Невогнепальні та вогнепальні пошкодження кісток лицевого черепа і нижньої щелепи: класифікація, частота, клініка, діагностика, транспортна імобілізація нижньої щелепи



Дата конвертації04.06.2016
Розмір445 b.


Лекція на тему:

  • Невогнепальні та вогнепальні пошкодження кісток лицевого черепа і нижньої щелепи: класифікація, частота, клініка, діагностика, транспортна імобілізація нижньої щелепи.

  • Невогнепальні та вогнепальні пошкодження середньої зони обличчя, верхньої щелепи: класифікація, частота, клініка, діагностика, тимчасова (транспортна) імобілізація верхньої щелепи.


Переломи кісток обличчя в мирний час складають від 3,2 до 3,8% всіх переломів кісток скелета.

  • Перелом нижньої щелепи зустрічається в 70,3% випадків, верхньої щелепи – в 3,3%, виличної кістки – в 9,8%, кісток носа – в 8%, травми зубів – в 3,2%, множинні переломи кісток обличчя –

  • в 4,7%.



В залежності від причини травматичні пошкодження поділяють на:

  • виробничі (промислові, сільськогосподарські);

  • невиробничі (побутові, транспортні, вуличні, спортивні).



У 1984 р. за пропозицією авторів кафедри стоматології та щелепно-лицевої хірургії Військово-медичної академії ім. С.М. Кірова (Санкт-Петербург) Проблемною комісією МЗ СРСР «Питання хірургічної стоматології та знеболювання» було затверджено більш розширену та уточнену класифікацію :

  • І. Механічні ушкодження верхньої, середньої, нижньої третини та бічних відділів обличчя.

  • ІІ. За локалізацією :

  • А – травми м'яких тканин з ушкодженням :

  • а) язика ;

  • б) слинних залоз ;

  • в) нервових стовбурів ;

  • г) кісток носа ;

  • д) двох і більше кісток лицевого скелета.

  • ІІІ. За характером ушкодження : наскрізні, сліпі, дотичні, що проникають у порожнини обличчя : порожнину рота, носа, додаткові пазухи.

  • ІY. За механізмом :

  • А – вогнепальні : кульові, осколкові, кулькові, стрілоподібні елементи.

  • Б – невогнепальні ушкодження.

  • В – комбіновані ушкодження.

  • Г – опіки.

  • Д – відмороження.



У наслідок стихійних лих і катастроф будуть спостерігатися невогнепальні ушкодження м'яких тканин обличчя та кісток лицевого скелета, характеристика яких наведена в класифікаціях ушкоджень мирного часу.

  • І. Ізольовані ушкодження м'яких тканин :

  • а) за локалізацією : ділянка повіки, підочноямкова, навколовушна та ін.

  • б) за характером ушкодження : різана, колота, рвана, рвано-забійна, роздроблена, клаптева, скальпована, вкушена та ін.

  • в) розташування щодо порожнини обличчя: що проникає у порожнину рота, у порожнину носа.

  • ІІ. Переломи, вивихи зубів, переломи альвеолярних відростків.

  • ІІІ. Переломи нижньої щелепи :

  • а) за локалізацією : тіло, гілка кут тощо ;

  • б) за характером перелому : одно-, двосторонній, подвійний, численний, лінійний, крупно-, дрібно уламковий тощо.

  • ІY. Перелом верхньої щелепи :

  • а) за локалізацією :

  • - перелом типу Ле Фор І,

  • - перелом типу Ле Фор ІІ,

  • - перелом типу Ле Фор ІІІ.

  • б) за характером перелому :

  • - ушкоджена одна верхньощелепна кістка, ушкоджені обидві верхньощелепні кістки. Y. Переломи виличної кістки (тіла, дуги) , кісток носа.

  • YІ. Ушкодження двох і більше кіток обличчя.

  • YІІ. Термічні ураження – опіки, відмороження.

  • YІІІ. Хімічні ураження.

  • ІХ. Комбіновані ураження.



Поєднана травма – це одночасно виникаюча травма двох і більше органів, що належать до різних анатомо-функціональних систем. Найбільш частий вид поєднаних травм – краніо-фасціальні пошкодження.

  • Під комбінованими пошкодженнями розуміють поранення і пошкодження, що виникають в результаті дії різних пошкоджуючих факторів (наприклад, опік і вогнепальна травма).



Схема наскрізного кульового раневого каналу при переломі нижньої і верхньої щелеп, ушкодженні язика.



Схема передачі струсів у головний мозок при вогнепальних пораненнях обличчя та шиї.



Класифікація переломів нижньої щелепи

  • 1. За терміном отримання:

  • - свіжі (до 10 днів);

  • - застарілі (від 11 до 20 днів);

  • - які неправильно зрослися (більш як 20 днів).

  • 2. За локалізацією:

  • А – односторонні; - двосторонні;

  • Б – одиночні; - подвійні; - чисельні;

  • В - переломи тіла щелепи;

  • - переломи гілки щелепи.

  • 3. За характером перелому:

  • А – повні; - неповні;

  • Б - без зсуву відламків; - із зсувом відламків;

  • В - лінійний; - уламковий; - комбінований;

  • Г – ізольовані; - поєднані.



Процентне співвідношення переломів нижньої щелепи різних локалізацій.



Лінії переломів нижньої щелепи, які найчастіше зустрічаються



Механізм утворення двосторонніх переломів суглобових відростків.



Характер зміщення відламків нижньої щелепи:

  • - зсув нижньої щелепи вгору (змикання щелеп): скроневий, жувальний, медіальний крилоподібний м'язи;

  • - опускання нижньої щелепи: двочеревцевий, щелепно-під’язиковий, підборідково-під’язиковий м'язи;

  • - зсув нижньої щелепи назад, раніше висуненої до переду: скроневий (задні частини), двочеревцевий і підборідково-під’язиковий м'язи;

  • - зсув нижньої щелепи вліво: правий латеральний і медіальний крилоподібний м'яз, лівий двочеревцевий, скроневий, щелепно-під’язиковий і підборідково-під’язиковий м'язи.



Обстеження пацієнта з переломами нижньої щелепи



Обстеження пацієнта з переломами нижньої щелепи



Порушення прикусу, як достовірна ознака перелому нижньої щелепи.



Відкритий перелом в ділянці різців. Відмічається розрив слизової оболонки.



Рентгенограми. Ментальний перелом і перелом власне гілки нижньої щелепи.



Рентгенограми нижньої щелепи з переломом в ділянці кута.



Переломи кісток середньої зони обличчя. а — поперечний; б — суборбітальний; в — суббазальний; г — сагітальний; д — лінії, найчастіше виникаючих пошкоджень; е — зміщення верхньої щелепи за рахунок тяги криловидних і жувальних м’язів.



Перший тип перелому верхньої щелепи (перелом Герена-Лефора): а) вид спереду; б) вид збоку.



Другий тип перелому верхньої щелепи (суборбітальний перелом): а) вид спереду; б) вид збоку.



Третій тип перелому верхньої щелепи (суббазальний перелом): а) вид спереду; б) вид збоку.



Мета лікування хворих з переломами кісток обличчя зводиться до того, щоб в максимально короткий термін досягнути зростання відламків в положенні, яке забезпечить повне відновлення функції даної ділянки.

  • Для цього необхідно:

  • 1. Репозиція відламків;

  • 2. Фіксація відламків на період консолідації;

  • 3. Створення найбільш сприятливих умов для репаративної регенерації в ділянці перелому;

  • 4. Профілактика інфекційно-запальних ускладнень, що значно продовжують термін лікування.



Види тимчасової (транспортної) іммобілізації:

  • 1. Кругова бинтова тім’яно-підборідна пов’язка;

  • 2. Стандартна транспортна пов’язка (складається з жорсткої шини-пращі Ентіна);

  • 3. М’яка підборідна праща Померанцевої-Урбанскої;

  • 4. Міжщепове лігатурне зв’язування зубів.



Міжщелепове лігатурне зв’язування зубів лігатурою: а) накладання лігатури; б,в) міжщелепове зв’язування.



Стандартна пластмасова праща Д. А. Ентіна



Марлево-бинтова пов’язка за К. Р.Саркісовим



Еластична пращевидна пов’язка за З.Н. Урбанською



Дротяні назубні шини за Тігерштедтом:



Інтамаксиляна фіксація



Назубно-стрічкова шина Васильєва



Шина Gunning



Апарат В.Ф.Рудька для позаосередкового остеосинтезу



Позаротова фіксація при переломі нижньої щелепи



Пластини різної форми в комплекті з шурупами



Остеосинтез пластинами



Стандартний комплект для постійної іммобілізації відламків верхньої щелепи за Збаржем




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка