питання, що стояли перед прихильниками Коперника, - що спонукає планети до руху, як їм вдається утримуватися на своїх орбітах, чому важкі предмети падають на Землю – і розв’язана суперечка про будову Всесвіту та про співвідношення небесного і земного.



Поєднавши емпіричну обґрунтованість і дедуктивну строгість, Ньютон сформулював ті нечисленні, але найважливіші закони, які, як виявилося, керують цілим Космосом. За допомогою трьох законів руху (закону інерції, закону прискорення і закону протидії) і закону всесвітнього тяжіння Ньютон не тільки підвів науковий фундамент під закони Кеплера, але і пояснив велику кількість, як вважалося, незв’язаних явищ: морські припливи, орбіти руху комет, траєкторії руху гарматних ядер та інших метальних снарядів. Усі відомі явища небесної і земної механіки були тепер зведені «під один дах», тобто під єдине зведення фізичних законів. Будь-яка частинка матерії у Всесвіті притягає іншу частинку з силою, прямо пропорційною добутку їх мас і обернено пропорційною квадрату відстані між ними.

  • Поєднавши емпіричну обґрунтованість і дедуктивну строгість, Ньютон сформулював ті нечисленні, але найважливіші закони, які, як виявилося, керують цілим Космосом. За допомогою трьох законів руху (закону інерції, закону прискорення і закону протидії) і закону всесвітнього тяжіння Ньютон не тільки підвів науковий фундамент під закони Кеплера, але і пояснив велику кількість, як вважалося, незв’язаних явищ: морські припливи, орбіти руху комет, траєкторії руху гарматних ядер та інших метальних снарядів. Усі відомі явища небесної і земної механіки були тепер зведені «під один дах», тобто під єдине зведення фізичних законів. Будь-яка частинка матерії у Всесвіті притягає іншу частинку з силою, прямо пропорційною добутку їх мас і обернено пропорційною квадрату відстані між ними.

  • Так, були підтверджені погляди Декарта, який вважав, що природа є довершеним упорядкованим механізмом, який підкоряється математичним законам і може бути пояснений наукою.

  • Досить скоро і метод Ньютона, і зроблені ним висновки стали визнаною науковою парадигмою. Так, Вольтер вважав Ньютона найвизначнішою людиною всіх часів: адже він виявив дійсну природу реальності.



Підбиваючи підсумки наукової революції XVI - XVII ст., слід виділити процеси, що сформували наукове природознавство Нового часу і всю класичну науку в цілому. Найбільшим досягненням наукової революції став крах антично-середньовічної картини світу і формування нових рис світогляду, що дозволили створити науку Нового часу. Основу науково-природничої ідеології склали такі уявлення і підходи:

  • Підбиваючи підсумки наукової революції XVI - XVII ст., слід виділити процеси, що сформували наукове природознавство Нового часу і всю класичну науку в цілому. Найбільшим досягненням наукової революції став крах антично-середньовічної картини світу і формування нових рис світогляду, що дозволили створити науку Нового часу. Основу науково-природничої ідеології склали такі уявлення і підходи:

  • - натуралізм - ідея самодостатності природи, керованої природними, об'єктивними законами;

  • - механіцизм - представлення світу як машини, що складається з елементів різного ступеня важливості і спільності; відмова від домінування символічно-ієрархічного підходу, що представляв кожний елемент світу як органічну частину цілісного буття;

  • - квантітативізм - універсальний метод кількісного зіставлення і оцінки всіх предметів і явищ світу, відмова від якісного мислення античності і Середньовіччя;

  • - причинно-наслідковий автоматизм - жорстка детермінація всіх явищ і процесів у світі природними причинами, що описуються за допомогою законів механіки;

  • - аналітизм - переважання аналітичної діяльності над синтетичною в мисленні вчених, відмова від абстрактних спекуляцій, характерних для античності і Середньовіччя;

  • - геометризм - затвердження картини безмежного однорідного, такого, що описується геометрією Евкліда, і керованого єдиними законами космічного універсуму.



Другим найважливішим підсумком наукової революції стало поєднання умоглядної натурфілософскої традиції античності і середньовічної науки з ремісничо-технічною діяльністю, з виробництвом. Тільки об'єднання науки з виробництвом, прийняття експерименту як найважливішого методу природознавства привели до створення класичної науки, багато в чому орієнтованої на практичну корисність.

  • Другим найважливішим підсумком наукової революції стало поєднання умоглядної натурфілософскої традиції античності і середньовічної науки з ремісничо-технічною діяльністю, з виробництвом. Тільки об'єднання науки з виробництвом, прийняття експерименту як найважливішого методу природознавства привели до створення класичної науки, багато в чому орієнтованої на практичну корисність.

1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29


База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка