На цей час майже 20% захисних споруд перебувають на балансах приватизованих (корпоратизованих) підприємств, залишаючись у державній власності



Дата конвертації28.05.2016
Розмір445 b.







На цей час майже 20% захисних споруд перебувають на балансах приватизованих (корпоратизованих) підприємств, залишаючись у державній власності. Близько 14% від загальної кількості сховищ та майже 10% протирадіаційних укриттів включено до статутних фондів новостворених підприємств та перейшли до приватної (колективної) власності. Близько 15% захисних споруд знаходяться на утриманні підприємств, які проходять процедуру банкрутства або повної їх ліквідації. Ця негативна тенденція щорічно прогресує.

  • На цей час майже 20% захисних споруд перебувають на балансах приватизованих (корпоратизованих) підприємств, залишаючись у державній власності. Близько 14% від загальної кількості сховищ та майже 10% протирадіаційних укриттів включено до статутних фондів новостворених підприємств та перейшли до приватної (колективної) власності. Близько 15% захисних споруд знаходяться на утриманні підприємств, які проходять процедуру банкрутства або повної їх ліквідації. Ця негативна тенденція щорічно прогресує.

  • Василь КВАШУК ,

  • директор Департаменту ЦЗ МНС України

  • генерал-майор служби ЦЗ

  • Журнал “Надзвичайна ситуація”, №1, 2009













  • ЛІТЕРАТУРА

  • 1. Постанова КМУ від 26.10.2001 р. № 1432

  • “Про затвердження Положення про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення НС техногенного та природного характеру”.

  • 2. Методичні рекомендації “Про планування, транспортне забезпечення та порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення НС техногенного та природного характеру”, розроблені за окремим дорученням МНС від 18.08.2003 р. №32/211.

  • 3. Методичні рекомендації щодо планування і порядку проведення евакуації населення (працівників) у разі виникнення НС техногенного, природного та воєнного характеру, наказ МНС від 07.09.2004 р. №44.



  • 4. Методичні рекомендації з питань планування і організації транспортного забезпечення евакуаційних заходів у разі загрози або виникнення НС техногенного, природного характеру та в особливий період, наказ МНС від 27.07.2005 р. №102.

  • 5. Методичні рекомендації з питань організації планування та проведення евакуаційних заходів на ОГД у разі виникнення НС, наказ МНС від 07.09.2010 р. №761.

  • 6. Посібник “Основи цивільного захисту”, “Форест-А”, К-2008 р.

  • 7. Посібник “Захист населення і територій від НС, т.4, Евакуація населення у НС”, КІМ, К-2008 р.



  • 8. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 р. № 658-рт "Про затвердження переліку районів, міст і селищ, населення яких підлягає евакуації в особливий період у разі проведення бойових дій або виникнення надзвичайних ситуацій".

  • 9. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 липня 2008 р. № 1036-рт "Про внесення змін до Переліку районів, міст і селищ, населення яких підлягає евакуації в особливий період у разі проведення бойових дій або виникнення надзвичайних ситуацій".

  • 10. Постанова КМУ від 5 листопада 2008 р. № 936-19 "Про затвердження Порядку управління єдиною транспортною системою в особливий період".



  • 11. Наказ МНС України від 28.12.2010 року №96 “Про затвердження Примірного переліку документів з питань ЦЗ”.



Евакуація - комплекс заходів щодо організованого вивезення (виведення) населення з районів (місць), зон можли-вого впливу наслідків надзвичайних ситуацій і розміщення його у безпечних районах (місцях) у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей.

  • Евакуація - комплекс заходів щодо організованого вивезення (виведення) населення з районів (місць), зон можли-вого впливу наслідків надзвичайних ситуацій і розміщення його у безпечних районах (місцях) у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей.





  • Евакуація здійснюється за виробничо - територіальним принципом.

  • Виробничий принцип евакуації передбачає вивезення і розміщення в позаміській зоні працівників та членів їхніх сімей.

  • Територіальний принцип евакуації передбачає вивезення непрацюючого населення з місць проживання в безпечні райони позаміської зони.



  • Безпечний район - придатний для життєдіяльності район розміщення евакуйованого населення, який визначається рішенням відповідного органу виконавчої влади за межами зон можливого зруйнування, хімічного забруднення, катастрофічного затоплення, масових лісових і торф'яних пожеж, а також небезпечного радіоактивного забруднення.





Загальна евакуація в особливий період здійснюється в окремих регіонах держави за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення (працівників) у разі:

  • Загальна евакуація в особливий період здійснюється в окремих регіонах держави за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення (працівників) у разі:

  • небезпеки радіоактивного забруднення навколо АЕС (для АЕС до 4 ГВт у радіусі 30-км зони та для АЕС більше 4 ГВт у радіусі 50-км зони);

  • загрози катастрофічного затоплення місцевості з менш ніж 4-годинним добіганням проривної хвилі;

  • виникнення загрози життю та здоров'ю населення, яке проживає в зоні виникнення надзвичайної ситуації військового характеру.





Часткова евакуація населення здійснюється, як правило, в умовах переведення за рішенням Кабінету Міністрів України системи ЦЗ на воєнний стан до початку застосування агресором сучасних засобів ураження.

  • Часткова евакуація населення здійснюється, як правило, в умовах переведення за рішенням Кабінету Міністрів України системи ЦЗ на воєнний стан до початку застосування агресором сучасних засобів ураження.

  • Під час проведення часткової або загальної евакуації не зайняте у виробництві та сфері обслуговування населення, студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом із викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей евакуюються в першу чергу.





Робітники та службовці підприємств, які продовжують у воєнний час виробничу діяльність у містах і небезпечних районах, після вивезення і розміщення в позаміській зоні, позмінне виїжджають у міста і небезпечні райони для роботи на своїх підприємствах. Після закінчення робочої зміни вони повертаються в позаміську зону на відпочинок.

  • Робітники та службовці підприємств, які продовжують у воєнний час виробничу діяльність у містах і небезпечних районах, після вивезення і розміщення в позаміській зоні, позмінне виїжджають у міста і небезпечні райони для роботи на своїх підприємствах. Після закінчення робочої зміни вони повертаються в позаміську зону на відпочинок.

  • Робітники і службовці підприємств, які не зупиняють у воєнний час роботу в містах і небезпечних районах, розміщуються в позаміській зоні з таким розрахунком, щоб час на перевезення їх до місця роботи і назад не перевищував 4 години.



У режимі воєнного стану евакуація населення проводиться з місць і районів, небезпечних для проживання, а також підприємств, установ, організацій та матеріальних цінностей, які мають важливе державне, господарське і культурне значення.

  • У режимі воєнного стану евакуація населення проводиться з місць і районів, небезпечних для проживання, а також підприємств, установ, організацій та матеріальних цінностей, які мають важливе державне, господарське і культурне значення.





Надзвичайний стан може бути введений в разі:

  • Надзвичайний стан може бути введений в разі:

  • виникнення особливо тяжких НС техногенного та природного характеру;

  • здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об'єктів життєзабезпечення;

  • виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

  • виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;

  • спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;

  • масового переходу державного кордону з території суміжних держав;

  • необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.



Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації рішення про проведення евакуації населення приймають:

  • Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації рішення про проведення евакуації населення приймають:

  • на загальнодержавному рівні - Кабінет Міністрів України;

  • на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, голова обласної держадміністрації;

  • на місцевому рівні - голова Київської та Севастопольської міської держадміністрації, голова районної держадміністрації;

  • на об'єктовому рівні - керівник об'єкта.





  • Евакуаційна комісія відповідає за безпосереднє планування, підготовку, організацію і здійснення евакуації працівників або населення у надзвичайних ситуаціях.

  • У разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації організовується цілодобове чергування евакуаційних комісій у небезпечних районах.



  • Загальне керівництво плануванням та проведенням евакуаційних заходів на об’єктах господарювання здійснює керівник об’єкта.

  • Безпосереднє керівництво підготовкою до проведення евакуаційних заходів на об’єктах покладається на об’єктову евакуаційну комісію (групу), яка взаємодіє з міською (районною) евакуаційною комісією, організовує обмін інформацією з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у безпечних районах розміщення.





  • Головою об’єктової евакуаційної комісії (групи) призначається заступник керівника об’єкта, заступником голови - начальник відділу або сектору кадрів або працівник, який відповідає за роботу з персоналом, секретарем комісії - спеціально визначена особа, яка відповідає за цивільний захист на об'єкті.







  • Основним завданням евакуаційної комісії

  • об’єкта є:

  • у мирний час:

  • спільно із службами цивільного захисту об’єкта – відпрацювання плануючої документації з організації евакуаційних заходів;

  • розроблення та здійснення заходів щодо освоєння закріпленого району (пункту) розміщення, підготовка поквартирної схеми розміщення працівників та членів їхніх сімей у позаміській зоні;

  • підготовка пропозицій начальнику цивільного захисту об’єкта про склад ЗЕП, призначення начальників евакуаційних ешелонів, старших автомобільних і піших колон;

  • відповідає за планування, підготовку, організацію і проведення евакуаційних заходів.



  • При введенні воєнного стану:

  • уточнення плану евакуації, заходів щодо його забезпечення та списків евакуйованих працівників та членів їхніх сімей;

  • підготовка до розгортання ЗЕП, приведення у готовність наявних захисних споруд;

  • уточнення з ПЕП порядку прийому і розміщення працівників та членів їхніх сімей у позаміській зоні.



З отриманням розпорядження на проведення евакуації:

  • З отриманням розпорядження на проведення евакуації:

  • організація оповіщення працівників об’єкта про початок евакуації;

  • постановка завдань начальникам евакуаційних ешелонів, старших автомобільних та піших колон, вручення їм списків евакуйованих, які входять до складу цих колон (ешелонів);

  • організація взаємодії з транспортними підрозділами, які надають транспорт для вивезення працівників та членів їхніх сімей у позаміську зону;

  • облік евакуйованих, доведення до начальника цивільного захисту об’єкта, районної (міської) евакуаційної комісії відомостей про кількість перевезених у позаміську зону працівників і службовців та членів їхніх сімей (за часом, видами транспорту);

  • взаємодія зі службами цивільного захисту щодо забезпечення евакуйованих на ЗЕП, пунктах посадки і висадки і на ППЕ;

  • налагодження взаємодії з евакоприймальними комісіями у безпечних районах.



Збірні евакуаційні пункти призначені для збору та реєстрації населення (працівників), яке підлягає евакуації, розподілу за поїздами (автоколонами, суднами), пішими колонами, а також забезпечення своєчасного відправлення його на станції (пункти посадки) та вихідні пункти руху пішим порядком.

  • Збірні евакуаційні пункти призначені для збору та реєстрації населення (працівників), яке підлягає евакуації, розподілу за поїздами (автоколонами, суднами), пішими колонами, а також забезпечення своєчасного відправлення його на станції (пункти посадки) та вихідні пункти руху пішим порядком.

  • Збірні евакуаційні пункти створюються:

  • у міністерствах (відомствах) за рішенням їх керівників;

  • у містах, районах за рішенням міських, районних державних адміністрацій;

  • у населених пунктах, які розташовані у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, районах виникнення стихійного лиха за рішенням центральних, місцевих органів виконавчої влади;

  • на об'єктах за наказами керівників об'єктів.



  • Основні завдання ЗЕП:

  • підтримання зв'язку з евакуаційною комісією міністерства (відомства), області, міста, району, об'єкта, які закріплені за ЗЕП, транспортними органами, вихідними пунктами пішохідних маршрутів;

  • інформування голови евакуаційної комісії про час прибуття населення (працівників) на ЗЕП і час відправлення його в безпечні райони (пункти);

  • ведення обліку евакуйованого населення (працівників), яке вивозиться всіма видами транспортних засобів і виводиться пішим порядком;

  • в установлені терміни доповідати голові евакуаційної комісії про хід відправлення евакуйованого населення (працівників) у безпечні райони (пункти);

  • надання необхідної медичної допомоги хворим під час знаходження їх на ЗЕП;

  • організація охорони громадського порядку на ЗЕП;

  • забезпечення укриття населення (працівників) у захисних спорудах.



  • До складу ЗЕП входять:

  • начальник збірного евакуаційного пункту;

  • заступник начальника збірного евакуаційного пункту;

  • група реєстрації і обліку (4-6 осіб);

  • група комплектування колон, ешелонів та їх відправлення в безпечні райони (4-6 осіб);

  • група охорони громадського порядку (2-3 особи);

  • медичний пункт (3 особи);

  • кімната матері та дитини (2-3 особи);

  • комендант.



У першу чергу підлягають перевезенню діти до 14 років з батьками, інваліди, вагітні жінки, жінки і чоловіки старші 65 років.

  • У першу чергу підлягають перевезенню діти до 14 років з батьками, інваліди, вагітні жінки, жінки і чоловіки старші 65 років.

  • Евакуйовані, які прибувають на ЗЕП особистим транспортом, формуються в автомобільні колони.

  • Особистим транспортом здійснюється перевезення евакуйованих тільки до місць розміщення.

  • При виникненні значних (великих) аварій на виробництві, у разі дії на людей шкідливих речовин, евакуація організовується шляхом їх перевезення автомобільним транспортом або негайного виведення у безпечні райони. При цьому ЗЕП не розгортаються.



Приймальні евакуаційні пункти

  • Приймальні евакуаційні пункти

  • створюються за рішенням голови райдержадміністрації безпечного району для зустрічі, приймання евакуйованого населення (працівників) та організації відправлення його в безпечні пункти розміщення.

  • Розгортаються в місцях висадки евакуйованого населення (працівників) поблизу залізничної станції, пристані та пункту висадки з автотранспорту.



Основні завдання ПЕП:

  • Основні завдання ПЕП:

  • зустріч прибуваючих поїздів, суден, автомобільних та піших колон;

  • забезпечення організованої висадки та розміщення евакуйованого населення (працівників);

  • організація відправлення евакуйованого населення (працівників) автомобільним транспортом і пішим порядком у пункти його розміщення;

  • організація надання медичної допомоги евакуйованому населенню (працівникам);

  • забезпечення громадського порядку в пунктах висадки;

  • укриття евакуйованого населення (працівників) при необхідності;

  • доповідь голові евакуаційної комісії безпечного району про час прибуття, кількості населення (працівників), яке прибуло, та відправлення його до пунктів (місць) розміщення.



  • До складу ПЕП входять:

  • начальник ПЕП;

  • заступник начальника ПЕП;

  • група зустрічі, приймання та тимчасового розміщення евакуйованого населення (працівників) (2-3 особи);

  • група відправлення та супроводу евакуйованого населення (працівників) до пункту розміщення (3-4 особи);

  • група охорони громадського порядку (2-3 особи);

  • група забезпечення (2-3 особи);

  • медичний пункт (1-2 особи);

  • відповідальний кімнати матері та дитини (1 особа);

  • відповідальний столу довідок (1 особа).



Проміжні пункти евакуації

  • Проміжні пункти евакуації

  • створюються за рішенням голови облдержадміністрації - начальника цивільної оборони області для проведення евакуації населення (працівників) із зон можливого радіоактивного або хімічного забруднення.

  • Розгортаються на зовнішніх межах зон можливого радіоактивного або хімічного забруднення поблизу залізниць, портів, та автомобільних шляхів.



Основні завдання проміжних пунктів евакуації:

  • Основні завдання проміжних пунктів евакуації:

  • облік, реєстрація населення (працівників), яке прибуває із забруднених зон;

  • дозиметричний та хімічний контроль;

  • проведення санітарної обробки евакуйованого населення (працівників) та при необхідності надання медичної допомоги хворим;

  • відправлення евакуйованих до безпечних районів (пунктів) розміщення;

  • проведення при необхідності заміни або спеціальної обробки забрудненого одягу та взуття;

  • організація пересадки евакуйованих з транспорту, який рухався по забрудненій місцевості, на "чистий" транспорт;

  • забезпечення громадського порядку на пункті;

  • доповідь голові евакуаційної комісії області про час прибуття, кількість населення (працівників), яке прибуло на ППЕ та відправлення його в безпечні райони.



До складу проміжного пункту евакуації входять:

  • До складу проміжного пункту евакуації входять:

  • начальник ППЕ;

  • заступник начальника ППЕ;

  • комендант ППЕ;

  • група охорони громадського порядку (2-3 особи);

  • група регулювання руху (3-4 особи);

  • медичний пункт (1-2 особи);

  • санітарне - миючий пункт (2-3 особи);

  • група реєстрації та обліку (1-2 особи);

  • пункт харчування (1-2 особи);

  • пункт заправки пальним (1-2 особи);

  • пост дозиметричного контролю (1-2 особи).



  • Для розробки планів і організації безпосереднього прийому, розміщення та забезпечення евакуйованого із зон НС населення, у безпечних районах можуть створюватися евакоприймальні комісії



  • Основні завдання евакоприймальної комісії:

  • планування та приймання, розміщення і першочергового життєзабезпечення евакуйованого населення;

  • організація і контроль комплектування, якісної підготовки підвідомчих комісій;

  • організація і контроль забезпечення евакуації;

  • облік і забезпечення матеріальних і культурних цінностей.





  • Час на розгортання і підготовку евакуаційних органів усіх рівнів до роботи не повинен перевищувати чотирьох годин з моменту отримання рішення про проведення евакуації. У разі виникнення потреби в негайному проведенні евакуації у складі евакуаційних комісій створюються оперативні групи, які розпочинають роботу з моменту прийняття рішення про проведення евакуації.





Метою планування і здійснення евакуаційних заходів є:

  • Метою планування і здійснення евакуаційних заходів є:

  • зменшення ймовірності втрат населення (працівників);

  • збереження кваліфікованих кадрів, спеціалістів;

  • забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки;

  • створення угруповання сил і засобів захисту населення (працівників) у безпечних районах з метою проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках надзвичайних ситуацій.



Основні документи з питань ЦЗ

  • Основні документи з питань ЦЗ

  • Документи щодо планування заходів з питань ЦЗ;

  • Організаційні документи;

  • Документи щодо створення матеріального резерву;

  • Документи з питань радіаційного і хімічного захисту;

  • Документи з питань евакуації;

  • Документи щодо організації інженерного захисту;

  • Документи з питань медичного та біологічного захисту

  • населення, профілактики травматизму невиробничого характеру;

  • 8. Документи з питань ЦЗ щодо забезпечення функціонування

  • об'єктів;

  • 9. Документи з організації зв'язку та оповіщення;

  • Документи з організації забезпечення пожежної небезпеки;

  • Документи з підготовки керівного складу та навчання

  • населення діям у надзвичайних ситуаціях.





  • У плані евакуації населення (працівників) зазначаються:

  • висновки з оцінки обстановки;

  • порядок оповіщення населення (працівників) про початок евакуації;

  • кількість населення (працівників), яке підлягає евакуації, за категоріями;

  • склад евакуаційних органів і терміни приведення їх у готовність;

  • терміни проведення евакуації;

  • порядок вивезення населення (працівників) транспортними засобами та виведення пішки;

  • розподіл об'єктів (населення) за ЗЕП, ПЕП, безпечними районами (місцями) розміщення;

  • пункти посадки на транспортні засоби;



маршрути евакуації;

  • маршрути евакуації;

  • пункти висадки у безпечних районах;

  • порядок доставки евакуйованого населення (працівників) з пунктів висадки до районів (пунктів) розміщення;

  • заходи щодо організації забезпечення громадського порядку на ЗЕП, ППЕ, ПЕП та регулювання дорожнього руху на маршрутах евакуації;

  • заходи щодо організації приймання, розміщення, захисту та життєзабезпечення евакуйованого населення (працівників) у безпечних районах;

  • організація управління та зв'язку.



На карті (схемі) позначаються:

  • На карті (схемі) позначаються:

  • райони (пункти) розміщення евакуаційних органів, пункти посадки (висадки);

  • схема оповіщення, організація зв'язку і управління;

  • розміщення евакуйованих працівників по об'єктах у безпечному районі.



З метою визначення черговості перевезення працівників (населення) та розміщення їх у безпечних районах усі евакуйовані поділяються на три групи:

  • З метою визначення черговості перевезення працівників (населення) та розміщення їх у безпечних районах усі евакуйовані поділяються на три групи:

  • 1 група – працівники об’єктів, які продовжують виробничу діяльність на особливий період у містах, а також ті, хто забезпечує їх життєдіяльність;

  • 2 група – працівники об’єктів, які переводять виробничу діяльність на особливий період у безпечні райони;

  • 3 група (інше населення) – основна частина, яка може бути перевезена (виведена) завчасно до початку евакуаційних заходів.

  • Евакуація робітників і службовців 1 та 2 груп та членів їхніх сімей здійснюється у першу чергу.



  • Для виконання завдань транспортного забезпечення залучається у мирний час весь транспорт, що є на відповідній адміністративній території, незалежно від його належності і форм власності, а у воєнний час той, що не поставляється до Збройних Сил України та не залучається до виконання особливо важливих завдань.

  • Сили та засоби, що здійснюють транспортне забезпечення евакуаційних заходів:

  • залізничні поїзда;

  • автомобільні колони;

  • морські та річкові судна;

  • авіаційні формування;

  • дорожні формування;

  • станції, порти, пристані, аеродроми, пункти посадки та висадки;

  • приватний транспорт (використовується для евакуації сімей його власників).



Евакуація населення (працівників) планується і здійснюється всіма видами транспорту.

  • Евакуація населення (працівників) планується і здійснюється всіма видами транспорту.

  • Вивезення евакуйованого населення залізничним транспортом забезпечується органами Укрзалізниці Міністерства транспорту та зв'язку.

  • Вивезення евакуйованого населення автомобільним транспортом покладається на автотранспортні служби АР Крим, областей, районів, міст та районів у великих містах.

  • Забезпечення евакуації населення водним транспортом покладається на органи Державного департаменту морського і річкового транспорту Мінтрансзв'язку.

  • Забезпечення евакуаційних перевезень повітряним транспортом покладається на Державну авіаційну службу Мінтрансзв'язку.



  • Для виконання завдань щодо евакуаційних перевезень на базі транспортних підрозділів (підприємств, організацій, установ) створюються невоєнізовані автомобільні формування цивільного захисту (цивільної оборони):

  • автомобільні колони для перевезення населення (АКН) та вантажів (АКВ);

  • автомобільні колони для перевезення сільськогосподарських тварин (АКТ);

  • автомобільні санітарні колони (АСК).



Автоколони для перевезення населення формуються як правило, у кількості 20-25 автомобілів.

  • Автоколони для перевезення населення формуються як правило, у кількості 20-25 автомобілів.

  • Автомобільні санітарні колони для перевезення поранених, уражених та хворих формуються в основному з 16-20 автомобілів.

  • Для вивезення населення з міст використовується автомобільний транспорт, який належить міським авто підприємствам і організаціям. При його недостачі за рішенням начальника цивільного захисту області залучається автотранспорт із сільських районів





Частина автотранспортних засобів залучається для забезпечення евакуації пішим порядком.

  • Частина автотранспортних засобів залучається для забезпечення евакуації пішим порядком.

  • Транспортне забезпечення евакуації пішим порядком включає:

  • перевезення особистих речей евакуйованих, для чого використовуються транспортні засоби об'єктів, установ, підприємств України;

  • підвезення осіб, які відстали з використанням транспорту з районів

  • позаміської зони.



  • Плани транспортного забезпечення евакуаційних заходів погоджуються з управліннями з питань НС обласних державних адміністрацій, міст Києва і Севастополя та відділами районних державних адміністрацій і затверджуються керівниками відповідних органів управління на транспорті.

  • Витяги з планів транспортного забезпечення евакуаційних заходів органи управління на транспорті направляють до управлінь з питань НС обласних державних адміністрацій, міст Києва і Севастополя та відділів районних державних адміністрацій і безпосереднім виконавцям евакуаційних перевезень.



  • Фінансування евакуаційних заходів та їх всебічне забезпечення у НС здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, республіканського бюджету АР Крим, місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, інших джерел, передбачених чинним законодавством України (ст. 35 Закону України від 8 червня 2000 року № 1809-III “Про захист населення і територій від НС техногенного та природного характеру”).









Чернобыль

  • Чернобыль

  • 26.04.1986

  • 1:23,- взрыв на 4-м блоке ЧАЭС;

  • 1:24,- пожар (больше недели);

  • 23:00,- обсуждение вопроса об эвакуации.

  • 27.04.1986

  • 2:00,- прибытие транспорта (автобусов-1225, грузовиков-360, два

  • дизель-поезда на 1500 мест, ст. Янов);

  • 13:00,- сообщение по радио об эвакуации;

  • 13:50,- сбор жителей г.Припяти у подъездов;

  • 14:00 – 16:30,- эвакуация жителей г.Припяти;

  • 02.05.1986

  • Принято решение об эвакуации населения из 30-км. зоны ЧАЭС.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка