Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці на Херсонщині. Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці на Херсонщині



Дата конвертації02.06.2016
Розмір445 b.



Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці на Херсонщині .

  • Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці на Херсонщині .

  • Мати майбутнього драматурга, Євдокія Садовська, була кріпачкою, викупленою на волю своїм чоловіком.

  • Батько, Карпо Тобілевич, походив із збіднілих дворян, працював прикажчиком у пана.



У родині Тобілевичів панувала душевна теплота і поетичність.

  • У родині Тобілевичів панувала душевна теплота і поетичність.

  • Особливо шанували Шевченкове слово й народну пісню.

  • У довгі осінні вечори жінки та дівчата за роботою співали, розповідали цікаві бувальщини.



1859 рік – закінчивши Бобринецьке повітове училище на “відмінно”, працює писарчуком.

  • 1859 рік – закінчивши Бобринецьке повітове училище на “відмінно”, працює писарчуком.

  • 1863 рік – участь у аматорському драматичному гуртку при училищі, яким керував Марко Кропивницький.

  • 1864 рік – зайняв посаду канцелярського служителя у суді.



Іван та Надія грали головні ролі у п'єсі Тараса Шевченка “Назар Стодоля”. Вони покохали одне одного і незабаром одружилися.

  • Іван та Надія грали головні ролі у п'єсі Тараса Шевченка “Назар Стодоля”. Вони покохали одне одного і незабаром одружилися.

  • Щастя молодої сім’ї виявилося недовгим: помирає син, погіршується здоров’я дружини.

  • 1879 рік - Іван Карпович втратив матір, наступного року – дружину, потім дочку Галю і справжню берегиню сімейного затишку – бабу Настю.



1883 рік - у жовтні за політичну неблагонадійність Івана Тобілевича звільнили з посади секретаря поліції.

  • 1883 рік - у жовтні за політичну неблагонадійність Івана Тобілевича звільнили з посади секретаря поліції.

  • 1884 рік - через заборону жити на Україні митець оселився в Новочеркаську.

  • 1883–1886 роки - Іван Карпович опанував професію палітурника, вечорами удосконалював створені драми, надруковані значно пізніше (деякі навіть після смерті драматурга): ”Наймичка” (1887), “Мартин Боруля” (1891), “Безталанна” (1910), “Бондарівна” (1910).



1883рік - у журналі “Рада” вперше було надруковано повість письменника “Новобранець”.

  • 1883рік - у журналі “Рада” вперше було надруковано повість письменника “Новобранець”.

  • Надалі митець спеціалізувався в драматургії.

  • Умовно його п'єси можна поділити на такі групи:

  • 1) соціально – побутові драми;

  • 2) драми з життя інтелігенції;

  • 3) комедії;

  • 4) трагедії з історичним контекстом.

  • П'єси Карпенка-Карого “Сто тисяч” (1891),

  • “Хазяїн” (1902) досі вважають високохудожніми взірцями комедійного жанру.





Разом із братами та сестрою Карпенко–Карий брав участь у І Всеросійському з’їзді театральних діячів. Саме він написав гостру за змістом доповідь, яку виголосив Панас Саксаганський. Його промова стала звинувачувальним актом тогочасній царській цензурі.

  • Разом із братами та сестрою Карпенко–Карий брав участь у І Всеросійському з’їзді театральних діячів. Саме він написав гостру за змістом доповідь, яку виголосив Панас Саксаганський. Його промова стала звинувачувальним актом тогочасній царській цензурі.



У 1905 році лікарі виявили у драматурга невиліковну хворобу селезінки. На жаль, не допомогли найкращі спеціалісти ні в Ялті, ні в Берліні, де Іван Карпович помер 15 вересня 1907 року.

  • У 1905 році лікарі виявили у драматурга невиліковну хворобу селезінки. На жаль, не допомогли найкращі спеціалісти ні в Ялті, ні в Берліні, де Іван Карпович помер 15 вересня 1907 року.

  • Дружина привезла його тіло в Україну і поховала, згідно із заповітом, поряд із могилою батька в селищі Карлюжине, неподалік від хутора Надія.



“І знов наше письменство понесло велику втрату… Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя, се відчуває кождий, хто чи то бачив його на сцені, чи хоч би читав його твори; се зрозуміє кождий, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література”.

  • “І знов наше письменство понесло велику втрату… Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя, се відчуває кождий, хто чи то бачив його на сцені, чи хоч би читав його твори; се зрозуміє кождий, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література”.



Пам’ять про геніального корифея увіковічнено у багатьох містах України, на батьківщині споруджено пам'ятник і відкрито літературно-мистецький заповідник “Хутір Надія”, а Київський національний інститут театрального мистецтва з гордістю носить ім'я Івана Карпенка-Карого.

  • Пам’ять про геніального корифея увіковічнено у багатьох містах України, на батьківщині споруджено пам'ятник і відкрито літературно-мистецький заповідник “Хутір Надія”, а Київський національний інститут театрального мистецтва з гордістю носить ім'я Івана Карпенка-Карого.



Галабутська Г. Життєві обрії Карпенка-Карого// Дивослово. – 1995. - №12. – с.44-45.

  • Галабутська Г. Життєві обрії Карпенка-Карого// Дивослово. – 1995. - №12. – с.44-45.

  • Дем’янівська Л. Іван Карпенко-Карий: Життя і творчість. – К.: Либідь, 1995. – 144 с.

  • Спогади про Івана Карпенка-Карого: Збірник. – К.: Мистецтво, 1987. – 182 с.

  • Стеценко Л. Легенди і правда: Про Карпенка-Карого// Вітчизна. – 1984. - №2. – с.170-179.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка