Назва проекту: Люби і знай свій рідний край!



Дата конвертації17.06.2016
Розмір445 b.





Назва проекту: Люби і знай свій рідний край!

  • Назва проекту: Люби і знай свій рідний край!

  • Автори проекту:

  • вчитель початкових класів

  • Рижук Тетяна Іванівна та учні 4 класу Манівецької ЗОШ І - ІІ ступенів:

  • Вознюк Роман

  • Гуляк Валентин

  • Долюк Катерина

  • Поліщук Ілона

  • Полянний Валентин

  • Янзюк Аліна

  • Мета проекту:

  • Ознайомитись з виникненням українського козацтва та перших січей.

  • Вивчити історію рідного краю в давнину .

  • Виховувати патріотичні почуття, любов до рідного краю, гордість за свій народ.

  • Задачі проекту:

  • Дослідити, як виникло українське козацтво, хто такі козаки, життя та побут козаків.

  • Опрацювати матеріали шкільного краєзнавчого музею про історію рідного краю.

  • Провести екскурсі до козацьких могил, зробити х опис та фотографії.

  • Зустрітися з місцевими старожилами та записати перекази та легенди про своє рідне село.









Запорозька Січ – це організація українського козацтва, яка виникла й розвинулася за дніпровськими порогами в першій половині XVІ ст. Центром Січі було місто-фортеця, яке через різні обставини змінювало своє розташування, але завжди було за порогами.

  • Запорозька Січ – це організація українського козацтва, яка виникла й розвинулася за дніпровськими порогами в першій половині XVІ ст. Центром Січі було місто-фортеця, яке через різні обставини змінювало своє розташування, але завжди було за порогами.



Наше рідне село називається Манівці. Воно має дуже цікаву і багату на події історію.

  • Наше рідне село називається Манівці. Воно має дуже цікаву і багату на події історію.

  • Село Манівці розташоване на рівному, трохи пологому підвищенні при невеликому ставку, утвореному з невеличкої річки Понори, притоки Ікопоті. Місцевість, що оточує село з південного сходу степова, горбиста. А на північ і північний захід – рівнинна. Грунти чорноземні. Річка Понора тече між пагорбів, один з яких зветься Дубинською горою.



Ще в давнину тут жили люди. Про це свідчать знайдені скребла, проколки.

  • Ще в давнину тут жили люди. Про це свідчать знайдені скребла, проколки.

  • У давнину селянські хати були розкинуті вздовж ставка і мали вигляд амфітеатру. Серед села , на підвищенні, красувалася нова дерев’яна приходська церква. За сільським вигоном виднівся двоповерховий будинок поміщиків Ільїнських з великим садком і алеями. На південно-західному кінці села була розташована садиба другого поміщика М. П. Хоменка. Ця садиба,що називалася Дубинською горою, була примітна своїм садком і місцеположенням.



Існує дві версії походження назви села Манівці. Перша: іти манівцями, навмання – а звідси – Манівці. Друга: за наказом князя Острозького слуги поставили куфи з горілкою, напували блукаючий люд і заманювали обіцянками селитись на Дубинській горі.

  • Існує дві версії походження назви села Манівці. Перша: іти манівцями, навмання – а звідси – Манівці. Друга: за наказом князя Острозького слуги поставили куфи з горілкою, напували блукаючий люд і заманювали обіцянками селитись на Дубинській горі.



Згадка про наше село є в таких історичних джерелах: ІV томі

  • Згадка про наше село є в таких історичних джерелах: ІV томі

  • « Історико-статистичного опису церков і приходів Волинської єпархії, виданому у Почаєві в 1899 році під авторством

  • Н. І. Теодоровича та книзі Сваричевського « От де наша слава».



В 1593 році кримські татари, здійснюючи великий похід на Україну, розорили село Манівці. Жителі поселення мужньо захищалися. На Дубинській горі видно залишки укріплень. Можливо, це залишки укріплень, побудованих ще знаменитими князями Острозькими для захисту від татар. Але татари зламали захисників. Після відходу татар люди, що переховувалися у лісах, похоронили вбитих у двох могилах. В одну склали тіла вбитих козаків і жителів села, поставили на могилі камінний хрест. Який зберігся і до цього часу. Місцеві селяни стверджують, що під цим хрестом заховані багаті скарби під час татарсько-козацьких воєн. В другій могилі похоронили татар.

  • В 1593 році кримські татари, здійснюючи великий похід на Україну, розорили село Манівці. Жителі поселення мужньо захищалися. На Дубинській горі видно залишки укріплень. Можливо, це залишки укріплень, побудованих ще знаменитими князями Острозькими для захисту від татар. Але татари зламали захисників. Після відходу татар люди, що переховувалися у лісах, похоронили вбитих у двох могилах. В одну склали тіла вбитих козаків і жителів села, поставили на могилі камінний хрест. Який зберігся і до цього часу. Місцеві селяни стверджують, що під цим хрестом заховані багаті скарби під час татарсько-козацьких воєн. В другій могилі похоронили татар.



Про битву із татарськими нападниками поблизу села розповідають місцеві перекази. Так один з них стверджує що під ударами козаків Северина Наливайка і місцевого населення зайди так тікали, що їх ватажок загубив шапку. Через деякий час, користуючись тим, що в селі не було козаків, вороги повернулись, нібито за шапкою свого воєначальника і вирізали місцеве населення. Ті, кому вдалося врятуватися, поховали страчених у братських могилах, насипавши кургани уздовж Битого шляху, а над ними поставили кам’яні хрести. Одна могила з таким хрестом збереглась і досі. Недалеко від цієї могили красується інший, такої ж величини, курган без всяких атрибутів. На полі видно третій курган.

  • Про битву із татарськими нападниками поблизу села розповідають місцеві перекази. Так один з них стверджує що під ударами козаків Северина Наливайка і місцевого населення зайди так тікали, що їх ватажок загубив шапку. Через деякий час, користуючись тим, що в селі не було козаків, вороги повернулись, нібито за шапкою свого воєначальника і вирізали місцеве населення. Ті, кому вдалося врятуватися, поховали страчених у братських могилах, насипавши кургани уздовж Битого шляху, а над ними поставили кам’яні хрести. Одна могила з таким хрестом збереглась і досі. Недалеко від цієї могили красується інший, такої ж величини, курган без всяких атрибутів. На полі видно третій курган.



Про багату на події історію нашого села свідчать і деякі назви сільських вулиць, які збереглися і до цього часу. Наприклад, вулицю , що знаходиться біля лісу, місцеві селяни до сих пір називають Кишлаком, а Дубинську гору, на якій розташована наша школа, Курдибанами.

  • Про багату на події історію нашого села свідчать і деякі назви сільських вулиць, які збереглися і до цього часу. Наприклад, вулицю , що знаходиться біля лісу, місцеві селяни до сих пір називають Кишлаком, а Дубинську гору, на якій розташована наша школа, Курдибанами.

  • Слова Кишлак і Курдибани татарського походження. Назви мікрорайонів появились після татарського нашестя 1593 року. Ймовірно, що хтось із поранених татар залишився проживати у селі, і названі ними географічні об’єкти зберегли свої назви і донині.








База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка