Наукове знання — система знань про закони природи, суспільства, мислення. Наукове знання є основою наукової картини світу, оскільки описує закони його розвитку. Наукове знання



Дата конвертації26.12.2016
Розмір444 b.



Наукове знання — система знань про закони природи, суспільства, мислення. Наукове знання є основою наукової картини світу, оскільки описує закони його розвитку.

  • Наукове знання — система знань про закони природи, суспільства, мислення. Наукове знання є основою наукової картини світу, оскільки описує закони його розвитку.

  • Наукове знання це:

  • когнітивна основа людської діяльності;

  • соціально обумовлена діяльність,

  • знання, що має різний ступінь достовірності.



Емпіричне знання накопичується внаслідок безпосереднього контакту з реальністю при спостереженні або експерименті. Загалом наука спирається на твердо встановлені факти, що були отримані емпіричним, тобто дослідним, шляхом. На емпіричному рівні відбувається накопичення фактів, їх первинна систематизація і класифікація. Емпіричне знання уможливлює формулювання емпіричних правил, закономірностей і законів, які статистично виводяться зі спостережуваних явищ.

  • Емпіричне знання накопичується внаслідок безпосереднього контакту з реальністю при спостереженні або експерименті. Загалом наука спирається на твердо встановлені факти, що були отримані емпіричним, тобто дослідним, шляхом. На емпіричному рівні відбувається накопичення фактів, їх первинна систематизація і класифікація. Емпіричне знання уможливлює формулювання емпіричних правил, закономірностей і законів, які статистично виводяться зі спостережуваних явищ.

  • Основні методи емпіричного знання це:

  • Експеримент — спостереження за об'єктами та явищами в контрольованих або штучно створених умовах з метою виявлення їхніх істотних характеристик;

  • Спостереження — цілеспрямоване сприйняття явищ об'єктивної дійсності без внесення змін в реальність, що досліджується;

  • Вимірювання — виявлення кількісних характеристик досліджуваної реальності. В результаті вимірювання відбувається порівняння об'єктів за певними властивостями;

  • Порівняння — одночасне виявлення співвідношення та оцінка загальних для двох або більше об'єктів властивостей або ознак;

  • Опис — фіксація засобами природної чи штучної мови відомостей про об'єкти і явища.

  • Інформація, отримана за допомогою емпіричних методів, зазнає статистичної обробки. Після цього науковці можуть робити певні узагальнення. Одержана інформація має бути верифікованою, тож науковці зобов'язані детально описати джерела інформації та використані методи.



Емпіричне знання саме собою рідко може вичерпно пояснити певне явище. Таке знання малоевристичне, тобто воно не відкриває нових можливостей наукового пошуку. Саме тому необхідний теоретичний рівень знання, на якому одержані емпіричні дані вписуються в певну систему. Водночас без певних теоретичних засад неможливо почати жодне емпіричне дослідження.

  • Емпіричне знання саме собою рідко може вичерпно пояснити певне явище. Таке знання малоевристичне, тобто воно не відкриває нових можливостей наукового пошуку. Саме тому необхідний теоретичний рівень знання, на якому одержані емпіричні дані вписуються в певну систему. Водночас без певних теоретичних засад неможливо почати жодне емпіричне дослідження.

  • Таким чином, суть теоретичного знання — опис, пояснення і систематизація процесів і закономірностей, виявлених емпіричним шляхом, а також спроба цілісного охоплення дійсності.

  • Основні методи теоретичного знання це:

  • Формалізація — побудова абстрактних моделей, які мають пояснити суть досліджуваних явищ;

  • Аксіоматизація — теоретична побудова на основі аксіом, тобто тверджень, істиннісь яких доводити не потрібно;

  • Гіпотетико-дедуктивний метод — побудова дедуктивно пов'язаних між собою гіпотез, які пояснюють емпіричні факти.

  • Основні компоненти теоретичного знання це:

  • Проблема — форма знання, змістом якого є те, що ще не пізнане, але що потрібно пізнати, тобто це знання про незнання, питання, що виникло в ході пізнання і вимагає відповіді; проблема включає два основних етапи руху пізнання — постановку і рішення.

  • Гіпотеза — форма знання у вигляді припущення, сформульованого на основі низки фактів. Гіпотетичне знання носить імовірнісний, а не достовірний характер і вимагає перевірки, обґрунтування. Доведені гіпотези стають теорією, тоді як інші видозмінюються, уточнюються й конкретизуються, а ще інші відкидаються як помилкові. Вирішальним критерієм істинності гіпотези є практика у всіх своїх формах, тоді як логічний (теоретичний) критерій істини відіграє допоміжну роль.

  • Теорія — знання, яке дає цілісне відображення закономірних та істотних зв'язків в певній галузі дійсності. Теорія будується з метою пояснення об'єктивної реальності. Головне завдання теорії - опис, систематизація і пояснення всіх наявних емпіричних даних. Проте теорія не описує безпосередньо навколишню дійсність. При формулюванні теорії дослідники оперують ідеальними об'єктами, які на відміну від реальних, характеризуються не нескінченною, а обмеженою кількістю властивостей.

  • Теоретичний рівень знання має дві складові — фундаментальні теорії та теорії, які описують конкретну область реальності, спираючись на відповідні фундаментальні теорії.



  • Класифікації наукового знання за групами предметних галузей

  • Природні (науки про природу): фізика, хімія, біологія, астрономія, математика

  • Гуманітарні: економіка, історія, логіка, психологія

  • Прикладні: техніка, с / г, медицина

  • За способом відображення сутності

  • описові: якісні теорії, що наділяються переважно описовими функціями (розділи біології, географії, психологія, педагогіка і т.д.)

  • пояснювальні: пояснювальні теорії, що будуються з використанням кількісних засобів аналізу

  • За функціональним призначенням

  • фундаментальні розробки

  • прикладні розробки



  • Поняття евристики. Евристичні методи

  • Евристика (грец. ευρίσκω (heuristiko) — знаходжу, відшукую, відкриваю) — наука, яка вивчає творчу діяльність, методи, які використовуються у відкритті нового і в навчанні.

  • Евристичні методи дозволяють пришвидшити процес розв'язання задачі.

  • Значний інтерес до їх дослідження виник у зв'язку з можливістю вирішення ряду задач (розпізнавання об'єктів, доведення теорем і т. д.), в яких людина не може дати точний алгоритм вирішення з допомогою технічних засобів.

  • Метою евристики є побудова моделей процесу розв'язання якої-небудь нової задачі.



Метод контрольних питань - метод психологічної активізації творчого процесу, який полягає в тому, щоб підвести людину до рішення задачі за допомогою уточнюючих питань.

  • Метод контрольних питань - метод психологічної активізації творчого процесу, який полягає в тому, щоб підвести людину до рішення задачі за допомогою уточнюючих питань.

  • Метод фокальних об'єктів - метод, який полягає у перенесенні ознак декількох випадково обраних предметів на об'єкт, який вдосконалюється.

  • Синектика (Synectics) - метод активізації творчого мислення людини, який створює особливі умови, стимулюючі висунення несподіваних і нестереотипних аналогій і асоціацій до поставленого завдання.

  • Мозковий штурм - метод психологічної активації колективної творчої діяльності, в якому процеси вироблення ідей та їх критична оцінка здійснюється двома групами людей: генераторами ідей та експертами.

  • Морфологічний аналіз - методика творчості у сфері винахідництва, яка допомагає розглядати різні можливі рішення проблеми розбиваючи її на окремі атрибути та комбінуючи можливі реалізації цих атрибутів.



Теорія вирішення винахідницьких завдань (ТВВЗ) − це методологія пошуку рішень в завданнях наукової і технічної творчості, яка розроблена відомим винахідником Г.С. Альтшуллером. Теоретичним фундаментом ТВВЗ виступають закономірності розвитку технічних систем, які виявлені в результаті обробки великих масивів патентної інформації. В рамках ТВВЗ процес вирішення винахідницької задачі розглядається як послідовність операцій по виявленню, уточненню і подоланню ряду суперечностей.

  • Теорія вирішення винахідницьких завдань (ТВВЗ) − це методологія пошуку рішень в завданнях наукової і технічної творчості, яка розроблена відомим винахідником Г.С. Альтшуллером. Теоретичним фундаментом ТВВЗ виступають закономірності розвитку технічних систем, які виявлені в результаті обробки великих масивів патентної інформації. В рамках ТВВЗ процес вирішення винахідницької задачі розглядається як послідовність операцій по виявленню, уточненню і подоланню ряду суперечностей.

  • Технологія використання прийомів вирішення протиріч ТВВЗ включає такі етапи:

  • 1. Формулюється наукова або прикладна проблема.

  • 2. Дослідник вивчає безліч прийомів ТВВЗ і з їх допомогою генерує варіанти вирішення поставленої проблеми: кожен прийом дозволяє сформулювати одну або декілька альтернатив.

  • 3. Серед безлічі сформульованих альтернатив обирається найкраща.



Прийом «Об'єднання». Даний прийом припускає здійснення таких дій для дозволу виявленої

  • Прийом «Об'єднання». Даний прийом припускає здійснення таких дій для дозволу виявленої

  • проблеми: з'єднання однорідних або суміжних об'єктів; об'єднання в часі однорідних або суміжних операцій; розміщення одного об'єкта

  • всередині іншого.

  • 2. Прийом «Дрібнення». Даний прийом припускає такі дії: розділення об'єкта на незалежні частини; виконання об'єкта розбірним; збільшення ступеня дроблення об'єкта.

  • 3. Прийом «Заздалегідь». В основі даного прийому лежить евристичне правило: «Якщо неможливо здійснити дію з об'єктом у необхідний час, то необхідну дію проводять заздалегідь». Прийом «Заздалегідь» припускає такі варіанти: заздалегідь виконати необхідну дію (повністю або частково); заздалегідь розташувати об'єкти таким чином, щоб вони могли відразу вступити в дію, без підготовчих витрат.

  • 4. Прийом «Підвищення динамічності». Даний прийом припускає такі варіанти вирішення проблем: зробити характеристики об'єкта змінними відповідно до умов середовища, що змінюються; розділити об'єкт на частини, які здатні змінюватися і переміщуватися щодо один одного; якщо об'єкт нерухомий, зробити його рухомим

  • Прийом «Зміна масштабу». Даний прийом припускає такі дії: змінити реальний масштаб системи; змінити номінальний масштаб системи.

  • Прийом «Навпаки». Прийом «Навпаки» пропонує: замість звичайної дії провести зворотну (протилежну) дію; повернути об'єкт «вверх ногами», вивернути його.

  • 7. Прийом «Копіювання». В основі даного прийому лежить евристичне правило: «У випадку, якщо складно або неможливо здійснити необхідні дії з об'єктом, доцільно використовувати його копію». Прийом «Копіювання» пропонує такі альтернативи вирішення проблем: замінити недоступний, складний, дорогий об'єкт його спрощеною і дешевою копією; замінити об'єкт його оптичною копією, зображенням.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка