Навчання різних видів мовленнєвої діяльності



Дата конвертації14.12.2016
Розмір445 b.


Навчання різних видів мовленнєвої діяльності

  • Дегтярьова Г.А., доцент

  • кафедри методики суспільно-гуманітарних дисциплін (секція методики викладання мов і літератури) Харківської академії неперервної освіти, канд. пед. наук


Тема 1. Розвиток мовленнєвої діяльності школярів у взаємозв’язку чотирьох її видів – слухання (аудіювання), читання, говоріння й письма.

  • Завдання. Визначте, котрий із видів мовленнєвої діяльності є найскладнішим, враховуючи, аналізатори, які беруть у ньому участь.



Науково-теоретичні основи

  • Основна мета вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах України на сучасному етапі – формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови – її стилями, жанрами у всіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо).



Мовленнєві уміння:

  • Номінативні  формуються в процесі засвоєння літературної мови.

  • Правописні        не допускають викривлення зорового образу слова, вимагають дотримання норм орфографії й пунктуації.

  • Комунікативні  проявляються в

    • умінні правильно визначати тему висловлювання;
    • будувати висловлювання відповідно до мети;
    • використовувати найбільш вагомі факти й докази для розкриття теми й основної думки висловлювання;
    • чіткості і логічності побудови висловлювань;
    • умінні вибирати тип і стиль мовлення залежно від мети і ситуації спілкування;
    • використанні різноманітних мовних засобів відповідно до типу і стилю мовлення;
    • удосконаленні висловлювання.


Упровадження в практичній діяльності

  • Найбільш реальною на сучасному етапі, життєво необхідною і можливою є модель навчання рідної мови, що має на меті розвиток мовленнєвої діяльності школярів у взаємозв’язку чотирьох її видів – слухання (аудіювання), читання, говоріння й письма.



Механізм сприйняття мовлення



Аналізатори, які беруть участь у різних видах мовленнєвої діяльності



Уроки, безпосередньо пов’язані із мовленнєвою діяльністю учнів



Тема 2. Аудіювання

  • Завдання.

  • У якому класі і для якого виду аудіювання (навчального чи контрольного) можна запропонувати текст, поданий у розділі «Упровадження в практичній діяльності»? Відповідь обґрунтуйте.



Час, що витрачається на чотири види мовленнєвої діяльності людини, розподіляється таким чином:

  • читання – 6%,

  • аудіювання – 45%,

  • говоріння – 30%,

  • решта – письмо.



Науково-теоретичні основи

  • Аудіювання – це такий вид мовленнєвої діяльності, під час якого людина одночасно сприймає усне мовлення й аналізує його (смислова обробка інформації) й відокремлює потрібну інформацію.



Закономірності проблеми формування в учнів аудіативних умінь і навичок:

  • Сприймання учнями усного повідомлення вчителя, різних аудіотекстів є ефективним,

  • якщо в процесі формування умінь сприймати усну інформацію звертається увага на мотивацію слухання, чітке визначення мети сприймання інформації,

  • якщо навчання слухання – систематичне і цілеспрямоване, має вихід на міжпредметні зв'язки.



Під час перевірки рівня сформованості вміння сприймати усне мовлення слід враховувати види слухання:



Три етапи навчання аудіювання:

  • Перший етап: аудіювання на рівні фрази.

  • Другий етап: аудіювання на понадфразованому рівні.

  • Третій етап: сприйняття тексту на слух.



Види аудіювання та особливості кожного з них

  • Глобальне, або ознайомлювальне, аудіювання потребує від слухача цілісного сприймання змісту повідомлення, уміння визначати його тему, основну думку, ділити на смислові частини, розрізняти композиційні елементи.

  • Докладне аудіювання передбачає найповніше, деталізоване сприймання змісту повідомлення, усвідомлення смислу кожного з його елементів.

  • Критичне аудіювання ґрунтується на глобальному й докладному, воно потребує висловлювання власної думки з приводу почутого, своєї мотивованої згоди чи незгоди з певним твердженням, критичного осмислення сприйнятого на слух.



Способи та прийоми слухання:

  • Мовчазне слухання передбачає вміння мовчати, не заважати мовленню співрозмовника своїми зауваженнями.

  • Немовчазне слухання пов'язане з тим, що учень «вмішується» в мовлення вчителя чи іншого співрозмовника.



Упровадження в практичній діяльності

  • Розминка

  • Продовжте речення:

  • Аудіювання – це... .

  • Щоб оволодіти навичками аудіювання, потрібно... .

  • Навички аудіювання можуть знадобитися для того, щоб … .



Упровадження в практичній діяльності

  • Прослухайте текст. Заповніть таблицю.



Упровадження в практичній діяльності

  • Заповніть таблицю



Основні критерії добору текстів для слухового сприймання, яких слід додержуватися під час формування в учнів слухацьких умінь:

  • зміст тексту має відповідати виховній і навчальній меті; бути по можливості динамічним, мати фабулу; він може містити до 4% незнайомих учням слів, що передбачає з’ясування їх семантики різними способами, у т.ч. й за контекстом;

  • обов’язково слід ураховувати чіткість вираження основної думки, ідеї, що сприяє кращому сприйманню повідомлення (логічно-смислової структури тексту), труднощі мовного оформлення – фонетичні, лексичні, граматичні, стилістичні;



Основні критерії добору текстів для слухового сприймання, яких слід додержуватися під час формування в учнів слухацьких умінь:

  • насиченість тексту інформацією має відповідати віковим особливостям учнів (надмірна інформативність ускладнює сприймання);

  • важливим є правильний вибір теми тексту з погляду інтересів школярів певного віку і життєвої потреби;

  • звучання тексту не повинне перевищувати зазначені в «Критеріях» показники, інакше ефективність слухання знижуватиметься.



Тема 3. Читання

  • Завдання.

  • Дайте відповідь на запитання. Як Ви вважаєте, що є неодмінною умовою власне мовленнєвого і загального розвитку учнів?

  • Яким чином Ви будете аргументувати школярам необхідність вироблення в них умінь читати мовчки? Наведіть конкретні приклади.



Науково-теоретичні основи

  • дотекстовий етап;

  • текстовий етап;

  • мовчазне читання.



  • Читання мовчки – один із важливих видів мовленнєвої діяльності, за допомогою якого ми дістаємо багато цінної інформації, сприймаємо думки, які виховують нас, дають насолоду своєю красою.

  • Мовчазне читання як вид мовленнєвої діяльності може використовуватися з різною метою – для ознайомлення з певним матеріалом, вивчення його, переглядання, щоб вибрати з-поміж різної інформації потрібну.



Три види читання:

  • Ознайомлювальне читання – це читання мовчки без вказівки на обов'язкове наступне використання здобутої інформації.

  • Вивчальне читання (детальне) має на меті досягнення максимально повного і точного розуміння та запам'ятовування інформації з тексту й критичного її осмислення; формування вміння самостійно долати труднощі мовного характеру.

  • Вибіркове (переглядове) читання здійснюється з метою пошуку необхідної для читача інформації.



Основна мета читання мовчки:

  • навчити школярів вибирати тексти для читання відповідно до свого віку й потреб та інтересу;

  • розвивати увагу, зосередженість;

  • вчити прогнозувати дії, вчинки героя;

  • сприяти формуванню (удосконаленню) пам’яті;

  • вчити використовувати позамовні засоби;

  • розвивати вміння визначати художні засоби і їх роль в ідейно-художньому аналізі тексту;

  • виховувати культуру мовчазного читання;

  • сприяти вихованню інтересу до художньої літератури.



Упровадження в практичній діяльності

  • визначте тему тексту;

  • виділіть у тексті головне і другорядне;

  • поділіть текст на закінчені змістові відрізки,

  • знайдіть у тексті ключові речення;

  • доберіть заголовки до виділених смислових відрізків;

  • поставте запитання до окремих висловлювань;

  • визначте основну думку кожного висловлювання;



Упровадження в практичній діяльності

  • Конструйовані тести:

  • Тести на доповнення

  • Тести на використання аналогій.

  • Тести на перевірку засвоєння нових понять.

  • Тести на пригадування.

  • Тести – предметні диктанти.

  • Вибір правильної відповіді з декількох наведених і т. ін.



Упровадження в практичній діяльності

  • Тести успішності з конструйованими та вибірковими відповідями

  • а) Конструйовані тести:

  • - завдання у вигляді питання або створення речень, зміст яких вимагає від учня короткої і точної відповіді;

  • - завдання, у яких учні повинні заповнити пропуски.

  • б) Тести на доповнення (їх будують у вигляді речень із пропущеними словами, виразами, символами.

  • в) Тести на використання аналогій. (Це різновид тестів на доповнення. Учні формують інші об’єкти на основі схожості предметів, об’єктів).

  • г) Тести на перевірку засвоєння нових понять.

  • д) Тести на пригадування.

  • е) Тести – предметні диктанти.

  • є) Вибір правильної відповіді з декількох наведених і т. ін.



Тема 4. Говоріння

  • Завдання.

  • Поясніть, чому говоріння є одним із найскладніших видів мовленнєвої діяльності. Ураховуючи Ваші висновки, визначте шляхи формування діалогічних і монологічних умінь школярів.



Науково-теоретичні основи



Як утворюється говоріння

  • Мотив висловлювання (початковий момент породження мовлення)  комунікативний намір того, хто говорить,  визначення ролі мовця як учасника спілкування і конкретної мети (він запитує, стверджує, закликає, схвалює, радить, вимагає)  а) у мовця виникає загальний задум майбутнього висловлювання, який ще не має мовного втілення, але вже існує в предметно-зображувальному коді;  б) оформлення задуму шляхом відбору мовних засобів;  в) поява внутрішнього мовлення;  г) включення голосового апарату;  д) перехід внутрішнього мовлення у зовнішнє (озвучене).



Основні етапи навчання говоріння:

  • Слухання діалогу-зразка, засвоєння елементів діалогу для самостійної побудови діалогу;

  • Реплікування (підготовче або нульове);

  • Створення діалогічних єднань, мікродіалогів, діалогів, які поєднують від 6 до 24 реплік.



Монологічне мовлення – це один із видів говоріння, безпосередньо спрямований на співрозмовника чи аудиторію.

  • Монологічне мовлення – це один із видів говоріння, безпосередньо спрямований на співрозмовника чи аудиторію.



Типи монологічних висловлювань:

  • монологи-описи

  • монологи-розповіді

  • монологи-роздуми (міркування)

  • монологи-переконання.



  • Діалог – процес мовленнєвої взаємодії двох або кількох учасників спілкування (за М.І. Пентилюк).

  • Діалогічне мовлення – це розмова двох або кількох осіб.



Особливості діалогічного мовлення:

  • емоційна забарвленість;

  • спонтанність;

  • двосторонній характер.



Засвоєнню діалогічного мовлення сприяють такі етапи:

  • створення діалогів за зразком;

  • оволодіння майстерністю реплікування;

  • створення діалогічних єднань;

  • створення мікродіалогів.



Функції діалогічного мовлення

  • повідомлення інформації;

  • прийняття (неприйняття) інформації;

  • обмін судженнями;

  • обґрунтування своєї точки зору;

  • взаємопереконання.



Типи діалогів

  • діалог-розпитування;

  • діалог-домовленість;

  • діалог-обмін думками;

  • діалог-обговорення.



Структура діалогу

  • реплікування;

  • діалогічне єднання;

  • міні-тексти;

  • зв’язні тексти.



Основні діалогічні вміння

  • починати діалог;

  • реагувати на репліку;

  • підтримувати розмову;

  • стимулювати співрозмовника;

  • уміння вести діалоги різних функціональних стилів.



Форми реплік

  • повідомлення – заперечення;

  • повідомлення – спонукання;

  • повідомлення – повідомлення.



Алгоритм аналізу діалогу

  • Скільки реплік у діалозі?

  • Який це діалог (вмотивований, звернений чи ситуативний, сатиричний чи гумористичний)?

  • Скільки осіб бере участь у розмові?



Сукупність реплік, що характеризується завершеністю, називається діалогічним єднанням.

  • Сукупність реплік, що характеризується завершеністю, називається діалогічним єднанням.



Упровадження в практичній діяльності





Під час навчання школярів діалогічного мовлення слід виробити в них такі вміння:

  • добирати основну інформацію в процесі читання;

  • формулювати власну думку з певної проблеми;

  • обстоювати, аргументувати власні погляди;

  • ставити проблемні запитання;

  • володіти технікою уточнювальних запитань, доповнень;

  • швидко переходити з теми на тему;

  • дотримуватися норм українського мовленнєвого етикету тощо.



Тема 4. Письмо

  • Завдання.

  • Проаналізуйте і поясніть тезу: «Письмо, матеріальну базу якого складають орфографічні й графічні навички, є найскладнішим видом мовленнєвої діяльності».



Науково-теоретичні основи

  • Письмо – графічна фіксація мовлення, точніше тексту мовлення.

  • Написання – процес такої фіксації, а письмовий текст – її результат.



Упровадження в практичній діяльності

  • Основні етапи навчання письма:

  • створення міні-міркувань, міні-описів, міні-розповідей, перекази текстів від простого до складного,

  • написання переказів з творчим завданням різного типу, написання творів;

  • вибіркові словникові диктанти і т. ін.



Етапи механізму навчання письма

  • складання слів за допомогою літер;

  • формування письмових повідомлень, до складу яких входять слова, словосполучення тощо.



Навчання письму (тобто навчання письму та писемному мовленню) включає роботу над технікою письма (графіка, орфографія, пунктуація) та над письмовим вираженням думок на мові, що вивчається (продукт письмового мовлення).

  • Навчання письму (тобто навчання письму та писемному мовленню) включає роботу над технікою письма (графіка, орфографія, пунктуація) та над письмовим вираженням думок на мові, що вивчається (продукт письмового мовлення).



Резюме

  • Заняття з української мови треба будувати так, щоб кожен із видів робіт виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб учні успішно оволодівали навичками й аудіювання, і письма, і читання, а також і монологічним, і діалогічним мовленням, спираючись на знання про текст, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, набували культури мовлення.



Запитання і завдання для самоконтролю

  • Як Ви розумієте сутність поняття «мовлення», «мовленнєва діяльність»?

  • Визначте шляхи забезпечення володіння школярами всіма видами мовленнєвої діяльності.

  • Назвіть труднощі, які виникають при навчанні мовленнєвої діяльності. Визначте опори та орієнтири в їх подоланні.

  • Зіставте аудіювання й говоріння як види мовленнєвої діяльності, визначте спільне та відмінне. Складіть таблицю.

  • Охарактеризуйте етапи навчання аудіювання. Наведіть зразки завдань для вироблення необхідних навичок у школярів у різних класах.

  • Перелічте основні етапи читання. Наведіть приклади завдань до одного з етапів.



Запитання і завдання для самоконтролю

  • Схарактеризуйте основні етапи навчання говоріння. Наведіть зразки завдань для вироблення необхідних навичок у школярів.

  • Якими вміннями мають оволодіти школярі у процесі монологічного мовлення згідно з Державним освітнім стандартом?

  • Алгоритм послідовності дій у процесі навчання чотирьох видів мовленнєвої діяльності.

  • Охарактеризуйте умови використання міжпредметних зв’язків при виконанні різних видів усних та письмових творчих робіт.

  • Назвіть мотив читання як виду мовленнєвої діяльності?

  • Створіть діалогічні єднання за формулами: «повідомлення – повідомлення», «повідомлення – запитання», «запитання – контрзапитання», «повідомлення – спонукання», «обмін думками», «спонукання – заперечення». Визначте алгоритм послідовності дій у процесі навчання чотирьох видів мовленнєвої діяльності.



Література та інформаційні ресурси Інтернет

  • Основна

  • Біляєв О. Концепція інтенсивного навчання мови // Укр. мова і літ. в школі. – 1991. – № 6.

  • Глазова О. Навчання діалогічного мовлення. // Дивослово. – 2003. – № 1. – С. 31-33.

  • Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: книга для вчителя. – К., 1997. – 136 с.

  • Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Науковий редактор українського видання доктор пед. наук, проф. С.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.

  • Караванський С. Секрети української мови. – К.: Кобза, 1994. – 98 с.

  • Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах / За ред. М.І. Пентилюк та інш. К.: Ленвіт, 2000.

  • Нечволод Л.І. Говоріння: Збірник навчальних і контрольних вправ та завдань. 5-11 класи. – Харків: Торсінг, 2004. – 208 с.

  • Паращич В.В. Аудіювання: Збірник навчальних і контрольних вправ та завдань. 5-11 класи. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. – 176 с.

  • Паращич В.В. Читання мовчки: Збірник навчальних і контрольних вправ та завдань. 5-11 класи. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. – 192 с.

  • Пентилюк М.І. Методика вивчення української мови в загальноосвітній школі. – К., 2001.

  • Сідюк Н.Ф. Культура діалогічного мовлення. // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2004. – № 35(39). – С. 1-8.

  • Скалкин В.Л. Обучение диалогической речи. – К., 1989. – 158 с.



Література та інформаційні ресурси Інтернет

  • Інтернет-ресурси:

  • http://www.novamova.com.ua – портал «Нова мова»: статті про мову, консультації, словники.

  • http://www.mova.info – лінгвістичний портал.

  • http://www.moba.kiev.ua – сайт про українську мову, містить унікальні словники.

  • http://www.arkas-proswita.iatp.org.ua/antysurjyk.html – словник «Антисуржик».

  • http://dict.linux.org.ua/dict/other/dict10/index.html – словник «Чужеслов».

  • http://dict.linux.org.ua/dict/other/SSR/index.html – приклади неправильного перекладу деяких російських ідіом та штампів.



Література та інформаційні ресурси Інтернет

  • Додаткова

  • Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Либідь, 1991. – 254 с.

  • Барановська Л.В. До теоретичних засад формування культури мовлення. // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 3.

  • Ленець К. Літературна норма і сучасна мовна практика. – Українська мова та література. 1998. – № 2.

  • Плиско К.М. Принципи, методи і форми навчання української мови. – Харків: Основа, 1995.

  • Психология и педагогика / Сластенин В., Каширин В. – К.: Академия, 2001.

  • Формирование учебной деятельности школьников / Под. ред. В.В.Давыдова и др. – М.: Педагогика, 1982. – 210 с.



Словник

  • Аудіювання – це сприймання мовлення на слух і розуміння його (за визначенням М. Львова).

  • Аудіювання – це не просто слухання, бо слухання означає передусім акустичне сприймання звукового потоку, а аудіювання включає процес сприймання і розуміння усного мовлення (за 3. Кочкіною, Г. Роговою).

  • Глобальне, або ознайомлювальне, аудіювання потребує від слухача цілісного сприймання змісту повідомлення, уміння визначати його тему, основну думку, ділити на смислові частини, розрізняти композиційні елементи.

  • Докладне аудіювання передбачає найповніше, деталізоване сприймання змісту повідомлення, усвідомлення смислу кожного з його елементів.

  • Критичне аудіювання ґрунтується на глобальному й докладному, воно потребує висловлювання власної думки з приводу почутого, своєї мотивованої згоди чи незгоди з певним твердженням, критичного осмислення сприйнятого на слух.

  • Читання мовчки – один із важливих видів мовленнєвої діяльності, за допомогою якого ми дістаємо багато цінної інформації, сприймаємо думки, які виховують нас, дають насолоду своєю красою.

  • Ознайомлювальне читання – це читання мовчки без вказівки на обов'язкове наступне використання здобутої інформації.



Словник

  • Вивчальне читання (детальне) має на меті досягнення максимально повного і точного розуміння та запам'ятовування інформації з тексту й критичного її осмислення; формування вміння самостійно долати труднощі мовного характеру.

  • Вибіркове (переглядове) читання здійснюється з метою пошуку необхідної для читача інформації.

  • Говоріння як різновид мовленнєвої діяльності забезпечує діалогічне і монологічне мовлення, спрямоване до однієї особи або до необмеженої кількості осіб; має певну мету, мотив, в основі говоріння – потреба; воно є предметом думки того, хто говорить.

  • Монологічне мовлення – це один із видів говоріння, безпосередньо спрямований на співрозмовника чи аудиторію. Воно є організованим видом усного мовлення, яке передбачає висловлювання однієї особи. Монолог виконує інформативну, впливову, експресивну, розважальну, ритуально-культову функції.

  • Діалогічне мовлення – це розмова двох або кількох осіб. Воно, з точки зору психології, буває вмотивованим, зверненим, ситуативним. Вмотивованим воно може бути тоді, коли для учня створюються такі обставини, за яких він виявляє бажання висловитись.



Дякую за увагу!

  • Із питаннями та пропозиціями звертайтеся за електронною поштою:

  • metukrlit@list.ru




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка