Надзвичайна ситуація (НС)



Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.





надзвичайна ситуація (НС) — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечноюподією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат;

  • надзвичайна ситуація (НС) — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечноюподією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат;

  • зона надзвичайної ситуації — територія, де склалася надзви­чайна ситуація;

  • аварія — небезпечна подія техногенного характеру, яка спри­чинила загибель людей чи створює на об'єкті або території загро­зу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробни­чого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю;

  • катастрофа — велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків;



небезпечне природне явище — подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтен­сивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля;

  • небезпечне природне явище — подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтен­сивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля;

  • потенційно небезпечний об'єкт — об'єкт, на якому викорис­товуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні препарати, гідротехнічні і тран­спортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють реальну загрозу виникнення НС;



класифікація НС — система, згідно з якою НС поділяються на класи і підкласи залежно від їх характеру; класифікаційна озна­ка НС — технічна або інша характеристика аварійної ситуації, що дає змогу віднести її до надзвичайної;

  • класифікація НС — система, згідно з якою НС поділяються на класи і підкласи залежно від їх характеру; класифікаційна озна­ка НС — технічна або інша характеристика аварійної ситуації, що дає змогу віднести її до надзвичайної;

  • порогове значення класифікаційної ознаки НС — визначене в установленому порядку значення технічної або іншої характе­ристики конкретної аварійної ситуації, перевищення якого від­носить ситуацію до рангу надзвичайних і потребує відповідного рівня реагування.



аварійно-рятувальна служба — сукупність організаційно об'єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та окремих їх на­слідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

  • аварійно-рятувальна служба — сукупність організаційно об'єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та окремих їх на­слідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

  • професійна аварійно-рятувальна служба — аварійно-рятувальна служба, особовий склад якої працює на постійній, а рятувальники цього складу — також на професійній основі, яка передбачає спеціальну фізичну та психологічну підготовку особо­вого складу;

  • спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба — про­фесійна аварійно-рятувальна служба, заснована на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисциплі­ни, особистої відповідальності;



спеціалізована аварійно-рятувальна служба — професійна аварійно-рятувальна служба, що має підготовлений і спорядже­ний особовий склад для ліквідації окремих класів і підкласів над­звичайних ситуацій (гасіння газових фонтанів, подання медич­ної допомоги потерпілим, водолазні роботи тощо) та відповідні аварійно-рятувальні засоби;

  • спеціалізована аварійно-рятувальна служба — професійна аварійно-рятувальна служба, що має підготовлений і спорядже­ний особовий склад для ліквідації окремих класів і підкласів над­звичайних ситуацій (гасіння газових фонтанів, подання медич­ної допомоги потерпілим, водолазні роботи тощо) та відповідні аварійно-рятувальні засоби;

  • аварійно-рятувальне формування — структурний підроз­діл аварійно-рятувальної служби, призначений для проведення аварійно-рятувальних робіт;

  • аварійно-рятувальні служби громадських організацій — аварійно-рятувальні служби, створені об'єднаннями та спілками об'єднань громадян;

  • допоміжний підрозділ аварійно-рятувальної служби — струк­турний підрозділ аварійно-рятувальної служби, призначений для забезпечення діяльності з виконання покладених на неї завдань;



рятувальник — особа, яка має відповідну спеціальну підготов­ку, атестована на здатність до проведення аварійно-рятувальних робіт і безпосередньо бере у них участь, має спеціальну фізичну та психологічну підготовку та відповідає за її підтримання;

  • рятувальник — особа, яка має відповідну спеціальну підготов­ку, атестована на здатність до проведення аварійно-рятувальних робіт і безпосередньо бере у них участь, має спеціальну фізичну та психологічну підготовку та відповідає за її підтримання;

  • аварійно-рятувальні засоби — технічні засоби спеціального призначення, науково-технічна продукція та інші об'єкти права інтелектуальної власності (засоби зв'язку, техніка, обладнання, спорядження, матеріали, відео-, кіно-, фотоматеріали з техноло­гії проведення аварійно-рятувальних робіт, програмні продукти і бази даних та інші засоби), які використовуються під час про­ведення аварійно-рятувальних робіт;

  • аварійно-рятувальні роботи — роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист людей (у тому числі подання їм невідкладної медичної допомоги), а також матеріальних і культурних ціннос­тей та захист довкілля під час виникнення надзвичайних ситуа­цій, що потребують залучення працівників, які мають спеціальну підготовку, засоби індивідуального захисту та оснащення;



радіаційнонебезпечні об'єкти, які зберігають на своїх про­мислових ділянках або використовують у виробничій діяльності

  • радіаційнонебезпечні об'єкти, які зберігають на своїх про­мислових ділянках або використовують у виробничій діяльності

  • матеріали або прилади, що містять ізотопи радіоактивних еле­ментів, радіоактивні руди, свіже та відпрацьоване ядерне паливо, радіоактивні відходи, ядерні реактори тощо;

  • хімічнонебезпечні об'єкти, які зберігають на своїх про­мислових ділянках або використовують у виробничій діяльності сильнодіючі отруйні речовини (хлор, аміак, фосген тощо);

  • гідродинамічнонебезпечні об'єкти — це гідротехнічні спо­руди напірного фронту: греблі, дамби, перемички, шлюзи, нако-пичувачі рідких відходів тощо;

  • вибухо- і пожежонебезпечні об'єкти, які зберігають на сво­їх промислових ділянках або використовують у виробничій ді­яльності легкозаймисті та вибухові речовини (нафту та нафтопро­дукти, природний газ, вугілля, деревину, мучний пил тощо);

  • біологічнонебезпечні об'єкти, які зберігають на своїх про­мислових ділянках або використовують у виробничій діяльності мікроскопічні організми або продукти біологічного синтезу (віру­си, бактерії, гриби, алергени, вакцини, ферменти, частини ДНК тощо).



НС техногенного характеру — транспортні аварії (катастро­фи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з вики­дом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біо­логічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідроди­намічні аварії на греблях, дамбах тощо.

  • НС техногенного характеру — транспортні аварії (катастро­фи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з вики­дом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біо­логічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідроди­намічні аварії на греблях, дамбах тощо.

  • НС природного характеру — небезпечні геологічні, метеоро­логічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного ба­сейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворо­бами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.



НС соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправ­ними діями терористичного і антиконституційного спрямуван­ня: здійснення або реальна загроза терористичного акту (зброй­ний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викра­дення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

  • НС соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправ­ними діями терористичного і антиконституційного спрямуван­ня: здійснення або реальна загроза терористичного акту (зброй­ний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викра­дення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

  • надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов'язані з наслід­ками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженер­них комунікацій тощо.



до загальнодержавного рівня відноситься НС, яка розвива­ється на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу ви­датків відповідного бюджету;

  • до загальнодержавного рівня відноситься НС, яка розвива­ється на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу ви­датків відповідного бюджету;



до регіонального рівня відноситься НС, яка розгортається на території двох та більше адміністративних районів (міст обласно­го значення), Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

  • до регіонального рівня відноситься НС, яка розгортається на території двох та більше адміністративних районів (міст обласно­го значення), Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;



до місцевого рівня відноситься НС, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;

  • до місцевого рівня відноситься НС, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;

  • до об'єктового рівня відносяться всі НС, які не підпадають під зазначені визначення.





Аварії на радіаційнонебезпечних об'єктах

  • Аварії на радіаційнонебезпечних об'єктах

  • Радіаційна аварія — аварія, пов'язана з викидом радіоак­тивних продуктів і (або) виходом іонізуючих випромінювань за передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційнонебезпечного об'єкта межі в кількостях, що перевищують встановлені межі безпеки експлуатації об'єкта.



Аварії на хімічнонебезпечних об'єктах

  • Аварії на хімічнонебезпечних об'єктах

  • Хімічнонебезпечними об'єктами (ХНО) називають об'єкти на­родного господарства, при аваріях або руйнуванні яких можуть виникнути масові ураження людей, тварин і рослин. До них відносять: підприємства хімічної, нафтопереробної та інших видів про­мисловості; підприємства, оснащені холодильними установками, водопровідні станції та очисні споруди, які використовують аміак і хлор; залізничні станції та шляхи, по яких перевозять СДОР; склади і бази із запасами речовин для дезінфекції, дезінсекції та дератизації; склади і бази із запасами отрутохімікатів, які вико­ристовують у сільському господарстві. Речовини, які застосовують з народногосподарською метою і які при викиді або виливанні мо­жуть призводити до зараження повітря в уражуючих концентраціях, називаються сильнодіючими отруйними речовинами.



. За клінічною картиною виділяють 7 груп ураження СДОр:

  • . За клінічною картиною виділяють 7 груп ураження СДОр:

  • А) 1-а група – речовини переважно удушливої дії:

  • а) з вираженою проникаючою дією (хлор, трихлористий фосфор);

  • б) зі слабкою припікаючою дією (фосген, хлорпікрин, хлорид сірки).

  • Б) 2-а група – речовини переважно загальноотруйної дії:

  • – оксид вуглецю, синильна кислота, динітрофенол, метиленхлорид та ін.

  • В) 3-я трупа – речовини, які володіють удушливою загальноотруйною дією:

  • а) з вираженою припікаючою дією (акрилонітрил);

  • б) зі слабою припікаючою дією (сірководень, оксид азоту, сірнистий ангідрид).

  • Г) 4-а група – нейроотрути, тобто речовини, які порушують функцію центральної та периферич ної

  • нервової системи: фосфорорганічні сполуки (ФОС).

  • Д) 5-а група – речовини, які володіють удушливою та нейротоксичною дією (аміак).

  • Е) 6-а група – речовини, які порушують обмін речовин та структуру клітин (діоксин).

  • Ж) 7-а група – метаболічні отрути (етиленоксид, диметилсульфат).



Стратегія невідкладної медичної допомоги при гострих отруєннях:

  • Стратегія невідкладної медичної допомоги при гострих отруєннях:

  • запобігання подальшого надхо дження отрути в організм;

  • прискорене виведення її із органів та тканин;

  • застосування протиотрут (антидотів);

  • патогенетична та симптоматична терапія;

  • попередження ускладнень.



А) Запобігання подальшого надходження отрути в організм може бути здійснено такими прийомами, як надівання протигазу (підручних засобів), обмивання уражених ділянок шкіри водою з милом, або застосування дегазуючих розчинів чи рецептур.

  • А) Запобігання подальшого надходження отрути в організм може бути здійснено такими прийомами, як надівання протигазу (підручних засобів), обмивання уражених ділянок шкіри водою з милом, або застосування дегазуючих розчинів чи рецептур.

  • Б) Прискорене виведення отрути із органів та тканин: при надходженні отрути в шлунок необхідно викликати штучне блювання, при мож ливості – якнайшвидше провести промивання шлунку із застосуванням засобів для виклику блювання, а в подальшому – спорожнення кишечнику, форсування діурезу, проведення різних видів діалізу.

  • В) Застосування антидотів (протиотрут) є найбільш радикальним заходом, але зберігає свою ефективність на початковій стадії гострого отруєння. Як відомо, найменша довготривалість (декілька годин, хвилин) при впливі високотоксичних та швидкометаболюючих сполук (ФОС, ціаніди, хлоровані вуглеводи та спирти), а при отруєнні солями важких металів вона складає декілька діб (8-12).



Г) Патогенетична та симптоматична терапія при гострих отруєннях включає в себе використання як традиційних фармакологічних методів впливу (посиндромне лікування), так і методів детоксикації організму, розроблених та впроваджених в пра ктику охорони здоров'я в останні

  • Г) Патогенетична та симптоматична терапія при гострих отруєннях включає в себе використання як традиційних фармакологічних методів впливу (посиндромне лікування), так і методів детоксикації організму, розроблених та впроваджених в пра ктику охорони здоров'я в останні

  • роки. Серед традиційних методів, які найчастіше використовуються, слід назвати, насамперед, застосування серцево-судинних препаратів та засобів проти судом, введення глюкози – в звичайних дозуваннях.

  • а) методи штучної детоксикації організму:

  • - розведення і заміщення крові та лімфи (використовують інфузійні засоби, плазмозаміщуючі

  • препарати, обмінно-замісне переливання крові тощо);

  • - діаліз та фільтрація крові (лімфи), перитонеальний діаліз, кишковий діаліз і т. ін.;

  • - сорбція та фізіогемотерапія.



Аварії на шахтах

  • Аварії на шахтах

  • До основних причин виникнення аварій на шахтах відносять гірничо-геологічні умови і технологічні особливості, а саме: підвищення атмосферного тиску, гірничі удари, раптові викиди газів з вугільним пилом, вибухи й пожежі. На території Донецькоговугільного басейну більше половини шахт віднесено до вибухо-пожежонебезпечних. У структурі причин загального травматиз­му переважають завалювання вугіллям і породою. На шахтах із пологими й нахиленими пластами багато травм були зумовлені рухомими механізмами, обладнанням, підземним транспортом. У виробках з крутими пластами значна кількість травм була наслідком падіння з висоти.



Аварії на транспорті

  • Аварії на транспорті

  • Авіаційний транспорт залишається одним із найрозвинуті­ших і сучасних видів транспорту. Проте тенденція до старіння пар­ку літаків продовжується і ризик аварійності зростає. У зв'язку з тим що кількість пасажирів, які розміщуються в сучасному літаку, значно збільшилась, збільшилась і кількість жертв авіа­катастроф. Падіння літального апарата, що зазнав аварії, може бути причиною жертв як на його борту, так і на землі (падіння на будівлі), що може спричинити руйнування виробничих будівель і порушення виробничих процесів. Особливо небезпечне падіння літаків на АЕС та ХНО через те, що при цьому є можливість викиду в довкілля радіоактивних речовин або СДОР, який ще більше ускладнить обстановку в осередку катастрофи.



Залізничний транспорт. Особливу небезпеку становлять аварійні ситуації, які виникають під час перевезень залізницею радіоактивних речовин та СДОР. Ці аварії можуть призвести до небезпечного опромінення людей та радіоактивного забруднення довкілля, а при виливі СДОР — до гострого отруєння пасажи­рів, хімічного забруднення повітря та об'єктів колійного господарства. Складна ситуація може скластися в результаті аварії в межах залізничної станції. Як правило, біля залізничних вузлів розміщені населені пункти з високою густотою населення. На те­риторії станції зазвичай зосереджується велика кількість вагонів із різними вантажами, а також людей (у потягах, на платформах, у приміщенні вокзалу тощо). Через це кількість постраждалих в осередку НС значно зростає. До транспортних катастроф на залізничному транспорті належать аварії метрополітену. До основних видів уражень у разі катастроф на залізничному транспорті належать: механічні травми, термічні опіки, гострі отруєння та хімічні опіки, радіаційні та комбіновані ураження.

  • Залізничний транспорт. Особливу небезпеку становлять аварійні ситуації, які виникають під час перевезень залізницею радіоактивних речовин та СДОР. Ці аварії можуть призвести до небезпечного опромінення людей та радіоактивного забруднення довкілля, а при виливі СДОР — до гострого отруєння пасажи­рів, хімічного забруднення повітря та об'єктів колійного господарства. Складна ситуація може скластися в результаті аварії в межах залізничної станції. Як правило, біля залізничних вузлів розміщені населені пункти з високою густотою населення. На те­риторії станції зазвичай зосереджується велика кількість вагонів із різними вантажами, а також людей (у потягах, на платформах, у приміщенні вокзалу тощо). Через це кількість постраждалих в осередку НС значно зростає. До транспортних катастроф на залізничному транспорті належать аварії метрополітену. До основних видів уражень у разі катастроф на залізничному транспорті належать: механічні травми, термічні опіки, гострі отруєння та хімічні опіки, радіаційні та комбіновані ураження.



Морський і річковий транспорт. До причин аварій найчастіше належать порушення правил техніки безпеки та правил експлуатації технічних засобів, фізичне старіння суден, берегових інженерних споруд, скорочення обсягів робіт з ремонту і заміни металоконструкцій, обладнання та механізмів шлюзів, несвоє­часне відновлення гідротехнічних частин об'єктів. Катастрофи можуть статися як у порту, так і під час руху суден по річці, ак­ваторії моря. Причиною аварії можуть бути вибух, пожежа, витік хімічних речовин, зіткнення суден між собою або з іншими пере­шкодами (наприклад, з палями мостів), посадка судна на мілину або його швидке затоплення. Складна ситуація може виникнути в разі швидкоплинної аварійної ситуації, особливо у відкритому морі. Аварія на воді характеризується ізольованістю людей, у тому числі й постраждалих, недостатністю сил та засобів медичної допомоги, можливістю виникнення паніки.

  • Морський і річковий транспорт. До причин аварій найчастіше належать порушення правил техніки безпеки та правил експлуатації технічних засобів, фізичне старіння суден, берегових інженерних споруд, скорочення обсягів робіт з ремонту і заміни металоконструкцій, обладнання та механізмів шлюзів, несвоє­часне відновлення гідротехнічних частин об'єктів. Катастрофи можуть статися як у порту, так і під час руху суден по річці, ак­ваторії моря. Причиною аварії можуть бути вибух, пожежа, витік хімічних речовин, зіткнення суден між собою або з іншими пере­шкодами (наприклад, з палями мостів), посадка судна на мілину або його швидке затоплення. Складна ситуація може виникнути в разі швидкоплинної аварійної ситуації, особливо у відкритому морі. Аварія на воді характеризується ізольованістю людей, у тому числі й постраждалих, недостатністю сил та засобів медичної допомоги, можливістю виникнення паніки.



Вид медичної допомоги — це комплекс лікувально-евакуа­ційних заходів, що проводяться службою охорони здоров'я у зонах (осередках) НС та в ЛПЗ залежно від впливу різних уражуючих чинників НС.

  • Вид медичної допомоги — це комплекс лікувально-евакуа­ційних заходів, що проводяться службою охорони здоров'я у зонах (осередках) НС та в ЛПЗ залежно від впливу різних уражуючих чинників НС.

  • Розрізняють такі види медичної допомоги:

  • перша медична допомога;

  • долікарська допомога;

  • перша лікарська допомога;

  • кваліфікована медична допомога;

  • спеціалізована медична допомога.



Перша медична допомога — це комплекс найпростіших ме­дичних заходів, яких уживають на місці одержання ушкоджень, здебільшого в порядку само- і взаємодопомоги, а також учасника­ми рятувальних робіт, які прибули до осередку НС. Основна мета першої медичної допомоги — порятунок життя постраждалого,усунення впливу уражуючого чинника, що продовжує діяти, та швидка евакуація із зони катастрофи. Оптимальний термін на­дання першої медичної допомоги — до ЗО хв після отримання ушкодження. У разі зупинки дихання та ураження СДОР цей час скорочується до 5—10 хв. Важливість фактора часу пояснюється тим, що в осіб, які отримали першу медичну допомогу протягом ЗО хв. після травмування, ускладнення виникають у два рази рідше, ніж в осіб, яким цей вид допомоги було надано пізніше зазначеного терміну.

  • Перша медична допомога — це комплекс найпростіших ме­дичних заходів, яких уживають на місці одержання ушкоджень, здебільшого в порядку само- і взаємодопомоги, а також учасника­ми рятувальних робіт, які прибули до осередку НС. Основна мета першої медичної допомоги — порятунок життя постраждалого,усунення впливу уражуючого чинника, що продовжує діяти, та швидка евакуація із зони катастрофи. Оптимальний термін на­дання першої медичної допомоги — до ЗО хв після отримання ушкодження. У разі зупинки дихання та ураження СДОР цей час скорочується до 5—10 хв. Важливість фактора часу пояснюється тим, що в осіб, які отримали першу медичну допомогу протягом ЗО хв. після травмування, ускладнення виникають у два рази рідше, ніж в осіб, яким цей вид допомоги було надано пізніше зазначеного терміну.



Долікарська допомога доповнює першу медичну допомогу. її надають з метою запобігти загрозливим для життя наслідкам впливу уражуючих чинників або усунути їх, а також запобігти тяжким ускладненням. її надають безпосередньо в осередках НС або поблизу від них фельдшерські (сестринські) бригади ШМД, персонал фельдшерсько-акушерських пунктів та медичних пунктів промислових підприємств. Під час надання долікарської до­помоги використовується комплектно-табельне медичне майно (сумки, укладки тощо), яке є на оснащенні бригад.

  • Долікарська допомога доповнює першу медичну допомогу. її надають з метою запобігти загрозливим для життя наслідкам впливу уражуючих чинників або усунути їх, а також запобігти тяжким ускладненням. її надають безпосередньо в осередках НС або поблизу від них фельдшерські (сестринські) бригади ШМД, персонал фельдшерсько-акушерських пунктів та медичних пунктів промислових підприємств. Під час надання долікарської до­помоги використовується комплектно-табельне медичне майно (сумки, укладки тощо), яке є на оснащенні бригад.

  • До основних заходів долікарської допомоги належать:

  • усунення асфіксії (туалет ротової порожнини, носової час­тини глотки, за потреби введення повітропроводів, інгаляція кис­нем);

  • контроль за правильністю та доцільністю накладання джгута або його накладання в разі продовження кровотечі;

  • накладання або виправлення неправильно накладених пов'язок;

  • уведення знеболювальних засобів, антидотів за показання­ми, застосування антибіотиків;

  • покращання раніше накладеної або накладання засобів транспортної іммобілізації;

  • уведення серцево-судинних та інших ЛЗ за показаннями;

  • повторна часткова санітарна обробка відкритих ділянок шкіри та дегазація одягу, що торкається тіла;

  • зігрівання постраждалих, подання їм гарячого пиття (за винятком поранених у живіт).

  • Оптимальний термін надання долікарської допомоги — про­тягом 1 год після отримання ушкодження.



Першу лікарську допомогу надають, як правило, бригади ШМД, які обслуговують населення цієї території у повсякденних умовах. Вони надають першу лікарську (фельдшерські бригади — долікарську) допомогу постраждалим і евакуюють їх у стаціонар­ні медичні заклади. Якщо ліквідувати медико-санітарні наслідки НС силами штатних бригад ШМД неможливо, до району НС до­датково до діючих штатних бригад ШМД направляють бригади постійної готовності першої черги. Надавати першу лікарську до­помогу може медичний персонал військових частин, який залучається до роботи в осередку в разі великої кількості уражених. Одночасно поблизу осередку розгортають пункт збору постражда­лих, де за показаннями їм може надаватися долікарська і перша лікарська допомога та здійснюватися їх евакуація. Перша лікар­ська допомога надається також силами ЛПЗ, що зберегли працез­датність в осередках ураження. Така допомога має бути надана якомога раніше (оптимальний термін — перші 4—6 год. з моменту одержання травми).

  • Першу лікарську допомогу надають, як правило, бригади ШМД, які обслуговують населення цієї території у повсякденних умовах. Вони надають першу лікарську (фельдшерські бригади — долікарську) допомогу постраждалим і евакуюють їх у стаціонар­ні медичні заклади. Якщо ліквідувати медико-санітарні наслідки НС силами штатних бригад ШМД неможливо, до району НС до­датково до діючих штатних бригад ШМД направляють бригади постійної готовності першої черги. Надавати першу лікарську до­помогу може медичний персонал військових частин, який залучається до роботи в осередку в разі великої кількості уражених. Одночасно поблизу осередку розгортають пункт збору постражда­лих, де за показаннями їм може надаватися долікарська і перша лікарська допомога та здійснюватися їх евакуація. Перша лікар­ська допомога надається також силами ЛПЗ, що зберегли працез­датність в осередках ураження. Така допомога має бути надана якомога раніше (оптимальний термін — перші 4—6 год. з моменту одержання травми).



Заходи першої лікарської допомоги за терміновістю виконан­ня поділяють на дві групи:

  • Заходи першої лікарської допомоги за терміновістю виконан­ня поділяють на дві групи:

  • невідкладні заходи — це ті, відмова від виконання яких призводить до летальних наслідків,— зупинення зовнішньої кро­ вотечі; усунення шоку; усунення гострої дихальної недостатності;відновлення прохідності дихальних шляхів; штучне дихання; то-ракоцентез у разі напруженого пневмотораксу; інгаляції кисню, боротьба з набряком легенів, накладення оклюзійної пов'язки в разі відкритого пневмотораксу; промивання очей, якщо в них по­трапили СДОР, з подальшим уведенням спеціальних очних мазей та крапель; промивання шлунка за допомогою зонда в разі потра­пляння ОР, застосування адсорбентів;

  • відстрочені заходи — усунення недоліків першої та долі­ карської медичної допомоги; зміна пов'язки в разі забруднення рани радіоактивними речовинами; дегазація рани в разі забруд­ нення її стійкими СДОР; уведення знеболювальних засобів і про­ ведення новокаїнових блокад при ушкодженні середнього ступе­ ня тяжкості тощо.



Кваліфікована медична допомога надається хірургами та терапевтами і є комплексом хірургічних і терапевтичних заходів, спрямованих на усунення наслідків ураження, що загрожують життю, запобігання можливим ускладненням та усунення тих, які вже розвинулися, а також планове лікування постраждалих до повного видужання.

  • Кваліфікована медична допомога надається хірургами та терапевтами і є комплексом хірургічних і терапевтичних заходів, спрямованих на усунення наслідків ураження, що загрожують життю, запобігання можливим ускладненням та усунення тих, які вже розвинулися, а також планове лікування постраждалих до повного видужання.



За терміновістю надання заходи кваліфікованої хірургічної допомоги поділяють на три групи:

  • За терміновістю надання заходи кваліфікованої хірургічної допомоги поділяють на три групи:

  • невідкладні заходи за життєвими показаннями — усу­нення асфіксії; повне зупинення кровотечі; операції з приводу газової гангрени; лапаротомії при пораненнях та закритій травмі живота з ушкодженням внутрішніх органів і кровотечі; комплексна терапія гострої крововтрати, шоку, травматичного токсикозу; хірургічна обробка та зашивання ран при відкритому пневмотораксі, торакоцентез при клапанному пневмотораксі; декомпре­сійна трепанація черепа при пошкодженнях, що супроводжують­ся стисненням головного мозку;

  • відстрочені заходи першої підгрупи, затримка ужиття яких, як правило, призводитиме до тяжких ускладнень — ампутації в разі відриву, деструкції та ішемічного некрозу кінцівки; накладення надлобкової нориці у разі ушкодження сечівника та штучного відхідника у разі позачеревного ушкодження прямої кишки; хірургічна обробка ран, забруднених СДОР;

  • відстрочені заходи другої підгрупи, затримка ужиття яких в умовах застосування антибіотиків не обов'язково призведе до розвитку небезпечних ускладнень — первинна хірургічна об­ робка ран м'яких тканин, первинна обробка сильнозабруднених опіків; накладання пластичних швів при клаптевих пораненнях обличчя; лігатурне зв'язування зубів при переломах нижньої ще­ лепи з дефектом.



Заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги за терміно­вістю виконання поділяють на дві групи:

  • Заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги за терміно­вістю виконання поділяють на дві групи:

  • невідкладні заходи при станах, які загрожують життю постраждалих — комплексна терапія загострень хронічних за­хворювань внутрішніх органів, а також гострих соматичних за­хворювань, що можуть призвести до смерті хворого (гіпертоніч­ний криз, інфаркт міокарда, порушення серцевого ритму, напади бронхіальної астми, загострення виразкової хвороби, діабетичні коми та ін.); симптоматична терапія; уведення антидотів та про-тиботулінової сироватки;

  • заходи, виконання яких може бути відстрочене — уведен­ня антибіотиків з профілактичною метою; застосування симптоматичних ЛЗ; замісна гемотрансфузія; проведення фізіотерапевтичних процедур.



Спеціалізовану медичну допомогу надають відповідні фа­хівці з використанням спеціального обладнання та апаратури у спеціалізованих медичних закладах (відділеннях) з метою максимально відновити втрачені функції органів і систем, лікування постраждалих до повного видужання, включаючи реабілітацію.

  • Спеціалізовану медичну допомогу надають відповідні фа­хівці з використанням спеціального обладнання та апаратури у спеціалізованих медичних закладах (відділеннях) з метою максимально відновити втрачені функції органів і систем, лікування постраждалих до повного видужання, включаючи реабілітацію.

  • Спеціалізованої медичної допомоги потребують певні категорії постраждалих: з ушкодженнями голови, шиї, хребта та пе­риферійних нервів; з ушкодженням опорно-рухового апарату; з ушкодженням грудної клітки, черевної порожнини; з опіками; із променевою хворобою; із отруєнням СДОР; хворі з інфекційними хворобами; особи з розладами психічної діяльності та ін.



Обсяг медичної допомоги — це сукупність лікувально-профілактичних заходів, що надають постраждалим та хворим на цьому етапі медичної евакуації. Обсяг медичної допомоги за­лежно від обстановки, яка виникає на етапах, може бути повним або скороченим.

  • Обсяг медичної допомоги — це сукупність лікувально-профілактичних заходів, що надають постраждалим та хворим на цьому етапі медичної евакуації. Обсяг медичної допомоги за­лежно від обстановки, яка виникає на етапах, може бути повним або скороченим.

  • Повний обсяг медичної допомоги включає невідкладні захо­ди та заходи, проведення яких може бути вимушено відкладене.

  • Скорочений обсяг медичної допомоги передбачає ужиття тільки невідкладних заходів, тобто за життєвими показаннями. Характер надання медичної допомоги того чи іншого виду зале­жить від медико-санітарної обстановки в осередку НС та від фази її ліквідації.



Медичне сортування — метод поділу уражених та хворих на групи за потребою в однорідних лікувально-профілактичних і евакуаційних заходах залежно від медичних показань та конкретних обставин НС. Мета медичного сортування полягає в

  • Медичне сортування — метод поділу уражених та хворих на групи за потребою в однорідних лікувально-профілактичних і евакуаційних заходах залежно від медичних показань та конкретних обставин НС. Мета медичного сортування полягає в

  • тому, щоб забезпечити постраждалим своєчасне надання медичної допомоги і не допустити ускладнень, які загрожують життю або погіршують стан ураженого. Його проводять, починаючи з моменту надання першої медичної допомоги на місці ураження, і продовжують під час надання усіх догоспітальних і госпіталь­них видів медичної допомоги. В осередку ураження на місці отримання ушкодження (травми) виконуються найпростіші елементи медичного сортування під час надання медичної допомоги. З прибуттям в осередок ураження медичного персоналу (бригад ШМД, лікарсько-сестринських бригад тощо) сортування продовжується та поглиблюється. Залежно від завдань, які вирішуються, розріз­няють два види медичного сортування.



Внутрішньопунктове сортування визначає порядок прохо­дження постраждалого в ЛПЗ.

  • Внутрішньопунктове сортування визначає порядок прохо­дження постраждалого в ЛПЗ.

  • Евакотранспортне сортування проводять з метою поділу постраждалих на однорідні групи за чергою евакуації, видами евакуаційного транспорту, положенням під час транспортування (сидячи, лежачи) та евакуаційним призначенням (пунктом спрямування).





За ознакою небезпеки для оточуючих постраждалих ділять на такі групи: особи, які потребують санітарної або спеціальної обробки; особи, які підлягають тимчасовій ізоляції; особи, які не потребують спеціальної (санітарної) обробки.

  • За ознакою небезпеки для оточуючих постраждалих ділять на такі групи: особи, які потребують санітарної або спеціальної обробки; особи, які підлягають тимчасовій ізоляції; особи, які не потребують спеціальної (санітарної) обробки.

  • За лікувальною ознакою визначають ступінь потреби по­страждалих в медичній допомозі, черговість та місце її надання. За ступенем потреби у медичній допомозі виділяють такі групи потерпілих: особи, яким необхідна невідкладна медична допомога; особи, яким допомога може бути відстрочена; особи, які перебувають у термінальному стані і потребують симптоматичної медичної допомоги.

  • За евакуаційною ознакою визначають потребу в евакуації, чергу евакуації, вид транспорту та положення постраждалого в транспорті. Виходячи з цього, постраждалих поділяють на такі групи: особи, які підлягають евакуації в інші територіальні, регіональні ЛПЗ з урахуванням евакуаційного призначення, черги, способу евакуації (сидячи, лежачи), виду транспорту; особи, які можуть залишатися в цьому ЛПЗ (за тяжкістю стану) тимчасово або до кінцевого результату лікування; особи, які підлягають поверненню за місцем проживання (розселення) для амбулаторно-поліклінічного лікування або медичного нагляду.





Медична евакуація постраждалих — це система заходів, спрямованих на своєчасне надання медичної допомоги та вида­лення із зони НС постраждалих, які потребують медичної допо­моги та лікування за її межами. Медична евакуація починається з організованого винесення, виведення та вивезення постражда­лих із зони НС і завершується їх доставленням до ЛПЗ. Медична евакуація забезпечує своєчасність надання медичної допомоги по­терпілим та об'єднує розрізнені за місцем і часом ЛЕЗ в єдиний ці­лісний процес. Залежно від обставин для евакуації постраждалих може використовуватися спеціальний, пристосований та непристосований автомобільний, залізничний, водний та авіаційний транспорт. Якщо не вистачає спеціального транспорту, можна використовувати транспорт народного господарства, обладнаний спеціальними або підручними пристосуваннями для евакуації тяжкоуражених (обладнання універсальними санітарними при­стосуваннями для встановлення нош, додавання в кузови авто­машин баласту, який поліпшує амортизацію, покриття кузовів тентами та ін.). Використовують автобуси, оснащені типовим са­нітарним обладнанням (ТСО) для встановлення нош.

  • Медична евакуація постраждалих — це система заходів, спрямованих на своєчасне надання медичної допомоги та вида­лення із зони НС постраждалих, які потребують медичної допо­моги та лікування за її межами. Медична евакуація починається з організованого винесення, виведення та вивезення постражда­лих із зони НС і завершується їх доставленням до ЛПЗ. Медична евакуація забезпечує своєчасність надання медичної допомоги по­терпілим та об'єднує розрізнені за місцем і часом ЛЕЗ в єдиний ці­лісний процес. Залежно від обставин для евакуації постраждалих може використовуватися спеціальний, пристосований та непристосований автомобільний, залізничний, водний та авіаційний транспорт. Якщо не вистачає спеціального транспорту, можна використовувати транспорт народного господарства, обладнаний спеціальними або підручними пристосуваннями для евакуації тяжкоуражених (обладнання універсальними санітарними при­стосуваннями для встановлення нош, додавання в кузови авто­машин баласту, який поліпшує амортизацію, покриття кузовів тентами та ін.). Використовують автобуси, оснащені типовим са­нітарним обладнанням (ТСО) для встановлення нош.

  • Тяжкоуражених розташовують на ношах у передніх секціях і не вище другого ярусу.



Зона пошуку та збору — це місце аварії, де здійснюється по­шук, збір і евакуація постраждалих до зони сортування. У цій зоні працює персонал аварійно-рятувальної і протипожежної служби.

  • Зона пошуку та збору — це місце аварії, де здійснюється по­шук, збір і евакуація постраждалих до зони сортування. У цій зоні працює персонал аварійно-рятувальної і протипожежної служби.

  • Зону сортування розташовують на відстані 80—90 м з наві­тряного боку від місця події з метою уникнути впливу продуктів горіння і диму на постраждалих. В її межах медичними працівни­ками здійснюється перше сортування постраждалих.

  • Зона надання допомоги поділяється на три підзони відповідно до трьох категорій постраждалих:

  • постраждалі, які потребують невідкладної медичної допо­моги (І черга);

  • постраждалі, медична допомога яким може бути тимчасо­во відстрочена (II черга);

  • постраждалі, які потребують амбулаторної та психотера­певтичної допомоги (III черга). У цій зоні розгортаються пересув­ні медичні формування, за потреби перший етап медичної еваку­ації.

  • Зона транспортування призначена для реєстрації та еваку­ації постраждалих. Розміщується неподалік від зони надання до­помоги і стоянки автотранспорту.






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка