Наступний слайд



Дата конвертації28.05.2016
Розмір556 b.



Наступний слайд

  • Наступний слайд



Блажен, хто гордо кинув рідний край

  • Блажен, хто гордо кинув рідний край

  • І з посохом в руці пішов шукати

  • На чужині незнаній дальній рай,

  • Куди веде його весна крилата.

  • Та тричі той блажен, який за чай

  • І хліб теж не схотів себе продати,

  • Але, минаючи тропу розлук,

  • Зостався, щоб зазнати хресних мук…



Еміграція – добровільний виїзд представників конкретної нації на постійне місце проживання за кордон.

  • Еміграція – добровільний виїзд представників конкретної нації на постійне місце проживання за кордон.

  • Діаспора – розсіювання певної частини народу, витісненої з екуменічної території силою, тобто вигнаної окупантами, завойовниками, які не гребують методами збройного конфлікту чи геноциду.



Перша хвиля масової української еміграції припадала на кінець XIX – початок XX століття. Виїжджало переважно галицьке та буковинське селянство, яке за кордоном чекали виключно як дешеву робочу силу й експлуатували на повну потужність, ущемляючи всі права й створюючи емігрантам з України вкрай несприятливі умови на чужій землі й під чужим небом.

  • Перша хвиля масової української еміграції припадала на кінець XIX – початок XX століття. Виїжджало переважно галицьке та буковинське селянство, яке за кордоном чекали виключно як дешеву робочу силу й експлуатували на повну потужність, ущемляючи всі права й створюючи емігрантам з України вкрай несприятливі умови на чужій землі й під чужим небом.

  • Серед емігрантів першої хвилі у Канаді був відомий письменник Мирослав Ірчак.



Друга хвиля української еміграції припала на роки громадської війни. З України виїжджали насамперед ті письменники, які брали активну участь у побудові держави й могли чекати фізичного знищення зі сторони більшовицького уряду.

  • Друга хвиля української еміграції припала на роки громадської війни. З України виїжджали насамперед ті письменники, які брали активну участь у побудові держави й могли чекати фізичного знищення зі сторони більшовицького уряду.

  • Серед них Улас Самчук, Іван Багряний, Олег Ольжич, Олена Теліга та інші.



Третя хвиля української еміграції накрила Європу під кінець Другої світової війни. Перед наступом радянських військ тікали ті, хто вже скуштував радянського концтабору чи психіатрички. Серед емігрантів було багато письменників, художників, композиторів, науковців.

  • Третя хвиля української еміграції накрила Європу під кінець Другої світової війни. Перед наступом радянських військ тікали ті, хто вже скуштував радянського концтабору чи психіатрички. Серед емігрантів було багато письменників, художників, композиторів, науковців.











Перша публікація з’явилася, коли він був ще дев'ятнадцятилітнім:

  • Перша публікація з’явилася, коли він був ще дев'ятнадцятилітнім:

  • у 1926 році варшавський журнал "Наша бесіда" надрукував оповідання "На старих стежках". Пізніше молодий прозаїк посилав свої твори до Львова, де виходили журнали "Дзвін" та "Літературно-науковий вісник", до Берліна, де мав досить пристойний авторитет український альманах "Розбудова нації", до Чернівців, де видавали "Самостійну думку".



У 1943 році Улас Самчук закінчив роман "Юність Василя Шеремети", який на львівському конкурсі в 1944 році одержав нагороду.

  • У 1943 році Улас Самчук закінчив роман "Юність Василя Шеремети", який на львівському конкурсі в 1944 році одержав нагороду.



Найбільш відомий з його творів — трилогія «Волинь» (І—III, 1932—1937), в якому автор малює образ молодого українця кінця 1920-их — початку1930-их рр. в пошуку національної самоідентифікації. Ідеї роману продовжені в повісті «Кулак» (1932).

  • Найбільш відомий з його творів — трилогія «Волинь» (І—III, 1932—1937), в якому автор малює образ молодого українця кінця 1920-их — початку1930-их рр. в пошуку національної самоідентифікації. Ідеї роману продовжені в повісті «Кулак» (1932).





В 2005 році була випущена монета номіналом дві гривні, присвячена 100-річчю з дня народження Уласа Самчука.

  • В 2005 році була випущена монета номіналом дві гривні, присвячена 100-річчю з дня народження Уласа Самчука.





Іван Багряний (справжнє прізвище - Іван Павлович Лозов'яга) народився 19 вересня 1906 року в містечкові Охтирка тодішньої Полтавської губернії (теперішня Сумщина) в сім'ї муляра Павла Лозов'яги.

  • Іван Багряний (справжнє прізвище - Іван Павлович Лозов'яга) народився 19 вересня 1906 року в містечкові Охтирка тодішньої Полтавської губернії (теперішня Сумщина) в сім'ї муляра Павла Лозов'яги.



Навчався майбутній письменник в російській церковно-приходській школі. Уже після революції Іван закінчив вищу початкову школу, якийсь час вчився в охтирській ремісничій, але залишив її і став учнем Краснопільської художньо-керамічної школи. 1926 року юнак вступає до Київського художнього інституту на малярський факультет.

  • Навчався майбутній письменник в російській церковно-приходській школі. Уже після революції Іван закінчив вищу початкову школу, якийсь час вчився в охтирській ремісничій, але залишив її і став учнем Краснопільської художньо-керамічної школи. 1926 року юнак вступає до Київського художнього інституту на малярський факультет.



1922 року починається період трудової діяльності і активного громадсько-політичного життя: він то замполіт цукроварні, то окружний політінспектор в Охтирській міліції, то вчитель малювання в колонії для безпритульних і сиріт.

  • 1922 року починається період трудової діяльності і активного громадсько-політичного життя: він то замполіт цукроварні, то окружний політінспектор в Охтирській міліції, то вчитель малювання в колонії для безпритульних і сиріт.

  • 1925 року Іван працював у Кам'янці-Подільському ілюстратором у газеті «Червоний кордон», надрукував у ній свої перші вірші.

  • Того ж 1925 року Іван під псевдонімом І. Полярний видав в Охтирці невеличку збірку «Чорні силуети: П'ять оповідань».



У 1927 році Іван Багряний дебютував як прозаїк. У журналі "Всесвіт" він публікує оповідання "В сутінках" та "З оповідань старого рибалки", які відзначалися гостротою сюжету, вмінням автора творити яскраві образи-персонажі.

  • У 1927 році Іван Багряний дебютував як прозаїк. У журналі "Всесвіт" він публікує оповідання "В сутінках" та "З оповідань старого рибалки", які відзначалися гостротою сюжету, вмінням автора творити яскраві образи-персонажі.



1943 року переїздить до Львова, бере активну участь у національно-визвольному русі УПА. На Галичині (в м.Моршин) Іван Багряний за два тижні написав роман “Тигролови”. Українське підпілля допомагає йому надрукувати роман, який спочатку мав назву “Звіролови”. Цей роман отримав першу нагороду на літературному конкурсі, організованому “Українським видавництвом”. Цей роман було видано багатьма мовами. В Австрії та Німеччині його було визнано найкращим твором для молоді.

  • 1943 року переїздить до Львова, бере активну участь у національно-визвольному русі УПА. На Галичині (в м.Моршин) Іван Багряний за два тижні написав роман “Тигролови”. Українське підпілля допомагає йому надрукувати роман, який спочатку мав назву “Звіролови”. Цей роман отримав першу нагороду на літературному конкурсі, організованому “Українським видавництвом”. Цей роман було видано багатьма мовами. В Австрії та Німеччині його було визнано найкращим твором для молоді.





У воєнні і повоєнні роки написані поема “Гуляй-поле”, роман “Люба” (1944), поетична збірка “Золотий бумеранг”, сатирична комедія “Генерал” (1948) повість-вертеп “Розгром” (1948), роман “Сад Гетсиманський” та повість “Огненне коло” (1953), поема “Антон Біда – герой труда” (1956), романи «Маруся Богуславка”, “Людина біжить над прірвою” (1965), твори для дітей та ін.

  • У воєнні і повоєнні роки написані поема “Гуляй-поле”, роман “Люба” (1944), поетична збірка “Золотий бумеранг”, сатирична комедія “Генерал” (1948) повість-вертеп “Розгром” (1948), роман “Сад Гетсиманський” та повість “Огненне коло” (1953), поема “Антон Біда – герой труда” (1956), романи «Маруся Богуславка”, “Людина біжить над прірвою” (1965), твори для дітей та ін.



Свою творчу діяльність Іван Багряний починав в Україні, але більшість його творів була видана за кордоном. В 1944 році Багряний емігрував до Словаччини, згодом до Австрії (Інсбрук), звідки перебрався до Баварії (Новий Ульм). Постійно Багряний жив у Німеччині, де вів активну громадську і творчу діяльність.

  • Свою творчу діяльність Іван Багряний починав в Україні, але більшість його творів була видана за кордоном. В 1944 році Багряний емігрував до Словаччини, згодом до Австрії (Інсбрук), звідки перебрався до Баварії (Новий Ульм). Постійно Багряний жив у Німеччині, де вів активну громадську і творчу діяльність.



Іван Багряний видавав газету “Українські вісті”. Ця газета української діаспори проіснувала до 2000 року і була “трибуною … нової еміграції, бідної матеріально, але сильної духом”. Він також випускав видання УРДП: “Наша боротьба”, “Наші позиції”.

  • Іван Багряний видавав газету “Українські вісті”. Ця газета української діаспори проіснувала до 2000 року і була “трибуною … нової еміграції, бідної матеріально, але сильної духом”. Він також випускав видання УРДП: “Наша боротьба”, “Наші позиції”.



Іван Багряний пробував себе як маляр, він автор портретів Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Докії Гуменної, Григорія Китастого.

  • Іван Багряний пробував себе як маляр, він автор портретів Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Докії Гуменної, Григорія Китастого.



1963 року філія Об’єднання демократичної української молоді (ОДУМ) в Чикаго розпочала акцію за надання Нобелівської премії Іванові Багряному, але його несподівана смерть перешкодила офіційному висуненню на цю нагороду .

  • 1963 року філія Об’єднання демократичної української молоді (ОДУМ) в Чикаго розпочала акцію за надання Нобелівської премії Іванові Багряному, але його несподівана смерть перешкодила офіційному висуненню на цю нагороду .







Василь Барка (справжнє ім'я Василь Костянтинович Очерет) народився 16 липня 1908 року в селі Солониця на Полтавщині у родині реєстрового козака, що в російсько-німецькій війні 1916 року зазнав тяжкої контузії й травми хребта.

  • Василь Барка (справжнє ім'я Василь Костянтинович Очерет) народився 16 липня 1908 року в селі Солониця на Полтавщині у родині реєстрового козака, що в російсько-німецькій війні 1916 року зазнав тяжкої контузії й травми хребта.



Навчався в духовному училищі в Лубнах, у школі, на педагогічних курсах, українському відділенні фіологічного факультету Краснодарського педагогічного інституту. Закінчив цей навчальний заклад і вступив до аспірантури. Однак змушений був залишити українське відділення через нападки особливо ревних "інтернаціоналістів" і перевестися на відділ західноєвропейських літератур. Аспірантську підготовку закінчував на філологічному факультеті Московського педагогічного інституту. Кандидатьску дисертацію про стиль "Божественної комедії" Данте захистив у березні 1940 року.

  • Навчався в духовному училищі в Лубнах, у школі, на педагогічних курсах, українському відділенні фіологічного факультету Краснодарського педагогічного інституту. Закінчив цей навчальний заклад і вступив до аспірантури. Однак змушений був залишити українське відділення через нападки особливо ревних "інтернаціоналістів" і перевестися на відділ західноєвропейських літератур. Аспірантську підготовку закінчував на філологічному факультеті Московського педагогічного інституту. Кандидатьску дисертацію про стиль "Божественної комедії" Данте захистив у березні 1940 року.



У роки Другої світової війни потрапив у полон. Після закінчення війни опинився у Німеччині, де і жив до 1950 року. Потім він переїхав до США.

  • У роки Другої світової війни потрапив у полон. Після закінчення війни опинився у Німеччині, де і жив до 1950 року. Потім він переїхав до США.



Літературна стежка Василя Барки розпочалася з поезії. 1930 року з'явилася збірка поезій "Шляхи", 1932 року - збірка "Цехи". Схвальних відгуків критики на поетичні твори В. Барки не було. Його називали "класовим ворогом у поезії".

  • Літературна стежка Василя Барки розпочалася з поезії. 1930 року з'явилася збірка поезій "Шляхи", 1932 року - збірка "Цехи". Схвальних відгуків критики на поетичні твори В. Барки не було. Його називали "класовим ворогом у поезії".





Останні роки життя Василь Барка провів у Глен Спеї (штат Нью-Йорк), працюючи над своїми творами у мальовничій, що нагадувала Карпати, гірській місцевості у будинку відпочинку "Верховина" (власність Братського союзу робітників-українців). Власна його оселя - аскетична в буквальному сенсі - осиротіло ховається за стіною з валунів, викладеною самим господарем. Помер Василь Барка, прикутий до ліжка тяжким паралічем, на 95-му році життя 11 квітня 2002 року у шпиталі "Гарріс" /Нью-Йорк/. Похований у Бавнд-Бруку.

  • Останні роки життя Василь Барка провів у Глен Спеї (штат Нью-Йорк), працюючи над своїми творами у мальовничій, що нагадувала Карпати, гірській місцевості у будинку відпочинку "Верховина" (власність Братського союзу робітників-українців). Власна його оселя - аскетична в буквальному сенсі - осиротіло ховається за стіною з валунів, викладеною самим господарем. Помер Василь Барка, прикутий до ліжка тяжким паралічем, на 95-му році життя 11 квітня 2002 року у шпиталі "Гарріс" /Нью-Йорк/. Похований у Бавнд-Бруку.





Народився 1897 р. у Ново-Архангельському на Херсонщині, у родині українського активіста-просвітянина.

  • Народився 1897 р. у Ново-Архангельському на Херсонщині, у родині українського активіста-просвітянина.



У Єлисаветграді закінчив реальну школу (навчався разом із Юрієм Яновським), був студентом Петербурзького політехнічного інституту.

  • У Єлисаветграді закінчив реальну школу (навчався разом із Юрієм Яновським), був студентом Петербурзького політехнічного інституту.



Першою поетичною ластівкою Є.Маланюка в 1925 році стала збірка "Стилет і стилос", яка складалася всього з 32 поезій. Ця книжка була неоднозначно оцінена критикою. Друга книга поета -"Гербарій" - вийшла в Гамбурзі в 1926 році, третя - "Земля і залізо" - в 1930 році була видана в Парижі. За стилем письма, художнім втіленням думки вже в своїх перших збірках поет не поступався європейським метрам.

  • Першою поетичною ластівкою Є.Маланюка в 1925 році стала збірка "Стилет і стилос", яка складалася всього з 32 поезій. Ця книжка була неоднозначно оцінена критикою. Друга книга поета -"Гербарій" - вийшла в Гамбурзі в 1926 році, третя - "Земля і залізо" - в 1930 році була видана в Парижі. За стилем письма, художнім втіленням думки вже в своїх перших збірках поет не поступався європейським метрам.



Дві наступні книги - "Земна мадонна" (1934) і "Перстень Полікрата" (1939) — побачили світ у Львові. За збірку "Земна мадонна" авторові було присуджено премію Товариства письменників і журналістів. Критика її спочатку сприйняла негативно, але згодом визнала художню вартість віршів.

  • Дві наступні книги - "Земна мадонна" (1934) і "Перстень Полікрата" (1939) — побачили світ у Львові. За збірку "Земна мадонна" авторові було присуджено премію Товариства письменників і журналістів. Критика її спочатку сприйняла негативно, але згодом визнала художню вартість віршів.



Премія є творчою відзнакою, якою нагороджуються літератори Кіровоградської області за високохудожні твори, спрямовані на ствердження гуманістичних ідеалів, збагачення історичної спадщини народу, державотворення та демократизацію суспільства. Премія встановлюється у трьох номінаціях:

  • Премія є творчою відзнакою, якою нагороджуються літератори Кіровоградської області за високохудожні твори, спрямовані на ствердження гуманістичних ідеалів, збагачення історичної спадщини народу, державотворення та демократизацію суспільства. Премія встановлюється у трьох номінаціях:

  • художня література (поезія, проза, драматургія);

  • літературознавство та публіцистика;

  • переклад (з української мови на інші мови, з інших мов на українську мову).

  • Вручення відбувається щорічно до 2 лютого. Автору твору-переможця надається звання «Лауреат обласної літературної премії імені Євгена Маланюка», вручаються диплом установленого зразка, нагрудний знак лауреата, почесна відзнака обласної ради і обласної державної адміністрації — скульптура «Степовий орел» та грошова частина премії.





Син відомого українського поета Олександра Олеся Олег, якому згодом судилося стати Ольжичем - саме такий псевдонім прибрав він собі, - народився 8 липня 1907 року в Житомирі.

  • Син відомого українського поета Олександра Олеся Олег, якому згодом судилося стати Ольжичем - саме такий псевдонім прибрав він собі, - народився 8 липня 1907 року в Житомирі.



В 1924-29рр. навчався в Карловому університеті у Празі, на літературно-історичному факультеті Українського Педагогічного Інституту, вивчав археологію в Українському Вільному Університеті. Восени 1930р. захистив докторську дисертацію на тему «Неолітична кераміка Галичини». В 1930—1931рр. — асистент кафедри археології УВУ.

  • В 1924-29рр. навчався в Карловому університеті у Празі, на літературно-історичному факультеті Українського Педагогічного Інституту, вивчав археологію в Українському Вільному Університеті. Восени 1930р. захистив докторську дисертацію на тему «Неолітична кераміка Галичини». В 1930—1931рр. — асистент кафедри археології УВУ.



Першим друкованим твором Олега стало оповідання для дітей "Рудько" (1928), підписане псевдонімом О.Лелека.

  • Першим друкованим твором Олега стало оповідання для дітей "Рудько" (1928), підписане псевдонімом О.Лелека.



Друга (і остання прижиттєва) збірка поезій Олега Ольжича "Вежі" вийшла в Празі 1940 року.

  • Друга (і остання прижиттєва) збірка поезій Олега Ольжича "Вежі" вийшла в Празі 1940 року.



25.5.1944 заарештований гестапо у Львові. Був ув'язнений у концентраційному таборі Заксенгаузен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10.6.1944, закатований гестапівською трійкою (Вольф, Вірзінг, Шульц).

  • 25.5.1944 заарештований гестапо у Львові. Був ув'язнений у концентраційному таборі Заксенгаузен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10.6.1944, закатований гестапівською трійкою (Вольф, Вірзінг, Шульц).




















База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка