Надання психологічної допомоги сім’ям, особам, дітям, які постраждали внаслідок екстремальних ситуацій



Дата конвертації16.06.2016
Розмір445 b.


Надання психологічної допомоги сім’ям, особам, дітям, які постраждали внаслідок екстремальних ситуацій

  • Надання психологічної допомоги сім’ям, особам, дітям, які постраждали внаслідок екстремальних ситуацій

  • Вінницький обласний ЦСССДМ




Перша психологічна допомога (ППД) – це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які відчувають страждання і потребу. 

  • Перша психологічна допомога (ППД) – це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які відчувають страждання і потребу. 

  • ППД включає наступні аспекти:

  • ненав'язливе надання практичної допомоги та підтримки;

  • оцінка потреб і проблем;

  • надання допомоги у задоволенні нагальних потреб (наприклад, таких як їжа, вода, інформація);

  • вміння вислуховувати людей, але не примушуючи їх говорити;

  • вміння втішити і допомогти людині заспокоїтися;

  • надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв'язку з відповідними службами і структурами соціальної підтримки;

  • захист від подальшої шкоди.



ДЕ НАДАВАТИ ППД?

  • ДЕ НАДАВАТИ ППД?

  • ППД можна надавати у кожному досить безпечному місці –безпосередньо на місці події, якщо мова йде про окремий нещасний випадок, або в місцях надання допомоги постраждалим, наприклад, в медичних установах, притулках і таборах біженців, школах або пунктах розподілу продуктів харчування або інших видів допомоги. В ідеалі треба намагатися надавати ППД там, де при необхідності можна поговорити з людиною без перешкод з боку оточуючих.



Потрібно

  • Потрібно

  • Бути чесним і гідним довіри

  • Поважати право людей самостійно приймати рішення

  • Усвідомити і відкинути власні упередження і забобони

  • Чітко дати людям зрозуміти, що, навіть, якщо вони відмовляються від допомоги зараз, вони можуть звернутися за нею в будь який період, без обмежень

  • Дотримуватися конфіденційності і не допускати необґрунтованого поширення отриманих від людини анкетних даних

  • Поводитись належним чином з урахуванням особливостей культури, віку та статі постраждалих



НЕ потрібно

  • НЕ потрібно

  • Зловживати своїм становищем при наданні допомоги людині, яка постраждала

  • Просити у людей гроші або послуги за надання допомоги

  • Давати неправдиві обіцянки чи повідомляти недостовірні відомості

  • Перебільшувати свої знання та навички

  • Нав'язувати свою допомогу, вести себе настирливо і безцеремонно

  • Примушувати людей розповідати про те, що з ними сталося

  • Поширювати отримані відомості особистого характеру

  • Давати оцінку вчинків і переживань людей



  • Потрібно говорити і робити

  • Необхідно знайти для розмови тихе місце, де  ніщо не буде відволікати

  • Необхідно поважати конфіденційність і, по можливості, не розголошувати повідомлені  особисті відомості про людину

  • Необхідно бути поруч з людиною, але дотримуватись необхідної  дистанції з урахуванням її віку, статі та культури

  • Показувати своїм виглядом, що уважно слухаєте співрозмовника, наприклад, киваючи головою або вимовляючи короткі підтверджуючи репліки

  • Важливо бути терплячим і спокійним



  • ПОТРІБНО говорити і робити (продовження)

  • Необхідно надавати фактичну інформацію, якщо вона існує. Чесно казати, те що знаєте, а чого не знаєте: «Я не знаю, але постараюся для Вас дізнатися»

  • Треба надавати інформацію так, щоб її легко було зрозуміти, - простими словами

  • Важливо висловлювати співпереживання, коли люди говорять про свої почуття, перенесену втрату або важливі події (втрата будинку, смерть близької людини і т. п.): «Яке нещастя! Я розумію, як вам важко»

  • Дуже важливо підкреслювати проявлені постраждалим зусилля, спрямовані на самостійний вихід із важкої ситуації

  • При необхідності ,треба дати людині можливість помовчати



НЕ МОЖНА говорити і робити

  • НЕ МОЖНА говорити і робити

  • Важливо не змушувати людину розповідати, що з нею відбулось і відбувається

  • Не можна перебивати людину і не квапити співрозмовника (наприклад, не дивитися на годинник і не говорите занадто швидко)

  • Не треба торкатись до людини, якщо немає впевненості, чи прийнято це в його культурному середовищі

  • Не можна давати оцінок тому, що людина зробила

  • Не можна казати «Ви не повинні себе так відчувати» або «Ви повинні радіти, що вижили»



НЕ МОЖНА говорити і робити (продовження)

  • НЕ МОЖНА говорити і робити (продовження)

  • Не можна вигадувати того, чого не знаєте

  • Не можна використовувати спеціальні терміни

  • Не треба давати помилкових обіцянок чи запевнень

  • Не можна переказувати співрозмовнику особисті розповіді, почуті від інших

  • Не треба казати про свої власні труднощі

  • Важливо не думати і не діяти так, немов зобов'язаний вирішити за іншого всі його проблеми

  • Не можна позбавляти людину віри у власні сили і в здатність самому подбати про себе. Не можна казати про людей, використовуючи негативні епітети (наприклад, називати їх  «божевільними»)



Основні оперативні принципи надання першої психологічної допомоги :

  • Основні оперативні принципи надання першої психологічної допомоги :

  • ДИВИТИСЯ

  • Перевірте умови безпеки.

  • З'ясуйте, чи є навколо люди, які явно потребують задоволення основних життєвих потреб.

  • Перевірте, чи є навколо люди в стані важкого дистресу.

  • СЛУХАТИ

  • Зверніться до людей, яким, можливо, потрібна підтримка.

  • З'ясуйте, чого вони потребують і що їх турбує.

  • Вислухайте їх і намагайтесь заспокоїти.

  • НАПРАВЛЯТИ

  • Допоможіть людям задовольнити основні потреби і отримати необхідну підтримку.

  • Допоможіть постраждалим емоційно впоратись з важкою ситуацією.

  • Надайте інформацію.

  • Допоможіть зв'язатись з близькими і зі службою соціальної підтримки.



Готуючись допомогти, треба подумати, що ви хотіли б дізнатись про ситуацію?

  • Готуючись допомогти, треба подумати, що ви хотіли б дізнатись про ситуацію?

  • Хто ці люди, які потребують допомоги?

  • Які їх культурні традиції?

  • Чи існують певні правила їх поведінки або звичаї, яким потрібно слідувати? Наприклад, може бути, бажано, щоб з жінками-біженками говорили теж жінки з числа соціальних працівників?

  • Скільки часу вони перебували в дорозі? Що мені відомо про пережитий ними конфлікт?

  • Які послуги та допомога наявні там, куди нині привезли біженців?

  • Якщо я працюю в команді, то як ми організуємо допомогу в цій ситуації? Які завдання візьме на себе кожен? Як ми будемо координувати нашу роботу між собою та з іншими групами допомоги, які можуть працювати на місці?



Дивитися - На що важливо звернути увагу, знайомлячись з групою біженців?

  • Дивитися - На що важливо звернути увагу, знайомлячись з групою біженців?

  • У чому головні потреби більшості людей? Чи відчувають вони голод, спрагу? Чи сильно вони стомлені? Чи є серед них поранені або хворі?

  • Чи є в групі біженців члени однієї сім'ї або односельці?

  • Чи є серед них діти або підлітки без супроводу дорослих? Хто ще може потребувати спеціальної допомоги?

  • Схоже, що люди в групі біженців по-різному реагують на кризову ситуацію. Які важкі емоційні реакції ви бачите?



Слухати - Спілкуючись з групою біженців, як найефективніше з'ясувати їх тривоги і заспокоїти їх.

  • Слухати - Спілкуючись з групою біженців, як найефективніше з'ясувати їх тривоги і заспокоїти їх.

  • Як представитись, перш ніж запропонувати допомогу?

  • Люди, які стали жертвами або свідками насильства, бувають дуже перелякані і відчувають себе в небезпеці. Як підтримати їх і допомогти заспокоїтись?

  • Як дізнатись потреби і проблеми людей, які можуть потребувати спеціальної допомоги, наприклад жінок?

  • Як спілкуватися з дітьми та підлітками без супроводу дорослих і як їм допомогти?



Направляти - Що можна зробити, для того щоб люди отримали необхідну інформацію та практичну допомогу?

  • Направляти - Що можна зробити, для того щоб люди отримали необхідну інформацію та практичну допомогу?

  • Які нагальні потреби можуть бути у цих людей? Які служби допомоги наявні на місці події? Як люди можуть отримати цю допомогу?

  • Чи є у мене точна інформація про те, яка подальша допомога буде надана біженцям? Коли і де люди зможуть отримати детальну інформацію про те, що відбувається?

  • Як захистити вразливі групи (наприклад, жінок і дітей без супроводу дорослих)? Як направити людей з уразливих груп в служби допомоги або допомогти зв'язатися з близькими?

  • Які особливі потреби можуть бути у людей, в тому числі у тих, хто пережив насильство?

  • Що можна зробити, щоб направити людей в служби допомоги або допомогти зв'язатися з близькими?



Коли і як припиняється надання допомоги, залежить від умов кризи, від ролі та положення того, хто таку допомогу надає, і від потреб людей, яким допомагають. Треба покладатись на свою оцінку ситуації, потреби постраждалих і  власні потреби. При необхідності треба говорити  людям, що ви завершуєте надання допомоги, а якщо хтось інший буде допомагати їм з цього моменту, познайомити їх з новою людиною. Якщо ви направили потерпілого до інших служб, треба пояснити, чого слід чекати, і переконатись, що у нього є необхідна інформація для підтримки подальшого зв'язку. Незалежно від того, яким був ваш досвід спілкування з потерпілим, важливо попрощатись на позитивній ноті, побажавши йому благополуччя.

  • Коли і як припиняється надання допомоги, залежить від умов кризи, від ролі та положення того, хто таку допомогу надає, і від потреб людей, яким допомагають. Треба покладатись на свою оцінку ситуації, потреби постраждалих і  власні потреби. При необхідності треба говорити  людям, що ви завершуєте надання допомоги, а якщо хтось інший буде допомагати їм з цього моменту, познайомити їх з новою людиною. Якщо ви направили потерпілого до інших служб, треба пояснити, чого слід чекати, і переконатись, що у нього є необхідна інформація для підтримки подальшого зв'язку. Незалежно від того, яким був ваш досвід спілкування з потерпілим, важливо попрощатись на позитивній ноті, побажавши йому благополуччя.



Відповідальне надання допомоги також означає турботу про власне здоров'я і благополуччя. Хоча допомога надається іншим, на тому, хто надає цю допомогу, може негативно позначитись пережите в кризовій ситуації. Важливо звернути особливу увагу на благополуччя того, хто надає допомогу, і бути впевненим, що він фізично і може емоційно допомогти іншим. Треба перш за все берегти себе, щоб краще піклуватися про інших. Якщо працює команда, важливо знати й цікавитись самопочуттям усіх членів команди.

  • Відповідальне надання допомоги також означає турботу про власне здоров'я і благополуччя. Хоча допомога надається іншим, на тому, хто надає цю допомогу, може негативно позначитись пережите в кризовій ситуації. Важливо звернути особливу увагу на благополуччя того, хто надає допомогу, і бути впевненим, що він фізично і може емоційно допомогти іншим. Треба перш за все берегти себе, щоб краще піклуватися про інших. Якщо працює команда, важливо знати й цікавитись самопочуттям усіх членів команди.



ПОДОЛАННЯ СТРЕСОВОГО СТАНУ

  • ПОДОЛАННЯ СТРЕСОВОГО СТАНУ



Реакції на стресові ситуації

  • Реакції на стресові ситуації

    • Фізичні симптоми (наприклад, тремтіння, головний біль, різка слабкість, втрата апетиту, різноманітні больові відчуття).
    • Плач, печаль, пригнічений настрій, скорбота.
    • Тривога, страх.
    • Напруга і нервозність.
    • Неспокійні думки про те, що трапиться щось погане.
    • Безсоння, нічні кошмари.
    • Дратівливість, злість.
    • Почуття провини, сором (наприклад, за те, що вижив або що не в змозі допомагати або рятувати інших).
    • Втрата орієнтування в ситуації, емоційне заціпеніння, відчуття нереальності того, що відбувається або перебування «в тумані».
    • Замкнутість чи нерухомість.
    • Відсутність реакції на інших людей, відмова розмовляти.
    • Дезорієнтація (наприклад, людина не може сказати, хто він, звідки, або що сталося).
    • Нездатність подбати про себе і про власних дітей (наприклад, відмова від їжі і пиття, нездатність приймати прості рішення).


Відпочивати в достатній мірі.

      • Відпочивати в достатній мірі.
      • По можливості регулярно їсти і пити.
      • Спілкуватися і проводити час із сім'єю та друзями.
      • Обговорювати проблеми з тими, кому довіряєте.
      • Займатися тим, що допомагає розслабитися (гуляти, співати, молитися, грати з дітьми).
      • Займатися посильною фізичною активністю.
      • Знайти безпечні способи допомогти іншим в умовах кризи і взяти участь у колективній діяльності.


Не вживати алкоголь та інші психоактивні речовини, не палити.

      • Не вживати алкоголь та інші психоактивні речовини, не палити.
      • Не спати цілими днями.
      • Не працювати весь час без відпочинку і релаксації.
      • Не відокремлюватися від друзів і близьких.
      • Не нехтувати правилами особистої гігієни.
      • Не впадати в гнів і не вчиняти насильства.
  • Проте людям з важким або тривалим дистрессом може знадобитися більш серйозна підтримка, ніж ППД, особливо якщо вони не можуть справлятися з повсякденними побутовими обов'язками або представляють небезпеку для себе або оточуючих.



Симптоми продовжують проявлятися через тривалий час після психотравмуючої події й при цьому не слабшають.

    • Симптоми продовжують проявлятися через тривалий час після психотравмуючої події й при цьому не слабшають.
    • Змінилося відношення до роботи.
    • Тривають нічні кошмари або безсоння.
    • Важко контролювати свої почуття. Бувають раптові вибухи гніву. Багато чого злить, дратує.
    • Немає людини, з якою можна було б поділитися своїми переживаннями.
    • Відносини в родині сильно погіршилися.
    • Відносини з товаришами по роботі, сусідами, знайомими сильно погіршилися.
    • Оточуючі говорять «Він сильно змінився».
    • Стали частіше відбуватися нещасні випадки.
    • З'явилися шкідливі звички.
    • Тягне більше випивати, курити, приймати «заспокійливі» засоби.
    • З'явилися проблеми зі здоров'ям, яких раніше не було.
  •  



Посттравматичний стресовий розлад

  • Посттравматичний стресовий розлад



Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) - важкий психічний стан, який виникає в результаті одиничної або повторюваних психотравмуючих ситуацій, зумовлених наприклад, військовими діями, важкою фізичною травмою, сексуальним насильством, або загрозою смерті.

  • Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) - важкий психічний стан, який виникає в результаті одиничної або повторюваних психотравмуючих ситуацій, зумовлених наприклад, військовими діями, важкою фізичною травмою, сексуальним насильством, або загрозою смерті.

  • При ПТСР група характерних симптомів, таких як психопатологічні переживання, уникнення або витіснення з пам'яті про травмуючі події та високий рівень тривожності зберігається протягом більше місяця після психологічної травми. У більшості людей після психотравмуючих подій ПТСР не розвивається. 20 % осіб, що пережили травматичну подію, страждають від посттравматичного стресового розладу .



Повторні спогади про пережиту травматичну подію. Ці спогади зринають ще всупереч волі людини і супроводжуються емоційним дистресом (інтрузії)

  • Повторні спогади про пережиту травматичну подію. Ці спогади зринають ще всупереч волі людини і супроводжуються емоційним дистресом (інтрузії)

  • Флешбеки (небажанні спогади, які настільки сильні, що особа почувається так, ніби травматична подія відбулася знову)

  • Нічні жахи та погані сни

  • Сильні емоційні реакції на нагадування про травматичну подію (наприклад, раптова сильна тривога при звуці сирени)

  • Сильні фізичні реакції (ваше серце починає швидко битися, і ви тікаєте, обливаючись холодним потом, щойно опинитесь поблизу місця травматичної події)



екстремальна ситуація

  • екстремальна ситуація

  • антропогенного або соціального характеру -

  • ситуація, яка виходить за межі звичайного,

  • «нормального людського досвіду», а джерелом травматізації виступає інша людина (напад на вулиці, сексуальне насильство, локальні війни, терористичні акти)



Найбільш тривалою, інтенсивною і руйнівною виявляється реакція потерпілого на людський стресор (тортури, теракти, зґвалтування), тобто загрозу від інших людей

  • Найбільш тривалою, інтенсивною і руйнівною виявляється реакція потерпілого на людський стресор (тортури, теракти, зґвалтування), тобто загрозу від інших людей

  • надзвичайний випадок природного походження люди зазвичай переживають набагато легше, ніж антропогенні.

  • Землетруси і повені потерпілими розцінюються як воля Божу або дія безликої природи, - тут нічого не можна змінити.

  • екстремальні умови антропогенного характеру (військові дії) мають настільки руйнівний вплив на особистість, що не лише дезорганізують її поведінку, але і «підривають» базові структури всієї її особистісної організації .

  • У людей руйнується звична картина світу, а разом з нею - вся система життєвих координат



Тип 1. Короткострокова, несподівана травматична подія

  • Тип 1. Короткострокова, несподівана травматична подія

  • Приклади: сексуальне насильство, природні катастрофи, ДТП, снайперська стрілянина.

  • Характеристики:

  • 1.Одинична дія, що несе загрозу і вимагає надможливостей індивіда для збереження рівноваги.

  • 2. Ізольоване, досить рідкісне травматичне переживання.

  • 3. Несподівана, раптова подія.

  • 4 Подія залишає глибокий слід в психіці індивіда(індивід часто бачить сни, в яких є присутніми ті або інші аспекти події)

  • 5.призводить до виникнення типових симптомів ПТСР :нав'язливі думки, пов'язані з цією подією симптоми уникнення.

  • 6. З великою ймовірністю проявляється класичне повторення переживання травматичного досвіду.

  • 7. Малоймовірно швидке відновлення нормального функціонування



Тип 2. Постійна дія травматичного стресора, що повторюється, - серійна травматизація або пролонгована травматична подія.

  • Тип 2. Постійна дія травматичного стресора, що повторюється, - серійна травматизація або пролонгована травматична подія.

  • Приклади: фізичне або сексуальне насильство, що повторюється, бойові дії.

  • 1. Варіативність, множинність, повторюваність, непередбачуваність травматичної події або ситуації.

  • 2. Ймовірніше, ситуація створюється умисно.

  • 3. Спочатку переживається як травма типу 1, але, по мірі того, як травматична подія повторюється, жертва переживає страх її повторення.

  • 4. Почуття безпорадності в уникненні травми.

  • 5. З часом дисоціація може стати одним з основних способів того, щоб впоратися з травматичною ситуацією.

  • 6. Результатом дії травми типу 2 може стати зміна "Я"- концепції, що може супроводжуватись відчуттями провини, сорому і зниженням самооцінки.

  • 7. Висока ймовірність виникнення довготривалих проблем особистого характеру, що проявляється в відчуженості від інших.

  • 8. Дисоціація, заперечення, намбінг (психічне заціпеніння), відокремлення зловживання алкоголем і іншими психоактивними речовинами може бути як спроба захисту від важких переживань.

  • 9. Призводить до того, що позначають як комплексний ПТСР, або розлад, зумовлений дією екстремального стресора



Основні травмуючі чинники: безпосередня загроза життю і

  • Основні травмуючі чинники: безпосередня загроза життю і

  • здоров'ю індивіда і його близьких, смерть близьких, фізичні

  • травми.

  • СИМПТОМИ

  • симптом ПТСР «вина що вижив»

  • регресивна поведінка (набагато частіше у дітей) енурез, страх розлуки з родичами (батьками), страх перед незнайомими людьми, втрата навичок, що були.

  • дратівливість, проблеми в спілкуванні.

  • поведінкові порушення від депресії до агресії.

  • різні соматичні скарги.

  • При тривалій розлуці з батьками під час війни у дітей:

  • депресія, нездатність отримувати задоволення, порушення

  • соціальних контактів.



Характерною особливістю психологічного стану біженців і вимушених переселенців є категорія «втрата».

  • Характерною особливістю психологічного стану біженців і вимушених переселенців є категорія «втрата».

  • При цьому люди втрачають

  • своє звичне житло;

  • особисті речі;

  • друзів;

  • а часто - і близьких родичів.

  • Все це викликає важкі психічні розлади, які можуть неодноразово виявлятися протягом їх подальшого життя.



Часткова втрата самоствердження :

  • Часткова втрата самоствердження :

  • незнання мови і культури регіону нового поселення

  • прагнення зберегти прихильність до колишніх цінностей

  • негативне відношення до соціокультурних норм іншого регіону

  • на фоні можливої наявності

  • заниженої самооцінки;

  • підвищеної тривожності;

  • погіршеного самопочуття, активності,настрою;

  • проявів агресивності, порушень поведінки.



1.Заохочуйте людину розповідати про свої відчуття.

  • 1.Заохочуйте людину розповідати про свої відчуття.

  • 2. Не чекайте, що чоловік справлятиметься з травмою краще, ніж жінка.

  • 3. Говоріть потерпілому про свої відчуття і ваш жаль про заподіяний йому біль.

  • 4. Нагадуйте, що дані переживання людини є нормальними.

  • 5. Не намагайтеся запевняти, що все буде добре, це неможливо.

  • 6. Не намагайтеся нав'язувати свої пояснення того, чому все сталося.

  • 7. Не говоріть потерпілому, що ви знаєте, що він переживає. Ви не знаєте цього. Найчастіше такі спроби допомагають вам (а не людині) зменшити тривогу у зв'язку з тим, як ви переживаєте те, що сталося з людиною.

  • 8. Будьте готові взагалі не говорити. Потерпілому може бути досить того, що ви поруч.

  • 9. Говоріть вашим друзям і сім'ї про свої відчуття. Пам'ятаєте, що, хоча ви самі і не були жертвою травми, допомагаючи потерпілому, можете самі виявитися травмованими.

  • 10. Говоріть вашим друзям і сім'ї про ті незвичайні фізичні відчуття, які можуть бути пов'язані з вашою звичайною роботою.

  • 11. Не бійтеся, якщо потерпілий просить про іншу допомогу, наприклад звернення до професіонала.

  • 12. Постарайтесь не проектувати ваші власні відчуття на те, що відбувається довкола. Кожен переживає те, що сталося індивідуально.

  • 13. Не бійтеся запитувати, як людина справляється з травмою. Не ставте питань про деталі травми. Якщо людина говорить про це, слухайте її. Слідуйте за нею.

  • 14. Не складайте жодних планів відновлення для потерпілого і для себе.



Медичний підхід пропонує лікування, організацію спеціальних місць для надання медичної допомоги (кабінетів, клінік, санаторіїв, реабілітаційних центрів). Цей підхід розрахований на досить явні медичні прояви і наслідки стресу.

  • Медичний підхід пропонує лікування, організацію спеціальних місць для надання медичної допомоги (кабінетів, клінік, санаторіїв, реабілітаційних центрів). Цей підхід розрахований на досить явні медичні прояви і наслідки стресу.

  • Соціальна підтримка направлена на те, щоб допомогти людині втриматися на плаву в житті, тобто мати якийсь прожитковий мінімум - житло і роботу перш за все.

  • Психологічна підтримка виявляється з метою допомоги в опрацюванні досвіду, що породжується самою стресовою травмою і труднощами пристосування до життя після неї, що дозволяє відчувати себе в гармонії з самим собою і іншими людьми, реалізувати свої можливості і розвиватися як особистість

  • Ці три сторони - медична, соціальна і психологічна - утворює «трикутник допомоги», який тим успішніший і ефективніший, чим більше його учасників усвідомлюють себе як партнери і вміють при необхідності гнучко розподіляти зусилля.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка