Михайло Грушевський у Львові Вступ



Дата конвертації24.12.2016
Розмір445 b.


Михайло Грушевський у Львові


Вступ

  • Історія королівського міста Лева – це історії тих людей, котрі у цьому місті своїм життям писали сторінки його пам’яті. Його мешканці мають за честь пишатися тим, що серед них був і Великий Українець – Михайло Грушевський. Саме Львову він подарував 20 своїх найкращих і науково найплідніших літ і саме тут він наполегливо реалізовував мету свого життя “писав нам нашу історію, і творив нам нашу історію”.



1894 рік. Перша лекція

  • У вересні 1894р. до Львова на новозасновану кафедру “всесвітньої історії з спеціяльним оглядом на історію Східної Європи” прибув молодий професор з Києва – Михайло Грушевський. Ще до приїзду до Львова Грушевський був знаний галицьким провідникам, вченим і громаді, як многонадійний історик, співробітник “Записок НТШ”, львівського “Діла” і “Правди”. Ця неординарна подія набула загально-національного змісту для всього українства, котре в особі Михайла Грушевського бачило потенційного організатора науки у найрізноманітніших її структурних формах, а також як очільника багатопланової культурно-освітньої діяльності. Перспективного науковця рекомендував відомий і шанований вчений-історик з Надніпрянської України Володимир Антонович.

  • 12 жовтня 1894 р. Михайло Грушевський прочитав свою інавгураційну лекцію у Львівському університеті, в одній з найбільших університетських “заль”, по вул. Св.Миколая (тепер М.Грушевського)



Перша лекція у спогадах галичан

  • Ця знаменна подія знайшла відображення у спогадах галичан: “Осінню 1894 року приїхав до Львова молодий київський учений Михайло Грушевський і обняв у львівському університеті катедру  всесвітної історії з особливим оглядом на історію східної Європи з українською викладовою мовою. Вступний виклад з давньої історії Руси прочитав він 30 вересня (12 жовтня н.с.) 1894року. Одна з найбільших університетських заль ледве помістила слухачів, між якими були і старші люде. Галичане призвичаєні були бачити героями історії царів, гетьманів, боярів, тим часом від молодого вченого, в якому хотіли мати “готовий авторитет”, вони почули щось зовсім противне: єдиним героєм історії – є народ, народня маса, а метою історії – “зрозуміти стан економичний, культурний, духовий” цеї маси, “її пригоди, її бажання й ідеали”. Така демократизація історії певне не подобалася слухачам, особливо старшим, – вона й тепер ще деяким не подобається, – але вони мовчали й оплескували молодого вченого



Перша адреса у Львові

  • У той час, одразу по приїзді, замешкав молодий Грушевський недалеко від університету по вул.Длугоша 5 (тепер вул.Кирила і Мефодія). Це помешкання новопризначеному професору віднайти і облаштувати допоміг сам Олександр Барвінський, чим викликав у Грушевського велику подяку за допомогу і підтримку.



Нові посади – нові перспективи

  • Українські вчені скоро оцінили організаційний хист Грушевського – 2 лютого 1897р. він був обраний головою Наукового Товариства ім.Т.Шевченка. Ось як пише про цей період свого життя сам Грушевський: “З початком 1897р. я став головою Товариства імени Шевченка (проводив ним фактично від часу свого приїзду), і заразом далі зіставався головою його історичної секції й археографічної комісії та редактором “Записок”, куди вкладав багато праці й редакторської, й авторської. З кінцем 1897 р. підніс я справу зреформування ілюстрованого тижневика “Зоря” на літературно-науковий місячник; проєкт був прийнятий відділом Наук. Тов. ім.Ш., і з 1898р. почав виходити “Літературно-Науковий Вісник”, а в число редакторів вступив від початку і я (заразом з Маковеєм і Франком, пізніше з Гнатюком і Франком)”.



Площа Міцкевича, 1

  • У 1898 році, в якому припадало 25 ліття Товариства, відзначено два знаменні ювілеї: святкування 100-літніх роковин відродження українського письменства у зв’язку з появою Енеїди Котляревського і 25 ліття творчості І.Франка, що пройшов 30 жовтня в залі “Поштового клюбу” у Львові (пл. Міцкевича, 1) (№ 5). Цей ювілей Івана Франка відбувся заходом В. Гнатюка, М. Грушевського та інших прихильників творчости великого Каменяра. Щедрий дар Пелехіна не лише дав змогу придбати стале приміщення для Товариства, але, як зазначав Грушевський, мав велике моральне значення. Набуття власного дому спричинилося до розгортання діяльності Товариством. Тут облаштовано бібліотеку, книгарню, музей і друкарню.



У помешканні нареченої по вул. Пекарській 17 (№ 8) часто бував молодий Михайло Грушевський.



Шлюб

  • Молодий професор на першому етапі свого перебування у Львові не тільки активно заявив про себе в науковому житті Галичини, а й розставив акценти в особистому житті.

  • Доля подарувала йому зустріч, миле знайомство і подружнє життя з Іванною-Марією Вояковською, донькою о.Сильвестра Вояковського, пароха церкви св. Миколая, з с. Підгайчики, Зборівського повіту на Тернопіллі, вчителькою першої міської виділової школи ім.Королеви Ядвіги

  • Та й поселився Грушевський на вул. Длуґоша, 5 (тепер вул. Кирила й Методія) неподалік від помешкання Барвінських, котрі тоді проживали за адресою вул. Миколая, 13 (тепер вул. Грушевського), на 2 поверсі. Саме в Барвінських і міг познайомитися Грушевський зі своєю нареченою .



Дуже недовго молода сім’я мешкала за адресою: вул. Зиблікевича, 24 (тепер І.Франка 54)



Друге помешкання по вул. Замойського 1 (тепер вул. Ю. Романчука, 1).



Подорож львівськими квартирами

  • До того, як переїхати  у власний будинок, Марія та Михайло ще два роки (1900-1902) винаймали помешкання при вул. Домбровського, 6 (тепер вул. Рутковича). За дослідженнями знаного львовознавця Ігора Мельника – “Вул.  Домбровського, 6 була на початку ХХ ст. адресою професора історії Львівського університету Михайла Грушевського. Однак тоді ще цієї кам’яниці не існувало. Її первісною адресою була вул. Домбровського, 4. У 1900–1902 рр., перед побудовою власної вілли на Софіївці, Михайло Грушевський мешкав в будинку на нинішній вул. Рутковича,10, який на поч. ХХ ст. мав № 6.”. У цьому будинку  21 червня 1900 року народилася єдина донька видатного вченого – Катерина.



Власний будинок - Софіївка

  • Про переселення у власну довгоочікувану оселю на мальовничій околиці коло Стрийського парку розповів сам Михайло Грушевський “… я в році 1901 купив кусень ґрунту під містом, щоб поставити собі хату, і Франко захотів бути моїм сусідом. Я відступив йому частину грунту і ми разом згодили собі одного будівничого для будови обох хат і одночасно їх вибудували одним заходом.” Автора планів забудови вілли – Марціан Заходній



Родина Грушевських

  • (На фото (зверху): зліва направо: Перший ряд: Сергій Шамрай, Ольга Шамрай, Катерина Грушевська, Главіра Захарівна Грушевська.

  • Другий ряд: Олександр Сергійович Грушевський, Ганна Сергіївна Шамрай (з роду Грушевських), Михайло Сергійович Грушевський, Марія Сильвестрівна Грушевська).

  •  



Музей М. Грушевського

  • У спорудженому будинку на Софіївці при вул. Понінського 6 (тепер І.Франка 154) (№ 13) Михайло Грушевський прожив з родиною майже 12 літ, з 1902 до 1914 року, до початку першої світової війни. З 01 травня 1998 р. рішенням № 399 Голови ЛОДА тут відкрито Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові на увічнення пам’яті Великого Українця, творця “Історії України-Руси”, найвизначнішого українського історика і державотворця.



М. Грушевський у бронзі

  • Відновленню історичної справедливості щодо Михайла Грушевського сприяло і належне вшанування його імені у незалежній  Україні, і зокрема у Львові. За ініціативи та організації Наукового Товариства ім.Шевченка та сприяння ЛОДА 12 червня 1994р. відкрито пам’ятник М.Грушевському на проспекті Т.Шевченка роботи скульпторів Дмитра Крвавича, Миколи Посікіри, Любомира Яремчука та архітектора – Василя Каменщика (№ 14).



  • Шлюб відбувся в м. Скала на Тернопільщині 23 травня 1896р., але практичний Грушевський, з поверненням молодого подружжя до Львова,  зробив відповідний запис у метричній книзі церкви святих апостолів Петра та Павла (вул. Личаківська, 82 а).



Винниченка, будинок НТШ

  • Одним з найпомітніших успіхів Грушевського можна вважати придбання нового будинку для Товариства при вул. Чарнецького, 24 (тепер вул. Винниченка). На цю ціль він отримав від відомого мецената Василя Симиренка 250 тис. корон – і так в 1912 році за 400 тис. корон куплено новий репрезентативний будинок для Товариства”.



Проспект Шевченка

  • Товариство на той час, мало дві адреси: на вул. Академічній 8 (тепер пр. Шевченка 8), де знаходилась адміністрація “Літературно-Наукового Вістника



Музей, а книгарня та “Просвіта”, з якою НТШ співпрацювало, знаходились на пл. Ринок, 10.

  • Окремо треба згадати цілу низку домопомогових фондів, які постали при Товаристві в більшості за ініціятивою проф.М.Грушевського. В 1903р. створено “Фонд українського академічного дому”, в основу якого увійшла жертва Євгена Чекаленка в сумі понад 63 тис.корон



Коцюбинського, 21

  • Товариство і окремі жертводавці додали ще понад 100 тис.корон – і так побудовано Академічний Дім на вул.вул.Супінського, 17, тепер вул. Коцюбинського, 21.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка