Метою курсу є



Сторінка29/29
Дата конвертації28.05.2016
Розмір446 b.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29

Попередні наукові уявлення були опротестовані буквально з усіх боків. Ньютонівські тверді атоми, як нині з'ясувалося, є майже цілком порожніми. Тверда речовина не є більше найважливішою природною субстанцією. Тривимірний простір і одновимірний час перетворилися на відносні прояви чотиривимірного просторово-часового континууму. При цьому час проходить по-різному для тих, хто рухається з різною швидкістю. Поблизу важких предметів час уповільнюється, а при певних обставинах він може і зовсім зупинитися. Закони Евклідової геометрії більше не є обов'язковими для влаштування природи у масштабах Всесвіту. Планети рухаються по своїх орбітах не тому, що їх притягає до Сонця якась сила, що діє на відстані, а тому, що сам простір, в якому вони рухаються, викривлений. Субатомні феномени виявляють себе і як частинки, і як хвилі, демонструючи свою подвійну природу. Неможливо одночасно визначити місцеположення частинки і виміряти її швидкість. Принцип невизначеності в корені підривав і витісняв собою старий лапласівський детермінізм. Наукові спостереження і пояснення не могли розвиватися далі без урахування природи спостережуваного об'єкта. Фізичний світ у сприйнятті фізики XX століття нагадував не стільки величезну машину, скільки неосяжну думку.

  • Початком третього етапу революції були оволодіння атомною енергією у 40-ві роки минулого сторіччя і подальші дослідження, з якими пов'язане зародження електронно-обчислювальних машин і кібернетики. Також у цей період разом з фізикою на передній план вийшли хімія, біологія і цикл наук про Землю. Слід також відзначити, що з середини XX століття наука остаточно злилася із технікою. Це привело до сучасної науково-технічної революції.



  • Квантово-релятивістська наукова картина світу стала першим результатом новітньої революції у природознавстві.

    • Квантово-релятивістська наукова картина світу стала першим результатом новітньої революції у природознавстві.

    • Іншим результатом наукової революції стало затвердження некласичного стилю мислення. Новітня революція в науці привела до заміни споглядального стилю мислення діяльним. Цьому стилю властиві такі риси:

    • 1. Змінилося розуміння предмета знання: ним стала тепер не реальність у чистому вигляді, що фіксується живим спогляданням, а деякий її зріз, одержаний у результаті певних теоретичних і емпіричних способів освоєння цієї реальності.

    • 2. Наука перейшла від вивчення речей, які розглядалися як незмінні і здатні вступати у певні зв'язки, до вивчення умов, потрапляючи в які річ не просто поводиться певним чином, але тільки в цих умовах може бути або не бути чимось. Тому сучасна наукова теорія починається з виявлення способів і умов дослідження об'єкта.

    • 3. Залежність знання про об'єкт від засобів пізнання і відповідної їм організації знання визначає особливу роль приладу, експериментальної установки в сучасному науковому пізнанні. Без приладу нерідко відсутня сама можливість виділити предмет науки (теорії), оскільки він виділяється в результаті взаємодії об'єкта з приладом.



    4. Аналіз лише конкретних проявів сторін і властивостей об'єкту у різний час, в різних ситуаціях приводить до об'єктивного «розкиду» кінцевих результатів дослідження. Властивості об'єкту також залежать від його взаємодії з приладом. Звідси випливає правомірність і рівноправність різних видів опису об'єкта, різних його образів. Якщо класична наука мала справу з єдиним об'єктом, що відображається єдино можливим способом, то сучасна наука має справу з безліччю проекцій цього об'єкта, але ці проекції не можуть претендувати на закінчений всебічний його опис.

    • 4. Аналіз лише конкретних проявів сторін і властивостей об'єкту у різний час, в різних ситуаціях приводить до об'єктивного «розкиду» кінцевих результатів дослідження. Властивості об'єкту також залежать від його взаємодії з приладом. Звідси випливає правомірність і рівноправність різних видів опису об'єкта, різних його образів. Якщо класична наука мала справу з єдиним об'єктом, що відображається єдино можливим способом, то сучасна наука має справу з безліччю проекцій цього об'єкта, але ці проекції не можуть претендувати на закінчений всебічний його опис.

    • 5. Відмова від споглядальності і наївної реалістичності установок класичної науки привела до посилення математизації сучасної науки, зрощення фундаментальних і прикладних досліджень, вивчення вкрай абстрактних, абсолютно невідомих раніше науці типів реальностей потенційних (квантова механіка) і віртуальних (фізика високих енергій), що привело до взаємопроникнення факту і теорії, до неможливості відділення емпіричного від теоретичного.

    • Сучасну науку відрізняє підвищений рівень її абстрактності, втрата наочності, що є наслідком математизації науки, можливості оперування високоабстрактними структурами, позбавленими наочних праобразів.

    • Змінилися також логічні засади науки. Наука стала використовувати такий логічний апарат, який найбільше пристосований для фіксації нового діяльнісного підходу до аналізу явищ дійсності. З цим пов'язане використання некласичних (неаристотелівських) багатозначних логік, обмеження і відмова від використання таких класичних логічних прийомів, як закон виключеного третього.

    • Нарешті, ще одним підсумком революції у науці став розвиток біосферного класу наук і нове відношення до феномена життя. Життя перестало здаватися випадковим явищем у Всесвіті, а стало розглядатися як закономірний результат саморозвитку матерії, що також закономірно привів до виникнення розуму.



    Сучасна наука - це наука, пов'язана із квантово-релятивістською картиною світу. Майже за всіма своїми характеристиками вона відрізняється від класичної науки, тому сучасну науку інакше називають некласичною. Як якісно новий стан науки вона має свої особливості.

    • Сучасна наука - це наука, пов'язана із квантово-релятивістською картиною світу. Майже за всіма своїми характеристиками вона відрізняється від класичної науки, тому сучасну науку інакше називають некласичною. Як якісно новий стан науки вона має свої особливості.

    • 1 Відмова від визнання класичної механіки як провідної науки, заміна її квантово-релятивістськими теоріями привела до руйнування класичної моделі світу - механізму. Її змінила модель світу - думки, заснована на ідеях загального зв'язку, мінливості і розвитку.

    • Механістичність і метафоричність класичної науки змінилися новими діалектичними установками:

    • - класичний механічний детермінізм, що абсолютно виключає елемент випадкового з картини світу, змінився сучасним імовірнісним детермінізмом, що припускає варіативність картини світу;

    • - пасивна роль спостерігача і експериментатора у класичній науці змінилася новим діяльнісним підходом, що визнає неодмінний вплив самого дослідника, приладів і умов дослідження на хід експерименту і отримані в ході його результати;

    • - прагнення знайти кінцеву матеріальну першооснову світу змінилося переконанням у принциповій неможливості зробити це, уявленням про невичерпність матерії углиб;

    • - новий підхід до розуміння природи пізнавальної діяльності ґрунтується на визнанні активності дослідника, що не просто є дзеркалом дійсності, але який дієво формує її образ;

    • - наукове знання більше не розуміється як абсолютно достовірне, а тільки як відносно істинне, існуюче в безлічі теорій, що містять елементи об'єктивноістинного знання. Це руйнує класичний ідеал точного і строгого (кількісно і необмежено деталізованого) знання, обумовлюючи неточність і нестрогість сучасної науки.



    2. Картина природи, що постійно змінюється, втілюється в нових дослідницьких установках:

    • 2. Картина природи, що постійно змінюється, втілюється в нових дослідницьких установках:

    • - відмова від ізоляції предмета від навколишніх дій, що було властиво класичній науці;

    • - визнання залежності властивостей предмета від конкретної ситуації, в якій він знаходиться;

    • - системно-цілісна оцінка поведінки предмета, яка визнається обумовленою як логікою внутрішньої зміни, так і формами взаємодії з іншими предметами;

    • - динамізм - перехід від дослідження рівноважних структурних організацій до аналізу нерівноважних, нестаціонарних структур, відкритих систем із зворотним зв'язком;

    • - антиелементаризм - відмова від прагнення виділити елементарні складові складних структур, системний аналіз динамічно діючих відкритих нерівноважних систем.

    • 3 Розвиток біосферного класу наук, а також концепції самоорганізації матерії доводять невипадковість виникнення Життя і Розуму у Всесвіті. Це на новому рівні повертає нас до проблеми мети і сенсу існування Всесвіту, свідчить про заплановане виникнення розуму, який повністю проявить себе у майбутньому.

    • 4 Протистояння науки і релігії дійшли до свого логічного кінця. Без перебільшення можна сказати, що наука стала релігією ХХI століття. Поєднання науки з виробництвом, науково-технічна революція, що почалася з середини минулого сторіччя, здавалося, надали вагомі докази провідної ролі науки у суспільстві. Парадокс полягав у тому, що саме ця роль виявилася вирішальною в досягненні зворотного ефекту.

    •  



    Використання наукових відкриттів для створення нових видів зброї і особливо створення атомної бомби примусило людство переглянути свою колишню беззастережну віру в науку. Крім того, із середини XX століття сучасна наука стала одержувати на свою адресу численні критичні оцінки з боку філософів, культурологів, діячів літератури і мистецтва. На їх думку, техніка принижує і дегуманізує людину. Оточуючи її штучними предметами і приладами, вона віднімає її у живої природи, вводить в уніфікований світ, де мету поглинають засоби, де промислове виробництво перетворило людину на доповнення машини, де рішення усіх проблем вбачається у подальших технічних досягненнях, а не в людському їх вирішенні. Безперервна гонитва технічного прогресу, що вимагає усе нових сил і все нових економічних ресурсів, вибиває людину з рівноваги, розриваючи природний зв'язок із Землею. Порушуються традиційні засади і цінності. Під впливом нескінченних технічних нововведень сучасне життя змінюється з нечуваною швидкістю.

    • Використання наукових відкриттів для створення нових видів зброї і особливо створення атомної бомби примусило людство переглянути свою колишню беззастережну віру в науку. Крім того, із середини XX століття сучасна наука стала одержувати на свою адресу численні критичні оцінки з боку філософів, культурологів, діячів літератури і мистецтва. На їх думку, техніка принижує і дегуманізує людину. Оточуючи її штучними предметами і приладами, вона віднімає її у живої природи, вводить в уніфікований світ, де мету поглинають засоби, де промислове виробництво перетворило людину на доповнення машини, де рішення усіх проблем вбачається у подальших технічних досягненнях, а не в людському їх вирішенні. Безперервна гонитва технічного прогресу, що вимагає усе нових сил і все нових економічних ресурсів, вибиває людину з рівноваги, розриваючи природний зв'язок із Землею. Порушуються традиційні засади і цінності. Під впливом нескінченних технічних нововведень сучасне життя змінюється з нечуваною швидкістю.

    • До цієї гуманістичної критики незабаром приєдналися тривожніші конкретні факти несприятливих наслідків наукових досягнень. Небезпечне забруднення води, повітря, ґрунту планети, шкідлива дія на тваринне і рослинне життя, вимирання цілих видів, корінні порушення в екосистемі всієї планети - всі ці серйозні проблеми, що постали перед людиною, заявляли про себе все голосніше і наполегливіше.



    Ці факти, які виразно виявляються в сучасній науці і світогляді, свідчать про її кризу, розв’язати яку зможе тільки нова глобальна світоглядна революція, частиною якої буде і нова революція у науці. До кінця XX століття світ втратив свою віру у науку, вона безповоротно втратила свою колишню незаплямовану репутацію, як залишила і свої колишні заяви про абсолютну непогрішимість свого знання. Така ж кризова ситуація склалася і в інших сферах людської культури. Пошук шляхів виходу з цієї глобальної кризи ще тільки відбувається, риси майбутнього постмодерністського світогляду, як і нової постнекласичної науки, ще тільки намічаються.

    • Ці факти, які виразно виявляються в сучасній науці і світогляді, свідчать про її кризу, розв’язати яку зможе тільки нова глобальна світоглядна революція, частиною якої буде і нова революція у науці. До кінця XX століття світ втратив свою віру у науку, вона безповоротно втратила свою колишню незаплямовану репутацію, як залишила і свої колишні заяви про абсолютну непогрішимість свого знання. Така ж кризова ситуація склалася і в інших сферах людської культури. Пошук шляхів виходу з цієї глобальної кризи ще тільки відбувається, риси майбутнього постмодерністського світогляду, як і нової постнекласичної науки, ще тільки намічаються.

    • Нинішній стан науки, як і інших сфер культури, характеризується поняттям «постмодерну» на противагу модерністським уявленням класичної і сучасної науки.

    • На думку більшості вчених-науковців, майбутній науці будуть притаманні такі риси.

    • 1 Перш за все наука повинна буде усвідомити своє місце у загальній системі людської культури і світогляді. Постмодернізм принципово відкидає виділення якоїсь однієї сфери людської діяльності або однієї риси у світогляді як провідної. Все, що створено людиною, є частиною її культури, важливе і потрібне для людини, виконує свої власні завдання, але має і свої межі застосовності, які треба усвідомлювати і не переходити. Саме це повинна зробити постнеокласична наука - усвідомити межі своєї ефективності і плідності, визнати рівноправ'я таких сфер людської діяльності і культури, як релігія, філософія, мистецтво, визнати можливість і результативність нераціональних способів освоєння дійсності.



    2 Модерністська наука ставила своєю метою створення іншої картини, нового образу світу, одержаного на основі максимальної концептуальної єдності, порядку, систематичності, несуперечності, непорушності. Постмодерністська наука цікавиться образом самої себе як якоїсь соціокультурної реальності, включає в свій предмет людину, допускаючи елементи суб'єктивності в об'єктивно дійсному знанні. Це сучасна тенденція гуманізації науки. Одержаний образ не є застиглим, остаточним, він орієнтований на безперервне оновлення, відкритий інноваціям.

    • 2 Модерністська наука ставила своєю метою створення іншої картини, нового образу світу, одержаного на основі максимальної концептуальної єдності, порядку, систематичності, несуперечності, непорушності. Постмодерністська наука цікавиться образом самої себе як якоїсь соціокультурної реальності, включає в свій предмет людину, допускаючи елементи суб'єктивності в об'єктивно дійсному знанні. Це сучасна тенденція гуманізації науки. Одержаний образ не є застиглим, остаточним, він орієнтований на безперервне оновлення, відкритий інноваціям.

    • 3 Модерністське природознавство і наука - монологічні форми знання: інтелект споглядає річ і висловлюється про неї. У постмодернізмі спостерігач усвідомлює себе частиною світу, що досліджується, який активно взаємодіє із спостережуваним об'єктом, пізнання постнекласичної науки діалогічне.

    • 4 В основу постмодерну покладена ідея глобального еволюціонізму всеєдиної, нелінійної, самозмінної, саморегульованої системи, що самоорганізовується, у надрах якої виникають і зникають цільності - від фізичних полів і елементарних частинок до біосфери і ще більших систем. У це поняття також входить ідея нелінійності, не здатності мати зворотну дію, варіативності розвитку світу. Цей світ складається не з цеглинок - елементарних частинок, а з сукупності процесів - вихорів, хвиль, турбулентних рухів. Цей світ неначе «пузириться» нескінченно різноманітними взаємодіючими відкритими системами із зворотним зв'язком. Цей світ вже не об'єкт, а суб'єкт.

    •  



    5 Важливою особливістю постнекласичної науки повинна стати її комплексність, стирання граней і меж між традиційно відособленими природними, суспільними і технічними науками, інтенсифікація міждисциплінарних досліджень, неможливість розв'язання наукових проблем без залучення даних інших наук. Наукова діяльність нерозривно пов'язана з революцією у засобах зберігання і отримання знань (комп'ютеризація науки, використання складних і дорогих приладових комплексів, що наближають науку до промислового виробництва), із зростанням ролі математики.

    • 5 Важливою особливістю постнекласичної науки повинна стати її комплексність, стирання граней і меж між традиційно відособленими природними, суспільними і технічними науками, інтенсифікація міждисциплінарних досліджень, неможливість розв'язання наукових проблем без залучення даних інших наук. Наукова діяльність нерозривно пов'язана з революцією у засобах зберігання і отримання знань (комп'ютеризація науки, використання складних і дорогих приладових комплексів, що наближають науку до промислового виробництва), із зростанням ролі математики.

    • 6 Модерністське знання було передумовою підготовки суб'єкта пізнання і передумовою практичної виробничої діяльності. Сьогодні знання є передумовою виробництва і відтворення людини як суб'єкта історичного процесу, як особи, як індивідуальності. Це лише окремі риси майбутньої науки, що створюється зараз, на наших очах.


    1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29


    База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка