У Львові зблизився з І. Франком, який справив великий вплив на формування його світогляду. Працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства імені Шевченка, режисером українського театру товариства "Руська бесіда", у редакції журналу "Життя і слово», «Заря».
У Львові зблизився з І. Франком, який справив великий вплив на формування його світогляду. Працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства імені Шевченка, режисером українського театру товариства "Руська бесіда", у редакції журналу "Життя і слово», «Заря».
У 1910 році оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі. Жовтневої революції Вороний не сприйняв і в 1920р. емігрував за кордон. Жив у Варшаві, де зблизився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом, невдовзі переїхав до Львова.
У 1910 році оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі. Жовтневої революції Вороний не сприйняв і в 1920р. емігрував за кордон. Жив у Варшаві, де зблизився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом, невдовзі переїхав до Львова.
Після російсько-більшовицької окупації України поет мусив емігрувати за кордон. Спочатку працював радником уряду УНР у Варшаві. Згодом переїхав до Львова, де викладав у консерваторії та в організованій нам драматичній школі.
Після російсько-більшовицької окупації України поет мусив емігрувати за кордон. Спочатку працював радником уряду УНР у Варшаві. Згодом переїхав до Львова, де викладав у консерваторії та в організованій нам драматичній школі.
У 1926р. Повертається на підрадянську Україну. Працював викладачем Харківського музично-драматичного інституту, у київському “Укртеатрокіновидаві”, перекладав лібрето, писав статті, кіносценарії.
У 1926р. Повертається на підрадянську Україну. Працював викладачем Харківського музично-драматичного інституту, у київському “Укртеатрокіновидаві”, перекладав лібрето, писав статті, кіносценарії.
1934р. Микола Вороний був засуджений на три роки таборів, але через хворобу покарання замінили засланням до Казахстану. Дізнавшись про долю батька, син митця, Марко Вороний залишив усе і приїхав рятувати батька. Він вимагав перегляду справи й зняття обвинувачень. Але клопотання не допомогли.
1934р. Микола Вороний був засуджений на три роки таборів, але через хворобу покарання замінили засланням до Казахстану. Дізнавшись про долю батька, син митця, Марко Вороний залишив усе і приїхав рятувати батька. Він вимагав перегляду справи й зняття обвинувачень. Але клопотання не допомогли.
Микола Вороний змушений був виїхати з Києва на заслання, а Марка заарештували, рік тримали в одиночній камері без суду й слідства, а потім винесли вирок – сім років каторги в холодній Карелії.
Микола Вороний змушений був виїхати з Києва на заслання, а Марка заарештували, рік тримали в одиночній камері без суду й слідства, а потім винесли вирок – сім років каторги в холодній Карелії.
Ідучи на смерть, Микола Вороний, на його щастя, так і не довідався, що сина Марка вже немає – його розстріляли в концтаборі ще 3 листопада 1937р. Невдовзі після цього за рішенням Особливої трійки при УНКВС по Одеській області був страчений і шістдесятисемилітній Микола Кіндратович. Це сталося 7 червня 1938р. о 24 годині.
