Метою курсу є



Сторінка8/29
Дата конвертації28.05.2016
Розмір446 b.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   29

Вимога можливості фальсифікації гіпотези означає, що предметом науки можуть бути тільки знання, які принципово можна спростувати. Знання, що не можливо спростувати (наприклад, релігійні істини) до науки відношення не мають.

  • Верифікація - це процес встановлення істинності гіпотези або теорії в результаті її емпіричної перевірки.

  • Можлива також непряма верифікація, заснована на логічних висновках з прямо верифікованих фактів.



  • У наукового метода є свої обмеження, область дії та межі застосування.

    • У наукового метода є свої обмеження, область дії та межі застосування.

    • Ряд границь довелося визнати фундаментальними. Подолати їх ймовірно не вдасться ніколи.

    • Одну з границь окреслює наш досвід. Наш досвід обмежений часом існування людства. Виникає питання чи можливо закономірності, що підтверджуються обмеженим людським досвідом розповсюджувати на весь безмежний Всесвіт?

    • Другий бар'єр створює природа людини. Людство належить макросвіту і засоби, що використовуються вченими, – прилади, мова опису та ін. – того ж масштабу. В результаті при вивчені мікро- та мегасвітів виникають проблеми. Наші макроуявлення не підходять до цих світів, ніяких прямих аналогій звичним нам речам там немає, а тому сформувати макрообраз повністю адекватний, наприклад, мікросвіту, неможливо. В результаті наш пізнавальний апарат при переході до областей реальності далеким від повсякденного досвіду втрачає надійність.

    • Третій бар'єр створила собі сама наука. Вона не тільки розширює, але і значно звужує горизонти людського уявлення. Будь-яка теорія, дозволяючи одні явища, як правило, забороняє інші. Відкриваючи людині нові можливості, наука одночасно визначає і області неможливого.

    • Останнє обмеження потенціалу науки пов'язано з її інструментальною по суті природою. Науковий метод – інструмент в руках людини, що має свободу волі. Він може підказати людині, як досягти того чи іншого результату, але він нічого не може сказати про те, що саме треба людині робити. Наука – це розповідь про те, що в цьому світі є і що в принципі може бути. Про те що повинно бути вона мовчить.



    1. Історія науки як кумулятивний, поступальний, прогресивний процес.

    • 1. Історія науки як кумулятивний, поступальний, прогресивний процес.

    • Базується на ідеї, що кожен подальший крок в науці можна зробити, лише спираючись на попередні досягнення, тому нове знання завжди краще за старе, воно точніше відображає дійсність. Тому попередній розвиток науки є лише підготовкою її сучасного стану (Е. Мах і П. Дюгем, кінець XIX ст.).

    • 2. Історія науки як розвиток через наукові революції.

    • Трактування революції ґрунтується на ідеї абсолютної переривчастої ходу розвитку наукового знання. Вважається, що нова теорія, що виникає в ході наукової революції, відрізняється від старої найпринциповішим чином. Після революції розвиток науки починається наново і йде зовсім в іншому напрямі.

    • (Т.Кун «Структура наукових революції», середина XX ст.).

    • 3. Історія науки як сукупність індивідуальних, частинних ситуацій (кейс стадіс).

    • У «кейс стадіс» елементарна подія не включається до загальної, що знаходиться поза неї, а, навпаки, це загальне виявляється в ній самій і через взаємодію з іншою особливою подією.

    • Історична картина, що складається на базі «кейс стадіс» це щось подібне до площини з піками, що підносяться над нею, і зображують події меншої або більшої значущості. Між подіями встановлюються діалогічні відносини, можливе співіснування різних теорій, парадигм (70 роки XX ст).



    Буквально – зразок.

    • Буквально – зразок.

    • Парадигму утворюють “...визнані усіма наукові досягнення, які упродовж певного часу дають науковому співтовариству модель постановки проблем та їх вирішення”.

    • У широкому значенні парадигма це сукупність переконань, цінностей, уявлень, методик, що визнаються членами даного наукового співтовариства на відповідному етапі розвитку науки та формують характер їх світобачення.

    • Прихильність до деяких визначених парадигм є необхідною передумовою будь-якої наукової праці.

    • Вченому чи інженерові завжди доводиться зводити ту чи іншу проблему до деякого робочого обсягу, і його вибір завжди визначається провідною парадигмою конкретного часу. Отже, науковець неодмінно вносить у свою сферу досліджень певну систему переконань, які є загальновизнаними.

    • До парадигм у історії науки відносять Арістотелівську динаміку, Птолемеєвську астрономію, Ньютонівську механіку, тощо.

    • Зміна парадигми є не чим іншим як науковою революцією.



    Розвиток науки відбувається у рваному ритмі, коли тривалі періоди накопичення знань, всеосяжного панування однієї парадигми змінюються епохами світоглядних трансформацій, революціями в опануванні законів Всесвіту. Відповідно у ці періоди відбувається докорінний перегляд панівної парадигми. «Нормальна наука» переходить в екстраординарну.

    • Розвиток науки відбувається у рваному ритмі, коли тривалі періоди накопичення знань, всеосяжного панування однієї парадигми змінюються епохами світоглядних трансформацій, революціями в опануванні законів Всесвіту. Відповідно у ці періоди відбувається докорінний перегляд панівної парадигми. «Нормальна наука» переходить в екстраординарну.

    1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   29


    База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка