Метою курсу є



Сторінка28/29
Дата конвертації28.05.2016
Розмір446 b.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29

Особливе значення мали революції, пов'язані з трьома великими відкриттями другої третини XIX ст. - клітинною теорією (Шлейден і Шванн), закону збереження і перетворення енергії (Майєр і Джоуль), створення Дарвіном еволюційного вчення. Потім відбулися відкриття, що продемонстрували діалектику природи повніше: створення теорії хімічної будови органічних сполук (А.Бутлеров, 1861), періодичної системи елементів (Д.Менделєєв, 1869), хімічної термодинаміки (Я. Вант-Гофф, Дж. Гіббс), основ наукової фізіології (І.Сєченов, 1863), електромагнітної теорії світла (Дж. Максвел, 1873).



У результаті цих наукових відкриттів природознавство піднімається на якісно новий ступінь і стає дисциплінарно організованою наукою. Якщо у XVIII ст. воно було переважно наукою, що збирає факти, наукою про закінчені предмети, то у XIX ст. воно стало систематизуючою наукою, тобто наукою про предмети і процеси, їх походження і розвиток.

  • У результаті цих наукових відкриттів природознавство піднімається на якісно новий ступінь і стає дисциплінарно організованою наукою. Якщо у XVIII ст. воно було переважно наукою, що збирає факти, наукою про закінчені предмети, то у XIX ст. воно стало систематизуючою наукою, тобто наукою про предмети і процеси, їх походження і розвиток.

  • Центральною проблемою науки стає синтез знання, пошук шляхів єдності наук, проблема співвідношення різноманітних методів пізнання. У природознавстві активно відбувається процес диференціації наук, поділ великих розділів науки на дрібніші. У кінці XIX ст. з'являються перші ознаки процесу інтеграції наук, який є характерним для науки XX ст. Це виникнення нових наукових дисциплін на стиках наук, що охоплюють міждисциплінарні дослідження (наприклад, біохімія, геохімія, біогеохімія, фізична хімія і ін.).

  • Незважаючи на стихійне проникнення в природознавство діалектичних ідей, воно продовжувало базуватися на старих механістичних і метафізичних передумовах, ідея світу-машини зовсім не пішла у минуле. Не зважаючи на бурхливий розвиток біологічних наук, не змінилася і загальна оцінка ролі життя і живого в цій картині світу. Тільки виникнення дарвінівської теорії еволюції поставило на порядок денний питання про місце і роль життя у Космосі. До цього часу діяла мовчазна угода про особливе місце людини у світі. Тепер же стало очевидним, що як світ виявився не результатом божественного творіння, так і людина з'явилася у ході природного еволюційного процесу. Відтепер джерелом всіх природних змін стала сама Природа, а не Бог або всемогутній Розум. Але ж тоді і людський розум - результат розвитку природних причин. Це означає, що людина ставала такою ж твариною, як і інші тварини на Землі, вся відмінність полягала у тому, що вона досягла вищого ступеня розвитку. Людина перестала бути улюбленим творінням Бога, наділеним божественною душею, вона стала результатом випадкового експерименту природи.



Поштовхом, початком новітньої революції у природознавстві, що привела до виникнення сучасної науки, був цілий ряд приголомшливих відкриттів у фізиці, що зруйнували всю картезіансько-ньютонівську космологію. Сюди належить: відкриття електромагнітних хвиль Р. Герцем, короткохвильового електромагнітного випромінювання К. Томсоном, світлового тиску П. Лебедєвим, введення ідеї кванта М. Планком, створення теорії відносності А.Ейнштейном, опис процесу радіоактивного розпаду Е. Резерфордом. У 1913-1921 рр. на основі уявлень про атомне ядро, електрони і кванти Н. Бор створює модель атома, розроблення якої веде відповідно до пояснення Періодичної системи елементів Д. Менделєєва. Це перший етап новітньої революції у фізиці і у всьому природознавстві. Він супроводжується крахом колишніх уявлень про матерію і її будову, властивості, форми руху і типи закономірностей, про простір і час. Це привело до кризи фізики і всього природознавства, глибокої кризи метафізичних філософських засад класичної науки.

  • Поштовхом, початком новітньої революції у природознавстві, що привела до виникнення сучасної науки, був цілий ряд приголомшливих відкриттів у фізиці, що зруйнували всю картезіансько-ньютонівську космологію. Сюди належить: відкриття електромагнітних хвиль Р. Герцем, короткохвильового електромагнітного випромінювання К. Томсоном, світлового тиску П. Лебедєвим, введення ідеї кванта М. Планком, створення теорії відносності А.Ейнштейном, опис процесу радіоактивного розпаду Е. Резерфордом. У 1913-1921 рр. на основі уявлень про атомне ядро, електрони і кванти Н. Бор створює модель атома, розроблення якої веде відповідно до пояснення Періодичної системи елементів Д. Менделєєва. Це перший етап новітньої революції у фізиці і у всьому природознавстві. Він супроводжується крахом колишніх уявлень про матерію і її будову, властивості, форми руху і типи закономірностей, про простір і час. Це привело до кризи фізики і всього природознавства, глибокої кризи метафізичних філософських засад класичної науки.

  • Другий етап революції почався у середині 20-х рр. XX століття і пов'язаний із створенням квантової механіки і поєднанням її з теорією відносності в новій квантово-релятивістській фізичній картині світу.

  • Під кінець третього десятиліття XX століття практично всі найголовніші постулати, раніше висунуті наукою, виявилися спростованими. До них входили уявлення про атоми як тверді, неподільні «цеглини» матерії, про час і простір як незалежні абсолюти, про строгу причинну обумовленість усіх явищ, про можливість об'єктивного спостереження природи.



Попередні наукові уявлення були опротестовані буквально з усіх боків. Ньютонівські тверді атоми, як нині з'ясувалося, є майже цілком порожніми. Тверда речовина не є більше найважливішою природною субстанцією. Тривимірний простір і одновимірний час перетворилися на відносні прояви чотиривимірного просторово-часового континууму. При цьому час проходить по-різному для тих, хто рухається з різною швидкістю. Поблизу важких предметів час уповільнюється, а при певних обставинах він може і зовсім зупинитися. Закони Евклідової геометрії більше не є обов'язковими для влаштування природи у масштабах Всесвіту. Планети рухаються по своїх орбітах не тому, що їх притягає до Сонця якась сила, що діє на відстані, а тому, що сам простір, в якому вони рухаються, викривлений. Субатомні феномени виявляють себе і як частинки, і як хвилі, демонструючи свою подвійну природу. Неможливо одночасно визначити місцеположення частинки і виміряти її швидкість. Принцип невизначеності в корені підривав і витісняв собою старий лапласівський детермінізм. Наукові спостереження і пояснення не могли розвиватися далі без урахування природи спостережуваного об'єкта. Фізичний світ у сприйнятті фізики XX століття нагадував не стільки величезну машину, скільки неосяжну думку.

1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29


База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка