Незважаючи на те, що поняття біофармації введено в 60-ті роки ХХ століття багато експериментальних даних були отримані задовго до цього



Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.









Незважаючи на те, що поняття біофармації введено в 60-ті роки ХХ століття багато експериментальних даних були отримані задовго до цього. Так, відомі емпіричні спостереження древніх лікарів, наприклад Ібн-Сіни (980-1037) , про вплив добавок меду і деяких рослинних засобів на рівень дії лікарських речовин. У ХIХ столітті зарубіжні та вітчизняні вчені експериментально встановили залежність швидкості всмоктування та ефективності лікарської речовини від шляху його введення; довели вплив поверхнево-активних речовин на процеси всмоктування ліків. Стала очевидною неспроможність колишніх методів оцінки лікарських препаратів, які зводилися, в основному, до їх товарознавчої характеристики і стандартизації за кількісним вмістом діючих інгредієнтів. Однак ці факти проходили непомічені фармацією, внаслідок недостатнього наукового обґрунтування.

  • Незважаючи на те, що поняття біофармації введено в 60-ті роки ХХ століття багато експериментальних даних були отримані задовго до цього. Так, відомі емпіричні спостереження древніх лікарів, наприклад Ібн-Сіни (980-1037) , про вплив добавок меду і деяких рослинних засобів на рівень дії лікарських речовин. У ХIХ столітті зарубіжні та вітчизняні вчені експериментально встановили залежність швидкості всмоктування та ефективності лікарської речовини від шляху його введення; довели вплив поверхнево-активних речовин на процеси всмоктування ліків. Стала очевидною неспроможність колишніх методів оцінки лікарських препаратів, які зводилися, в основному, до їх товарознавчої характеристики і стандартизації за кількісним вмістом діючих інгредієнтів. Однак ці факти проходили непомічені фармацією, внаслідок недостатнього наукового обґрунтування.



Біофармації як самостійний напрям фармацевтичної науки склалося на початку 60-х років XX-століття. Поштовхом до виникнення біофармації послужили отримані в експерименті на тваринах дані про значне розходження у біологічній активності лікарських препаратів в залежності від застосовуваної технології, допоміжних речовин, фізичного стану та інше.

  • Біофармації як самостійний напрям фармацевтичної науки склалося на початку 60-х років XX-століття. Поштовхом до виникнення біофармації послужили отримані в експерименті на тваринах дані про значне розходження у біологічній активності лікарських препаратів в залежності від застосовуваної технології, допоміжних речовин, фізичного стану та інше.



При призначенні в одній з клінік США таблеток одного лікарського препарату, що діє специфічно на процеси згортання крові, придбаного від двох різних фармацевтичних фірм, що містять однакові дози, несподівано було виявлено, що таблетки однієї фірми виявилися в 2 рази ефективніше таблеток від іншої фірми. Хімічним аналізом не виявлено жодних відхилень у вмісті лікарської речовини в таблетках обох фірм. Це був перший випадок (що отримав широкий розголос) точно встановленої терапевтичної нееквівалентності, нееквівалентності препаратів, що містять однакові дози одного і тої ж діючої речовини, але виготовлених різними виробниками. Подібне явище виявлено у багатьох антибіотиків (тетрацикліну, левоміцетину, еритроміцину), стероїдних гормонів, сульфаніламідні і ін..

  • При призначенні в одній з клінік США таблеток одного лікарського препарату, що діє специфічно на процеси згортання крові, придбаного від двох різних фармацевтичних фірм, що містять однакові дози, несподівано було виявлено, що таблетки однієї фірми виявилися в 2 рази ефективніше таблеток від іншої фірми. Хімічним аналізом не виявлено жодних відхилень у вмісті лікарської речовини в таблетках обох фірм. Це був перший випадок (що отримав широкий розголос) точно встановленої терапевтичної нееквівалентності, нееквівалентності препаратів, що містять однакові дози одного і тої ж діючої речовини, але виготовлених різними виробниками. Подібне явище виявлено у багатьох антибіотиків (тетрацикліну, левоміцетину, еритроміцину), стероїдних гормонів, сульфаніламідні і ін..



Для фахівців, що займаються виробництвом і аналізом лікарських препаратів, це явище було несподіваним. Всі препарати відповідали вимогою фармакопеї, і тому, відповідно до звичайної концепції, повинні були бути повністю рівноцінними.

  • Для фахівців, що займаються виробництвом і аналізом лікарських препаратів, це явище було несподіваним. Всі препарати відповідали вимогою фармакопеї, і тому, відповідно до звичайної концепції, повинні були бути повністю рівноцінними.



Пояснення цьому феномену терапевтичної нееквівалентності дала нова галузь фармації, медицини, біології - біофармація, що знаменує народження біологічного етапу фармації.

  • Пояснення цьому феномену терапевтичної нееквівалентності дала нова галузь фармації, медицини, біології - біофармація, що знаменує народження біологічного етапу фармації.



Біофармацію можна визначити як науку, що вивчає біологічну дію лікарських препаратів в залежності від їх фізико-хімічних властивостей, лікарської форми, технології приготування. Вперше основні положення біофармації сформульовані в роботах Вагнера.

  • Біофармацію можна визначити як науку, що вивчає біологічну дію лікарських препаратів в залежності від їх фізико-хімічних властивостей, лікарської форми, технології приготування. Вперше основні положення біофармації сформульовані в роботах Вагнера.

  • Біофармації ні в якій мірі не підміняє собою фармакологію. Вона не вивчає механізм дії біологічно активної речовини, точки його застосування. Біофармація як би приймає від фармакології лікарські речовини з установленим спектром дії, точками їх застосування. Але ця біологічно активна речовина ще не придатне для застосування. А ось створювати лікарський препарат в певній лікарській формі, зручній для прийому, зберігання, транспортування покликана фармація.



Для цього лікарські речовини подрібнюють, розчиняють, змішують. Надають їм різної лікарської форми, використовують різноманітні допоміжні речовини, застосовують численні механічні прийоми, машини, апарати і т.д.

  • Для цього лікарські речовини подрібнюють, розчиняють, змішують. Надають їм різної лікарської форми, використовують різноманітні допоміжні речовини, застосовують численні механічні прийоми, машини, апарати і т.д.

  • При цьому одні сторони біологічної дії можуть бути посилені, інші ослаблені чи взагалі активність препарату зведена нанівець. Вивчення цих змін, процесів, факторів, що впливають на терапевтичну ефективність лікарських препаратів і становить, головне завдання біофармації.



Основоположниками біофармації вважаються американські вчені Леві і Вагнер, завдяки роботам яких був прийнятий термін «біофармація», що використовується у більшості європейських країн як еквівалент англійського терміна «biofarmaceutics».

  • Основоположниками біофармації вважаються американські вчені Леві і Вагнер, завдяки роботам яких був прийнятий термін «біофармація», що використовується у більшості європейських країн як еквівалент англійського терміна «biofarmaceutics».

  • Сам термін «біофармація» з'явився вперше в науковій фармації США в 60-х роках 20-го сторіччя і незабаром одержав загальне міжнародне визнання.









































Згідно з цим у світовій фармацевтичній практиці доклінічні і клінічні дослідження при створенні нових лікарських препаратів включають біофармацевтичний скринінг, пов’язаний із впливом фармацевтичних факторів на вивільнення, фармакокінетику і токсикодинаміку лікарських речовин

  • Згідно з цим у світовій фармацевтичній практиці доклінічні і клінічні дослідження при створенні нових лікарських препаратів включають біофармацевтичний скринінг, пов’язаний із впливом фармацевтичних факторів на вивільнення, фармакокінетику і токсикодинаміку лікарських речовин









- фізичний стан лікарських речовин;

  • - фізичний стан лікарських речовин;

  • - проста хімічна модифікація лікарської речовини;

  • - допоміжні речовини (їх природа, фізичний стан і кількість);

  • - лікарська форма і шляхи її введення в організм;

  • - технологічний процес.





Ступінь подрібнення або дисперсність (величина часток) лікарських речовин;

  • Ступінь подрібнення або дисперсність (величина часток) лікарських речовин;

  • Поліморфізм лікарських речовин;

  • Агрегатний стан (аморфність, кристалічність, форма і характер кристалів), рН, розчинність, оптична активність, електропровідність, температура плавлення.

  • Фізико-хімічні властивості (рН, розчинність, оптична активність, електропровідність, температура плавлення).

  • Поверхневі властивості лікарської речовини (поверхневий натяг, фільність тощо).

  • Ступінь чистоти (вид і кількість забруднень, у тому числі наявність мікроорганізмів, алергенів, що зв'язують речовини і ін.).





У таблетках розчинених в шлунку, величина часток значно перевершує розмір часток порошку, унаслідок чого і концентрація діючої речовини після прийому таблетки нижче, ніж після прийому порошку. Величина часток лікарських засобів у мікстурах-суспензіях, емульсіях і лініментах

  • У таблетках розчинених в шлунку, величина часток значно перевершує розмір часток порошку, унаслідок чого і концентрація діючої речовини після прийому таблетки нижче, ніж після прийому порошку. Величина часток лікарських засобів у мікстурах-суспензіях, емульсіях і лініментах

  • є однією з головних

  • характеристик цих

  • лікарських форм.







Як відомо, поліморфні модифікації утворюють багато хімічних і, у тому числі, лікарські речовини. З часу відкриття поліморфізму вуглецю Деві (1809) (графіт, вугілля й алмаз) докладно вивчені переходи одних поліморфних модифікацій в інші. При цьому підкреслюється, що хімічний склад залишається незмінним, що і приймається в основному за оцінку якості. Огляд робіт з дослідження поліморфізму в лікарських речовинах приведений у роботах Тенцової, Халеблейна, Буше, Халабала.

  • Як відомо, поліморфні модифікації утворюють багато хімічних і, у тому числі, лікарські речовини. З часу відкриття поліморфізму вуглецю Деві (1809) (графіт, вугілля й алмаз) докладно вивчені переходи одних поліморфних модифікацій в інші. При цьому підкреслюється, що хімічний склад залишається незмінним, що і приймається в основному за оцінку якості. Огляд робіт з дослідження поліморфізму в лікарських речовинах приведений у роботах Тенцової, Халеблейна, Буше, Халабала.









1. 3а допомогою солюбілизації. Солюбілізація визначається як процес мимовільного переходу в стійкий розчин за допомогою ПАР нерозчинних або важкорозчинних у даному розчиннику. У вітчизняній літературі цей процес ще називається колоїдною або сполученою розчинністю.

  • 1. 3а допомогою солюбілизації. Солюбілізація визначається як процес мимовільного переходу в стійкий розчин за допомогою ПАР нерозчинних або важкорозчинних у даному розчиннику. У вітчизняній літературі цей процес ще називається колоїдною або сполученою розчинністю.

  • 2. З використанням індивідуальних або змішаних розчинників (бензилбензоат, бензиловий спирт, пропиленгліколь, полиэтиленгліколь, етилцеллюлоза, димексид, гліцерин і ін.).

  • 3. З використанням гідротропії, що забезпечує одержання гідрофільних комплексів з органічними речовинами, що містять электродонорнi замісники - полярні радикали. Прикладами гідротропних речовин можуть служити натрію саліцилат, натрію бензоат, гексаметилентетрамін, новокаїн, антипірин, сечовина, гліцерин, амінокислоти, оксикислоти, протеїни й ін.



4.Шляхом утворення солей і комплексів:

  • 4.Шляхом утворення солей і комплексів:

  • а) важкорозчинні речовини: основи, кисла форма сполук у лугах або з натрію гідрокарбонатом переходить у легкорозчинну сіль. У такий спосіб можна перевести в розчинні сполуки фенобарбітал, норсульфазол, стрептоцид, осарсол і ін. речовини;

  • б) одержання водних розчинів йоду за допомогою легкорозчинних комплексів йоду з йодидами лужних металів;

  • с) для одержання водних розчинів полієнових антибіотиків (ністатину, леворину й ін.) використовують полівінілпіролідон, з яким вони утворять комплексні сполуки, де нерозчинна у воді речовина і солюбілізатор зв'язані координаційним зв'язком. Ці комплекси добре розчинні у воді. Початі в цьому напрямку наукові дослідження дозволяють розкривати нові закономірності у відношенні «лікарська речовин-допоміжна речовина» у складних фізико-хімічних системах, якими є лікарські препарати.

  • 5.Синтетичний шлях - введення в структуру молекули гідрофільних груп: -СООН, СН2-СООН, -НРОЗН, -СН2РОЗН. Приклад: унітіол.



На терапевтичну активність лікарських речовин істотний вплив чинять також їх оптичні властивості. Серед оптичних ізомерів немає хімічної відмінності, але кожен з них обертає площину поляризаційного променя в певному напрямі. Не дивлячись на те, що хімічний аналіз повністю підтверджує наявність однієї і тієї ж речовини в лікарських препаратах з різними ізомерами, вони не будуть терапевтично еквівалентні.

  • На терапевтичну активність лікарських речовин істотний вплив чинять також їх оптичні властивості. Серед оптичних ізомерів немає хімічної відмінності, але кожен з них обертає площину поляризаційного променя в певному напрямі. Не дивлячись на те, що хімічний аналіз повністю підтверджує наявність однієї і тієї ж речовини в лікарських препаратах з різними ізомерами, вони не будуть терапевтично еквівалентні.



Безводні лікарські речовини або кристалогідрати мають різну розчинність, що призводить до зміни їх фармакологічної дії. Наприклад, швидше розчиняються безводні форми кофеїну, ампіциліну, теофіліну, в порівнянні з їх кристалогідратами, а отже і швидше всмоктуються.

  • Безводні лікарські речовини або кристалогідрати мають різну розчинність, що призводить до зміни їх фармакологічної дії. Наприклад, швидше розчиняються безводні форми кофеїну, ампіциліну, теофіліну, в порівнянні з їх кристалогідратами, а отже і швидше всмоктуються.



Під терміном проста хімічна модифікація лікарських засобів розуміють, коли одна і таж речовина може бути використана як лікарський засіб у різних хімічних сполуках (сіль, основа, кислота, ефір, комплексне сполука й ін.), у яких цілком зберігається відповідальна за фармакологічний ефект частина молекули речовини.

  • Під терміном проста хімічна модифікація лікарських засобів розуміють, коли одна і таж речовина може бути використана як лікарський засіб у різних хімічних сполуках (сіль, основа, кислота, ефір, комплексне сполука й ін.), у яких цілком зберігається відповідальна за фармакологічний ефект частина молекули речовини.









Допоміжні речовини бувають природного, синтетичного і напівсинтетичного походження. При готуванні лікарських форм вони можуть виконувати різні функції: розчинників, солюбілізаторів, стабілізаторів, основ, ПАР, згущувачів, емульгаторів, консервантів, коригентів, барвників і т.д.

  • Допоміжні речовини бувають природного, синтетичного і напівсинтетичного походження. При готуванні лікарських форм вони можуть виконувати різні функції: розчинників, солюбілізаторів, стабілізаторів, основ, ПАР, згущувачів, емульгаторів, консервантів, коригентів, барвників і т.д.

  • До таких речовин відносяться: крохмаль, глюкоза, вода очищена, спирт етиловий, вазелін, олія, какао, тальк, бентоніти, аеросил, парафін, пшеничне борошно, поліетиленоксиди, різні похідні целюлози й ін.









Численними дослідженнями про вплив лікарської форми на терапевтичну ефективність лікарських препаратів встановлено, що оптимальна активність лікарської речовини досягається тільки при призначенні його в раціональній лікарській формі. Крім того, в цьому випадку можна уникнути багатьох побічних ефектів лікарських препаратів на організм.

  • Численними дослідженнями про вплив лікарської форми на терапевтичну ефективність лікарських препаратів встановлено, що оптимальна активність лікарської речовини досягається тільки при призначенні його в раціональній лікарській формі. Крім того, в цьому випадку можна уникнути багатьох побічних ефектів лікарських препаратів на організм.







Міра впливу лікарської форми на процеси всмоктування визначається здатністю вивільнення активної субстанції з пероральної лікарської форми і можливістю контакту із слизовими оболонками шлунку, кишечника і взаємодії з їх секретами. Звідси по мірі вивільнення і, відповідно, кращій біологічній доступності усі пероральні лікарські засоби можна розташувати в такий ряд: розчин-емульсія-суспензія-порошки-гранули-таблетки.

  • Міра впливу лікарської форми на процеси всмоктування визначається здатністю вивільнення активної субстанції з пероральної лікарської форми і можливістю контакту із слизовими оболонками шлунку, кишечника і взаємодії з їх секретами. Звідси по мірі вивільнення і, відповідно, кращій біологічній доступності усі пероральні лікарські засоби можна розташувати в такий ряд: розчин-емульсія-суспензія-порошки-гранули-таблетки.



Згідно статистики приблизно 30% хворих зазнають труднощі при прийомі таблеток і капсул, тому подрібнюють таблетки і розкривають капсули. 23% пацієнтів віддають перевагу розчинним лікарським формам.

  • Згідно статистики приблизно 30% хворих зазнають труднощі при прийомі таблеток і капсул, тому подрібнюють таблетки і розкривають капсули. 23% пацієнтів віддають перевагу розчинним лікарським формам.







Внутрішньом'язевий

  • Внутрішньом'язевий

  • Внутрішньовенний

  • Підшкірний

  • Пероральний

  • Сублінгвальний

  • Суббукальний

  • Інгаляційний

  • Ректальний

  • Вагінальний





Технологічні (виробничі) процеси - це методи, що складаються з визначених технологічних прийомів і операцій. До 60-х років нашого століття способові готування лікарських препаратів як факторові, що впливає на ефективність лікарського препарату, не приділяли істотного значення. Це значною мірою сприяло відчуженню науки про методи готування лікарських засобів від клінічних дисциплін, перетворенню її в одну з галузей загальної технології, загального товарознавства. При такому підході до лікарських препаратів не враховувалося, що від фармацевтичної технології може залежати їхнє поводження в організмі. В аптеках і на заводах лікарські препарати готувалися в точній відповідності з положеннями загальної технології й оцінювалися виходячи з товарознавчих принципів по масі, консистенції, геометричній формі, змістом діючих речовин і ін.

  • Технологічні (виробничі) процеси - це методи, що складаються з визначених технологічних прийомів і операцій. До 60-х років нашого століття способові готування лікарських препаратів як факторові, що впливає на ефективність лікарського препарату, не приділяли істотного значення. Це значною мірою сприяло відчуженню науки про методи готування лікарських засобів від клінічних дисциплін, перетворенню її в одну з галузей загальної технології, загального товарознавства. При такому підході до лікарських препаратів не враховувалося, що від фармацевтичної технології може залежати їхнє поводження в організмі. В аптеках і на заводах лікарські препарати готувалися в точній відповідності з положеннями загальної технології й оцінювалися виходячи з товарознавчих принципів по масі, консистенції, геометричній формі, змістом діючих речовин і ін.








База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка