Молодший шкільний вік – це період позитивних змін та перетворень, що відбуваються з особистістю



Дата конвертації27.12.2016
Розмір445 b.





Молодший шкільний вік – це період позитивних змін та перетворень, що відбуваються з особистістю.

  • Молодший шкільний вік – це період позитивних змін та перетворень, що відбуваються з особистістю.

  • Якщо в цей період молодший школяр не відчуває почуття радості від пізнання, у нього не виникає впевненості у своїх здібностях і можливостях, то зробити це в подальшому розвитку буде дуже важко.



Емоційність – це один із важливих компонентів у розвитку структури особистості дитини.

  • Емоційність – це один із важливих компонентів у розвитку структури особистості дитини.

  • Емоційна сфера молодшого школяра є досить складною. Особливу роль у розвитку дитини відіграє взаємодія в сім’ї та у школі. А також важливими засобами впливу на емоційний розвиток дитини є телебачення, реклама й інформаційні технології.



Молодший школяр бурхливо реагує на важливі для нього ситуації, явища, які мають значення та викликають яскравий емоційний відгук.

  • Молодший школяр бурхливо реагує на важливі для нього ситуації, явища, які мають значення та викликають яскравий емоційний відгук.



Переживання сорому дитина проявляє у більш прихованій формі. У цей період розвивається індивідуальна емоційна виразність, яка проявляється у різноманітній гамі інтонацій, міміці. Характерною особливістю молодшого шкільного віку є емоційна вразливість, відгук на все яскраве, незвичайне, мальовниче.

  • Переживання сорому дитина проявляє у більш прихованій формі. У цей період розвивається індивідуальна емоційна виразність, яка проявляється у різноманітній гамі інтонацій, міміці. Характерною особливістю молодшого шкільного віку є емоційна вразливість, відгук на все яскраве, незвичайне, мальовниче.



Позитивна емоційність дитини є першоосновою для нормального розвитку психіки. Адже переживання позитивних емоцій сприяє прихильному ставленню дитини до оточуючого світу, його прийняття.

  • Позитивна емоційність дитини є першоосновою для нормального розвитку психіки. Адже переживання позитивних емоцій сприяє прихильному ставленню дитини до оточуючого світу, його прийняття.



Критерії емоційного розвитку дитини:

  • Критерії емоційного розвитку дитини:



На думку А. Валлона, існує чотири поняття, які забезпечують психологічний розвиток дитини: “емоції”, “моторика”, “наслідування” та “соціум”.

  • На думку А. Валлона, існує чотири поняття, які забезпечують психологічний розвиток дитини: “емоції”, “моторика”, “наслідування” та “соціум”.



Основні чинники, що впливають на розвиток емоційності дитини:

  • Основні чинники, що впливають на розвиток емоційності дитини:

  • сім'я,

  • школа,

  • телебачення,

  • інформаційні технології.



Основним середовищем, яке оточує дитину з народження, є сім’я. Емоційний розвиток дитини залежить від досвіду, який вона набуває вдома, в школі та при взаємодії з оточенням.

  • Основним середовищем, яке оточує дитину з народження, є сім’я. Емоційний розвиток дитини залежить від досвіду, який вона набуває вдома, в школі та при взаємодії з оточенням.



Важливим фактором розвитку емоційності молодшого школяра є типи внутрішньосімейних відносин.

  • Важливим фактором розвитку емоційності молодшого школяра є типи внутрішньосімейних відносин.



Існує кілька видів впливу, за допомогою яких батьки виховують та забезпечують емоційний розвиток своїх дітей. Це, насамперед, ідентифікація і наслідування, у процесі яких діти засвоюють соціальні норми поведінки, ціннісні орієнтації, беручи приклад з батьків, прагнучи стати такими, як вони.

  • Існує кілька видів впливу, за допомогою яких батьки виховують та забезпечують емоційний розвиток своїх дітей. Це, насамперед, ідентифікація і наслідування, у процесі яких діти засвоюють соціальні норми поведінки, ціннісні орієнтації, беручи приклад з батьків, прагнучи стати такими, як вони.



Е. Шефер розрізняє кілька стилів сімейного виховання: авторитарний, ліберальний і демократичний. Д. Браумринд запропонував основні стилі сімейного виховання: авторитарний, опікувальний, потуральний, хаотичний, демократичний, які впливають на емоційний розвиток дитини, її поведінку та успішність у школі.

  • Е. Шефер розрізняє кілька стилів сімейного виховання: авторитарний, ліберальний і демократичний. Д. Браумринд запропонував основні стилі сімейного виховання: авторитарний, опікувальний, потуральний, хаотичний, демократичний, які впливають на емоційний розвиток дитини, її поведінку та успішність у школі.



Оптимальним для практики сімейного виховання вважається демократичний стиль.

  • Оптимальним для практики сімейного виховання вважається демократичний стиль.

  • Такий стиль сімейного виховання формує адекватну позитивну емоційність, відповідальність, самостійність дитини.



Однією із важливих соціальних систем життя дитини є школа. Розвиток дитини залежить від того, наскільки успішно поставилися батьки та вчителі до емоційного шкільного життя учня.

  • Однією із важливих соціальних систем життя дитини є школа. Розвиток дитини залежить від того, наскільки успішно поставилися батьки та вчителі до емоційного шкільного життя учня.



Стосунки між дітьми у класі складаються в основному за допомогою вчителя. Учитель виокремлює деяких учнів у класі як зразок для інших в навчанні і поведінці, одночасно, звертає увагу й на погану поведінку деяких учнів.

  • Стосунки між дітьми у класі складаються в основному за допомогою вчителя. Учитель виокремлює деяких учнів у класі як зразок для інших в навчанні і поведінці, одночасно, звертає увагу й на погану поведінку деяких учнів.

  • Від стилю взаємин, що складаються між учителем та учнем, залежить активність, самопочуття та прояви позитивної емоційності дитини.



Розвиток емоційності молодшого школяра залежить від взаємодії з навколишнім світом.

  • Розвиток емоційності молодшого школяра залежить від взаємодії з навколишнім світом.






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка